Постанова 4851 № 554/7605/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2022 р. Справа № 554/7605/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Курило Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 13.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Микитенко В.М., вул. Навроцького, 5, м. Полтава, Полтавська, 36002, повний текст складено 13.09.21 по справі № 554/7605/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Октябрського районного суду м. Полтава з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (далі - відповідач), у якому просила суд: - скасувати постанову № 334 від 03.08.2021 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 165-5 КУпАП, а провадження у справі - закрити. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13.09.2021 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову № 334 від 03.08.2021 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн. за ч. 1 ст. 165-5 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області 454 грн. судових витрат зі сплати судового збору. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області не погодилось з рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального і процесуального права та просить скасувати рішення від 13.09.2021 у справі № 554/7605/21 та ухвалити нове, яким залишити позовні вимоги без задоволення, а постанову № 334 від 03.08.2021 про накладення адміністративного стягнення без змін. На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково вирішив, що оскаржувана постанова є неконкретизованою та такою, що суперечить засадам юридичної визначеності, адже, на думку відповідача, постанова відповідає вимогам, передбаченим КУпАП. Також відповідач зазначив, що порушення строків давності притягнення позивачки до адміністративної відповідальності не відбулося, адже адміністративне стягнення може бути накладено при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення. Позивачка надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розгляд справи просила проводити в порядку письмового провадження. Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України. Згідно з ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та у разі, зокрема, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участі. Оскільки сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участі, у відповідності до п.1 ч. 1 ст. 311 КАС України колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до постанови № 334 від 03.08.2021 року, винесеної заступником начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-5 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн. (а.с. 18-19). Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова суперечить нормам діючого законодавства. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам. Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржувану постанову на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України погоджується з висновками суду першої інстанції, що вона прийнята з порушенням норм чинного законодавства, виходячи з такого. Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Частиною 1 статті 165-5 КУпАП встановлено відповідальність за порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій, фізичними особами, які використовують найману працю, порядку використання коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування, несвоєчасне або неповне їх повернення, несвоєчасне подання або неподання встановленої звітності, подання недостовірної звітності щодо використання страхових коштів. Вчинення такого адміністративного правопорушення тягне за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з матеріалами справи в період з 01.04.2021 по 30.06.2021 року на підставі наказів від 09.07.2021 № 91-од та № 226-од про проведення планової перевірки відповідно до направлень № 38 від 09.07.2021 та № 42 від 23.07.2021 року Полтавським міським відділенням управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області проведено документальну перевірку дотримання Національним університетом "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування України. За результатами перевірки складено Акт документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування України №66 від 30.07.2021 року (а.с. 30-42). На підставі вказаного акту головним спеціалістом відділу по роботі зі страхувальниками Полтавського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області на позивачку, проректора з науково-педагогічної роботи та економічного розвитку Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" Філонич О.М. складено Протокол №41 у справі про адміністративне правопорушення від 30.07.2021 року (а.с. 20-21). Протоколом № 41 у справі про адміністративне правопорушення від 30.07.2021 встановлено, що під час проведення планової перевірки виявлено такі правопорушення: нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності проведені по листку непрацездатності, виданому не у встановленому порядку (листок непрацездатності виданий не лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності та не лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики, як фізична особа-підприємець); при наданні матеріального забезпечення призначена та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності не в розмірі 70% застрахованій особі, яка має страховий стаж від 5 до 8 років; при наданні матеріального забезпечення порушено порядок використання коштів Фонду; до заяви-розрахунку страхувальником внесена недостовірна інформація. Такі дії є порушенням п.1 ч. 2 ст.15, п.3 ч.1 ст. 24, ч.3 ст. 30, ч. 1 ст.31 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" порушення порядку використання коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування з березня 2019 року по липень 2021 року (07.03.2019; 05.03.2021; 25.02.2021; 10.12.2020; 21.09.2020). Постановою управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 03.08.2021 року № 334 позивачку притягнуто до відповідальності за ст. 165-5 Кодексу про адміністративні правопорушення та накладено штраф у сумі 255 грн (а.