Постанова 4816 № 592/14615/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2022 року м.Суми Справа №592/14615/20 Номер провадження 22-ц/816/983/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., сторони: позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Цюпки Олександра Віталійовича на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 липня 2022 року, ухвалене у складі судді Фоменко І.С. в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми, В С Т А Н О В И В : У грудні 2020 року ОСОБА_4 через свого представника адвоката Гаврилюк Надію Миколаївну, та ОСОБА_2 через свого представника за довіреністю ОСОБА_1 , звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про виділ частки домоволодіння. Свої вимоги мотивують тим, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 03 жовтня 2001 року після смерті його матері ОСОБА_5 , на праві власності належить 37/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 , яка є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 , належить 1/8 частина даного житлового будинку з надвірними будівлями на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 січня 2019 року після смерті її матері ОСОБА_6 , та 1/8 частина даного житлового будинку з надвірними будівлями на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 січня 2019 року після смерті її батька ОСОБА_7 . Іншим співвласником 38/100 частин вказаного житлового будинку є відповідач ОСОБА_3 . Спірне домоволодіння фактично поділене на 2 частини, що відповідає часткам кожного із співвласників в спільній частковій власності. Згідно висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження № 1390 від 09 червня 2020 року позивачі користуються частиною житлового будинку з надвірними будівлями, яка відповідає їх частці, що складає 62/100 частин домоволодіння. При цьому, подальша експлуатація даних об`єктів, як окремих об`єктів нерухомого майна, можлива. Посилаючись на вказані обставини, просять позов задовольнити. Ковпаківський районний суд м. Суми ухвалою від 16 червня 2021 року зупинив провадження у справі до вступу правонаступника ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у цій справі відповідно до даних про прийняття спадщини до 22 листопада 2021 року (а.с. 120). В подальшому ОСОБА_1 , діючи в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій з урахуванням висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1617 від 16 травня 2022 року, просить: - виділити у натурі 62/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житлового будинку жилою площею 48,8 кв. м, загальною площею 74,0 кв. м, що складається з: приміщення житлового будинку літ. «А-1»: кухні 1-2 площею 10,0 кв. м, житлової кімнати 1-3 площею 20,0 кв. м, житлової кімнати 1-4 площею 14,2 кв. м, житлової кімнати 1-5 площею 14,6 кв. м, приміщення прибудови літ. «а»: коридору 1 площею 15,2 кв. м та надвірних будівель - погріба «п/г», 1/2 сараю «Б», 1/2 погрібу «п/г-1», сараю «Е», вбиральні «В» та 62/100 огорожі № 1, припинивши право спільної часткової власності з відповідачем ОСОБА_3 ; - визнати окремим об`єктом нерухомості належну ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житлового будинку жилою площею 48,8 кв. м, загальною площею 74,0 кв. м, що складається з: приміщення житлового будинку літ. «А-1»: кухні 1-2 площею 10,0 кв. м, житлової кімнати 1-3 площею 20,0 кв. м, житлової кімнати 1-4 площею 14,2 кв. м, житлової кімнати 1-5 площею 14,6 кв. м, приміщення прибудови літ. «а»: коридору 1 площею 15,2 кв. м та надвірних будівель - погріба «п/г», 1/2 сараю «Б», 1/2 погрібу «п/г-1», сараю «Е», вбиральні «В» та 62/100 огорожі № 1, визначивши, що частка ОСОБА_1 в спільній частковій власності становить 60/100 частини даного домоволодіння, а частка ОСОБА_2 40/100 частини цього домоволодіння. Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 13 липня 2022 року позов задовольнив. Виділив в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як окремий об`єкт нерухомого майна, 62/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,8 кв. м, що складається з: - приміщень житлового будинку літ. «А-І»: кухня «1-2», площею 10,0 кв. м, житлова кімната «1-3», площею 20,0 кв. м, житлова кімната «1-4», площею 14,2 кв. м, житлова кімната «1-5», площею 14,6 кв. м; - приміщення прибудови літ. «а»: коридор «І», площею 15,2 кв. м; - господарських споруд: 1/2 сараю літ. «Б», убиральня літ. «В», сарай літ. «Е», погріб літ. «п/г», 1/2 погребу літ. «п/г-1», 62/100 огорожі № 1 (показано рожевим кольором у Додатку № 1 до Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1617 від 16 травня 2022 року), припинивши право спільної часткової власності із ОСОБА_3 та визначивши, що частка ОСОБА_1 в спільній частковій власності становить 60/100 частин даного домоволодіння, частка ОСОБА_2 40/100 частин. