Постанова 4874 № 903/340/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2022 року Справа № 903/340/22 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства Луцьке підприємство електротранспорту на рішення Господарського суду Волинської області від 23.08.2022 р., ухваленого у м. Луцьку, повний текст складено 02.09.2022 р. у справі № 903/340/22 (суддя А.С. Вороняк) за позовом Комунального підприємства Луцьке підприємство електротранспорту до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП Санрайз ЛТД про стягнення 110951,41 грн. В С Т А Н О В И В : Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 23.08.2022 р. у справі № 903/340/22 задоволено частково позов Комунального підприємства Луцьке підприємство електротранспорту до Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП Санрайз ЛТД про стягнення 110951,41 грн. Відповідно до рішення підлягає стягненню з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП Санрайз ЛТД на користь Комунального підприємства Луцьке підприємство електротранспорту 68187,37 грн. (шістдесят вісім тисяч сто вісімдесят сім гривень 37 коп.), з них 57715,20 грн. боргу, 8405,39 грн. інфляційних втрат, 863,36 грн. 3% річних та 1203,42 грн. пені. Відмовлено у позові в частині . Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач Комунальне підприємство Луцьке підприємство електротранспорту подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 23.08.2022 р. у даній справі та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю. Вважає рішення суду у справі № 903/340/22 незаконним і необґрунтованим, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, а також має місце невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи. Зазначає, що при розгляді справи у суді першої інстанції позивач неодноразово наголошував на необхідності застосування положень ч.1 ст. 8 ЦК України - аналогія закону: якщо цивільні відносини не врегульовані ЦКУ, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини. Вважає, що до даних правовідносин на підставі ч.1 ст.8 ЦК України можливе застосувати положення глави 61 ЦК України, які регулюють взаємовідносини сторін при виконанні договору підряду, а саме - ч.1 ст. 853 та ч.4 ст.882 ЦК України. Зазначає, що відповідно до умов п.2.4. договору підставою для проведення оплати є наданий позивачем рахунок на оплату та акт приймання-передачі наданих послуг, і ці документи щомісячно направлялись позивачем на адресу відповідача ТОВ ВТП «Санрайз» ЛТД простою кореспонденцією. Пояснює, 17.11.2021 р. на адресу відповідача була направлена претензія № 06-05/1327 на суму 89612,20 грн., до якої додавався акт звірки взаєморозрахунків, повторно - акт надання послуг № 1357 від 31.10.2021 р. та рахунок на оплату № 1119 від 31.10.2021 р. Оскільки претензія отримана відповідачем 22.11.2021 р., що підтверджено відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, тому відповідач ще 22.11.2021 р. був належним чином проінформований про існуючу заборгованість на суму 89612,20 грн. за надані позивачем послуги за період з травня по жовтень 2021 року згідно з умовами договору про надання послуг № 63к/21 від 26.02.2021 р. Заперечує зазначене судом, що у матеріалах справи відсутні докази отримання, а наявні тільки докази надіслання 18.01.2022 р. повторно актів наданих послуг за серпень, вересень 2021 року та вказує, що сайт «УКРПОШТА» зберігає інформацію лише протягом шести місяців, а тому позивач з поважної та об`єктивної причини не зміг отримати від «УКРПОШТА» інформацію про отримання відповідачем цінного листа з актами наданих послуг. Зазначає, що під час розгляду справи відповідач жодним чином не заперечував факт отримання ним актів наданих послуг за серпень, вересень та жовтень 2021 року. Звертає увагу, що відповідач в ході надання послуг за договором та щомісячного отримання актів наданих послуг не надав ніякої мотивованої відмови від підписання цих актів, а також не заявляв будь-яких вимог чи претензій щодо наданих послуг на умовах договору. З урахуванням вищенаведених обставин та норм матеріального права позивач вважає незаконним висновок суду про те, що підставною є сума боргу в розмірі 57715,20 грн. та наступне задоволення позовних вимог частково. Вважає, що ТОВ ВТП «Санрайз» ЛТД прийняв послуги, надані позивачем протягом серпня, вересня та жовтня 2021 року на суму 31897,00 грн., в т.