с. 18-19). Зі змісту постанови встановлено, що позивачка притягнута до відповідальності за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності при наданні матеріального забезпечення, а саме: порушення порядку використання коштів Фонду у зв`язку з нарахуванням та виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності по листку непрацездатності, виданому не у встановленому порядку (листок непрацездатності виданий не лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності та не лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики, як фізична особа-підприємець), призначена та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності не в розмірі 70% застрахованій особі, яка має стаж роботи від 5 до 8 років. Сума неправомірних витрат складає 12 369,28 грн. При цьому, постанова № 334 від 03.08.2021 року, винесена заступником начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області не містить опис обставин, установлених під час розгляду справи, а саме дату вчинення нарахування виплати допомоги; конкретних осіб, на користь яких неправомірно виплачені кошти; номерів листків непрацездатності, які видані не у встановленому порядку. Таким чином, зазначена постанова про накладення адміністративного стягнення № 334 від 03.08.2021 року суперечить засадам юридичної визначеності як складової верховенства права. При цьому протокол про адміністративне правопорушення чи акт перевірки не можуть замінити оскаржувану постанову в частині відповідної конкретизації та обґрунтування. Доводи апелянта, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що оскаржувана постанова є неконкретизованою та такою, що суперечить засадам юридичної визначеності, оскільки, на думку відповідача, постанова № 334 відповідає вимогам, передбаченим КУпАП, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що згідно зі ст. 283 КУпАП постанова повинна містити перелік певних обставин, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. Верховний суд у справі від 05.03.2020 р. № 640/467/19 постановив, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто, наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, чого в цій постанові відповідачем зроблено не було. Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недотримання відповідачем при винесенні постанови приписів ст. 38 КУпАП, виходячи з такого. Згідно з ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Визначення строку притягнення до адміністративної відповідальності залежить від виду правопорушення, а саме: чи є воно триваючим. Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у листі Міністерства юстиції України від 01 грудня 2003 року № 22-34-1465, триваючим правопорушенням є такі, що пов`язані з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов`язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Отже, у зв`язку з тим, що згідно з вимогами Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком непрацездатності носить одноразовий характер, воно не є триваючим правопорушенням. Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17, від 21 листопада 2018 року у справі №227/3844/16-а. Згідно з протоколом у справі про адміністративне правопорушення виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності відбувалася: 07.03.2019; 05.03.2021; 25.02.2021; 10.12.2020; 21.09.2020, а вчинене правопорушення виявлено 30 липня 2021 року. Оскільки більшість правопорушень вчинено у період з березня 2019 року по лютий 2021 року, тому притягнення до адміністративної відповідальності 30.07.2021 року відбулось поза межами строку, визначеного процесуальним законодавством. З огляду на те, що правопорушення, вчинене позивачкою, не носить характер триваючого, та на час винесення спірної постанови відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у ч. 1 ст. 38 КУпАП, відповідачем протиправно притягнуто позивачку до адміністративної відповідальності. Вимогами ч.2 ст.77 КАС України встановлено, що у адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При вирішенні спору суд також виходить із загальних засад недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч.2 ст.62 Конституції України). Позивачка стверджує щодо дотримання вимог законодавства, заперечує вчинення правопорушення, натомість відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень не спростував наведені позивачкою доводи, не довів правомірність прийнятого ним рішення. Таким чином, зважаючи на те, що постанова № 334 від 30.07.2021 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення складена з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки незазначеними були обставини, які б свідчили про наявність в діях позивачки ознак правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена статтею 165-5 цього Кодексу, а також відповідачем не було дотримано строків притягнення позивачки до відповідальності за ч.1 ст. 38 КУпАП, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 139 КАС України відсутні. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 13.09.2021 по справі № 554/7605/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Курило Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц