Постанова 4854 № 420/8278/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/8278/22 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петра» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Петра» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ДПС), в якому позивач просив про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.02.2022 року №2965/15-32-07-10/32037843, 2964/15-32-07-10/32037843. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ДПС подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ДПС на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І, п. 78.2 ст. 78 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України та в зв`язку з отриманням листа підприємства проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Петра» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2018 року по 30.09.2021 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку №1 до акту, який є його невід`ємною частиною. За наслідками перевірки складено акт №412/15-32-07-10/32037843 від 12.01.2021р., відповідно до висновків якого встановлено порушення: - п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3868216,00 грн., у тому числі: листопад 2018 року заниження на 359414,00 грн., грудень 2018 року заниження на 234673,00 грн., лютий 2019 року заниження на 156113,00 грн., лютий 2020 року заниження на 1313573,00 грн., вересень 2020 року заниження на 1715737,00 грн., листопад 2020 року заниження на 12377,00 грн., грудень 2020 року заниження на 76329,00 грн.; - п.198.1, 198.3, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за вересень 2021 року в розмірі 405642,00 грн.; - п.п. 49.18.2 п.49.18 ст.49, ст.51, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасного подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за ІІІ квартал 2019 року, IV квартал 2019 року та ІІІ квартал 2020 року. За результатами перевірки ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.02.2022 року №2965/15-32-07-10/32037843, 2964/15-32-07-10/32037843. Винесення вказаних податкових повідомлень-рішень і стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги та приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у постанові від 08 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. №568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Суд зазначив, що поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням контрагентами контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами його контрагента податкових зобов`язань. Також було наголошено, що наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій ТОВ з контрагентом відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Так, на підтвердження виконання господарських операцій, на отримані запити, позивачем були надані пояснення та додано копії всіх необхідних первинних документів по взаємовідносинам з його контрагентами, зокрема ТОВ «Якісний Системний Комплекс», ТОВ «АБ ОПП-ЮГ», ТОВ «ПМК ТИТАН», ТОВ «Еталон Хім», а саме: копії довідок, штатні розклади, фінансові звітності, довідки про відсутність заборгованості, ліцензію на право зберігання пального, повідомлення на об`єкти оподаткування, довідку про відсутність судимості, договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, посвідчення про державну реєстрацію добрив, висновок санітарно-епідеміологічної експертизи, звіт про науково-дослідну роботу, виписки з банківських рахунків, платіжні доручення, паспорт безпеки хімічної речовини, сертифікати якості, інструкції, підсумкові відомості ресурсів, рахунки на оплату, договірні ціни, акти перевірки відомості, податкові декларації. Суд акцентував увагу, що вищевказані первинні документи, які стосуються періоду перевірки, були надані позивачем до закінчення проведення перевірки разом із поясненнями на запити відповідача від 28.12.2021 року. Як встановлено судом та протилежного не доведено відповідачем, надані позивачем документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеними контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів. Видані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству. При цьому, суд зазначив, що первинні документи позивача не було визнано недійсними у встановленому законодавством порядку. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на наступне. Так, положеннями статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Крім того, зі змісту статті 201 ПК України вбачається, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ та ТОВ «С.К.С.» (код ЄДРПОУ 38591109) було укладено договір купівлі-продажу №0509/18-1 від 05.09.2018 р., відповідно до умов якого ТОВ «С.К.