Постанова 4818 № 638/2/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/2/21 Головуючий суддя І інстанції Грищенко І. О. Провадження № 22-ц/818/3666/22 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: завданої внаслідок ДТП П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2022 року м. Валки. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Бурлака І.В., Котелевець А.В., за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Петько Антона Володимировича на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 липня 2022 року, у справі № 638/2/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, завданої в наслідок ДТП, та В С Т А Н О В И В : У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо транспортної пригоди. Позов мотивовано тим, що 19.05.2020 між ним та ФОП ОСОБА_4 було підписано договір найму (оренди) транспортного засобу №24, згідно якого наймодавець ОСОБА_2 передає, а наймач ФОП ОСОБА_5 приймає в тимчасове платне користування транспортний засіб Volkswagen Passat , державний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за наймодавцем. Згідно договору наймач може передавати третім о особам в прокат транспортний засіб. Вказує, що 04.11.2020 ОСОБА_4 передав в прокат відповідачу ОСОБА_6 транспортний засіб. Абасс ОСОБА_7 передав право керування автомобілем ОСОБА_1 . Зазначає, що 07.11.2020 ОСОБА_8 , керуючи автомобілем, скоїв ДТП під час якого наїхав на пішоходів та перешкоду. Внаслідок таких дій автомобіль отримав механічні пошкодження, чим позивачу як власнику авто була заподіяна матеріальна шкода. Водію ОСОБА_1 пред`явлено підозру у скоєнні відповідного кримінального правопорушення. На думку позивача солідарними відповідачами за наслідки пошкодження авто і нанесення матеріального збитку є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . На підтвердження розміру матеріальної шкоди позивач надав до суду звіт оцінювача №112/11/20 від 26.11.2020 згідно якому вартість матеріальних збитків становить 315 584,07 грн. 25.11.2021 позивач уточнив позовну заяву, в якій зменшив позовні вимоги на суму отриманого страхового відшкодування, та остаточно просив стягнути солідарно з відповідачів 191 553,45 грн, вартість проведення експертизи 2500 грн, вартість послуг правничої допомоги 2500 грн, сплачену суму судового збору 3205,85 грн. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 липня 2022 року позов ОСОБА_2 було задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки у сумі 191 553,45 грн, витрати понесені за проведення експертизи у розмірі 2500 грн, витрати понесені у зв`язку з наданням правової допомоги у сумі 2500 грн, судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1915,50 грн, а всього 198 468 грн 95 коп. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2022 року поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та відмовлено у задоволенні заяви. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Петько А.В. послався на порушення судом норм матеріального, процесуального права та просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що транспортний засіб був переданий його власником ФОП ОСОБА_4 за договором найму оренди. Зазначеним договором передбачено право передавання автомобіля у прокат. Згідно з договором №5700660 від 04.11.2020 року ОСОБА_4 передав у прокат зазначений автомобіль ОСОБА_3 , який 07.11.2020. року у порушення умов договору передав право керування автомобілем ОСОБА_1 , якого не зазначено у договорі прокату. Вказує, що умовами договору прокату передбачено, що клієнт несе повну відповідальність за збитки, заподіяні пошкодженням або втратою транспортного засобу, у разі якщо такі збитки заподіяні в результаті керування транспортним засобом особою, яка не вказана у договорі прокату. Зазначає, що оскільки ОСОБА_3 передав автомобіль особі, яка не вказана в договорі прокату, відповідно до п. 7 цього договору лише він повинен нести повну відповідальність за збитки, заподіяні пошкодженням транспортного засобу. Окрім цього зазначає, що вироком суду встановлено вину у скоєнні ДТП ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , тому відшкодування шкоди повинно здійснюватися з усіх причетних до ДТП осіб. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 є винуватцем ДТП і саме його дії призвели до наслідків, тому відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України він має відшкодувати частку матеріального збитку. Зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 в результаті ДТП спільно завдали шкоди майну позивача, а позивач відповідно до наявного у нього права самостійно визначився з належними відповідачами за його позовом та надав відповідні докази з цього приводу, а ОСОБА_9 не був залучений судом до розгляду справи в якості відповідача, будь яких клопотань з цього приводу апелянтом під час розгляду справи не заявлялось. Представник апелянта ОСОБА_10 - адвокат Петько А.