Постанова 4803 № 175/561/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6634/22 Справа № 175/561/22 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О.Г. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2022 року по справі за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО, ОСОБА_1 , треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Наталія Миколаївна, Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Дніпровська районна державна адміністрація, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и л а: У лютому 2022 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО (далі ТОВ ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО), ОСОБА_1 , треті особи ПН ДМНО Мошковська Н.М., Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Дніпровська районна державна адміністрація, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що 27 травня 2021 року між ТОВ ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна: тепличного комплексу. У п.1.1. договору зазначено, що нерухоме майно розташоване в АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100. Водночас, земельна ділянка з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, загальною площею 1535,77 га, є об`єктом державної власності, віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення з встановленим видом використання Для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства та належить на праві постійного користування Дніпровському державному аграрно-економічному університету, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, серія ЯЯ №9047362 від 16 листопада 2005 року. Зазначали, що тепличний комплекс, який є об`єктом купівлі-продажу за договором від 27 травня 2021 року, розташований на землях, які межують із земельною ділянкою 1221481000:01:001:0100, а не на ній. Земельна ділянка розташована за межами населеного пункту і не може мати вказаної адреси. Первинні документи про право власності на тепличний комплекс за 2012-2013 роки не містять жодної вказівки на те, що будівлі розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100. Під час з`ясування підстав для представництва інтересів держави, прокурору із листа Дніпровської районної державної адміністрації від 31 січня 2022 року №1-50-170/0/290-22 стало відомо, що у 2020 році земельна ділянка з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 та розташоване на ній нерухоме майно (вищевказаний тепличний комплекс) увійшли до меж с.Олександрівка за рішенням Дніпровської районної ради від 09 вересня 2020 року №633-30/VІІ було затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с.Олександрівка Олександрівської сільської ради Дніпровського районну Дніпропетровської області, змінено межі с.Олександрівка Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та встановлено загальну площу села 2526,4400 га згідно з проектом землеустрою. Вказували про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, загальною площею 1535,77 га, закріплена на праві постійного користування за державним закладом вищої освіти та не може бути передана у комунальну чи приватну власність. Втім, після укладення спірного договору ТОВ ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО направило до Дніпровського державного аграрно-економічного університету листа Про надання згоди, в якому повідомило університет, що придбане на підставі договору нерухоме майно (тепличний комплекс) розташоване у тому числі і на земельній ділянці з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, та просило надати згоду на вилучення земельної ділянки. Крім того, звернулися з відповідним позовом до господарського суду. Посилаючись на те, що з дій ТОВ ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО вбачаються наміри скористатись правом, передбаченим статтю 120 ЗК України, щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна що розміщений на ній, в той час коли такі підстави відсутні, а тому просили суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (тепличного комплексу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 276107112214) від 27 травня 2021 року, розташованого в АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО» в особі директора Шляй І.М., посвідчений ПН ДМНО Мошковською Н.М., зареєстрований у реєстрі за №1240; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ТОВ «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО» на нерухоме майно (тепличний комплекс, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 276107112214), розташоване в АДРЕСА_1 , внесене ПН ДМНО Мошковською Н.М. на підставі договору купівлі-продажу від 27 травня 2021 року за номером запису 42174000; зобов`язати ТОВ "ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО" усунути перешкоди Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області у здійсненні права розпорядження та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, загальною площею 1535,77 га, шляхом демонтажу розташованих на ній тимчасових споруд з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан; стягнути з відповідачів на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на грубе порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову. З тексту рішення взагалі неможливо зрозуміти, що стало підставою для відмови у позові. Наголошували на тому, що ними надано достатньо доказів для задоволення позову та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Тепличний комплекс тільки частково розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1221481000:01:001: 0100, загальною площею 1535,77. Відомості, зазначені в договорі купівлі-продажу, не відповідають дійсності, що є підставою для визнання договору недійсним. Судом першої інстанції спотворено зміст наданих ними доказів на користь відповідачів. Позов направлений на захист права власності держави на земельну ділянку та не направлений на позбавлення інших осіб права власності на належне їм майно, в той час коли відповідач ТОВ «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО» зазіхає на земельну ділянку державної форми власності. 