ч. ПДВ, і вони також підлягають до оплати. Доводить також, що суд першої інстанції припустився суттєвої помилки при здійсненні перерахунку пені за порушення строків оплати наданих послуг, які судом нараховані лише на суму основного боргу 57715,20 грн. Перевіривши зроблений судом перерахунок суми пені позивач встановив, що вказана у рішенні суду загальна сума пені - 1203,42 грн. є неправильною і значно заниженою, тоді як належна загальна сума пені від суми боргу 57715,20 грн. за визначені судом періоди становить 4855,97 грн. Позивач вважає правомірною вимогу оплати наданих послуг протягом серпня, вересня та жовтня 2021 р. на суму 31897,00 гри. з огляду на вищевикладені норми чинного законодавства України, судову практику та документи, що містяться в матеріалах справи, відповідно повинна нараховуватись пеня і на суму 31897,00 грн. Період нарахування пені: початок - через 5 днів з моменту отримання відповідачем претензії - 22.11.2021 р. (№ 06-05/1327 від 17.11.2021 р.), тобто за період з 28.11.2021 р. по 25.05.2022 р. - дату подання позовної заяви. Як зазначено у розрахунку, загальна сума пені за цей період становить 3023,98 грн. Доводить таким чином, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача - 7879,95 грн. (4855,97 + 3023,98). На підставі викладеного скаржник вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 23 серпня 2022 року у справі № 903/340/22 підлягає скасуванню повністю з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. Товариство з обмеженою відповідальністю ВТП Санрайз ЛТД подало відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає про безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги КП «Луцького підприємства електротранспорту». Вказує, що правовою підставою стягнення з відповідача грошових коштів є договір № 63к/21 від 26 лютого 2021 року, предметом якого є надання виконавцем послуг замовнику з контролю оплати (реєстрації) проїзду у міському пасажирському транспорті (автобусах) загального користування м. Луцька. Зазначає, що в ході судового розгляду справи було встановлено, що рапорти контролю за період з серпня по жовтень 2021 року не містять інформації про кількість виявлених пасажирів, підписів контролера виконавця та водія автобуса замовника. Зазначені обставини не спростовані скаржником в апеляційній скарзі. Відповідно висновок суду першої інстанції, про недоведеність факту надання послуг за період з серпня по жовтень 2021 року на загальну суму 31897 грн. є законним та обґрунтованим. Доводить, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання відповідачем підписаних зі сторони замовника актів приймання - передачі наданих послуг за період серпень-вересень 2021 року. Вважає, що розрахунок пені судом першої інстанції зроблено правильно, в межах періодів, які позивачем самостійно визначено в позовній заяві. Відповідач погоджується з розрахунком пені здійсненим господарським судом Волинської області, як і з розрахунком інфляційних та трьох відсотків річних. На підставі викладеного просить залишити без змін рішення Господарського суду Волинської області від 23 серпня 2022 року, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і сторони не подавали клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд апеляційної скарги відбувся в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України. Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне. 26.02.2021 р. Комунальним підприємством Луцьке підприємство електротранспорту (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВТП Санрайз ЛТД (замовник) укладений договір про надання послуг № 63к/21, предметом якого є надання виконавцем послуг замовнику з контролю оплати (реєстрації) проїзду у міському пасажирському транспорті (автобусах) загального користування м.Луцька /а.с.13 у т.1/. Відповідно до п. 2.1 договору вартість послуг із проведення одного контролю (перевірки) в 1 автобусі становить 16,70 грн., в тому числі ПДВ. Загальна вартість послуг, наданих виконавцем протягом кожного календарного місяця, визначається за кількістю автобусів замовника, визначених у додатку № 1 до договору, - 56 шт. (п.2.2 договору). Оплата послуг за договором здійснюється замовником щомісячно до 3-го дня місяця, наступного за звітним (п.2.3 договору). Пунктом 2.4 договору сторони визначили, що підставою для проведення оплати є наданий виконавцем рахунок на оплату та акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник зобов`язаний протягом 2-х днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг розглянути його, підписати і один примірник повернути на адресу виконавця ( п. 2.5 договору). За умовами підпункту 3.1.1 договору сторони погодили, що факт проведеного виконавцем контролю відображається у рапорті контролю, в якому вказується календарний день, маршрут, номер автобуса, години проведення контролю, результати контролю, в т.ч. кількість виявлених безбілетних пасажирів, прізвища та підписи контролера виконавця та водія автобуса замовника. Відповідно до п.4.1 договору за невиконання умов щодо оплати послуг щомісяця до 3-го дня місяця, наступного за звітним, передбачених п. 2.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме в період прострочення платежу, від суми боргу за кожен день прострочення оплати. Строк дії договору відповідно до п. 8.1 договору визначений до 31.12.2021 р. Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками. Позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги за період з травня по червень 2021 року на загальну суму 57715,20 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг /а.