Ухвала КЦС ВС № 2-516/2007

Ухвала 08 грудня 2022 року м. Київ справа № 2-516/2007 провадження № 61-11834ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 27 липня 2007 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сквирської міської ради Київської області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, ВСТАНОВИВ: У липні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним вище позовом, у якому просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 27 липня 2007 року позов ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 , як особа яка не брала участі у справі, оскаржив його в апеляційному порядку. Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Сквирського районного суду Київської області від 27 липня 2007 року залишено без змін. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Сквирського районного суду Київської області від 27 липня 2007 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, у якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

1. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір», одночасно Верхвоний Суд враховує, що на момент подання позовної заяви розмір державного мита за звернення з позовами та іншими заявами до суду встановлювався відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93. З набранням 01 листопада 2011 року чинності Законом України «Про судовий збір»стягнення державного мита за звернення до суду з позовами та іншими заявами у відповідних нормативно-правових актах змінено на стягнення судового збору. Відповідно до пункту 22.5 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту 22.4 цієї статті). Відповідно до пункту «а» частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) ставка державного мита за подання позовної заяви складала 1 відсоток від ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 грн) і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700 грн). Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Зі змісту положень пункту 9 частини першої статті 175 ЦПК України вбачається, що у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна. Касаційна скарга ОСОБА_1 та оскаржувані судові рішення не містять відомостей про ціну позову, тому заявнику необхідно подати до Верховного Суду інформацію про ціну позову і надати докази на підтвердження цієї обставини. Відповідно, судовий збір повинен бути сплачений за ставкою 200% від 1% вартості спірного майна. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості). На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

2. Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Зі змісту касаційної скарги убачається, що підставою касаційного оскарження рішення Сквирського районного суду Київської області від 27 липня 2007 року заявник зазначає прийняття останнім рішення про права, свободи, інтереси та або обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Водночас, касаційна скарга в частині оскарження постанови Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року не містить виклад підстав касаційного оскарження зазначеного судового рішення. Верховний Суд звертає увагу заявника, що цитування в тексті скарги змісту частини другої статті 389 ЦПК України та зазначення постанов Верховного Суду не є належним виконанням вимог закону, оскільки не дозволяє встановити підстави касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Відповідно, ОСОБА_1 необхідно надіслати до суду касаційної інстанції уточнену редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості учасників справи, із зазначенням обов`язкових підстав оскарження судових рішень. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в частині оскарження постанови Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи та надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, виходячи із дійсної вартості спірного майна. Керуючись статтями 185, 389 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 27 липня 2007 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року залишити без руху. Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Д. Д. Луспеник