07 жовтня 2022 року відповідач ТОВ "ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказували, що вони купили тепличний комплекс, розташований на спірній земельній ділянці. Жодних підстав для задоволення позову немає. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено і це частково підтверджується матеріалами справи, що 27 травня 2021 року між ТОВ «ОЛЕКСАНДРІКА АГРО» в особі директора Шляй І.М. та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна: тепличного комплексу. У п.1.1. договору зазначено, що нерухоме майно розташоване в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100. Вказаний договір посвідчено ПН ДМНО Мошковською Н.М., зареєстровано в реєстрі за №1240. Водночас земельна ділянка, з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, загальною площею 1535,77 га, є об`єктом державної власності, віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення з встановленим видом використання - «Для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства», належить на праві постійного користування Дніпровському державному аграрно-економічному університету, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, серія ЯЯ №9047362 від 16 листопада 2005 року, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1202196212015 від 31 січня 2015 року, також Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, загальною площею 1535,77 га, №283343478 від 08 листопада 2021 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №280967824 від 25 жовтня 2021 року. Як зауважила прокурор Шустова В.А. в судовому засіданні, тепличний комплекс, який є об`єктом купівлі-продажу за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 27 травня 2021 року, розташований на землях, які межують із земельною ділянкою 1221481000:01:001:0100, а не на ній. Земельна ділянка 1221481000:01:001:0100 розташована за межами населеного пункту і не може мати вказаної адреси. Таку ж інформацію містять і протокол №4 проведення відкритих біржових торгів з купівлі-продажу майна, яке належить Державному підприємству „Навчально-дослідне господарство „Самарський Дніпропетровського державного аграрного університету та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 листопада 2012 року, видане на підставі рішення Олександрівської сільської ради №105 від 19 вересня 2012 року, в яких зазначається адреса об`єкта: АДРЕСА_1 . Документи проекту відведення земельної ділянки у постійне користування Дніпропетровському державному аграрному університету (сторінки 34-35, акт обстеження земельної ділянки від 18 грудня 2003 року розділ

3. Юридичний статус земельної ділянки) зазначають, що земельна ділянка з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 знаходиться „за межами населеного пункту. У вказаному акті посилання на будь-яку адресу місця розташування земельної ділянки відсутнє. З огляду на вказану розбіжність стає зрозуміло, що нерухоме майно (тепличний комплекс), яке є об`єктом купівлі-продажу за договором від 27 травня 2021 року розташоване за межами земельної ділянки з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100. Первинні документи про право власності на нерухоме майно (тепличний комплекс) за 2012 та 2013 роки не містять жодної вказівки на те, що будівлі і споруди тепличного комплексу розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, зокрема свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане Олександрівською сільською радою від 23 листопада 2012 року на підставі рішення Олександрівської сільської ради №105 від 19 вересня 2012 року, а також договори купівлі-продажу від 24 січня 2014 року про придбання вказаного тепличного комплексу ОСОБА_2 укладені для оформлення результатів відкритих біржових торгів (аукціону), що відбулись 17 січня 2013 року, щодо продажу нерухомого майна, належного Державному підприємству «Навчально-дослідне господарство «Самарський» Дніпропетровського державного аграрного університету, розташованого в Дніпропетровській області Дніпропетровський район с.Олександрівка вул.Тополина,1, згідно з протоколом проведення відкритих біржових торгів №4 Товарної біржи «Регіональна універсальна біржа» від 17 січня 2013 року. Не містить такої інформації і витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №258616943 від 27 травня 2021 року, яка здійснена вже на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу від 27 травня 2021 року, серія та номер: 1240. При цьому, земельна ділянка з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 тісно межує як з іншими землями колишнього НДГ „Самарський Д ДАУ, так і з землями Олександрівської сільської ради, що добре видно з публічної кадастрової карти України. Акцентувала увагу суду, що під час з`ясування підстав для представництва інтересів держави, прокурору із листа Дніпровської районної державної адміністрації від 31 січня 2022 року №1-50-170/0/290-22 стало відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 у 2020 році увійшла до меж с.Олександрівка згідно з рішенням Дніпровської районної ради від 09 вересня 2020 року №633-30/УП «Про зміну меж с.Олександрівка Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області», яким затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с.