Постанова КАС ВС № 0640/3914/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 08 грудня 2022 року справа № 0640/3914/18 адміністративне провадження № К/990/21056/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач), суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В., за участі секретаря судового засідання Статілко Ю. С., представника позивача - Данилюка Д. В. адвоката на підставі довіреності, представника відповідача - Савицької І. С. в порядку самопредставництва, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року (суддя: Черняхович І. Е.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року (судді: Драчук Т. О., Ватаманюк Р. В., Полотнянко Ю. П.) у справі № 0640/3914/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Янеір» ЛТД до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИВ: РУХ СПРАВИ Товариство з обмеженою відповідальністю «Янеір» ЛТД (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2018 року №0016671409, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на 16 090 848,00 гривень та застосовано до Товариства штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8 045 424,00 гривень, з мотивів безпідставності його прийняття. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 25 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 12 липня 2018 року №0016671409. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов наступних висновків: 1) відхиляючи доводи позивача щодо неправомірності перевірки, суд визнав наявність законодавчо визначених підстав для проведення відповідної перевірки, оскільки ці обставини є встановленими у справі №240/5399/18 та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи; 2) факт порушення Товариством умов митного режиму переробки (його не завершення у визначений контролюючим органом строки) на момент проведення спірної перевірки був підтверджений належними доказами; 3) надаючи оцінку правомірності здійсненого Головним управлінням ДФС у Житомирській області розрахунку суми, на яку спірним податковим повідомленням-рішенням було збільшено податкове зобов`язання Товариству з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів, в тому числі й правомірності визначення розміру бази оподаткування, суд дійшов висновку, що для операції із ввезення товарів в митному режимі переробки на митній території України, щодо яких було в подальшому порушено умови такого митного режиму, базою оподаткування податком на додану вартість є митна вартість таких товарів їх ціна, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі. Суд установив, що застосованою Головним управлінням ДФС у Житомирській області при розрахунку податкового зобов`язання з податку на додану вартість базою оподаткування була митна вартість літака цивільної авіації Airbus A320-231 (реєстраційний номер ЕХ-32002, заводський серійний номер 0386), зменшена на розмір митної вартості демонтованих з нього двигунів, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки частина четверта статті 296 МК України визначає, що базою оподаткування є митна вартість товару, визначена станом на день прийняття митним органом митної декларації для митного оформлення. Це, за висновком суду, призвело до невірного нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2018 року №0016671409 визнано судом протиправним та скасовано. Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в частині методу нарахування та розрахунку податкового зобов`язання за МД №401090002/2016/003036 від 16 лютого 2016 року, який наведено в додатку №1 до акту перевірки, погодився з висновком суду першої інстанції, що для операції із ввезення товарів в митному режимі переробки на митній території України, щодо яких було в подальшому порушено умови такого митного режиму, базою оподаткування податком на додану вартість є митна вартість таких товарів - їх ціна, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі. Суд апеляційної інстанції визнав, що в межах спірних правовідносин базою оподаткування для здійснення розрахунку податкового зобов`язання з податку на додану вартість є митна вартість літака цивільної авіації Airbus A320-231 (реєстраційний номер ЕХ-32002, заводський серійний номер 0386), визначена станом на 16 лютого 2016 року, тобто на день прийняття митним органом для митного оформлення митної декларації №40109002/2016/003036. 12 жовтня 2022 року ухвалою Верховного Суду внаслідок усунення відповідачем недоліків касаційної скарги відкрито провадження за касаційною скаргою відповідача на рішення судів попередніх інстанцій на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та витребувано справу з суду першої інстанції. 27 жовтня 2022 року справа №0640/3914/18 надійшла до Верховного Суду. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №0640/3914/18 є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 21 травня 2020 року у справі №824/257/18, від 3 вересня 2019 року у справі №806/2049/18, від 26 грудня 2018 року у справі №2а/0370/3780/11, від 23 жовтня 2018 року у справі №808/3458/16. Крім того, податковий орган наголошує на порушенні норм процесуального права. В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року у справі №0640/3914/18, прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В обґрунтування вимог касаційної скарги щодо методу нарахування податкового зобов`язання, податковий орган зазначає, що розрахунок заниження податкового зобов`язання за МД №401090002/2016/003036 від 16 лютого 2016 року, які виникли через недотримання умов митного режиму переробки на митній території України, наведено в додатку №1 до акту перевірки. Відповідно до вказаного в додатку №1 розрахунку, вартість невивезеного літака за межі митної території України (база оподаткування для нарахування ПДВ) визначена як різниця між ціною повітряного судна (визначена в проформі-інвойсі №ЕАА-248 від 16 лютого 2016 року, зазначена в МД №401090002/2016/003036 від 16 лютого 2016 року) та ціною реекспортованих двигунів (визначених в платформі-інвойсі №1203 від 13 березня 2016 року у МД №401090002/2016/006107 від 22 березня 2016 року). Відповідач зазначає, що внаслідок порушення вимог і умов митного режиму переробки у Товариства відповідно до пункту 3 частини третьої статті 293, пункту 2 частини п`ятої статті 297 МК України, пункту 206,16 статті 206 ПК України виник обов`язок зі сплати податку на додану вартість, на який раніше було надано звільнення, що й стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2018 року №0016671409. Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Суди попередніх інстанцій установили, що Головним управління ДФС у Житомирській області на підставі пункту 2, пункту 4 частини третьої статті 345, пункту 1 частини другої статті 351 МК України видано наказ від 21 травня 2018 року №976 про проведення в період з 30 травня 2018 року по 19 червня 2018 року документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи ТОВ «ЯНЕІР» ЛТД щодо відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за МД №401090002/2016/003036 від 16 лютого 2016 року. Про проведення вищезазначеної документальної невиїзної перевірки Товариство було проінформовано шляхом направлення відповідного повідомлення від 22 травня 2018 року №434/06-30-14-09 та копії наказу Головного управління ДФС у Житомирській області від 21 травня 2018 року №976. За наслідками перевірки складений акт від 21 червня 2018 року №729/06-30-14-09/38267160. Під час перевірки встановлено, що в порушення частини 1 статті 160, пункту 1 частини 1 статті 284, частини 12 статті 286, частини 1 статті 289, пункту 2, пункту 3 частини 1 статті 292, пункту 3 частини 3 статті 293, пункту 2 частини 5 статті 297 МК України, пункту 206.12, пункту 206.16 статті 206 ПК України Товариство не виконало у встановлений строк до 15 лютого 2017 року, на який Вінницькою митницею ДФС надавався дозвіл на здійснення операцій з переробки (ремонту) літака цивільної авіації Airbus A320-231 (реєстраційний номер ЕХ-32002, заводський серійний номер 0386, обладнаного двома двигунами типу: V2500-A1 з серійними номерами становила V0345 та V0103), заходів щодо завершення митного режиму переробки та не сплатило до бюджету митні платежі, на які було надано умовне повне звільнення від сплати при поміщенні у митний режим переробки за МД №401090002/2016/003036 від 16 лютого 2016 року. Враховуючи вищезазначене, в акті від 21 червня 2018 року №729/06-30-14-09/38267160 зроблено висновок про порушення Товариством ч.1 ст. 160, п. 1 ч. 1 ст. 284, ч. 12 ст. 286, п. 2, ч. 1 ст. 289, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 292, п. 3 ч. 3 ст. 293, п. 2 ч. 5 ст. 297 МК України, п.п. 190.1 ст. 190, п.п. 206.2.3 п. 206.2, п. 206.12 п. 206.16 ст. 206 ПК України, та як наслідок заниження ним податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД №401090002/2016/003036 від 16 лютого 2016 року на суму 16 090 848,00 гривень. На підставі акта перевірки, керуючись нормами пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 ПК України, винесено податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2018 року №0016671409, яким Товариству збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на 16090848,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8045424,00 гривень. В спірних правовідносинах станом на день прийняття митним органом митної декларації від 16 лютого 2016 року №401090002/2016/003036 літак цивільної авіації Airbus A320-231 (реєстраційний номер ЕХ-32002, заводський серійний номер 0386) був обладнаний двигунами типу: V2500-A1 з серійними номерами становила V0345 та V0103, і його митна вартість згідно з проформою інвойс від 02 лютого 2016 року №ЕАА-248 та митною декларацією №40109002/2016/003036 становила 4800000,00 дол.США. Головне управління ДФС у Житомирській області при нарахуванні позивачу у спірному податковому повідомлення-рішенні зобов`язання з податку на додану вартість застосував в якості бази оподаткування митну вартість літака цивільної авіації Airbus A320-231 (реєстраційний номер ЕХ-32002, заводський серійний номер 0386) в розмірі 3000000,00 дол. США. Застосування саме такої вартості літака цивільної авіації Airbus A320-231 (реєстраційний номер ЕХ-32002, заводський серійний номер 0386) відповідач обґрунтував тим, що згідно з частиною третьою статті 154 МК України продукти переробки можуть реекспортуватися однією чи кількома партіями. Так, на виконання умов зовнішньоекономічного договору від 29 січня 2016 року №71-2 та додатку №2 до нього ТОВ «Янеір» ЛТД провело процедуру зняття з літака цивільної авіації Airbus A320-231 (реєстраційний номер ЕХ-32002, заводський серійний номер 0386) та консервації двох двигунів типу: V2500-A1 з серійними номерами становила V0345 та V0103, та в подальшому здійснило організацію їх відправки в Сполучені Штати Америки за вказаною замовником ТзОВ AIR BISHKEK адресою, а також виконало процедуру митного оформлення вантажу. Згідно з поданою ТОВ «Янеір» ЛТД митною декларацією від 22 березня 2016 року №401090002/2016/006107 вартість реекспортованих ним двигунів типу: V2500-A1 з серійними номерами становила V0345 та V0103 становила 1800000,00 дол.США, що відповідало ціні цього товару у складеному ТОВ «Янеір» ЛТД проформі-інвойсу №1203 від 12 березня 2016 року. З огляду на вказане, контролюючий орган дійшов висновку, що до завершення митного режиму переробки ТОВ «Янеір» ЛТД частково здійснило реекспортування продуктів переробки (демонтованих з літака двигунів) на суму 1800000,00 дол.США. Застосованою Головним управлінням ДФС у Житомирській області при розрахунку податкового зобов`язання з податку на додану вартість базою оподаткування була митна вартість літака цивільної авіації Airbus A320-231 (реєстраційний номер ЕХ-32002, заводський серійний номер 0386), зменшена на розмір митної вартості демонтованих з нього двигунів. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до пункту 25 частини першої статті 4 МК України митний режим - комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення. Пунктом 62 цієї статті визначено, що умовне звільнення від оподаткування митними платежами - звільнення від сплати нарахованого податкового зобов`язання у разі поміщення товарів у митні режими, що передбачають звільнення від оподаткування митними платежами за умови дотримання вимог митного режиму. Декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим (стаття 71 МК України). Відповідно до статті 147 МК України переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки. Строк переробки товарів на митній території України встановлюється органом доходів і зборів у кожному випадку під час видачі дозволу підприємству, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення органом доходів і зборів іноземних товарів для переробки. За заявою підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів на митній території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може перевищувати 365 днів (стаття 151 МК України). За положеннями частин першої та другої статті 152 МК України товари, поміщені в митний режим переробки на митній території, а також продукти їх переробки протягом всього строку перебування в цьому режимі знаходяться під митним контролем. Органи доходів і зборів можуть проводити перевірку товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції з переробки таких товарів. Згідно з частиною першою статті 160 МК України митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим, а також у випадках, передбачених частиною другою цієї статті (конфіскації товарів, повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили). Пунктом 1 частини першої статті 284 МК України установлено, що за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V цього Кодексу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом - до товарів, поміщених у митні режими транзиту, тимчасового ввезення, митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі, переробки на митній території, знищення або руйнування. Відповідно до частини дванадцятої статті 286 МК України до товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом при дотриманні вимог та обмежень, встановлених главою 23 цього Кодексу. У разі випуску у вільний обіг продуктів переробки, отриманих з товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, сплата ввізного мита здійснюється у порядку, визначеному статтею 155 цього Кодексу. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає при незаконному переміщенні товарів, що перебувають на території вільної митної зони або на митному складі, - з моменту такого переміщення товарів. Пунктом 3 частини третьої статті 293 МК України визначено, що крім осіб, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, особами, на яких покладається обов`язок із сплати митних платежів, є у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, - особи, відповідальні за дотримання митного режиму. Частиною четвертою статті 296 МК України визначено, що у разі нецільового використання товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття митним органом митної декларації для митного оформлення. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежів. Пунктом 190.1. статті 190 ПК України установлено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу. Підпункт 206.2.3. пункту 206.2. статті 206 ПК України визначає, що операції із ввезення на митну територію України товарів у митному режимі імпорту оподатковуються податком за ставкою, визначеною підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 цього Кодексу, крім операцій із ввезення з частковим звільненням від оподаткування товарів, що були поміщені: у митний режим переробки за межами митної території України (крім зазначених у пункті 206.2.2 цієї статті) та в межах визначеного Митним кодексом України строку повертаються на митну територію України. Сплаті підлягає позитивна різниця між сумами податку, розрахованими виходячи із бази оподаткування продуктів переробки та бази оподаткування товарів, вивезених за межі митної території України для переробки, визначеними за правилами, встановленими пунктом 190.1 статті 190 цього Кодексу; у митний режим переробки на митній території України та в межах визначеного Митним кодексом України строку не вивозяться за межі митної території України. Сплаті підлягає сума податку, розрахована виходячи із бази оподаткування, визначеної за правилами, встановленими пунктом 190.1 статті 190 цього Кодексу, товарів, ввезених на митну територію України для переробки. Пунктом 206.12. цієї статті установлено, що до операцій із ввезення товарів на митну територію України в митному режимі переробки на митній території застосовується умовне повне звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 23 Митного кодексу України. Згідно з пунктом 206.16. статті 206 ПК України у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Товариство здійснило митне оформлення повітряного судна в режимі переробки, який передбачає умовне повне звільнення від оподаткування митними платежами за умови дотримання вимог митного режиму. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 292 МК України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України: щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано; при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму. У разі недотримання положень Митною кодексу України щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, на особу, відповідальну за дотримання митного режиму, покладається обов`язок із сплати митних платежів. Контролюючий орган установив факт порушення позивачем умов митного режиму переробки (його не завершення у визначені строки), це підтверджено впродовж судового розгляду. Як установили суди попередніх інстанцій в термін до 15 лютого 2017 року, на який надавався дозвіл на поміщення повітряного судна цивільної авіації Аirbus А320-231, реєстраційний № ЕХ-32002, заводський (серійний) номер 0386 у митний режим переробки на митній території України з метою ремонту, та станом на дату завершення перевірки ТОВ «ЯнЕір» ЛТД реекспортовано двигуни типу V2500-А1, з серійними номерами: V0345, V0103 вартістю 1 800 000 дол.США, які зняті з літака цивільної авіації Аirbus А320-231, реєстраційний номер ЕХ-32002, заводський (серійний) номер 0386. Розрахунок заниження податкового зобов`язання за МД № 401090002/2016/003036 від 16 лютого 2016 року, які виникли через недотримання умов митного режиму переробки на митній території України, наведено в додатку №1 до акту перевірки, відповідно до якого вартість невивезеного літака за межі митної території України (база оподаткування для нарахування податку на додану вартість) визначена як різниця між ціною повітряного судна (визначена в проформі-інвойсі №ЕАА-248 від 16 лютого 2016 року, зазначена в МД №401090002/2016/003036 від 16 лютого 2016 року) та ціною реекспортованих двигунів (визначених в проформі-інвойсі №1203 від 13 березня 2016 року у МД № 401090002/2016/006107 від 22 березня 2016 року). Вказуючи на протиправність податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що митною вартістю товарів, що ввозяться в Україну відповідно до митних режимів, відмінних від режиму імпорту, є ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі, а тому базою оподаткування має бути ціна повітряного судна (визначена в проформі-інвойсі №ЕАА-248 від 16 лютого 2016 року, зазначена в МД №401090002/2016/003036 від 16 лютого 2016 року) - 4800000,00 дол.США., іншого порядку визначення бази оподаткування при нарахуванні податкового зобов`язання з податку на додану вартість за порушення умов митного режиму переробки, який передбачав умовне звільнення від оподаткування, а ніж визначений в частині четвертій статті 296 МК України, Митний кодекс України та Податковий кодекс України не передбачають, як і не передбачають можливості зменшення бази оподаткування у спосіб, який в спірних правовідносинах застосував відповідач. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та зазначає наступне. Частиною третьою статті 154 МК України передбачено, що продукти переробки можуть реекспортуватися однією чи кількома партіями. Згідно з Додатком №1 від 29 січня 2016 року до Договору № 71-2 від 29 січня 2016 року ТОВ «ЯнЕір» ЛТД (Виконавець) і ТзОВ Авіакомпанія «AIR BISHKEK» (Замовник) узгодили заплановані роботи на повітряному судні ЕХ-32002, серійний номер 0386, в тому числі виконати процедури по зняттю двигунів: SN номера: V0345, V0103. Додатком №2 від 10 лютого 2016 року до Договору №71-2 від 29 січня 2016 року передбачено, що ТзОВ Авіакомпанія «AIR BISHKEK» (Замовник) доручає, а ТОВ «ЯнЕір» ЛТД (Виконавець) зобов`язується виконати наступне: 1. провести процедуру консервації двигунів типу V2500-А1 серійні номера №V0345, № V0103, знятих з повітряного судна ЕХ-32002, серійний номер 0386; 2. організувати відправку та вирішити всі логістичні питання, пов`язані з доставкою товару за адресою: AeroTurbine, Іnс., 15701 SW 29th Street Miramar, FL 33027, USA; 3. виконати процедури з митного очищення вантажу в Україні. ТОВ «ЯнЕір» ЛТД на виконання зовнішньоекономічного договору від 29 січня 2016 року 71-2 згідно з митною декларацією типу ЕК11 №401090002/2016/006107 від 22 березня 2016 року реекспортував товар «Турбореактивні двигуни тип: V2500-А1, з серійними номерами: V0345, V0103, встановленні на транспортувальні стенди, зняті з літака цивільної авіації Airbus А320-231, реєстраційний номер ЕХ-32002, заводський (серійний) номер 0386. У графі 22 "Валюта та загальна сума за рахунком", графі 42 "Ціна товару" вищевказаної МД №401090002/2016/006107 від 22 березня 2016 року ТОВ «ЯнЕір» ЛТД задекларовано вартість двигунів в сумі 1 800 000 дол. США., що відповідає ціні товару, зазначеній у проформі-інвойсу №1203 від 12 березня 2016 року, складеному ТОВ «ЯнЕір» ЛТД. Враховуючи вищезазначене колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що контролюючий орган, визначаючи базу оподаткування, виходив з ціни товару на момент поміщення літака у режим переробки (проформа-інвойс №ЕАА-248 від 16 лютого 2016 року, МД №401090002/2016/003036 від 16 лютого 2016 року), що відповідає положенням частини четвертої статті 296 МК України, пункту 190.1 статті 190 ПК України, при цьому відповідач вирахував ціну реекспортованих двигунів (проформа-інвойс №1203 від 12 березня 2016 року, МД №401090002/2016/006107 від 22 березня 2016 року), що відповідає вимогам пункту 206.12. статті 206 ПК України. Звернувшись до суду з цим позовом, позивач не довів порушення своїх прав і інтересів податковим повідомленням-рішенням в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 16 090 848,00 грн. Отже слід відмовити в задоволенні адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 12 липня 2018 року № 0016671409 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 16 090 848,00 грн. Рішення судів попередніх інстанцій в цій частині не відповідають вимогам судового рішення щодо законності і обґрунтованості, визначеним статтею 242 КАС України, та підлягають скасуванню на підставі статті 351 цього кодексу. При цьому, позовні вимоги щодо протиправності податкового повідомлення-рішення в частині застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8 045 424,00 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України суди попередніх інстанцій не розглядали. Частиною другою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судом не з`ясовано обставини справи та не досліджено зібрані у справі докази, що мають значення для правильного її вирішення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Згідно з частиною першою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року у справі №0640/3914/18 скасувати. Ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Янеір» ЛТД про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 12 липня 2018 року № 0016671409 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 16090848,00 грн. В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 12 липня 2018 року № 0016671409 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8 045 424,00 грн справу №0640/3914/18 направити на новий судовий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Р. Ф. Ханова Судді: Л. І. Бившева В. В. Хохуляк