Постанова Одеський апеляційний суд № 520/8689/17

Номер провадження: 22-ц/813/1086/22 Справа № 520/8689/17 Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.12.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів Сегеди С.М., Цюри Т.В., з участю секретаря Шлапак О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2019 року, постановленого під головуванням судді Куриленко О.М., повний текст рішення складений 24 квітня 2019 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Київська державна нотаріальна контора у місті Одесі про визнання недійсним заповітів, визнання недійсним шлюбу та визнання права власності на частку майна в порядку спадкування за законом, - в с т а н о в и в: У липні 2017 року позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом, в якому просили визнати недійсним заповіт від 03 жовтня 2006 року, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 ; визнати недійсним заповіт від 02.03.2007 року, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 ; визнати фіктивним шлюб, укладений 01 лютого 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини домоволодіння у будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частини домоволодіння у будинку АДРЕСА_1 . В обґрунтування свого позову позивачі зазначали, що матір ОСОБА_2 - ОСОБА_6 з 1994 року перебувала у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_4 . Після реєстрації шлюбу у 1997 році вони проживали у будинку АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_4 на праві приватної власності. Оскільки, ОСОБА_4 не мав власних коштів на проведення ремонту будинку, ОСОБА_6 продала належну їй на праві приватної власності квартиру, та вони почали робити реконструкцію будинку. Однак, виручених від продажу квартири ОСОБА_6 коштів не вистачило для завершення запланованої реконструкції та добудови спірного домоволодіння. У зв`язку з чим, ОСОБА_4 вмовив дочку ОСОБА_6 , ОСОБА_2 разом з онуком ОСОБА_3 продати належне їм на праві приватної власності нерухоме майно в м. Охтирці в Сумській області, а саме: 4-х кімнатну квартиру за 15000 доларів США, гараж за 3000 доларів США та дачу за 2000 доларів США. На підставі попередньої домовленості про те, що збудований другий та третій поверх домоволодіння АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 передасть на підставі договору дарування позивачу, які погодилися виручені від продажу власного майна всі кошти використати в повному обсязі на продовження запланованої реконструкції та добудови зазначеного домоволодіння. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , після смерті якої спадкоємцем є ОСОБА_2 , однак як їй стало відомо, спадкоємцем після померлого ОСОБА_4 є ОСОБА_1 на підставі заповітів, складених 03 жовтня 2006 року та 02 березня 2007 року. Також позивачі зазначають, що 01 лютого 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали шлюб. Після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_1 звернулася до Третьої одеської державної нотаріальної контори з заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину, посилаючись при цьому на заповіт, складений 02 березня 2007 року. Позивачі вважають, що складені заповіти є недійсними, а укладений шлюб фіктивним, оскільки ОСОБА_4 під час їх укладання не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати. Позивачі, вважають себе спадкоємцями 4 черги після смерті ОСОБА_4 , так як проживали однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 залишені без розгляду (а.с. 69 т. 1). Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволений частково. Визнаний недійсним заповіт від 03.10.2006р., складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , який було посвідчено ОСОБА_7 , державним нотаріусом Першої Одеської нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №7-2792. Визнаний недійсним заповіт від 02.03.2007р., складений ОСОБА_4 на користь онучки ОСОБА_1 , який було посвідчено ОСОБА_8 , державним нотаріусом Першої Одеської нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №1-109. Визнаний недійсним шлюб, укладений 01 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , який було зареєстровано Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі, актовий запис №

24. У задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини домоволодіння у будинку АДРЕСА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд під час розгляду справи не ознайомив її з правами та обов`язками, не роз`яснив право просити суд оголосити висновок експерта, а також право у разі незгоди с висновком експерта просити про проведення повторної, додаткової або комісійної експертизи. Також зазначила, що заповіти, які позивачка просить визнати недійсними та шлюб, який вона просить визнати фіктивним не стосується її прав та інтересів, оскільки нею не було доведено, що її права були порушені вказаними заповітами та укладеним шлюбом. У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_9 , представник ОСОБА_2 просить в задоволені апеляційної скарги відмовити, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, оскільки рішення суду є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги є надуманими, не відповідають обставинам справи та вимогам закону. В частині відмови у визнанні за ОСОБА_2 права власності на 2/3 частини домоволодіння у будинку АДРЕСА_1 рішення суду не оскаржується. Учасники справи про призначене судове засідання на 23 листопада 2022 року були сповіщені належним чином шляхом направлення повісток на електронну адресу, зазначену у заяві, та на електронну адресу адвоката (а.с. 56, 134, 11, 136-140 т. 2). Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило. Від державного нотаріусу Київської нотаріальної контори у м. Одесі Савицької О., надійшов лист про розгляд справи за відсутності (а.с. 142 т.2). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (08 грудня 2022 року). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, зазначеним вимогам рішення суду не відповідає в повній мірі з огляду на таке. У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача в частині визнання недійсними заповітів та визнання недійсним шлюбу обґрунтовані, заявлені відповідно до чинного законодавства, а від так підлягають задоволенню, оскільки під час розгляду справи знайшли своє підтвердження те, що позивач в момент укладання даного правочину абсолютно не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, що підтверджується висновком експерта. Однак, колегія суддів з таким висновком суду не погоджується, з наступних підстав. Статтею 1217 ЦК України, передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Відповідно до ст. 1256 ЦК України, у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах. У ст. 1258 ЦК України, зазначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21 т. 1). Відповідно до заповіту, який складено 03 жовтня 2006 року та посвідчений державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 усе майно де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що на день смерті буде йому належати і на що він за законом має право, заповідає ОСОБА_1 (а.с. 22 т. 1). Заповітом від 02 березня 2007 року, який посвідчено державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 усе майно де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що на день смерті буде йому належати і на що він за законом має право, заповідає онучці ОСОБА_1 (а.с. 23 т. 1). ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали шлюб 01.02.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу (а.с. 25 т. 1). До першої черги право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, що передбачено ст.1261 ЦК України. Після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка (а.с. 78 т. 1). З матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , вбачається, що окрім ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_4 ніхто не звертався (а.с. 77-121 т. 1). Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_10 , зазначала, що її права порушаються з тих підстав, що вона має право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , як спадкоємець четвертої черги, як особа, яка проживала однією сім`єю зі спадкодавцем. Однак, колегія суддів вважає, що ці доводи не знайшли свого підтвердження, з наступних підстав. Статтею 1264 ЦК України, передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Колегія суддів звертає увагу, що при розгляді справ, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі. Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21). Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Такий саме висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 161/19713/19 (провадження № 61-2435св21). Оскарження і визнання недійсним заповіту можливе заявлено заінтересованою особою, чиї спадкові права порушені у зв`язку із укладанням заповіту. З матеріалів справи вбачається, що мати позивачки - ОСОБА_6 та спадкодавець ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02.09.2010 року, залишено без змін рішення Київського районного суду, яким шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розірвано (а.с. 124-129 т. 1). ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , єдиним спадкоємцем за законом є її донька ОСОБА_10 (а.с. 164). ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_10 зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 . Факт проживання однією сім`єю ОСОБА_10 та спадкодавця ОСОБА_4 не підтверджений матеріали справи, такі вимоги заявлені не були, а реєстрація за однією адресою не свідчить про проживання однією сім`єю. Зі змісту заповітів, вбачається, що ОСОБА_4 заповідав ОСОБА_1 лише те майно, яке йому буде належати на день його смерті. Судом встановлено, що в провадженні суду перебуває цивільна справа про розподіл будинку АДРЕСА_1 , на який було видане свідоцтво на ім`я ОСОБА_4 , під час перебування у шлюбі з ОСОБА_6 , спадкоємицею якої є ОСОБА_10 . Колегія суддів, звертає увагу, що вирішення спору стосовно розподілу будинку також не може вважатися, порушенням прав ОСОБА_10 , яка є спадкоємицею ОСОБА_6 , та яка залучена, як правонаступник у справі про розподіл будинку. Крім того, питання розподілу будинку не може вплинути на суть вирішення цього спору, оскільки предметом позову ОСОБА_10 є оскарження заповітів, в яких спадкодавець не окреслив спадкову масу, а заповів усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося ОСОБА_1 . За встановленими обставинами, колегія суддів приходить висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_10 не підлягають задоволенню з підстав того, що її права не порушаються оскаржуваним рішенням. Інші доводи, викладені у апеляційної скарзі, колегія суддів вважає такими, що задоволенню не підлягають, оскільки рішення суду підлягає до скасування саме з підстав того, що ОСОБА_10 не є спадкоємицею ОСОБА_4 та визнанням заповітів недійсним та недійсності шлюбу ніяким чином не вплинуть на права позивачки. Згідно п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на позивача у разі відмови у задоволенні позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. ОСОБА_1 ухвалою апеляційного суду була звільнена від сплати судового збору, з урахуванням того, що суд апеляційної інстанції прийшов висновку про скасування рішення суду та відмови у задоволенні позовних вимог, тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1096 гривен 20 копійок (за три немайнові вимоги, станом на момент звернення до суду у липні 2017 року зі ставки однієї немайнової вимоги у розмірі 243,60 гривен). Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2019 року скасувати. Прийняти постанову. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Київська державна нотаріальна контора у місті Одеса про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним шлюбу залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 1096 гривен 20 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 08 грудня 2022 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________Т.В. Цюра