Олександрівка Дніпровського району, але на правовий статус зазначеної земельної ділянки та на можливість її вилучення із державної власності це не впливає. Згідно з частинами 3,4 ст.173 ЗК України включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті, якою передбачено, що землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Оскільки земельна ділянка державної власності з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, загальною площею 1535,77 га, закріплена на праві постійного користування за державним закладом вищої освіти, вона не може бути передана у комунальну та приватну власність. Після укладення спірного договору ТОВ «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО» 06 жовтня 2021 року направило до Дніпровського державного аграрно-економічного університету лист «Про надання згоди», в якому повідомило університет, що придбане на підставі вищезазначеного договору нерухоме майно (тепличний комплекс), розташоване у тому числі, на сформованій та зареєстрованій земельній ділянці з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, просило надати згоду на вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 із постійного користування університету для подальшої її передачі у в його користування. Після чого звернулося до господарського суду з позовом до Дніпровського державного аграрно-економічного університету, Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ПН ДМНО Кулініча С.А. про припинення права постійного користування університету земельною ділянкою, про визнання незаконним (недійсним) та скасування розпорядження про передачу земельної ділянки в постійне користування, скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, скасування рішення державного реєстратора про право власності на земельну ділянку, визнання права комунальної власності на земельну ділянку (справа №904/8915/21, провадження у справі відкрито 01 грудня 2021 року). Із вищезазначених листа до Дніпровського державного аграрно-економічного університету від 06 жовтня 2021 року та позову вбачаються наміри ТОВ «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО» стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, а саме скористатись правом, передбаченим ст.120 ЗК України, щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що розміщений на ній. Комісією Дніпровського державного аграрно-економічного університету 23 грудня 2021 року здійснено інвентаризацію земельної ділянки з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, загальною площею 1535,77 га, яка належить йому на праві постійного користування, під час якої встановлено, що на частині земельної площі розміром 2528,54 кв.м знаходяться тимчасові споруди, які облаштували сторонні особи. Ці споруди сконструйовані з металевого каркасу, обтягнутого поліетиленовою плівкою, без наявності фундаменту та стін. Фото місцевості з відображенням частини площі земельної ділянки з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, на якій розміщено тимчасові споруди. Обласною прокуратурою встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.197-1 КК України у діях посадових осіб ТОВ «Олександрівка Агро» та інших осіб, про що 11 листопада 2021 року внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021040000000640 за фактом самовільного будівництва споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці особливо цінних земель сільськогосподарського призначення площею 1535,77 га із кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, яка перебуває у державній власності та належить на праві постійного користування Дніпровському державному аграрно-економічному університету. Досудове розслідування у кримінальному провадженні проводиться слідчим управлінням Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області. Земельна ділянка з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, загальною площею 1535,77 га, сформована та відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру ще 16 листопада 2005 року, після вчинення на той час Дніпропетровським державним аграрно-економічним університетом всіх дій, передбачених ст.123 ЗК України, яка регламентує порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Попередні власники тепличного комплексу, який є об`єктом купівлі-продажу за оспорюваним договором купівлі-продажу нерухомого майна від 27 травня 2021 року, ОСОБА_2 , а після його смерті ОСОБА_1 , право користування земельною ділянкою, на якій розташовано нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , у встановленому порядку не оформили, кадастровий номер на земельну ділянку, на якій розташовано нерухоме майно (об`єкт купівлі-продажу за оспорюваним договором) не отримали, про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно нерухомого майна №283483584 від 08 листопада 2021 року. Правовстановлюючі документи на відчужуване продавцем ОСОБА_1 майно (тепличний комплекс), зазначені у п.1.2 оспорюваного договору на 1/2 частку - свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 05 липня 2017 року ПН ДМНО ОСОБА_3 за реєстровим №1019, та на 1/2 частку - свідоцтво про право власності, видане 05 липня 2017 року ПН ДМНО ОСОБА_3 за реєстровим №1013, також не містять посилання на те, що зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100. Під час реєстрації права власності на тепличний комплекс державним реєстратором (ПН ДМНО Мошковською Н.М.) зазначено, що об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 48357 кв.