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 адвокат Цюпка О.В., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідач ОСОБА_3 придбав у приватну особисту власність квартиру у будинку по АДРЕСА_1 та з цього моменту є одноосібним власником. Наголошує на тому, що будинок по АДРЕСА_1 не перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 . ОСОБА_3 не являється співвласником вказаного будинку, а відтак не може бути учасником поділу цього будинку, а за його участі не може бути виділена частка з цього будинку його співвласникам. Відповідно позовна вимога позивачів до ОСОБА_3 про виділ майна у натурі зі спільної часткової власності не підлягає задоволенню у зв`язку з її зверненням до неналежного суб`єкта. Зауважує, що судом при вирішенні спору не було враховано висновків Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 364, 367 ЦК України. Так, Верховний Суд у своїх рішеннях у справах щодо поділу нерухомого майна (виділу частки) неодноразово вказував, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. В той же час матеріали справи не містять жодних доказів того, що приміщення та будівлі, які позивачі просять виділити їм у власність становлять саме 62/100 частини від нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 . А висновок судового експерта Андрєєва Л.Г. № 1617 від 16 травня 2022 року не може слугувати таким доказом, оскільки предметом його дослідження не являлася можливість поділу житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідно до часток його співвласників чи виділу позивачам частини із вказаного будинку, що відповідатиме їх часткам у ньому. Виділивши у власність позивачам певні приміщення будинку та будівлі, суд не зазначив, чи припинилася спільна часткова власність позивачів щодо інших приміщень будинку та будівель, які не передані у їх власність, не зазначив їх склад та характеристики тощо. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , її представник - адвокат Гаврилюк Н.М., представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , її представника адвоката Гаврилюк Н.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 жовтня 2001 року належало 37/100 частин житлового будинку «А-1», жила площа якого 67,5 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 455 кв. м, з господарчими та побутовими будівлями: сарай «Б», погріб «п/г», вбиральня «В», вбиральня «Д», огорожа № 1 (а.с. 6). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с. 126). З повідомлення приватного нотаріуса Цирулик В.В. вбачається, що згідно матеріалів спадкової справи 116/2021, заведеної 30 серпня 2021 року після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем за законом є його дружина ОСОБА_1 , яка відповідно до ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину, інших спадкоємців, які прийняли спадщину, немає. Дочка померлого ОСОБА_8 та син померлого ОСОБА_9 відмовилися від прийняття спадщини, про що своєчасно подали заяви до приватного нотаріуса Цирулик В.В (а.с. 127). Відповідно до свідоцтв про право на спадщину від 15 січня 2019 року ОСОБА_2 належить 1/8 частки житлового будинку під АДРЕСА_1 з відповідною часткою надвірних, господарських та побутових будівель після смерті її матері ОСОБА_6 , та 1/8 частки - після смерті її батька ОСОБА_7 (а.с. 8-9). Відповідач ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 18 грудня 2012 року є власником квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 37,2 кв. м, житловою площею 18,5 кв. м, кількість кімнат 1 (а.с. 112). Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав 20 грудня 2012 року за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на вказану квартиру (а.с. 114). Зі свідоцтва про право власності на житло від 14 серпня 2009 року вбачається, що вказана квартира АДРЕСА_2 належала на праві приватної власності ОСОБА_10 . Квартира приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 37,2 кв. м. Характеристика кватира та її обладнання наведені у технічному паспорті, який є складовою частиною цього свідоцтва. Свідоцтво видане на підставі подання управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради від 13 серпня 2009 року № 900 (а.с. 115). Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1617, складеного 16 травня 2022 року, виходячи з нормативних вимог поділ житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями, що перебувають за адресою: АДРЕСА_1 в натурі можливий. Експерт запропонував варіант поділу по сформованому порядку користування житловим будинком з надвірними спорудами. При даному варіанті: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виділяються (показано рожевим кольором в додатку № 1) наступні приміщення і надвірні будівлі домоволодіння: приміщення житлового будинку літ. «А-1»: кухня «1-2», площею 10, 0 кв. м; житлова кімната «1-3», площею 20, 0 кв. м; житлова кімната «1-4», площею 14,2 кв. м; житлова кімната «1-5», площею 14,6 кв. м. Приміщення прибудови літ. «а»: коридор «І», площею 15,2 кв. м. Господарські споруди: 1/2 сараю літ. «Б», убиральня літ. «В», сарай літ. «Е», погріб літ. «п/г», 1/2 погрібу літ. «п/г -1», 62/100 огорожі №