С.» (продавець), постачає, а ТОВ (покупець) приймає мікродобриво «Наногрін», яке є в своєму складі містить унікальний комплекс ростових речовин, мінералів, вітамінів і кислот, що підвищує врожайність сільгоспкультур до 25% і вище, покращуючи при цьому якість продукції, має антистресові властивості та підвищує стійкість рослин проти низьких і високих температур, посух. Кількість, ціна, строки та умови поставки кожної партії товару визначаються в додатках до цього договору, які є невід`ємною його частиною. До вищезазначеного договору було укладено два додатки (містяться в справі): №1 від 05.09.2018 р. до договору №0509/18-1 від 05.09.2018 року та №2 від 01.10.2018 р. до договору, якими передбачено поставку товару у відповідній кількості, номенклатурі, ціні, строках та умовах поставки. Якість та безпечність добрив підтверджується посвідченням про державну реєстрацію сер. А № 03627 (запис у державному реєстрі № 7192 від 04.04.2013 р.), висновком санітарно- епідеміологічної експертизи №05.03.02-07/54742 від 06.06.2012 р., звітом про науково- дослідну роботу з вивчення ефективності мікродобрива Наногрін (біологічні дослідження), затвердженим директором інституту водних проблем і меліорації НААН. Крім того, зі справи вбачається, що розрахунок за поставлені добрива за договором був здійснений у повному обсязі в загальній сумі 8700000 грн., що вбачається із виписок з банківських рахунків за 17.09.2018 р., 19.09.2018 р., 27.09.2018 р., 28.09.2018 р. та платіжних доручень № 1367 від 20.09.2018 р., № 1399 від 02.10.2018 р„ № 1401 від 04.10.2018 р. В подальшому придбані добрива були використані ТОВ в жовтні 2018 р. для живлення зернових культур. Факт використання добрив відображено у акті №ПЕПЕ000028 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за жовтень 2018 року від 30.10.2018 р. Крім того, з метою закупівлі вказаних добрив, між ТОВ (покупець) та ТОВ «Еталон Хім» (постачальник) було укладено два договори поставки за №10/02/201-М (далі - договір- 1) та №10/02/202-М (далі - договір-2) від 10.02.2020 р., предметом яких є поставка органічного добрива - нейтралізатора кислотності ґрунту «Меліорант-ПЛЮС», 3 ґатунку. Пунктами 1.2. та 1.3. договору поставки за №10/02/201-М від 10.02.2020 р. передбачено, що характеристики, кількість товару можуть погоджуватись сторонами в специфікаціях, а за її відсутності - безпосередньо у видаткових чи товарно-транспортних накладних в залежності від способу оформлення документів на конкретну партію товару. Загальний обсяг поставки товару на користь покупця за договором складається з сум поставок згідно всіх інвойсів або видаткових накладних до даного договору. Фактична поставка вказаного добрива підтверджується належним чином складеними та підписаними обома сторонами видатковими накладними, зокрема: №178 від 14.02.2020 р., №191 від 14.02.2020 р.,№192 від 15.02.2020 р., №193 від 15.02.2020 р., №194 від 16.02.2020 р., №195 від 16.02.2020 р., №196 від 16.02.2020 р., №197 від 17.02.2020 р., №198 від 17.02.2020 р. та іншими. Якість та безпечність добрив підтверджується наступними документами, що містяться в справі (т.5): посвідченням про державну реєстрацію сер. А №06236 (запис у державному реєстрі №10777 від 04.09.2017 р.), висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 07.02.2017 р. №602-123-20-2/2219, паспортом безпеки хімічної речовини (згідно з Регламентом (ЄС) №453/2010), інформаційним листом ТОВ «Еталон Хім», протоколом випробувань №0793-Н від 11.06.2018 р., інструкцією по застосуванню органо-мінерального добрива на гуматній основі «Меліорант-ПЛЮС» для вирощування сільськогосподарських культур. Здійснення ТОВ оплати за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями №2452, 2453, 2455 від 14.02.2020 р., №№ 2458, 2459 від 17.02.2020 р., №№2511, 2512 від 10.03.2020 р., № 2837 від 30.09.2020 р., №№ 2842, 2843 від 01.10.2020 р., №№2848, 2849 від 05.10.2020 р., № 2876 від 09.10.2020 р. та виписками з банківських рахунків за 09.04.2020 р., 09.06.2020 р., 10.06.2020 р., 11.06.2020 р., 18.06.2020 р., 19.06.2020 р., 24.06.2020 р., 25.06.2020 р., 21.09.2020 р., 23.09.2020 р., 25.09.2020 р. Також, за укладеним між ТОВ та ТОВ «Еталон Хім» договором поставки №10/02/202- М від 10.02.2020 р. було поставлено добрива, загальний обсяг яких відповідно до п.1.4. складає 2200 т ± 10%. Всього за вказаним договором в період з 10.02.2020 р. по 14.02.2020 р. було поставлено 822 т добрива, що підтверджується видатковими накладними №316 від 10.02.2020 р., №318 від 11.02.2020 р., №319 від 11.02.2020 р., №320 від 12.02.2020 р., №321 від 12.02.2020 р., №322 від 13.02.2020 р„ №323 від 13.02.2020 р„ №317 від 14.02.2020 р. Перевезення товару здійснювалось залученим покупцем перевізником (ФОП ОСОБА_1 ), що вбачається із товарно- транспортних накладних №316/1 від 10.02.2020 р., №316/2 від 10.02.2020 р., № 