В. 07 грудня 2022 року подав до суду апеляційної інстанції заяву про відкладення розгляду справи, в якій послався на його зайнятість в засіданні Східного апеляційного господарського суду в іншій справі № 917/1275/17, призначеного на 07 грудня 2022 року об 11.15. Суд апеляційної інстанції не вважає поважними зазначені адвокатом Петько А.В. причини його неявки у судове засідання 07 грудня на 11.00, яке було призначено судом у режимі відеоконференції, оскільки він завчасно, 23 листопада 2022 року був повідомлений про судове засідання по цій справі. Тому, виходячи з процесуальних обов`язків кожного учасника справи діяти добросовісно, він був зобов`язаний зі своїм клієнтом завчасно вирішити вказану проблему своєї зайнятості в іншому судовому засіданні та не перекладати її вирішення в день засідання на суд, який не є учасником договірних відносин адвоката з клієнтом щодо надання правничої допомоги. З урахуванням того, що у адвоката Петько А.В. була можливість завчасно вирішити це питання з клієнтом та з судом, таку його процесуальну поведінку суд апеляційної інстанції вважає недобросовісною і такою, що спрямована на затягування розгляду справи поза розумні строки, що не відповідає основному завданню цивільного судочинства, визначеному у нормі ст. 2 ЦПК України, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлялись про судове засідання, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що ОСОБА_3 на порушення умов договору прокату передав право керування автомобілем ОСОБА_1 , внаслідок чого згідно умов цього договору має відшкодувати збитки. Зазначено, що відповідно до вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.07.2022 у кримінальній справі № 638/11290/20 ОСОБА_1 в результаті скоєння ДТП був визнаний винним у вчиненні злочинів, а тому відповідно до ч. 1 ст. 1166, ст. 1190 ЦК України він є солідарним відповідачем за спричинену шкоду майну позивача. Проте повністю погодитись з такими висновками суду не можна. Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу Українизбитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Судом першої інстанції встановлено, 19.05.2020 між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 було підписано Договір найму (оренди) транспортного засобу №24, згідно якого «Наймодавець» ОСОБА_2 передає, а «Наймач» ФОП ОСОБА_4 приймає в тимчасове платне користування транспортний засіб Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за Наймодавцем (а.с.7-8). Право власності позивач ОСОБА_2 на автомобіль Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.6). Згідно п.1.3 Договору найму (оренди) транспортного засобу №24 від 19.05.2020 транспортний засіб Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1 наймач, тобто ФОП ОСОБА_4 , може передаватися третім особам в прокат на підставі відповідно укладеного договору. 04.11.2020 ОСОБА_4 передав в прокат ОСОБА_3 транспортний засіб Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1 , про що свідчить Договір прокату автомобіля №5700660 від 04.11.2020 (а.с.9-10). Відповідно до акту приймання передачі легкового автомобіля Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1 наймодавець, тобто ОСОБА_4 , передав, а наймач, тобто ОСОБА_3 , прийняв відповідно до договору прокату зазначений легковий автомобіль (а.с. 10 зворотна сторона). 07.11.2020 ОСОБА_3 у порушення умов договору прокату, передав право керування автомобілем Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , якого не вказано в Договорі прокату. 07.11.2020 близько 16 год. 00 хв. в м. Харкові на перехресті вул. Космічної та проспекту Науки у м. Харкові сталася ДТП. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1 скоїв наїзд на пішоходів та перешкоду (дорожній бордюрний камінь). Внаслідок таких дій автомобіль Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, чим заподіяв матеріальну шкоду власнику транспортного засобу, тобто позивачу ОСОБА_2 . Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.07.2022 у справі №638/11290/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 286 ч. 2, 296 ч. 4 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі. Відповідно до звіту №112/11/20 про оцінку вартості відновлювального ремонту, який виконано ФОП ОСОБА_11 на замовлення позивача ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку автомобіля Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1 , становить 315 584,07 грн. Отже, позивачем належним чином доведено заподіяну йому матеріальну шкоду та розмір шкоди. Проте, відповідно до уточненої позовної заяви, позивач зменшив суму матеріальних збитків до 191 553,45 грн. Розмір заявлених у позові для відшкодування шкоди збитків апелянтом не оскаржувався. При цьому суд послався на ч. 1 ст. 543, ч. 2 ст. 773, ст. 774, ч. 1 ст. 1166, 1190 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦПК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Згідно ч. 2 ст. 773 ЦК України якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Відповідно до ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини. Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Всупереч вказаній нормі ст. 89 ЦПК України суд першої інстанції не з`ясував, що укладений 19.05.2020 між ОСОБА_2 та третьою особою - ФОП ОСОБА_4 . Договір найму (оренди) транспортного засобу №24 був укладений у простій письмовій формі, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 799 ЦК України, згідно яким договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦПК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Виходячи з наведеного правового обґрунтування слід дійти висновку, що згаданий договір найму (оренди) транспортного засобу №24, укладений 19.05.2020 між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 є нікчемний внаслідок недодержання обов`язкової письмової форми, ст.ст. 220, ч. 2 ст. 799 ЦК України. За таких обставин визнання вищевказаного договору недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Тому цей договір відповідно до вимог частини першої статті 220 ЦК України не має жодних позитивних наслідків, у тому числі, пов`язаних з укладенням договору прокату. Виходячи з цього у даному випадку відсутні підстави для застосування положень п. 7 договору прокату, який передбачає відповідальність відповідача ОСОБА_3 за передачу автомобіля позивача ОСОБА_1 . Крім того, суд не звернув уваги, що позивач не є стороною цього договору прокату і тому у нього відсутнє право вимоги за цим договором. Тому у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 слід відмовити, за його безпідставністю. Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ч.2 ст. 1187 ЦК України) При цьому, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»). У даному випадку на підставі дозволу власника-позивача та третьої особи тимчасовим володільцем автомобіля на момент ДТП був відповідач ОСОБА_1 , який скоїв ДТП. Суд також всупереч ст. 89 ЦПК України не з`ясував, що згідно з вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.07.2022 у справі №638/11290/20 07 листопада 2020 року близько 15 години 57 хвилин підсудний ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому рухався по пр-ту Науки зі сторони вул. Новгородської в бік вул. Бакуліна в Шевченківському районі м. Харкова зі швидкістю руху близько 110,4 кілометрів на годину. Рухаючись у четвертій смузі для руху, яка дозволяє рух транспортних засобів лише ліворуч, підсудний Хенді Алі, діючи необережно, перетинаючи перехрестя проспекту Науки та вулиці Космічної в м. Харкові, продовжив рух свого автомобіля прямо в бік вулиці Бакуліна з четвертої смуги руху, яка дозволяє рух транспортних засобів лише ліворуч та не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу при виникненні небезпеки для його руху у вигляді автомобіля марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням підсудного ОСОБА_12 , який рухався в попутному з ним напрямку по проспекту Науки зі сторони вулиці Новгородської в бік вулиці Бакуліна в третій смузі для руху та на перехресті почав змінювати напрямок свого руху в четверту смугу, якого ОСОБА_1 об`єктивно спроможній був виявити, чим грубо порушив вимоги дорожнього знаку 5.18 Правил дорожнього руху України, вимоги дорожньої розмітки 1.18 Правил дорожнього руху України та вимоги п. п. 8.1, 12.3, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України. Що привело до перетину на перехресті траєкторії руху автомобіля марки « Volkswagen Passat », реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням підсудного ОСОБА_1 з автомобілем марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням підсудного ОСОБА_12 , внаслідок чого автомобіль під керуванням підсудного ОСОБА_1 виїхав за межі проїжджої частини вліво та допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які знаходились на острівку безпеки на перехресті вулиці Космічної та проспекту Науки в м. Харкові. При цьому ОСОБА_12 керував технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на якому рухався по пр-ту Науки зі сторони вул. Новгородської в бік вул. Бакуліна в Шевченківському районі м. Харкова, у третій смузі для руху, яка дозволяє рух транспортних засобів лише прямо, перетинаючи перехрестя вулиці Космічної та проспекту Перемоги в м. Харкові, підсудний ОСОБА_12 , діючи необережно, не переконавшись перед зміною напрямку руху, що це буде безпечним і