1. ОСОБА_3 виділяються (показано синім кольором в додатку № 1) наступні приміщення і надвірні будівлі домоволодіння: Приміщення житлового будинку літ. «А-І»: житлова кімната «2-2», площею 13,6 кв. м; житлова кімната «2-3», площею 18,7 кв. м. Приміщення прибудови літ. «а»: коридор «ІІ», площею 6,0 кв. м. Господарські споруди: 1/2 сараю літ. «Б», убиральня літ. «Д», 1/2 погрібу літ. «п/г-1», 38/100 огорожі №

1. Подальша експлуатація даних об`єктів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , як окремих об`єктів нерухомого майна, можлива (а.с. 147-165). Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб. За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості. Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт. Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Зі змісту вказаної статті випливає, що право кожного із співвласників пов`язується з часткою у праві спільної власності, і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому. Відповідно до частин 1, 2 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Частиною 3 статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Частиною 1 статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки. Відповідно до ч. 2 статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. При цьому, загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 ч. 1 статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати також інтереси обох сторін та встановлювати, зокрема: чи дійсно є можливим виділ частки в натурі; чи допускається такий виділ згідно із законодавством тощо. Правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року (справа № 6-4цс14). Відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи фактичне володіння та давно сформований порядок користування житловим будинком з прибудовами і господарськими спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , технічну документацію та розмір часток кожного співвласника, наявність відокремлених частин будинку із самостійними виходами, можливість подальшої експлуатації виділених в натурі частин домоволодіння, як окремих об`єктів нерухомого майна, дійшов висновку про можливість поділу спірного житлового будинку згідно запропонованого у експертному висновку № 1617 від 16 травня 2022 року варіанту поділу. Колегія суддів не погоджується з висновками суду, оскільки вони не відповідають обставинам справи, суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У відповідності до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі виходили з того, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить їм та відповідачу на праві спільної часткової власності: ОСОБА_1 37/100 частин, ОСОБА_2 1/4 частина, інша частина відповідачу ОСОБА_3 . Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідним договором-купівлі-продажу від 18 грудня 2012 року. Право власності на вказану квартиру зареєстроване за ним 20 грудня 2012 року в КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації». Тобто відповідач не є співвласником житлового будинку по АДРЕСА_1 . Позивачі ставлячи питання про виділ їм в натурі 62/100 частин домоволодіння за вказаною адресою та припинення права спільної часткової власності, виходили з положень ст. 364 ЦК України, яка регулює виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності. Оскільки відповідач ОСОБА_3 не є співвласником спірного домоволодіння, а є власником квартири, як окремого об`єкта нерухомого майна, апеляційний суд дійшов висновку, що жодних майнових прав позивачів на спірне майно він не порушив. Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. Виходячи з вищезазначеного, рішення суду на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з позивачів на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4019 грн 31 коп., тобто по 2009 грн 65 коп. з кожного. Враховуючи предмет та ціну позову 267 954 грн, яка не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і що справа не відноситься до категорії спорів, передбачених ч. 4 ст. 274 ЦПК України, суд визнає вказану справу малозначною, як справу незначної складності. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 3, 4; 381-382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Цюпки Олександра Віталійовича задовольнити. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4019 грн 31 коп., тобто по 2009 грн 65 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. Ю. Кононенко С. С. Ткачук