316/3 від 10.02.2020 р„ № 316/4 від 10.02.2020 р„ № 316/5 від 10.02.2020 р., № 318/1 від 11.02.2020 р. № 318/2 від 11.02.2020 р., № 318/3 від 11.02.2020 р., № 318/4 від 11.02.2020 р„ № 318/5 ві 11.02.2020 р., № 319/1 від 11.02.2020 р„ № 319/2 від 11.02.2020 р.. В подальшому придбані добрива були використані ТОВ в лютому, липні та жовтні 2020 р., а факт використання добрив відображено у актах про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин № ПЕПЕОООО33 від 01.03.2020 р. за лютий 2020 р., №ПЕПЕ000017 від 02.08.2020 р. за липень 2020 р., №ПЕПЕ000016 від 01.11.2020 р. за жовтень 2020 р. Здійснення ТОВ оплати за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями №№2464, 2465 від 20.02.2020 р., №2478 від 26.02.2020 р., №2523 від 18.03.2020 р. Крім того, ТОВ (замовник) уклало з ТОВ «АБ ОПП-ЮГ» (виконавець) договір №1/20-08-20 від 20.08.2020 р., згідно умов якого виконавець надав послуги з цілодобової охорони (патрулювання) полів, а замовник прийняв надані послуги та оплатив надані послуги з охорони свого майна. Відповідно до мов договору строк охорони мав становити період з 01.09.2020 р. по 01.10.2020 р., але в будь-якому випадку до повного збору урожаю з охоронюваних полів. Умови договору, зокрема, також визначали: конкретне та повне визначення розташування полів, що підлягають охороні (п.1.1 договору та додаток №1 до договору; право виконавця надавати послуги як особистими силами, так і шляхом залучення третіх осіб (субвиконавців) без згоди замовника (п.1.1 договору); забезпечення виконавцем пішого патрулювання 11 патрулів, при якому патрульна група з двох людей кожні 2 години здійснює обхід периметрів полів; курсування 2 автопатрулів, при якому патрульна група з двох людей кожні 2 години здійснює об`їзд периметрів полів автомобілем; постійний моніторинг за допомого дрона (квадрокоптера) з відеокамерою. Крім того, для контролю об`єкта в нічний час патрулювання здійснюється з використанням тепловізорів (п.4.3 договору). Оплата за договором здійснюється замовником не пізніше 25 числа місяця, в якому надаються послуги виконавця. Вартість фактично наданих послуг за 1 (один) місяць складає: 1000000 (один мільйон) гривень 08 коп., у тому числі ПДВ 20 % - 166666,68 грн. (п.2.1 договору). Про надання виконавцем послуг свідчать акти (прийняття-передачі) наданих послуг №83/09.ФО та №84/09.ФО від 21 вересня 2020 р. Додатково ТОВ зазначило, що в зв`язку з браком коштів (через поганий врожай), оплату наданих послуг було проведено частково (з 21.09.2020 р. по 28.09.2020 р.), в сумі 620000 грн., що підтверджується банківською випискою (АТ «ПУМБ») за 21.09.2020 р. та платіжними дорученнями №№ 2828 і 2829 від 28.09.2020 р. Стосовно решти вартості отриманих послуг, сторонами договору було досягнуто згоди щодо відстрочення сплати заборгованості отримання ТОВ грошей за реалізацію врожаю 2021 року, але в будь-якому разі не пізніше 31.12.2021 р. З приводу цієї домовленості сторонами договору було підписано додаткову угоду від 19 вересня 2020 р. Також слід зазначити, що в зв`язку з необхідністю дотримання вимог протипожежного законодавства України та для запобігання заподіяння шкоди підприємству через виникнення пожежі, ТОВ уклало з ТОВ «ПМК «ТІТАН» договір №05.02М-20 від 25.08.2020 р., згідно з умовами якого ТОВ «ПМК «ТІТАН» (виконавець) виконав роботи з монтажу, наладки та введення в експлуатацію систем протипожежного захисту (систем пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей), а ТОВ (замовник) прийняло у власність та оплатило виконані роботи. Умови договору (п.п.1.2 та 2.2) передбачають, що об`єм, характер та вартість робіт передбачаються кошторисною документацією, яка є невід`ємною частиною договору. Договірна ціна до договору передбачає виконання робіт з матеріалів виконавця. Фактичне виконання вказаних робіт підтверджуються довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2020 р. (форма КБ-3) та актом приймання виконаних будівельних робіт б/н за вересень 2020 р. (форма КБ-2в), які були підписані сторонами договору без зауважень 21 вересня 2020 р. Також, змонтовану виконавцем систему протипожежного захисту було перевірено та прийнято до експлуатації 21 вересня 2020 р., про що свідчить акт перевірки відповідності №05/02 від 21.09.2020 р. Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності, та оскільки договори позивача з контрагентами в судовому порядку недійсними не визнавалися, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними суб`єктами господарської діяльності. Крім того, слід зазначити, що роблячи висновок про нереальність діяльності позивача з контрагентами та приймаючи спірні податкові повідомлення рішення, відповідач ґрунтувався в цілому на оцінці господарського стану постачальників позивача. Колегія суддів зазначає, що ТОВ не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими ТОВ не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку. Слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту та донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. У платника податків відсутній обов`язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням рівно як і наявність в нього нерухомого майна чи складських приміщень. Також, у разі сумніву податкового органу щодо ведення контрагентами належної фінансово-господарської діяльності, контролюючий орган наділений правом проведення відповідної перевірки, з використання первинної бухгалтерської документації. Однак, жодної планової, позапланової перевірки відносно контрагентів позивача не було проведено. Суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит. У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, Суд звернув увагу, що акти про результати проведення податкових перевірок (звірок) контрагентів позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов`язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження контролюючого органу про відсутність у контрагенту позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок товарів (надання послуг, робіт). При цьому, умовами договорів таке залучення матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів не заперечується. Поряд з цим, ТОВ було зазначено (з відповідним посиланням на матеріали справи), а відповідачем не спростовано, що позивачем сформовано штат працівників, зокрема: директор, бухгалтери, агроном, слюсар, механік, водії, трактористи. Середня чисельність працівників становила: 2018 році - 21 особа з середньомісячним фондом заробітної плати у розмірі 82667 гривень; 2019 році - 18 осіб з середньомісячним фондом заробітної плати у розмірі 104 810 гривень; 2020 році - 19 осіб з середньомісячним фондом заробітної плати у розмірі 114 058 гривень; у 2021 році - 8 осіб з середньомісячним фондом заробітної плати у розмірі 51050 гривень. Також ТОВ наголосив, що загальна площа землі, що оброблялася ТОВ протягом 2018-2021 років дещо змінювалася та становила, зокрема: у 2018 році - 2770,47 га (згідно довідки Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району №10 від 16.01.2018 р., довідок Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району №45 від 22.01.2018 р., довідки Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району №28 від 16.01.2018 р.); у 2019 році - 2766,49 га (згідно довідки Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району №31 від 01.02.2019 р., довідок Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району №№84,85 від 01.02.2019 р., довідки Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району №68 від 01.02.2019 р.); у 2020 році - 2760,48 га (згідно довідки Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району №37 від 27.01.2020 р., довідки Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району №40 від 17.01.2020 р., довідки Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району №23 від 23.01.2020 р.); у 2021 році - 1339,89 га. Також, між ТОВ та ТОВ «Кайман-Північ» було укладено договір зберігання та надання послуг елеватора та транспортно-експедиційного обслуговування, відповідно до якого ТОВ «Кайман-Північ» прийняло на себе зобов`язання щодо зберігання та обробки (сушку, очистку та ін.) переданого зерна, а також здійснення транспортно-експедиційного обслуговування вантажів залізничним транспортом. Наведені обставини в цілому свідчать про наявність фактичної спроможності позивача проводити господарську діяльність, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також підтверджують наявність комерційної мети в правовідносинах, що відбулись між ТОВ та його контрагентами. Також, у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Зазначений принцип на думку суду передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності». Колегія суддів наголошує, що обмеження відповідачем права ТОВ на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними контрагентами з акцентом не на безпосередні господарські правовідносини позивача з контрагентами, а на їх (контрагентів) незадовільний податковий та господарський стан є порушенням принципу «належного урядування» та свідчить про ту обставину, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується ДПС національне законодавство, призводить до наслідків, не сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.02.2022 року №2965/15-32-07-10/32037843, 2964/15-32-07-10/32037843 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а вказані податкові повідомлення-рішення скасуванню. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.