с.15-17 у т.1/. Щодо послуг, наданих за період з серпня по жовтень 2021 на загальну суму 31897 грн., то позивач на підтвердження таких послуг надав акти № 1049 від 31.08.2021 р., № 1212 від 30.09.2021 р., № 1357 від 31.10.2021 р., однак встановлено, що ці акти не підписані відповідачем /а.с.18-20 у т.1/. З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію № 06-05/1327 від 17.11.2021 на суму 89612,20 грн., до якої додано акт вивірки розрахунків, акт наданих послуг № 1357 від 31.10.2021 р. (за жовтень), рахунок на оплату № 1119 від 31.10.2021 р., яку відповідач отримав 22.11.2021 р. /а.с.22-23 у т.1/. 24.11.2021 р. відповідач направив на адресу позивача вимогу № 209 про надання для перевірки документів (для розгляду претензії № 06-05/1327 від 17.11.2021 р.) рапортів контролю за період з 01.05.2021 р. по 01.11.2021 р. на суму 89612,20 грн. /а.с.38 у т.1/. 18.01.2022 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 02-05/69 про підписання актів надання послуг за серпень, вересень, жовтень 2021 та претензію № 02-05/70 від 18.01.2022 р. на суму 89612,20 грн. /а.с.24-26 у т.1/. Позивач у позові та апеляційній скарзі доводить, що у ТОВ ВТП Санрайз ЛТД виникла заборгованість внаслідок несвоєчасного виконання оплати на умовах договору про надання послуг № 63к/21 від 26.02.2021 р., тому заявив до стягнення 110951,41 грн, з них 89612,20 грн. боргу, 8619,58 грн пені, 11151,42 грн. інфляційних втрат, 1568,21 грн. 3 % річних. Господарський суд Волинської області відповідно до оскаржуваного рішення частково задоволив позовні вимоги і колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне. На умовах договору № 63к/21 від 26.02.2021 р. між сторонами відбулись правовідносини з надання послуг, які врегульовані главою 63 Цивільного кодексу України. Згідно зі ст.ст.1-4, 181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, ч.1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно зі ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Згідно з ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф). Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Матеріалами справи підтверджено, що акти наданих послуг за травень, червень, липень 2021 року підписані сторонами без будь яких зауважень /а.с.15-17 у т.1/, і у відповідача виник обов`язок оплати наданих послуг на суму 57715,20 грн. Колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з ТОВ ВТП Санрайз ЛТД заборгованості на суму 57715,20 грн. підлягає задоволенню. Колегією суддів встановлено, що акти наданих послуг за серпень, вересень, жовтень 2021 року не підписані відповідачем, і відповідач заперечує їх отримання. В обґрунтування надання/прийняття послуг за серпень, вересень, жовтень 2021 року позивач посилається на ч.1 ст.853 ЦК України та вказує, що за аналогією закону до даних правовідносин можливо застосувати норми глави 61 ЦК України, що регулюють взаємовідносини сторін при виконанні договору підряду. Такі посилання позивача на необхідність застосування за аналогією закону положення глави 61 ЦК України, що регулюють взаємовідносини сторін при виконанні договору підряду, не мають значення у даному спорі. Колегія суддів бере до уваги, що умовами п. 2.4, 2.5 договору сторони погодили, що підставою для проведення оплати є наданий виконавцем рахунок на оплату та акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник відповідно до п. 2.5 договору зобов`язаний протягом 2-х днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг розглянути його, підписати і один примірник повернути на адресу виконавця. Разом з тим, за умовами підпункту 3.1.1 договору сторони погодили, що факт проведеного виконавцем контролю відображається у рапорті контролю, в якому вказується календарний день, маршрут, номер автобуса, години проведення контролю, результати контролю, в т.ч. кількість виявлених безбілетних пасажирів, прізвища та підписи контролера виконавця та водія автобуса замовника. Як зазначено вище, акти наданих послуг за серпень, вересень, жовтень 2021 року відповідачем не підписані, і відсутні докази їх отримання відповідачем. 24.11.2021 р. відповідач направив на адресу позивача вимогу № 209 про надання для перевірки документів (для розгляду претензії № 06-05/1327 від 17.11.2021 р.) рапортів контролю за період з 01.05.2021 р. по 01.11.2021 р. на суму 89612,20 грн /а.с.38 у т.1/. У вказаній вимозі представник відповідача зазначає, що при частковому огляді рапортів контролю раніше отриманих від позивача встановлено, що останні не містять результатів контролю та підписів водіїв. Вказане на думку відповідача свідчить про ненадання послуг та відсутність підстав для оплати. Позивачем не спростовані заперечення відповідача, викладені у вимозі № 209 від 24.11.2021 р. Щодо акту наданих послуг за жовтень 2021 року, який отриманий відповідачем 22.11.2021 р., і був доданий позивачем до претензії № 06-05/1327 від 17.11.2021 р. /а.с.23 у т.1/ колегія суддів враховує, що на заначений акт наданих послуг за жовтень 2021 відповідачем подана позивачу вимога про надання для перевірки документів для належного розгляду претензії №06-05/1327 від 17.11.2021 р. (отримана позивачем 26.11.2021 р. - а.с.39 у т.1), що правомірно розцінено судом першої інстанції як заява про можливі недоліки у роботі та свідчить про відсутність зволікання відповідача у їх розгляді. Скаржник доводить, що факт реального надання послуг з контролю оплати проїзду в автобусах відповідача за період з травня по жовтень 2021 року також підтверджується рапортами контролю за період з серпня по жовтень 2021 року /а.с.42-264 у т.1/. Факт проведення виконавцем контролю відображається у рапорті контролю (п.3.1.1 договору). Також, відповідно до п.3.1.1 договору сторони погодили вимоги щодо рапорта контролю, який має містити календарний день, маршрут, номер автобуса, години проведення контролю, результати контролю, в т.ч. кількість виявлених пасажирів, прізвища та підписи контролера виконавця та водія замовника. Отже, підставою для нарахування виконавцем 16,70 грн. за проведений контроль та відповідно подальшої сплати за проведений контроль зі сторони замовника є рапорт. Матеріалами справи підтверджується, що рапорти контролю, за період з серпня по жовтень 2021 року /а.с.42-264 у т.1/ не містять інформації про кількість пасажирів, не містять підписів контролера виконавця та водія автобуса замовника. Зазначені обставини не спростовані скаржником в апеляційній скарзі. Колегія суддів зазначає, що рапорти і акти наданих послуг мають на меті підтвердити не лише факт, а й обсяг наданих послуг, і оформлення актів як спосіб обліку і контролю погоджено сторонами на умовах договору. В даному випадку акти наданих послуг з контролю оплати проїзду є зведеними обліковими документами, які формуються на основі рапортів контролю. За наведених обставин, враховуючи відсутність у рапортах контролю інформації про кількість виявлених безбілетних пасажирів, підписів контролера виконавця та водія автобуса замовника, як це передбачено підпунктом 3.1.1 договору та враховуючи відсутність інших доказів та підтвердження даних обставин про факт і обсяг наданих послуг і, відповідно, суму, тому колегія суддів доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання послуг за період з серпня по жовтень 2021 року на суму 31897 грн. Отже, позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 57715,20 грн. підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами відповідно до норм ст. 74, 76, 77, 79 ГПК України та правомірно задоволені судом першої інстанції, тоді як в частині стягнення 31897 грн. суд обґрунтовано відмовив. Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань та 3 % річних погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування інфляційних втрат за період з листопада по квітень 2022 року у сумі 8405,39 грн. та 3% річних за період з 25.11.2021 р. по 25.05.2022 р. у сумі 863,36 грн. та задоволення позову в цій частині. У задоволенні решти вимог про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних суд першої інстанції правомірно відмовив як безпідставно заявлених. Позивач/скаржник доводить, що зроблений судом перерахунок суми пені є неправильним і вказана у рішенні суду загальна сума пені - 1203,42 грн. є значно заниженою. Стверджує, що фактично загальна сума пені від суми боргу - 57715,20 грн. за періоди (з 04.06.2021 р. по 04.12.2021 р. на суму 18954,50 грн; з 06.07.2021 р. по 06.01.2022 р. на суму 18319,90 грн; з 04.08.2021 р. по 04.02.2022 р. на суму 20440,80 грн) становить 4855,97 грн. Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до п.4.1 договору за невиконання умов, передбачених п. 2.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме в період прострочення платежу, від суми боргу за кожен день прострочення оплати. Колегія суддів вважає доводи скаржника безпідставними, оскільки згідно розрахунку ціни позову, що додавався до позовної заяви пеня нарахована за період з 25 листопада 2021 року по 25 травня 2022 року, а судом нарахування пені обраховано за кожним актом надання послуг з травня по червень 2021 року за період, що не перевищує 6 місяців згідно з ч.3 ст. 232 ГК України. При цьому суд правомірно обмежився періодами нарахування пені, наведеними у позовній заяві та розрахунком ціни позову. Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені з урахуванням періодів наведених в розрахунку позивача погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування пені в загальній суму 1203,42 грн (з 25.11.2021 р. по 04.12.2021 р. на суму 18954,50 грн; з 25.11.2021 р. по 06.01.2022 р. на суму 18319,90 грн; з 25.11.2021 р. по 04.02.2022 р. на суму 20440,80 грн). Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 23.08.2022 р. у справі № 903/340/22 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Комунального підприємства Луцьке підприємство електротранспорту залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Волинської області від 23.08.2022 р. у справі № 903/340/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу №903/340/22 повернути Господарському суду Волинської області. Головуючий суддя Маціщук А.В. Суддя Мельник О.В. Суддя Петухов М.Г.