Ухвала КЦС ВС № 757/56776/20-ц

Ухвала Іменем України 07 грудня 2022 року м. Київ справа № 757/56776/20-ц провадження № 61-12024ск22 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» Матвієнко Андрій Анатолійович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову. Заборонено ПАТ «Дельта Банк» вчиняти будь-які дії щодо продажу, відчуження (відступлення) в будь-який спосіб права вимоги, а також будь-які інші права за кредитним договором від 31 травня 2006 року № 602-Ф, який укладений між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_3 (правонаступником якого є ОСОБА_1 ) права вимоги, а також будь-які інші права за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 1054-Ф, який укладений між ЗАТ «СведбанкІнвест» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_1 ; права вимоги, а також будь-які інші права за кредитним договором від 08 червня 2005 року № 340-Ф, який укладений між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_3 (правонаступником якого є ОСОБА_1 ) права вимоги, а також будь-які інші права за кредитним договором від 27 липня 2005 року № 380, який укладений між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ТОВ «Кавицький» (правонаступником якого є ОСОБА_1 ) права вимоги, а також будь-які інші права за кредитним договором від 27 липня 2005 року № 379-Ф, який укладений між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_4 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ); права вимоги, а також будь-які інші права за кредитним договором від 27 липня 2005 року № 377-Ф, який укладений між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_5 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ); права вимоги, а також будь-які інші права за кредитним договором від 27 липня 2005 року № 378-Ф, який укладений між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_6 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ); права вимоги, а також будь-які інші права за кредитним договором від 31 травня 2006 року № 601-Ф, який укладений між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_7 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ); права вимоги, а також будь-які інші права за кредитним договором від 30 листопада 2007 року № 599, який укладений між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ТОВ «Кавицький». Заборонено ПАТ «Дельта Банк» вчиняти будь-які дії з проведення та оформлення результатів торгів, в тому числі електронних, в тому числі, але не виключно, електронних торгів (номер аукціону № GFD001-UA-20211126-41155, лот № GL16N020984), з продажу активів ПАТ «Дельта Банк», а саме: право вимоги за кредитним договором від 31 травня 2006 року № 602-Ф, який укладений між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_3 (правонаступником якого є ОСОБА_1 ); право вимоги за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 1054-Ф, який укладений між ЗАТ «СведбанкІнвест» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_1 ; право вимоги за кредитним договором від 08 червня 2005 року № 340-Ф, який укладений між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_3 (правонаступником якого є ОСОБА_1 ); право вимоги за кредитним договором від 27 липня 2005 року № 380, який укладений між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ТОВ «Кавицький» (правонаступником якого є ОСОБА_1 ); право вимоги за кредитним договором від 27 липня 2005 року № 379-Ф, який укладений між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_4 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ); право вимоги за кредитним договором від 27 липня 2005 року № 377-Ф, який укладений між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_5 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ); право вимоги за кредитним договором від 27 липня 2005 року № 378-Ф, який укладений між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_6 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ); право вимоги за кредитним договором від 31 травня 2006 року № 601-Ф, який укладений між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_7 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ); право вимоги за кредитним договором від 30 листопада 2007 року № 599, який укладений між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ТОВ «Кавицький». Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд виходив із того, що рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1188 є доказом, що існує висока ймовірність того, що до вирішення справи по суті та ухвалення рішення, відповідач ПАТ «Дельта Банк» може відчужити права вимоги за кредитними договорами, які визнанні недійсними за рішенням суду, що набрало законної сили. Суд враховував характер та предмет спірних правовідносин у справі, які вказують на те, що у випадку задоволення позову та визнання недійсними спірного договору купівлі-продажу у ПАТ «Дельта Банк» буде відсутнє право вимоги за кредитними договорами, що фактично унеможливить його подальше відчуження третім особам. Вжиття заходів забезпечення позову у справі не порушує встановлені ЦПК України обмеження щодо діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк», а відсутність заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відчуження права вимоги за відповідними кредитними договорами може утруднити та унеможливити виконання судового рішення, а також вплинути на майнові інтереси позивачів та інших осіб, які придбають право вимоги за кредитними договорами. Постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року скасовано, у задоволенні заяви відмовлено. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що припущення позивачів, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до подальшого ускладнення виконання потенційного рішення, є необґрунтованим та не підтвердженим жодними доказами. 02 грудня 2022 року ОСОБА_8 , який діє від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року у зазначеній вище справі. У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції встановив, що постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого з 03 березня 2015 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації строком на шість місяців до 02 вересня 2015 року. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 серпня 2015 року № 147 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» до 02 жовтня 2015 року. Постановою Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 150 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Дельта Банк». Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 лютого 2017 року № 619 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» на два роки до 04 жовтня 2019 року. Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1?) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У частині десятій статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Мета забезпечення позову полягає у тому, щоб запровадити негайні, але тимчасові заходи, спрямовані на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також, суд має враховувати, що в окремих випадках забезпечення позову не допускається. Так зокрема, згідно з частиною четвертою статті 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Частиною шостою статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Частиною восьмою статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Крім цього, згідно з пунктом 7 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається. Такі ж висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 1340/3738/18, від 11 березня 2019 року у справі № 904/4795/18, від 06 серпня 2019 року у справі № 910/16477/18, від 27 травня 2020 року у справі № 370/1572/19, від 18 листопада 2020 року у справі № 184/1495/19. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції врахував вказані приписи ЦПК України та спеціальне законодавство, яким встановлена пряма заборона накладення обтяжень та обмежень на майно банку, що ліквідується та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» Матвієнко Андрій Анатолійович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги - відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров