Постанова 4808 № 344/5253/22

Справа № 344/5253/22 Провадження № 22-ц/4808/1303/22 Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О., суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в інтересах споживача ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Домбровською Г.В. 26 вересня 2022 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого складено 30 вересня 2022 року, у справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в інтересах споживача ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору про надання послуг та стягнення коштів, в с т а н о в и в: У травні 2022 року Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в інтересах ОСОБА_1 звернулося в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в якому просило розірвати Договір про надання послуг №б/н, укладений 23 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , та повернути сплачені кошти у сумі 18100,00 грн.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 3% за кожен день прострочення, що складає 116202,00 грн., та моральну шкоду у розмірі 12000,00 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що 23 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір про надання послуг №б/н, за умовами якого останній взяв на себе зобов`язання виготовити надмогильний пам`ятник в порядку та на умовах, визначених в Договорі. Однак відповідачем не виконано вказані зобов`язання, оскільки станом на визначену Договором дату не виготовлено та не встановлено надмогильного пам`ятника у порядку та на умовах, зазначених в Договорі. Посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_2 не в змозі виконати замовлення, позивачем пред`явлено позов про розірвання вищевказаного договору, повернення сплачених на його виконання коштів у розмірі 18100,00 грн., а також неустойки у розмірі 3% від загальної вартості замовлення за кожен день прострочення. Крім того, фактом невиконання умов договору відповідач спричинив ОСОБА_1 моральну шкоду, яку вона оцінює у 12000,00 грн. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 26 вересня 2022 року позов задоволено частково. Розірвано Договір про надання послуг №б/н, укладений 23 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені за даним Договором в сумі 18100,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь державного бюджету витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в інтересах споживача ОСОБА_1 подало апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права. На його думку, зазначення судом про те, що причиною звернення позивача до суду була саме неможливість виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання, є суб`єктивним баченням суду і відображенням позиції відповідача. Також при прийнятті рішення суд помилково керувався тим, що позиція позивача не відповідає принципам добросовісності, справедливості і розумності, нібито відповідач не зміг виконати замовлення, бо споживач відмовилась від погодження матеріалу. Вказує, що у договорі не зазначено обов`язку споживача з`явитись для вибору матеріалу. А відмітку в журналі: «ВІП» «Перед різкою підготувати деталі для клієнта, має подивитися» вважає такою, яка по суті не передбачає жодного обов`язку для споживача. Зазначає, що відповідачем з моменту укладення Договору (23.08.2021 року) до 18 жовтня 2021 року не було здійснено дій, які б свідчили про його добросовісні наміри на виконання зобов`язання. Більше того, саме позивач 18 жовтня 2021 року зателефонувала до відповідача з вимогою виконати роботу, на що той запросив її погодити деталі пам`ятника. Позивач погодилась і приїхала з чоловіком на виробництво. Зі слів позивача вона взяла з собою кошти для сплати за художню роботу, але відповідач надав їй три плити, які були з дефектами, а саме з тріщиною і плямами, покриті шаром пилу. На вимогу позивача надати інші плити відповідач відмовився і покинув підприємство, залишивши її та чоловіка одних, після чого вони теж пішли. Пізніше на вимогу замовника все таки виконати зобов`язання підрядник надав відмову, мотивуючи неможливістю виконати зобов`язання, хоча фактично це є односторонньою відмовою від виконання зобов`язання. Стосовно відсутності порушення вимог законодавства в акті №0262 від 08.12.2021 року, складеного за результатами перевірки діяльності відповідача, то вказує, що об`єктивно неможливо було виявити, які саме матеріали було надано на огляд ОСОБА_1 . Вважає, що позиція позивача у цій справі є правомірною та обґрунтованою, а висновки суду щодо добросовісності дій відповідача не відповідають дійсності та суперечать обставинам справи. Стверджує, що судом неправомірно застосовано норму ч. 12 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 538 ЦК України, не доцільно застосовано ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 850 ЦК України в обґрунтування порушення зобов`язання, вчиненого відповідачем. Разом з тим, вважає, що суд мав застосувати норми ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 839, ч. 2 ст. 839, ст. 853, ч. 1 ст. 857 та ст. 615 ЦК України щодо виконання договору підряду та взятих на себе зобов`язань. