Постанова 4814 № 641/2040/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 641/2040/21 Номер провадження 22-ц/814/2970/22Головуючий у 1-й інстанції Зелінська І.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Дряниця Ю.В., Триголов В.М., секретар Даценко Н.В., з участю представника позивачів - адвоката Лаленкова С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 13 вересня 2021 року, постановлене суддею Зелінською І.В. (повний текст складено 23 вересня 2021 року), по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чайка Ірина Григорівна, про визнання зобов`язань за іпотечним договором припиненим та зняття заборони з іпотечного майна, в с т а н о в и в: 18.03.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначають, що 16.06.2007 між ОСОБА_2 та АКБСР «Укрсоцбанк» укладено кредитний договір №811/06/1-292, за умов якого остання отримала кредит на суму 34 000,00 доларів США. Кредитні зобов`язання забезпечені іпотекою згідно договору №811/06-2-297, укладеного між банком та позивачами, предметом якої є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 16.09.2010 (справа №2-89/2010) стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту №811/06/1-292 в сумі 364 241,00 грн. солідарно. Указане судове рішення перебувало на примусовому виконанні Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах у м.Харкові та постановою державного виконавця від 08.12.2020 виконавче провадження №24134591 за ним закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Із підстав повного виконання основного зобов`язання згідно статей 598, 599 ЦК України просять визнати припиненими зобов`язання за іпотечним договором №811/06/2-297, укладеним між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АКБСР «Укрсоцбанк»; зняти заборону на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та виключити із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, запис №4879054 (спеціальний розділ) і виключити з Державного реєстру іпотек запис №34878836 (спеціальний розділ). Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 13.09.2021 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання зобов`язань за іпотечним договором припиненим та зняття заборони з іпотечного майна - задоволено. Визнано припиненими зобов`язання за іпотечним договором від 16.06.2007, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., зареєстрованим в реєстрі за №905. Знято заборону на відчуження нерухомого майна, а саме: квартиру за адресою АДРЕСА_3 та виключено із Державного реєстру іпотек запис №34878836 та із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис №4879054 про обтяження цього майна. Стягнуто із АТ «Альфа-банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 816,00 грн. Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачами зобов`язання за кредитним договором №811/06/1-292 від 16.06.2007 щодо сплати кредитних коштів, штрафу та пені виконані у повному обсязі, а тому з метою захисту прав власника майна вільно ним користуватися і розпоряджатися, позов підлягає задоволенню, а зобов`язання за іпотечним договором №811/06/2-297 припиненню, зі зняттям заборони із іпотечного майна. Додатковим рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 04.10.2021 стягнуто із АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн. АТ «Альфа-Банк» оскаржило рішення районного суду до Харківського апеляційного суду. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Посилаючись на наявні у справі докази доводить, що на даний час основне зобов`язання за кредитним договором не виконано, доказів настання обставин, передбачених ст.17 Закону України «Про іпотеку» суду не надано, а тому іпотеку не можна вважати припиненою. Вважає, що районний суд помилково порівняв правові наслідки виконання рішення суду до правових наслідків належного виконання основного зобов`язання (кредитного договору). Тоді як наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє позичальника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526,599 ЦК України. Наголошує, що судове рішення, яким було стягнуто заборгованість за основним зобов`язанням перебувало на примусовому виконання понад 11 років, що свідчить про неналежне виконання основного зобов`язання. Із підстав викладеного, банк має намір звернутися в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, нарахованої на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, а саме, 3%річних та інфляційних витрат на загальну суму 72 772,61 грн. станом на 09.09.2021. Дана сума заборгованості є прямими збитками кредитора за невиконання як рішення суду, так і основного зобов`язання. Вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що іпотека не забезпечує виконання зобов`язань, що виникли згідно положень ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки інфляційні втрати слід також віднести до збитків кредитора, які він зазнає в результаті неналежного виконання зобов`язання боржником. Вважає розмір правничих витрат, постановлених до стягнення, завищеним, таким, що не ґрунтується на доказах обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28.10.2021 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою АТ «Альфа-Банк» на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 13.09.2021. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15.11.2021 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до судового розгляду із повідомленням сторін. 11.11.2021 до Харківського апеляційного суду надійшов відзив представника позивачів- адвоката Лаленкова С.М. на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як законне та обґрунтоване. Заперечує твердження відповідача, що іпотека не може бути припинена унаслідок виконання позивачами судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, з підстав неналежного виконання кредитного договору. Вважає, що із пред`явленням позову про стягнення заборгованості за кредитним договором банк розірвав кредитний договір, а тому змінив умови належного виконання зобов`язання. Зазначає, що за згідно іпотечного договору №811/06/2-297, основним зобов`язанням - є зобов`язання ОСОБА_2 за договором кредиту №811/06/1-292 від 16.06.2007. За вказаним рішенням суду стягнуто заборгованість по кредиту, штрафу і пені за прострочення та встановлено умови належного виконання основного зобов`язання - в порядку контролю виконання судових рішень. Спростовує доводи апеляційної скарги щодо нарахування позивачам заборгованості за кредитом у вигляді збитків у порядку, передбаченому ч.2 ст.625 ЦК України, як такі, що не були предметом дослідження суду першої інстанції. Заперечує твердження відповідача щодо недоведеності розміру правничих витрат належними доказами, оскільки гонорар адвоката був фіксованим, що згідно позиції Верховного Суду у справі №640/18402/19 від 28.12.2020, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08.08.2022 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду із повідомленням сторін. 