Ухвала КЦС ВС № 523/13485/18

Ухвала 06 грудня 2022 року місто Київ справа № 523/13485/18 провадження № 61-11997ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,вирішуючи питання про самовідвід суддів: Усика Г. І., Олійник А. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року, ВСТАНОВИВ: У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила: встановити факт, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її батьком; встановити факт сумісного проживання однією сім`єю ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 , з дня її народження до моменту смерті ОСОБА_3 . Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 . Встановлено факт сумісного проживання однією сім`єю ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 , з дня її народження до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Здійснено розподіл судових витрат. Постановою Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на наявні у справі докази, відповідно до яких ОСОБА_3 з 30 квітня 1976 року перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , був зареєстрований та проживав у будинку АДРЕСА_1 та займав кімнату, площею 25,0 кв. м., натомість ОСОБА_1 з 05 серпня 2005 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Постановою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року - без змін. 28 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами, якими на переконання заявника, є рішення Ленінського районного народного суду м. Одеси від 05 березня 1985 року у справі № 2-233/1985, яким з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_7 та рішення Ленінського районного народного суду м. Одеси від 26 березня 1993 року у справі № 2-241/93, яким шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 припинено. Факти, встановлені зазначеними судовими рішенням спростовують висновки апеляційного та підтверджують її доводи про те, що сумісне проживання між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 припинено з 1984 року. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами відмовлено. Постанову Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишено без змін. Судове рішення мотивовано недоведеністю заявником того, що рішення Ленінського районного народного суду м. Одеси від 05 березня 1985 року у справі № 2-233/1985 про стягнення аліментів та рішення Ленінського районного народного суду м. Одеси від 26 березня 1993 року у справі № 2-241/93 про припинення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 неможливо було надати на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення (постанова від 27 листопада 2019 року). Постановою Верховного Суду від 27 липня 2022 року, у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного складу: Ступак О. В., Гулейкова І. Ю. (судді-доповідача), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І., касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що обставини, на які посилалася ОСОБА_1 у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, на дату розгляду справи по суті заявлених позивачем вимог у цій справі об`єктивно не були та не могли бути відомі ні заявнику, ні суду, хоча вони існували, проте стали відомими після ухвалення 27 листопада 2019 року апеляційним судом постанови, і є істотними для вирішення цієї справи, оскільки позивач просила встановити факт того, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є її батьком, натомість апеляційний суд відмовив у задоволенні її позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 з 30 квітня 1976 року перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , з посиланням на копію його паспорта в матеріалах справи. Надане заявником рішення Суду Ленінського районного народного суду м. Одеси 1993 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , де вказано про припинення їх шлюбних відносин з 1984 року, має значення для спірних правовідносин та могло суттєво вплинути на висновки апеляційного суду з цього питання. Тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків, що надані заявником рішення судів за правовою природою не є нововиявленими обставинами, адже заявник указувала як на нововиявлені обставини не на саме по собі рішення судів, а на встановлений зазначеними судовими рішеннями факт відсутності зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які були покладені в основу рішення суду, яке просить переглянути заявник, що в силу закону є нововиявленою обставиною. Постановою Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року задоволено. Скасовано постанову Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, ухвалено нове судове рішення, яким залишено без змін рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2019 року. Здійснено розподіл судових витрат. Суд апеляційної інстанції, урахувавши рішення Ленінського районного народного суду м. Одеси від 05 березня 1985 року у справі № 2-233/1985 про стягнення аліментів та рішення СудуЛенінського районного народного суду м. Одеси від 26 березня 1993 року у справі № 2-241/93 про припинення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , дійшов висновку, що встановлені зазначеними рішеннями факти є нововиявленими обставинами, оскільки стосуються обставин щодо припинення спільного проживання і ведення спільного господарства між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 з 1984 року. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким позов ОСОБА_1 задоволено, суд апеляційної інстанції узяв до уваги, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , організацією його поховання займалася позивач, а також покази свідків, які підтвердили факт сумісного проживання однією сім`єю ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 . У грудні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 грудня 2022 року справу № 523/13485/18 призначено судді-доповідачеві: Усику Г. І., судді, які входять до складу колегії: Олійник А. С., Яремко В. В. Суддями Усиком Г. І., Олійник А. С. заявлено про самовідвід у справі. Вирішуючи питання самовідводу, колегія суддів встановила, що постановою Верховного Суду від 27 липня 2022 року у цій справі № 523/13485/18 колегія суддів у складі: головуючого - Ступак О. В., Гулейкова І. Ю. (судді-доповідача), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І., ухвала суду апеляційної інстанції скасована, справу направлено на новий розгляд. Отже, судді Усик Г. І., Олійник А. С., які входять у склад колегії суддів, визначеної для розгляду цієї справи № 523/13485/18, вже брали участь у розгляді цієї справи в суді касаційної інстанції та висловили свою правову позицію щодо оцінки фактів, встановлених судовими рішенням у справах № 2-233/1985 та № 2-241/93, які за своєю правовою природою суд визнав нововиявленими обставинами, які мають значення для спірних правовідносин у справі № 523/13485/18. Зазначені висновки ураховано судом апеляційної інстанції під час повторного перегляду рішення Суворовського районного суду м. Одеси 08 лютого 2019 року. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Відповідно до частин першої, другої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. У пункті першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом. З огляду на викладене та враховуючи те, що судді Усик Г. І., Олійник А. С. брали участь у вирішенні зазначеної справи № 523/13485/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, з метою уникнення будь-яких сумнівів у об`єктивності та неупередженості суддів під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви про самовідвід суддів Усика Г. І., Олійник А. С. та передачі касаційної скарги ОСОБА_2 для повторного автоматизованого розподілу. Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Заяву про самовідвід суддів Усика Григорія Івановича, Олійник Алли Сергіївни задовольнити. Відвести суддів Усика Григорія Івановича, Олійник Аллу Сергіївну від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Касаційну скаргу передати для проведення повторного автоматизованого розподілу. Ухвала суду оскарженню не підлягає. Судді:Г. І. Усик А. С. Олійник В. В. Яремко