не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам руху, почав здійснювати маневр перестроювання ліворуч в крайню ліву смугу для руху, яка не призначена для руху прямо, та не надав дорогу автомобілю марки « Volkswagen Passat », реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням підсудного ОСОБА_1 , який рухався прямо по проспекту Науки зі сторони вулиці Новгородської в бік вулиці Бакуліна в м. Харкові у четвертій смузі для руху, чим створив небезпеку у вигляді перетину на перехресті траєкторії руху автомобіля марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням підсудного ОСОБА_12 з автомобілем марки « Volkswagen Passat », реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням підсудного ОСОБА_1 , який рухався в попутному з ним напрямку по проспекту Науки зі сторони вулиці Новгородської в бік вулиці Бакуліна в м. Харкові у четвертій смузі для руху, чим грубо порушив вимоги дорожнього знаку 5.18 Правил дорожнього руху України, дорожньої розмітки 1.18 Правил дорожнього руху України та вимоги п.п. 8.1, 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України. Внаслідок зазначених необережних протиправних дій підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок скоєного наїзду транспортного засобу під керуванням підсудного ОСОБА_1 , пішоходу ОСОБА_14 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, а саме : закритий перелом обох кісток правого передпліччя (променевої і ліктьової) в середній третині із зсувом, закритий перелом лівої стегнової кістки в середній третині із зсувом, закритий перелом правої стегнової кістки в середній третині із зсувом; пішоходу ОСОБА_16 заподіяно тілесні ушкодження, а саме : відкрита вкрай важка черепно-мозкова травма з переломами кісток основи черепа, крововиливом під тверду мозкову оболонку зі стисненням головного мозку, забоєм головного мозку по типу дифузно-аксонального ушкодження речовини головного мозку з вогнищами контузій головного мозку та її ускладнення - набряк-дислокація головного мозку, гострий розлад кровообігу, від яких пішохід ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла в лікарняному закладі. Вказані тілесні ушкодження отримані ОСОБА_16 внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та знаходяться в причинному зв`язку з настанням її смерті. Порушення правил безпеки дорожнього руху підсудними, а саме : підсудним ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку 5.18 Правил дорожнього руху України, вимоги дорожньої розмітки 1.18 Правил дорожнього руху України та вимог п. п. 8.1, 12.3, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України; підсудним ОСОБА_12 вимог дорожнього знаку 5.18 Правил дорожнього руху України, дорожньої розмітки 1.18 Правил дорожнього руху України та вимог п.п. 8.1, 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, перебувають у причинному зв`язку з дорожньо транспортною подією та її наслідками, а саме : у вигляді заподіяння пішоходу ОСОБА_14 середньої тяжкості тілесних ушкоджень; у вигляді заподіяння пішоходу ОСОБА_16 тілесних ушкоджень, що спричинили її смерть. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», в п. 4 зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Пунктом 16 Постанови передбачено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно ст. 1192 ЦК України - з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ч. 2 ст. 1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Апелянт не спростував свою відповідальність за механічні ушкодження автомобілю, який належить позивачу, які виникли внаслідок ДТП, як це було встановлено згаданим вироком суду. Колегія суддів відхиляє посилання в доводах скарги на те, що відповідач ОСОБА_1 у даній справі має поділяти цивільну відповідальність разом з іншою особою, яка вищевказаним вироком суду спільними з ним діями спричинила механічні ушкодження автомобілю позивача. Його відповідальність відповідно до змісту вказаної норми ч. 2 ст. 1188 ЦК України виникає незалежно від його вини у зіткненні з іншим учасником ДТП, та яка не має правового значення для відповідальності перед іншими особами, яким було завдано шкоди, у даному випадку власнику авто позивачу ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_2 ніяких вимог до іншого учасника цього ДТП не заявляв, а суд першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦПК України має право залучити до участі у справі співвідповідача лише за клопотанням позивача, якого у даному випадку не було і позивач не мав наміру стягувати завдану йому шкоду з іншого учасника ДТП, крім ОСОБА_1 . У постанові ВП ВС від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) при дослідженні застосування норм ст. 1188 ЦК України при аналогічних обставинах справи була висловлена наступна правова позиція. П.

40. Внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкода може бути завдана як власникам (володільцям), наприклад, транспортних засобів, так і третім особам, зокрема пасажирам, пішоходам. Особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені у частині першій статті 1188 ЦК України, а особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки третім особам, частиною другою цієї статті. Приписи останньої та пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV застосовні у тому разі, якщо декілька осіб є самевідповідальними за завдану шкоду, тобто якщо вони спільними неправомірними діями чи бездіяльністю її завдали. За таких умов не має значення вина кожного з них у завданні шкоди. Останню вони зобов`язані відшкодувати у відповідній пропорції незалежно від вини. П.

43. Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (частина перша статті 1190 ЦК України). П.

44. Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (стаття 541 ЦК України). П.

45. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України). П.

46. Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частина перша статті 544 ЦК України). П.

47. Отже, у разі, якщо потерпілий від взаємодії джерел підвищеної небезпеки, що стала наслідком неправомірних дій або бездіяльності власників (володільців), наприклад, транспортних засобів, заявить вимогу про відшкодування неподільної шкоди (як-от шкоди, завданої здоров`ю, моральної шкоди) одним із таких власників (володільців), і той відшкодує цю шкоду у повному обсязі, він отримає право зворотної вимоги до інших власників (володільців) у відповідній частці. Виходячи з наведеного, відповідач ОСОБА_1 є належним відповідачем у справі, його відповідальність не залежить від незалучення до розгляду справи іншого учасника ДТП, а його права у даному випадку захищені правовою можливістю зворотної вимоги (регресу) до нього. Враховуючи, що судом встановлено, що ДТП відбулось з вини відповідача ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, та між його діями та наслідками, що настали є безпосередній причинний зв`язок, що встановлено вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.07.2022 , то сума відшкодування має бути стягнута саме з нього в розмірі спричиненої позивачу матеріальної шкоди, визначеної висновком звіту №112/11/20 про оцінку вартості відновлювального ремонту, який виконано ФОП ОСОБА_11 за відрахуванням суму сплаченої страховою компанією, тобто стягненню підлягає 191553,45. Таким чином доводи скарги отримали лише часткове підтвердження, у відповідності до положень п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення, яким слід стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача збитки, завдані дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 191 553,45 грн. В іншій частині позивач не довів заявлені підстави позову і тому він не підлягає задоволенню. Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи те, за результатами апеляційного оскарження судового рішення, збитки у заявлені позивачем розмірі стягнуті з відповідача ОСОБА_1 в повному обсязі, а тому саме на нього покладається відшкодування на користь позивача витрат, понесених за проведення експертизи у розмірі 2500 грн, витрати понесені у зв`язку з наданням правової допомоги у сумі 2500 грн, та судовий збір у розмірі 1915,50 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Петько Антона Володимировича задовольнити частково. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 липня 2022 року скасувати в частині задоволеного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і в цій частині у його задоволенні відмовити. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про відшкодування збитків задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки у сумі 191 553,45 грн, а також: витрати понесені за проведення експертизи у розмірі 2500 грн, витрати понесені у зв`язку з наданням правової допомоги у сумі 2500 грн, судовий збір у розмірі 1915,50 грн, а всього 198 468 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 95 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текс судового рішення складено 12 грудня 2022 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді - І.В. Бурлака. А.В. Котелевець.