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник ФОП ОСОБА_2 адвокат Палюга І.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що вважає рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог законним та обґрунтованим. Вказує, що відповідач у відповідь не претензії позивача повідомляв їй, що не мав змоги встановити замовлений гранітний пам`ятник, оскільки вона не погодила його деталі; пропонував їй забрати внесений завдаток в повному обсязі. Також дані обставини попередньо обговорювалися з нею в телефонному режимі. Вважає, що в даному випадку має місце зустрічне виконання зобов`язання, передбачене ст. 538 ЦК України. Отже відповідач не зміг виконати своє зобов`язання у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконувала покладені на неї обов`язки (не обрала деталі, не проводила наступні оплати), що передували обов`язкам відповідача. Щодо того, що позивачу не підійшли деталі пам`ятника через наявність плям і різного відтінку, то зазначає, що такі особливості природного матеріалу було обумовлено в п. 5.2 укладеного між сторонами Договору. Крім того, у п. 3.7 Договору вказано, що якщо замовник не сплатив встановлених цін, зазначених в Договорі, виконавець має право притримати виготовлення і встановлення пам`ятника. А ОСОБА_1 було сплачено тільки аванс в розмірі 50% його вартості. Вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України до даних правовідносин не застосовуються, оскільки терміни виконання зобов`язання з решти оплати сторонами були погоджені, і позивач такі не сплатила. Тому строк виконання зобов`язань зі сторони відповідача не було пропущено. Щодо стягнення неустойки та моральної шкоди зазначає, що підстави для такого відсутні з врахуванням вимог ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки протиправних дій зі сторони відповідача не було, його вини у даній ситуації немає. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Згідно частини першої статті 369 ЦПК України, частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.08.2021 року між ОСОБА_1 як замовником та ФОП ОСОБА_2 як виконавцем укладено Договір про надання послуг №б/н, за умовами якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання виготовити надмогильний пам`ятник в порядку та на умовах, визначених у даному договорі (а.с. 12-13). Пунктом 2.1 цього Договору визначено технічні характеристики надмогильного пам`ятника та зазначено термін жовтень з правом дострокового виконання. Відповідно до п.п. 3.1-3.4 Договору при замовленні пам`ятника сплачується 50% від вартості пам`ятника (аванс) - 18100,00 грн. При прийнятті художньої роботи сплачується 40% від вартості пам`ятника - 14480,00 грн. При встановленні пам`ятника сплачується 10% від вартості пам`ятника 3620,00 грн. Вартість робіт за даним Договором - 36200,00 грн. Пунктом 5.2 Договору сторони обумовили, що замовник попереджений, що виготовлення пам`ятника проводиться з природного граніту. При цьому необхідно пам`ятати, що зразок матеріалу дає лише загальне уявлення про тип каменю. Всі відтінки, малюнки, прожилки і їх кількість не можуть бути відтворені і повторені в силу самої природи натурального каменю. Залежно від родовища і виду граніту можливі варіації в кольорі і фактурі, зокрема, наявність в матеріалі світлих чи темних плям природного походження. Варіації відтінку в межах обраного типу не можуть служити підставою для відмови від пам`ятника або причиною спеціальної ціни. Перераховані вище особливості не є дефектом, і претензії по них не приймаються. Згідно з пунктами 6.1, 6.2 Договору усі спори або розбіжності, що виникають між сторонами за цим Договором або у зв`язку із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. У випадку неможливості вирішення розбіжностей шляхом переговорів спори вирішуються згідно чинного законодавства України в суді. Відповідно до копій товарних чеків від 23.08.2021 року та від 31.08.2021 року ОСОБА_1 сплатила ФОП ОСОБА_2 двома платежами завдаток за пам`ятник в розмірі 12200,00 грн. та 5900,00 грн., всього 18100,00 грн. (а.с. 9). Встановлено також, що 29.10.2021 року замовник направила на поштову адресу відповідача заяву від 28.10.2021 року, в якій просила встановити гранітний пам`ятник згідно термінів, визначених Договором від 23.08.2021 року, а в разі ймовірного розірвання договору зі сторони ФОП ОСОБА_2 згідно ч. 1 ст. 571 ЦК України повернути завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку, оскільки порушення чи припинення зобов`язання сталося з його вини (а.