01.12.2022 до Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання АТ «Альфа-Банк» про розгляд справи без участі його представника. Доводи апеляційної скарги підтримує, наполягає на її задоволенні. У суді апеляційної інстанції представник позивачів - адвокат Лаленков С.М. заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.06.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №811/06/1-292, за умов якого остання отримала у тимчасове користування від банку на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 34 000,00 доларів США, зі сплатою 12,85 процентів річних та узгодженим сторонами порядком погашення суми основної заборгованості, із кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 15.06.2014./а.с.6-13/ Кредитне зобов`язання забезпечено іпотекою згідно договору №811/06/2-297 від 16.06.2007, укладеного між банком та майновим поручителем ОСОБА_1 , за умов якого остання передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить позивачам на праві спільної приватної власності./а.с.14-17/ Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 16.09.2010 (справа №2-89/2010) позов ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк»- задоволено частково. Розірвано договір кредиту №811/06/1-292 від 16.06.2007, який укладено між ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 . Стягнуто із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» 364 241,65 грн. У зверненні стягнення на предмет іпотеки відмовлено./а.с.22/ На примусовому виконанні Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) перебувало ВП №24134591 з примусового виконання виконавчого листа №2-223, виданого 12.11.2010 Комінтернівським районним судом м.Харкова про стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» 364 241,65 грн.; постановою державного виконавця від 08.12.2020 ВП №24134591 закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», сума заборгованості, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження надійшли на депозитний рахунок відділу в повному обсязі./а.с.23/ Установивши факт припинення зобов`язання за договором кредиту внаслідок його повного виконання боржниками 08.12.2020, районний суд дійшов правильного висновку про визнання зобов`язань за договором іпотеки припиненими зі зняттям заборони із іпотечного майна. Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується, оскільки вони відповідають характеру спірних правовідносин та нормам матеріального права, якими вони врегульовані. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У статтею 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави припинення іпотеки, зокрема: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина третя статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Згідно з частиною першою та другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. У частині першій статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №711/4556/16-ц, зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом,є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.02.2018 у справі №910/16461/16; що також відповідає висновкам, сформованим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №522/407/15-ц). У спірних правовідносинах кредитний договір за ініціативи кредитора розірвано, у зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку відмовлено, про що свідчить рішення суду, яке набрало законної сили, виконано боржниками у повному обсязі 08.12.2020, що є обґрунтованою підставою для припинення зобов`язання за іпотечним договором. Доводи апеляційної скарги, що зобов`язання за кредитним договором залишається невиконаними належним чином відповідно до вимог статей 526,599 ЦК України, суперечать встановленим фактичним обставинам та зводяться до нерозуміння кредитором відповідних норм ЦК України. Не впливають на правильність висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги відповідача щодо тривалості виконання судового рішення та прав кредитора на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки відповідне право виникає на підставі закону, а не договору та, відповідно, не забезпечене іпотекою. При цьому колегія суддів приймає до уваги позицію Верховного Суду, сформовану у справі №344/17498/20 від 16.02.2022, за змістом якої: «встановивши, що боржник виконав свої зобов`язання за кредитним договором шляхом повного виконання судового рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості за цим договором, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що зобов`язання за кредитним договором припинилися на підставі статті 599 ЦК України 26 жовтня 2020 року, тобто в день остаточного погашення заборгованості, стягнутої судовим рішенням. […] Оскільки основне зобов`язання припинилося виконанням 26 жовтня 2020 року, також обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про визнання припиненою з 26 жовтня 2020 року іпотеки та задоволення позовних вимог про зняття обтяження з об`єкта нерухомого майна. У справі, яка переглядається, банк не визнавав факт закінчення строку дії кредитного договору та продовжував здійснювати нараховування відсотків і пені. Обумовлене частиною другою статті 625 ЦК України право банк не реалізував. Матеріали справи не містять доказів пред`явлення кредитором вимог до позичальника відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Кредитор має право порушувати питання про стягнення зОСОБА_1 коштів на підставі статті 625 ЦК України за період невиконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2015 року у справі №569/3151/15-ц. Однак таке право кредитора виникає в силу Закону, а не договору. Визнання судами у цій справі припиненими зобов`язань за кредитним договором та іпотеки за іпотечним договором не припинило правовідносин сторін кредитного договору і не припинило зобов`язання в цілому та не позбавило кредитора права на отримання сум, визначених статтею 625 ЦК України, однак вказані правовідносини та зобов`язання продовжують існувати в силу Закону, а не договору, тоді як договірні зобов`язання є припиненими, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19)». Інші доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтується на доказах та не стосуються предмета спору, оскільки права кредитора мають окремий спосіб реалізації не пов`язаний із цим спором в силу закону. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно ст.141 ЦПК України підстави перерозподілу судових витрат, включно із правничими, відсутні. Заперечення відповідача щодо доведеності розміру правничих витрат, постановлених до стягнення, колегія суддів до уваги не приймає, по-перше, відповідачем додаткове рішення не оскаржується; по-друге, гонорар адвоката був фіксованим, що згідно позиції Верховного Суду у справі №640/18402/19 від 28.12.2020, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - залишити без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 13 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді Ю.В. Дряниця В.М. Триголов