м (4,8357 га). Таким чином, площа земельної ділянки, на якій розташовано об`єкт, не співпадає з площею земельної ділянки з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, що зазначений в договорі. На підставі яких документів нотаріусом до договору купівлі-продажу нерухомого майна (тепличного комплексу) від 27 травня 2021 внесено відомості, що нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, прокурору не відомо. Оскільки земельна ділянка є державної форми власності, сільськогосподарського призначення, з встановленим видом використання: для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства, площею 1535,7700 га, належить на праві постійного користування Дніпропетровському державному аграрно-економічному університету, яке виникло на підставі розпорядження органу виконавчої влади - Дніпропетровської районної державної адміністрації від 21 вересня 2005 року №741-р, а документом, що посвідчує це право є Державний акт від 16 листопада 2005 року ЯЯ 047362. Комісією Дніпровського державного аграрно-економічного університету під час інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, загальною площею 1535,77 га, яка належить йому на праві постійного користування, встановлено, що на частині земельної площі розміром 2528,54 кв.м знаходяться тимчасові споруди, сконструйовані з металевого каркасу, обтягнутого поліетиленовою плівкою, без наявності фундаменту та стін, що позбавляє постійного землекористувача права в повному обсязі використовувати земельну ділянку на цілі, для яких вона надана, для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства. Також, судом першої інстанції встановлено, що будівництво тепличного комплексу здійснювалось в період з 1987 по 1996 роки на землях, що були закріплені за науково-дослідним господарством «Самарський» у кількості 3 935,71 га, що підтверджується довідкою КП «Бюро технічної інвентаризації» Слобожанської селищної ради вих. №211 від 06 серпня 2021 року та довідкою відділу у Дніпровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.06.2021 №517/104-21, до передачі земельної ділянки у постійне користування Дніпровському державному аграрно-економічному університету. З довідки відділу у Дніпровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16 червня 2021 року №517/104-21 також вбачається, що у 2005 році саме з користування науково-дослідного господарства «Самарський» із загальної площі 3 935,71 га вилучено 1536,77 га землі і передано в постійне користування Дніпропетровському державному аграрному університету. Відповідно до наведеного та змісту розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 21 вересня 2005 року №741-Р, тепличний комплекс у відповідному складі будівель та споруд, у тому числі теплиць, вже існував на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 на момент її формування та передачі у 2005 року у постійне користування Дніпровському державному аграрно-економічному університету. Таким чином, Дніпровський державний аграрно-економічний університет ще з 2005 року не міг не знати про розміщення на спірній земельній ділянці тепличного комплексу у відповідному складі будівель та споруд, у тому числі теплиць. Крім того, державна реєстрація прав на нерухоме майно була проведена за ДП «Навчально-дослідне господарство «Самарський» у 2012 році. Склад майна, у тому числі теплиці, підтверджується протоколом №4 проведення відкритих біржових торгів з купівлі-продажу майна та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23 листопада 2012 року, виданим Державному підприємству «Навчально-дослідне господарство «Самарський» Державного Аграрного Університету. При цьому опис об`єкта, у тому числі теплиці, збігається із описом об`єкта, що перейшов від ДП «Навчально-дослідне господарство «Самарський» у власність ОСОБА_2 за договорами купівлі продажу від 2014 року, і в подальшому у порядку успадкування ОСОБА_1 . Зазначені права на момент укладення та посвідчення спірного договору купівлі-продажу були та є дійсними і ніким не оскаржувались. Цей же склад майна визначено у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №258616943 від 27.05.2021, виданому ТОВ «Олександрівка Агро». Таким чином, розміщення теплиць, у тому числі незаконне, ТОВ «Олександрівка Агро» не здійснювало, а придбало у складі комплексу нерухомого майна з певним місцем розташування та визначеними щодо нього правами. Земельна ділянка з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 та розташоване на ній нерухоме майно (вищевказаний тепличний комплекс) перебувало з 2005 року по 2020 рік за межами населеного пункту, на території Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району. Поштову адресу: АДРЕСА_1 , тепличному комплексу було присвоєно у 2011 році. При цьому тепличний комплекс перебував з 2005 року по 2020 рік за межами населеного пункту, на території Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району, як і земельна ділянка з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100. Законодавством не було встановлено раніше і зараз не передбачено обмежень щодо присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна (з метою їх обліку та реєстрації прав на них), які розташовані за межами населених пунктів. Тоді як земельним ділянкам адреса не присвоюється, її ідентифікатором є кадастровий номер. Лише у 2020 році земельна ділянка з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100 та розташоване на ній нерухоме майно (вищевказаний тепличний комплекс) увійшли до меж с.Олександрівка за рішенням Дніпровської районної ради від 09 вересня 2020 №633-30/VІІ було затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж с.Олександрівка Олександрівської сільської ради Дніпровського районну Дніпропетровської області, змінено межі с.Олександрівка Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та встановлено загальну площу села 2526,4400 га згідно з проектом землеустрою. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, зазначивши обставини, на які посилались сторони, виходив з того, що прокурором не обґрунтовано вимоги та обраний спосіб захисту інтересів держави. Крім того, положення договору купівлі-продажу нерухомого майна (тепличного комплексу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 276107112214) від 27 травня 2021 року, розташованого в АДРЕСА_1 , містять виключно перехід права власності не нерухоме майно та не містять жодного припису щодо фактичного переходу будь-яких прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, загальною площею 1535,77 га, а тому не можуть порушувати та не порушують ні прав землевласника, ні прав землекористувача. Крім того, рішення у справі жодним чином не може вплинути та не впливає на права та обов`язки Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету та Дніпровської районної державної адміністрації, оскільки, як вже зазначалось вище, первинна реєстрація нерухомого майна була здійснена за ДП «Навчально-дослідне господарство «Самарський» ще у 2012 році, що підтверджується відповідним свідоцтвом №105 від 23 листопада 2012 року. Договори купівлі-продажу нерухомого майна від 24 січня 2014 року, на підставі яких право власності було набуто наступним власником ОСОБА_2 на відкритих біржових торгах, є дійсними та ніким не оскаржувались. В подальшому нерухоме майно було успадковане ОСОБА_1 та законно відчужене ТОВ «Олександрівка Агро». Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його. Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави». Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. У Рішенні від 05 червня 2019 року №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурором дотримано передбаченого порядку та належним чином обґрунтовані підстави для звернення з даним позовом. Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України). Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43 в редакції, чинній на час одержання Дніпропетровським державним аграрним університетом державного акту на право постійного користування земельною ділянкою). Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні. Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16). Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі №48/340 (провадження №12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16 (провадження №12-88гс19) та багатьох інших. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (провадження №12-140гс19, пункт 98). Верховний Суд в постанові від 15 травня 2019 року у справі №462/5804/16-ц за позовом керівника Львівської місцевої прокуратури №2 в інтересах Львівської міської ради про визнання недійсними договорів, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, звільнення земельних ділянок зазначив наступне: «Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Верховним Судом враховується, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання оспорюваних договорів недійсними не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, адже за загальним правилом наслідком встановлення судом недійсності правочину є реституція. Відповідно, визнання договорів щодо відчуження спірного майна недійсними не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача, який не є власником майна, відчуженого за оспорюваним договором купівлі-продажу. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З врахуванням того, що земельна ділянка з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, загальною площею 1535,77 га, є об`єктом державної власності, віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення з встановленим видом використання - «Для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства», належить на праві постійного користування Дніпровському державному аграрно-економічному університету, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, серія ЯЯ №9047362 від 16 листопада 2005 року, задоволення заявленого позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна (тепличного комплексу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 276107112214) від 27 травня 2021 року, розташованого в АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО» в особі директора Шляй І.М.,посвідчений ПН ДМНО Мошковською Н.М., зареєстрований у реєстрі за №1240; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ТОВ «ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО» на нерухоме майно (тепличний комплекс, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 276107112214), розташоване в АДРЕСА_1 , внесене ПН ДМНО Мошковською Н.М. на підставі договору купівлі-продажу від 27 травня 2021 року за номером запису 42174000 (похідна вимога); зобов`язання ТОВ "ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО" усунути перешкоди Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області у здійсненні права розпорядження та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221481000:01:001:0100, загальною площею 1535,77 га, шляхом демонтажу розташованих на ній тимчасових споруд з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан не призведе до ефективного захисту порушених прав. Наразі право власності на спірну земельну ділянку ні за ким з відповідачів не зареєстроване, посилання на те, що існує потенційний ризик вибуття земельної ділянки з державної власності та позбавлення права користування нею, не можуть свідчити про наявність правових підстав для задоволення позову. Той факт, що на розгляді у господарському суді Дніпропетровської області перебуває справа №904/8915/21, також не може бути підставою для задоволення даного позову. Таким чином доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для задоволення позову колегією суддів відхиляються. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, частково взявши до уваги доводі приведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позову заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю ОЛЕКСАНДРІВКА АГРО, ОСОБА_1 , треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Наталія Миколаївна, Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Дніпровська районна державна адміністрація, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.