с. 10-11). Відповіддю від 04.11.2021 року ФОП ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 , що вони не змогли встановити гранітний пам`ятник у зв`язку з тим, що вона, «прийшовши 18.10.2021 року о 16:20 на перевірку деталей пам`ятника сказала, що деталі пам`ятника їй не підходять, бо мають плями і різний відтінок». Згідно пункту 6.3.6 національного реєстру України «На лицьовій поверхні природного каменю для надмогильних споруд допускають наявність локальних прожилок, смуг і включень різного кольору». Оскільки ідеального каменю без плям не існує в природі, а ОСОБА_1 не вибрала деталі, то виконавець не зміг виконати її замовлення. Запропоновано замовнику повернути сплачений нею завдаток в повному обсязі (а.с. 61). 03.11.2021 року ОСОБА_1 зверталася до начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області із заявою-скаргою на ФОП ОСОБА_2 , доповненою 11.11.2021 року, з приводу надання на огляд деталей пам`ятника невідповідної якості та відмови встановити пам`ятник згідно визначених договором термінів (а.с. 8, 60 (зворот)). 08.12.2021 року ФОП ОСОБА_2 на ім`я начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області з приводу скарги ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що замовник за договором відмовилася від наявного матеріалу, з якого виготовлявся пам`ятник за її замовленням, оскільки в гранітних плитах є світлові включення. Згідний на повернення коштів споживачу, оскільки граніту без природних включень не існує (а.с. 51). Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області 08.12.2021 року проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання - ФОП ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, за результатами якого складено Акт №0262 від 08.12.2021 року (а.с. 16-50). За результатами проведення заходу встановлено відсутність порушень вимог законодавства. Зазначено, що між споживачем і суб`єктом господарської діяльності було укладено договір від 23.08.2021 року без номера, термін виконання - жовтень місяць без зазначення року. Споживач була присутня для огляду наявних матеріалів у СПД для виготовлення надмогильного пам`ятника, однак нею було відмовлено через наявність на них світлових включень. Відповідно до ДСТУ Б.В. 2.2-35:2013 та пункту 6.3.6 «На лицьовій поверхні природного каменю для виготовлення надмогильних споруд допускають наявність локальних прожилок, смуг і включень різного кольору». Згідно наданих пояснень на час перевірки СПД зазначено про можливість повернення коштів, сплачених споживачем у зручний для неї час. Листом №06.1/5919 від 20.12.2021 року Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з відсутністю у підприємця гранітних плит для виготовлення пам`ятника, які задовольняють її потреби, ФОП ОСОБА_2 згідний на повернення коштів, про що надав відповідне зобов`язання. Рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суб`єкта господарювання щодо повернення їй коштів (а.с. 57). 28.12.2021 року ОСОБА_1 подала на ім`я начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області заяву з проханням звернутися від її імені з позовом до суду щодо повернення повної вартості пам`ятника згідно Договору від 23.08.2021 року, стягнення пені, а також компенсації моральної та матеріальної шкоди за невиконання умов договору (а.с. 68). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із відсутності у обох сторін наміру в подальшому виконувати зобов`язання за Договором, отже наявність підстав для його розірвання за вимогою споживача ОСОБА_1 та стягнення у зв`язку з цим з відповідача в користь останньої завдатку у розмірі 18100,00 грн. Разом з тим, судом зазначено, що позовна вимога про стягненні пені є необґрунтованою, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили. Крім того, згідно абзацу третього ч. 12 ст. 10 вказаного Закону споживач має право відмовитися від договору без штрафних санкцій з боку виконавця у разі якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача. Вини відповідача ФОП ОСОБА_2 у неможливості виконання умов Договору від 23.08.2021 року судом не встановлено, оскільки неможливість виконати замовлення за цим Договором пов`язана з діями замовника, яка на відповідному етапі виконання роботи не узгодила матеріал, з якого повинно було виготовлятися її індивідуальне замовлення. Тому підстави для стягнення пені відсутні. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачем не доведено належними засобами доказування, якими саме діями відповідача їй було завдано моральної шкоди (враховуючи попередній висновок суду про відсутність вини відповідача у невиконанні зобов`язань за договором), форми її прояву, не обґрунтовано її розмір. Також судом не встановлено протиправних дій відповідача у зобов`язальному правовідношенні з позивачем. Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне. За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні». Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно із ч. 1 ст. 509, ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Правовідносини, які виникають між сторонами на підставі зобов`язання, безпосередньо складаються із двох частин: 1) обов`язку вчинити певну дію; 2) права вимагати вчинення цієї дії. Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, у яких закріплюються їх права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України). При цьому зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Певними особливостями наділене виконання зобов`язання за двостороннім договором, оскільки передбачає зустрічне виконання. Правилами зустрічного виконання зобов`язання встановлені ст. 538 ЦК України. За ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок. Частиною 2 ст. 613 ЦК України встановлено, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Таким чином, виконання зобов`язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто, в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором, необхідних дій. З ч. 2 ст. 11 ЦК України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір підряду. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України). Договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 року у справі №914/3132/20, у п. 51 постанови Верховного Суду від 02.06.2022 року у справі №911/2320/20). Частиною 2 ст. 837 ЦК України встановлено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України). З аналізу ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 846 ЦК України вбачається, що підрядник зобов`язаний виконати підрядні роботи за завданням замовника у строк (термін), встановлений у договорі підряду, з урахуванням строків (термінів) виконання окремих етапів робіт, якщо такі визначено у договорі підряду. Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №523/6003/14-ц). Відповідно до ч. 1 ст. 850, ст. 851 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником. Якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв`язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника (ч. 1 ст. 856 ЦК України). Статті 851 та 856 ЦК України, які визначають для підрядника окремі наслідки невиконання замовником зобов`язань за договором підряду, стосуються виняткових випадків. Однак такими випадками не обмежується прострочення кредитора за договором підряду в розумінні ст. 613 ЦК України, оскільки сторонам в договорі не заборонено передбачити такі умови, які не відповідатимуть випадкам, визначеним ст. ст. 851, 856 ЦК України (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі №910/9397/20). Оскільки договір підряду має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов`язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку договором підряду. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. У постанові від 28.05.2020 року у справі №910/6217/19 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів підряду як зі сторони замовника, так і підрядника, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами підрядного зобов`язання діям на його виконання у їх сукупності. Схожі висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №925/577/21. Права замовника під час виконання роботи визначено статтею 849 ЦК України. Так, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Згідно ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру. Відповідно до ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) визначено ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Так, споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»). Частиною 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі. Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили (ч. 6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»). Згідно ч. 12 ст. 10 даного Закону якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов`язаний негайно повідомити про це споживача. Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язань, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Обґрунтовуючи вимоги позову та апеляційної скарги, сторона позивача посилалась на те, що відповідачем не виконано зобов`язання за Договором про надання послуг від 23.08.2021 року, укладеного між ним як виконавцем та ОСОБА_1 як замовником, та наявність його вини у такому невиконанні, у зв`язку з чим у замовника виникло право на розірвання даного Договору, повернення сплаченого завдатку, стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та відшкодування моральної шкоди. Разом з тим, судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідач з об`єктивних причин не в змозі був виконати замовлення ОСОБА_1 , оскільки остання не виконувала взяті на себе за договором обов`язки, зокрема, не обрала деталі та не проводила наступні оплати, що передувало обов`язкам відповідача по встановленню пам`ятника. Зазначені висновки відповідають вищенаведеним нормам права щодо зустрічного виконання зобов`язання та договору підряду, а позивачем доказів виконання своїх зобов`язань замовником, які б дали можливість виконавцю завершити виконання замовлення, суду не представлено. Що стосується посилань апелянта на те, що у договорі не зазначено обов`язку споживача з`явитись для вибору матеріалу, а відмітка в журналі: «ВІП» «Перед різкою підготувати деталі для клієнта, має подивитися» по суті не передбачає жодного обов`язку для споживача, то слід зазначити, що факт домовленостей між сторонами щодо пред`явлення замовнику деталей пам`ятника на узгодження ОСОБА_1 не заперечувався в суді першої інстанції, як і підтверджено те, що 18.10.2021 року вона разом зі своїм чоловіком на виконання таких домовленостей прибула на виробництво до ФОП ОСОБА_2 для вибору деталей замовлення (пам`ятника), зокрема, погодження матеріалу граніту, з якого він виготовляється, і взяла з собою кошти для сплати за художню роботу. Однак вважала, що всі запропоновані та надані їй для огляду плити граніту не підходили для виготовлення пам`ятника, який вона замовляла. Тобто таке погодження матеріалу не відбулося, оплата за художню роботу не проводилася. Доводи позивача про те, що вона не обрала деталі пам`ятника, оскільки запропоновані для огляду плити були пошкоджені і з плямами, і їй не було пред`явлено готові деталі пам`ятника, суд також не бере до уваги, оскільки відповідно до ДСТУ Б.В. 2.2-35:2013 та пункту 6.3.6 «На лицьовій поверхні природного каменю для виготовлення надмогильних споруд допускають наявність локальних прожилок, смуг і включень різного кольору», що також було узгоджено сторонами в Договорі від 23.08.2021 року (п. 5.2 Договору) та зазначено Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в результаті проведеної перевірки 08.12.2021 року. Також позивачем не спростовано, що такі плити не є деталями майбутнього пам`ятника. При цьому згідно п. 2.1 укладеного між сторонами Договору термін виконання замовлення жовтень з правом дострокового виконання. А з огляду на те, що ОСОБА_1 прибула на затвердження деталей пам`ятника 18.10.2021 року, останньою не доведено порушення строків виконання замовлення з боку виконавця, що таке не було б виконане саме в жовтні у разі погодження сторонами деталей та подальшої оплати замовлення. Твердження апелянта про те, що місцевий суд неправомірно застосував ч. 12 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 538 ЦК України щодо зустрічного виконання зобов`язання, та інші норми права, а натомість не керувався нормами щодо виконання договору підряду та взятих на себе зобов`язань, то такі не заслуговують на увагу, оскільки суд при винесенні рішення керувався як правилами зустрічного виконання зобов`язання, так і договору підряду як підстави виникнення цих прав та обов`язків, а відповідно до ст. 865 ЦК України до відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Таким чином суд прийшов до правильного висновку, що до задоволення підлягають вимоги позивача про розірвання договору та стягнення у зв`язку з цим з відповідача в користь замовника сплаченого завдатку, однак вимоги про стягненні пені та моральної шкоди до задоволення не підлягають, оскільки невиконання замовлення виникло внаслідок дій (бездіяльності) ОСОБА_1 , а вини відповідача ФОП ОСОБА_2 у неможливості виконання умов Договору від 23.08.2021 року судом не встановлено. Суд правильно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, надав їм належну оцінку, вірно визначив характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування судового рішення, а фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та незгоди з рішенням суду. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в інтересах споживача ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 26 вересня 2022 року - без змін. Ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Отже, зважаючи на категорію даної справи, ціну позову, вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в інтересах споживача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 26 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2. ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча: О.О. Томин Судді: І.В. Бойчук О.В. Пнівчук Повний текст постанови складено 7 грудня 2022 року.