Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/9917/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/9917/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 08 грудня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в травні 2022 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (відповідача), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не встановлення, не нарахування та не виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від посадового окладу за період з 30.11.2015 по 31.10.2019; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не встановлення, не нарахування та не виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від посадового окладу за період з 24.02.2020 по 30.09.2021, по день звільнення з органів Національної поліції; - визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області в частині встановлення з 29.06.2021року надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% (замість 15%) від посадового окладу; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області встановити, нарахувати та виплатити йому надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від посадового окладу, з дня встановлення доступу до інформації із ступенем секретності «цілком таємно» за період з 30.11.2015 по 31.10.2019; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області встановити, нарахувати та виплатити йому надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від посадового окладу з дня встановлення доступу до інформації із ступенем секретності «цілком таємно» за період з 24.02.2020 по 30.09.2021 по день звільнення з органів Національної поліції з урахуванням раніше виплачених сум надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% від посадового окладу. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 16.08.2022 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що позивач помилково ототожнив сам факт допуску до роботи в умовах режимних обмежень із постійною роботою з відомостями (документами), що становлять відповідну державну таємницю. Вважає, що відсутність фактів такої системної роботи позивача з розроблення, виготовлення, обліку, зберігання використання документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, та приймання рішень з цих питань або здійснення постійного контролю за станом охорони державної таємниці, виключає право позивача та такі надбавки до грошового забезпечення. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що в спірний період позивач проходив службу в територіальних органах Національної поліції на посадах начальника слідчого відділу Житомирського відділу поліції, начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області. Позивач у відповідності до займаних посад та вимог чинного законодавства мав доступ до інформації із ступенем секретності "таємно" та "цілком таємно" та здійснював роботу в таких умовах режимних обмежень. Вважає, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства не встановлював та не нараховував і не виплачував позивачу надбавку до грошового забезпечення за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% до посадового окладу, а з 29.06.2021 протиправно встановив та виплатив таку надбавку в розмірі 10% замість 15% від посадового окладу. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що позивач в зазначений період дійсно проходив службу у відповідних територіальних підрозділах Головного управління Національної поліції в Житомирській області та з 30.09.2021 був звільнений з посади начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області. Також підтвердив, що позивач мав доступ до державної таємниці, але постійно не працював з документами, що становлять державну таємницю, а тому не мав право на отримання відповідної надбавки, а в період липня-вересня 2021року на підставі мотивованих рапортів керівників структурних підрозділів, в яких проходив службу позивач, погоджених з режимно-секретним підрозділом щодо постійної роботи з такими документами, позивачу була нарахована та виплачена надбавка за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% від посадового окладу, що було зумовлено його роботою лише з документами із ступенем секретності "таємно". Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач в зазначений період проходив службу на посадах: - старшого слідчого Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області (з 07.11.2015 по 09.12.2016); - старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області (з 09.12.2016 по 13.08.2018); - начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області (з 13.08.2018 по 15.01.2021); - начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи слідчого відділу Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області (з 15.01.2021 по 30.09.2021). Також встановлено, що позивачу з 30.11.2015 по 31.10.2019 був наданий доступ до державної таємниці (для роботи з інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно", в період з 24.02.2020року по 30.09.2021року (по день звільнення) також був наданий доступ до державної таємниці (для роботи з інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно". Вказані обставини підтверджуються копіями витягів із відповідних наказів відповідача, дослідженими в судовому засіданні. В судовому засіданні встановлено та визнається сторонами, що позивачу згідно наказу відповідача №203 від 29.06.2021 була встановлена, нарахована та виплачена надбавка в розмірі 10% від посадового окладу за роботу з документами із ступенем секретності "таємно" за період липень-вересень 2021року. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Так, відповідно до ст.30 Закону України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 року N 3855-XII (надалі - Закон N 3855-XII) у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України. Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо виду, розміру і порядку надання компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та національної поліції у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці регулюються правовими нормами Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. N414 (надалі - Положення N414) та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року N 260 (надалі - Порядок N260), що були чинні на день виникнення таких відносин. Положеннями пункту 1 Положення N 414 визначено види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень). Згідно з пунктом 2 Положення N 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків. Разом з тим, в п.1 Положення N414 прямо зазначено, що таку доплату (компенсацію) мають лише особи, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень). Відповідно до вимог п.5 Положення N414 такими особами, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці. Аналогічно, правовими нормами п.7 розділу ІІ Порядку N260 передбачено, що поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень та за своїми функціональними обов`язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці (далі - поліцейські, які проходять службу в умовах режимних обмежень), установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації. Відповідно до ч.3 п.7 розділу ІІ Порядку N260 (в редакції на час спірних відносин) передбачалося, що надбавка за службу в умовах режимних обмежень установлюється поліцейським за займаною посадою наказом по особовому складу на підставі мотивованих рапортів керівників структурних підрозділів відповідного органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу. Таким чином, сам факт допуску особи до роботи в умовах режимних обмежень є лише підставою для роботи з відомостями (документами), що становлять відповідну державну таємницю. Сам факт допуску особи до роботи в умовах режимних обмежень не є безспірною підставою для встановлення такій особі спірних надбавок та для її виплати. Надбавка за службу в умовах режимних обмежень установлюється поліцейським за займаною посадою наказом по особовому складу на підставі мотивованих рапортів керівників структурних підрозділів відповідного органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу. Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами, позивачу протягом всього спірного періоду відповідачем не встановлювалися спірні надбавки до посадових окладів на відповідних посадах. При цьому, позивач протягом всього спірного періоду не звертався до відповідача із відповідними рапортами щодо встановлення йому спірних надбавок до посадових окладів на відповідних посадах. Згідно рапорту керівництва Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, довідки режимно-секретного сектору цього ж підрозділу позивачем було опрацьовано 22 справи з грифом секретності "таємно", а саме: матеріали проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які перебувають на обліку в режимно-секретному секторі, що стало підставою для нарахування та виплати позивачу надбавки в розмірі 10% від посадового окладу в липні-вересні 2021року. Разом з тим, протягом іншого спірного періоду позивачем документи з грифом секретності "цілком таємно" та "таємно" не опрацьовувалися. Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, створення окремих документів, опрацювання рапортів та накладання резолюцій на документи з певним грифом секретності не може вважатися системною роботою з розроблення, виготовлення, обліку, зберігання використання документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, та приймання рішень з цих питань або здійснення постійного контролю за станом охорони державної таємниці в розумінні вимог ст.30 Закону N 3855-XII та п.5 Положення N414. Крім того встановлено, що рапортів керівників структурних підрозділів відповідного органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу, щодо встановлення позивачу спірних надбавок за службу в умовах режимних обмежень протягом спірного періоду суду для дослідження не надано. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач помилково ототожнив сам факт допуску до роботи в умовах режимних обмежень із постійною роботою з відомостями (документами), що становлять відповідну державну таємницю. Відсутність фактів такої системної роботи позивача з розроблення, виготовлення, обліку, зберігання використання документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, та приймання рішень з цих питань або здійснення постійного контролю за станом охорони державної таємниці, виключає право позивача та такі надбавки до грошового забезпечення. Отже, перебування позивача на посадах, що передбачають роботу з документами з грифом секретності "цілком таємно", наявність допуску до роботи з такими документами та відсутність вмотивованих рапортів керівників структурних підрозділів відповідного органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу не може свідчити про системність роботи особи з розроблення, виготовлення, обліку, зберігання використання документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, та приймання рішень з цих питань або здійснення постійного контролю за станом охорони державної таємниці в розумінні вимог ст.30 Закону N 3855-XII та п.5 Положення N414 та не може свідчити про наявність права на встановлення йому щомісячної надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від посадового окладу за цей період. Таким чином, за результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.