Ухвала КЦС ВС № 335/4991/16-ц

Ухвала 12 грудня 2022 року м. Київ справа № 335/4991/16-ц провадження № 61-11981ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), яке змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 08 грудня 2006 року № ZPV0GK49940159 в сумі 22 350,42 доларів США, що за курсом 25,51 згідно із службовим розпорядження Національного банку України від 11 березня 2016 року, складало 570 159, 21 грн. Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 29 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року (повний текст якої складено 14 жовтня 2022 року) апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 29 червня 2022 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 08 грудня 2006 року № ZPV0GK49940159 в розмірі 21 994,29 доларів США, з яких: 20 297,31 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 461,08 доларів США - за відсотками за користування кредитом; 235,90 доларів США - за пенею за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 28 листопада 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - адвокат Працевитий Г. О. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 29 червня 2022 року. Представник ОСОБА_1 - адвокат Працевитий Г. О. заявив клопотання про поновлення ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, посилаючись на те, що він ( ОСОБА_1 ) отримав копію оскаржуваної постанови апеляційного суду 29 жовтня 2022 року. На підтвердження вказаної обставини адвокат Працевитий Г. О. надав копії супровідного листа Запорізького апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року № ЄУ № 335/4991/16 та поштового конверта за ідентифікатором поштового відділення 6900513093970. Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, а також надані заявником докази отримання її копії 29 жовтня 2022 року свідчать про поважність причин пропуску вказаного строку та наявність підстав для його поновлення. Тому клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Г. О. необхідно задовольнити. Разом з тим касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено обґрунтування підстави, передбаченої статтею 389 ЦПК України, на якій подається касаційна скарга. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов`язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень). Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Г. О. містить посилання на підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, однак адвокат Працевитий Г. О. не навів обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначення заявником, що: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - щодо законності нарахування юридичною особою іноземного права без наявної банківської ліцензії або свідоцтва фінансової установи - на нарахування відсотків за кредитним договором, укладеним в іноземній валюті, не є обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, так як заявником не вказано конкретної норми права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. Формальне посилання заявника на те, що касаційна скарга подана через неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та без наведення переконливих аргументів на підтвердження цих обставин не може бути підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Враховуючи призначення Верховного Суду, який є судом права, та з огляду на зміст пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України метою відкриття касаційного провадження на підставі наведеної процесуальної норми є формування судової практики щодо застосування норм права, а не надання оцінки правильності застосування норм права у спірних правовідносинах, коли мотивом заявника є - домогтися повторної оцінки касаційним судом обставин справи. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Виходячи з наведеного, заявнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій навести належне обґрунтування зазначеної ним підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Крім цього, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Позовну заяву подано у травні 2016 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2016 року - 1 378 грн) (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час пред`явлення позову). Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Представник ОСОБА_1 - адвокат Працевитий Г. О. оскаржив постанову Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року в частині задоволення позовної вимоги про солідарне стягнення з нього та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 21 994,29 доларів США. За подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати (абзац 6 частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір») . На день подання касаційної скарги - 28 листопада 2022 року курс долара США, встановлений Національним банком України, складав 36,5686 грн за 1 долар США. Таким чином, сума стягнення за оскаржуваним судовим рішенням в національній валюті України на час подання касаційної скарги становила 804 300,39 грн (21 994,29 х 36,5686). Отже, за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір в розмірі 24 129,01 грн (804 300,39 х 1,5 % х 200 %). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 24 129,01 грн має бути перерахований або внесений за реквізитами: ГУК у м. Києві/Печерс. р?н/22030102, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати Верховному Суду оригінал квитанції (платіжного доручення). Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Отже, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Г. О. залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 390, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. А. Стрільчук