Постанова 4814 № 552/7368/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/7368/21 Номер провадження 22-ц/814/1999/22Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т. В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В. за участю секретаря Ракович Д. Г. розглянув в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 травня 2022 року у складі судді Шаповал Т. В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про встановлення факту проживання та визнання права користування житловим приміщенням, в с т а н о в и в: У грудні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до ПАТ «Укрнафта» про встановлення факту проживання та визнання права користування житловим приміщенням. Позов мотивовано тим, що 25.10.2004 постановою адміністрації ВАТ БК «Букрос» № 33 було видано ордер № 26 на житлову площу в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 чоловіку позивача ОСОБА_3 та його сім`ї: дружині - ОСОБА_1 та сину ОСОБА_4 . Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_2 , який весь час мешкає разом з позивачем. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_3 та її старший син ОСОБА_4 також помер. Вона разом із неповнолітнім сином ОСОБА_2 продовжують проживати з 2004 року у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , яке відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.12.2007 є власністю відповідача - ПАТ «Укрнафта». Оскільки рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Полтави № 235 від 17.06.1997 було дозволено проводити приписку сімей робітників в гуртожитку компанії АТ «Букрос» по АДРЕСА_2 , але з моменту заселення їхня родина не змогла з особистих обставин зареєструватись за адресою, де вони постійно проживають вже майже 18 років, вона звернулась до управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації виконкому Полтавської міської ради, але у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 було відмовлено через неподання необхідних документів, а саме рішення суду про визнання права користування житловим приміщенням. Посилаючись на зазначені обставини, просила суд встановити факт фактичного проживання на законних підставах в житловому приміщенні у квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; визнати право користування на законних підставах у квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 травня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами жодних договорів найму або оренди житлового приміщення не укладалось, позивач не зверталась до відповідача, як власника гуртожитку, для надання згоди на проведення реєстрації місця проживання за вказаною адресою, також позивач наділена правом на оскарження відмови у реєстрації місця проживання, однак ОСОБА_1 не надала суду підтвердження того, що вона скористалась таким правом. Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що вони з дитиною були вселені у житлове приміщення на підставі ордеру № 26 на законних підставах та за весь час їх проживання у гуртожитку відповідач не ініціював укладення договору найму або оренди. Наголошувала на правових позиціях Верховного суду України та постанов Пленуму Верховного Суду України у спірних правовідносинах, а також на рішенні Апеляційного суду Полтавської області від 25.04.2012, яким встановлена правомірність їх проживання у гуртожитку. У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «Укрнафта» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. По справі встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.12.2007, виданого Управлінням житлово-комунального господарства на підставі рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради від 11.12.2007 № 666, нежитлова будівля (гуртожиток кв. 1-15) за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ВАТ «Укрнафта» (а. с. 16). Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради м. Полтави від 17.06.1997 № 235 було дозволено паспортному відділу Київського РВВС проводити приписку сімей робітників в гуртожиток компанії АТ «Букрос» по АДРЕСА_2 та заселити сім`ї згідно приписки (а. с. 15). Позивач у складі сім`ї працівника - заступника начальника цеху ВАТ БК «Букрос» ОСОБА_3 вселилась у квартиру АДРЕСА_3 на підставі ордеру № 26 на житлову площу в гуртожитку ВАТ БК «Букрос», виданого на підставі постанови адміністрації № 33 від 25.10.2004 (а. с. 11), та постійно проживає у вказаному житловому приміщенні. ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 13.05.2021 (а. с. 14). Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2012 року у справі № 22ц-1690/1159/2012 за апеляційними скаргами ВАТ БК «Букрос» та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 скасовано рішення Київського районного суду м. Полтави від 08 грудня 2011 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрнафта» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про виселення. Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідно до ордеру № 26, виданого згідно статті 129 ЖК України правомочною для цього особою, а саме - ВАТ БК «Букрос», надано право на зайняття спірного житлового приміщення - квартири АДРЕСА_3 , у якому вони фактично проживають разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Як вбачається із заяв про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 01.10.2021 головним спеціалістом відділу ведення реєстру територіальної громади Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації відмовлено позивачу у реєстрації місця проживання на підставі підпункту 1 пункту 11 Правил реєстрації місця проживання (особа не подала необхідних документів або інформації) (а. с. 18, 19). Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на законних підставах у житловому приміщенні та визнання права користування житловим приміщенням у гуртожитку відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач - ПАТ «Укрнафта» жодних прав позивачів не порушувало, з чим судова колегія апеляційного суду не може погодитись з огляду на наступне. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України). Завданням цивільного судочинства відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя на підставах верховенства права, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). До способів захисту судом цивільних прав та інтересів згідно частини другої статті 16 ЦК України належить, зокрема, визнання права. Позивач звернулася до суду із позовом про встановлення юридичного факту проживання та визнання за нею та неповнолітньою дитиною права користування житловим приміщенням гуртожитку по АДРЕСА_1 , до якого вони вселились на законних підставах та постійно проживають протягом тривалого часу, але позбавлені можливості зареєструвати місце свого постійного проживання через невизнання такого права відповідачем, що підтверджується позовом ПАТ «Укрнафта» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про виселення, запереченням відповідачем цього позову та відмовою укласти договір найму житлового приміщення та реєстрацію за місцем проживання осіб, яка мотивована тим, що прийняття рішення виконкому № 236 від 17.06.1997 та видача ордеру № 26 відбулися без будь-якої участі чи узгодження з боку відповідача, як власника гуртожитку, та відсутності жодних договірних правовідносин з ВАТ БК «Букрос» з приводу спірного приміщення. Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місцем проживання особи є житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна. Відповідно до Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (пункт 12 частини першої статті 2, пункт 3 частини другої статті 9) реєстрацією місця проживання (перебування) особи є внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи. Підставою для реєстрації місця проживання (перебування) особи є документи, що підтверджують право на проживання (перебування) у житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на заселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України). У разі відсутності документів, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті реєстрація місця проживання здійснюється за згодою власника (співвласника) житла, уповноваженої особи житла (частина третя статті 9 Закону). Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі - Правила), що діяли на час виникнення спірних правовідносин, у підпункті 1 пункту 11 встановлено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо, зокрема, особа не подала необхідних документів або інформації. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (пункт 7 Правил). Аналогічні норми містяться і у Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 (далі - Порядок). Декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3) ви користування знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках (стаття 3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»). Реєстрація місця проживання громадянина України, а також іноземця чи особи без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, а також реєстрація батьками місця проживання дитини, є не лише правом, а й обов`язком особи, встановленим статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» у редакції на час виникнення спірних правовідносин, статтею 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», пунктами 4, 5 Правил та пунктом 5 Порядку. Таким чином, вирішення судом даного спору має юридичне значення для реалізації позивачем права, а також здійснення нею обов`язку щодо реєстрації свого місця проживання та місця проживання неповнолітньої дитини. Відповідно до статті 130 ЖК УРСР порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Особливості користування жилою площею в гуртожитку, який підлягає передачі у власність територіальної громади, визначається законом. Примірним положенням про користування гуртожитками, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 р. № 498 (пункти 7, 8, 9), встановлено, що користування жилою площею здійснюється: у гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера; у гуртожитках, що були включені до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, - за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера, або на підставі договору оренди житла. Для укладення договору найму (оренди) з адміністрацією підприємства, установи, організації, органом місцевого самоврядування особа та всі члени її сім`ї, що вселяються на надану жилу площу в гуртожитку, пред`являють документи, що посвідчують особу (для осіб, які не досягли 14 років, - свідоцтва про народження). Облік осіб, які проживають в гуртожитках на умовах найму (оренди), ведеться підприємствами, установами, організаціями, в оперативному управлінні яких перебувають гуртожитки державної та комунальної власності, юридичними особами незалежно від організаційно-правової форми, до статутних капіталів яких включені гуртожитки, органом місцевого самоврядування (далі - організація, що здійснює управління гуртожитком). Отже, вселення осіб на надану згідно ордеру житлову площу у гуртожитку є підставою для укладення з ними договору найму (оренди) житла, що у випадку з позивачем ОСОБА_1 та її сім`єю здійснено не було, що позбавляє її права зареєструвати місце свого постійного проживання та проживання дитини й пов`язаних з цим прав та вимагає вжиття передбачених законом заходів судового захисту, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув. Факт вселення на законних підставах та виникнення у позивачів права користування житловою площею у гуртожитку відповідача доводиться наявними в матеріалах справи письмовими доказами та судовим рішенням, яке набрало законної сили, у цивільній справі № 22ц-1690/1159/2012року, в якій ПАТ «Укрнафта» заявляло вимогу про оспорення житлових прав ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користування спірним житловим приміщенням шляхом їх виселення, та встановлені судовим рішенням фактичні обставини наявності такого права у відповідачів не спростовані відповідачем у цій справі - ПАТ «Укрнафта». Відмова ТОВ «Укрнафта» укласти з ОСОБА_2 договір найму (оренди) житла не свідчить про відсутність у позивача правових підстав на проживання у спірному житлі (квартирі гуртожитку), а тому заявлені нею позовні вимоги про встановлення факту проживання та визнання права користування житловим приміщенням є обґрунтованими та підлягають задоволенню. За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 . Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 травня 2022 року - скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про встановлення факту проживання та визнання права користування житловим приміщенням - задовольнити. Встановити факт постійного проживання та користування на правових підставах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_3 . Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_3 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна О. В. Прядкіна