Постанова 4815 № 562/2182/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 грудня 2022 року м. Рівне Справа № 562/2182/21 Провадження № 22-ц/4815/655/22 Рівненський апеляційний суд в складі суддів: головуючого Боймиструка С.В, суддів: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М. секретар судового засідання: Мороз А.В., за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерне товариство «Укрсиббанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» про зняття арешту з майна, В С Т А Н О В И В: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерне товариство «Укрсиббанк», в уточнених позовних вимогах просила зняти арешт зі всього належного позивачу нерухомого майна, накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 06.09.2012 у виконавчому провадженні № 34014768 та зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстратором Рівненської філії державного підприємства «Інформаційний центр Міністерства юстиції України 06.09.2012 року за №12960080. Ухвалою Здолбунівського районного суду від 04 лютого 2022 року провадження у справі закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Постановляючи її, місцевий суд виходив з того, що спір між учасниками справи має розглядатися в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу і направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Доводи скарги полягають у тому, що виконавче провадження має стан "завершено" та будь-яких інших чинних виконавчих проваджень немає. Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників від 19.07.2021 року, ОСОБА_1 в реєстрі боржників відсутня. Без наявності відкритого виконавчого провадження державний виконавець не має законних підстав для винесення постанови про зняття арешту з майна та не може зняти арешт з майна інакше, окрім як за рішенням суду. Позивачем як солідарним боржником рішення суду виконане у повному обсязі та на даний час відсутні законні підстави перебування під арештом нерухомого майна, яке належить апелянту. Суд залишив поза увагою обставину, що відповідач фактично перебрав на себе функції стягувача, заперечуючи той факт, що зобов`язання ОСОБА_1 як солідарного боржника повністю виконане, а тому, даний факт підлягає доказування саме в позовному провадженні. Також, вказує, що в період перебування виконавчого листа №2-20/11 від 07.08.2012 року на примусовому виконанні (з 29.08.2012 року по 17.01.2018 року) у апелянта у власності взагалі будь-яке майно було відсутнє. Право власності на майно було набуте апелянтом лише 24.05.2021 року. На даний час наявність не скасованого арешту на майно, з умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій, є невиправданим втручанням у право особи на володіння, користування та розпорядження своїм майном. Висновок про необхідність звернення зі скаргою у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України є помилковим, оскільки законом №1404-VIII не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку із його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення. А відтак, іншого способу захисту своїх прав окрім як звернення до суду з цивільним позовом, в апелянта немає. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Судом встановлено, що на примусовому виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження № 34014768 з примусового виконання виконавчого листа № 2-20/11 виданого 07.08.20212 Здолбунівським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором від 27.03.2008 року в сумі 74122,29 долари США, що еквівалентно 529229,68 грн. та неустойку на загальну суму 26994,24 грн. Стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Укрсиббанк» 1820 грн. судових витрат. В межах вказаного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.09.2012, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору. 27.11.2013 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з відсутністю у боржника майна на яке може бути звернуто стягнення. Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про цивільне право, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Так, відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач була боржником у виконавчому провадженні, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 , пред`явила позов, зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування, розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється. Тобто арешт майна не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог закону щодо виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби. Враховуючи те, що суд першої інстанції постановив оскаржену ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст.367,368,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складений 08 грудня 2022 рку. Головуючий Боймиструк С.В. Судді: Гордійчук С.О. Ковальчук Н.М.