Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/11679/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8390/22 Справа № 243/11679/20 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2022 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Кішкіної І.В., суддів: Агєєва О.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Тимофєєвої В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №243/11679/20 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2021 року (суддя Фалін І.Ю., повний текст рішення складено 19 листопада 2021 року), в с т а н о в и в: 28 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до КНП Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування майнової та моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначила, що 22 жовтня 2017 року її за станом здоров`я машиною швидкої допомоги було доправлено до гінекологічного відділення КЛПЗ «Пологовий будинок» (на даний час реорганізовано в КНП «МКЛ м. Слов`янська»), де їй було призначене лікування з урахуванням можливого гінекологічного захворювання. Під час введення препаратів, призначених лікарем їй стало гірше. 23 жовтня 2017 року позивачці зроблено УЗД внутрішніх органів, яке не виявило будь-яких патологічних змін. Після отримання результатів УЗД лікуючий лікар ОСОБА_4 повідомив головному лікарю КЛПЗ «Пологовий будинок» ОСОБА_2 , що позивачка потребує термінової консультації лікаря-хірурга, якого слід запросити для її огляду. Натомість ОСОБА_2 заявив, що позивачка «ходяча» та цілком може самостійно дістатися до іншої лікарні, а саме до КЛПЗ «Міська клінічна лікарня» на прийом до хірурга. Проте, стан здоров`я ОСОБА_1 не дозволяв їй самостійно дістатись до іншої лікарні, а призначене їй лікування стан здоров`я не покращувало. 24 жовтня 2017 року під час зустрічі зі своєю знайомою ОСОБА_7 вона в приміщенні лікарні втратила свідомість, після чого лікуючий лікар ОСОБА_4 знову повідомив, що їй потрібна термінова консультація хірурга, але на таку консультацію її не направили. В ніч з 24 жовтня 2017 року на 25 жовтня 2017 року стан позивачки суттєво погіршився, і розуміючи, що у КЛПЗ «Пологовий будинок» їй необхідну медичну допомогу не нададуть 25 жовтня 2017 року вона була вимушена за власні кошти викликати таксі і разом з санітаркою поїхати до хірургічного відділення КЛПЗ «Міська клінічна лікарня», де в цей же день близько 12:30 год. хірург поставив їй діагноз вражена стегнова грижа, та було проведено операцію «по видаленню грижі з резекцією кишечника». Повний діагноз, поставлений позивачці: «Основний: ущемлена правостороння стегнова грижа з некрозом клубової кишки. Основне: ускладнення місцевий серозний перитоніт». З 22 жовтня 2017 року по 20 грудня 2017 року вона проходила тривале стаціонарне та амбулаторне лікування, та вимушена приймати лікарські засоби, згідно з рекомендаціями лікарів. Вважає, що в діях головного лікаря відділення КЛПЗ «Пологовий будинок» ОСОБА_2 та інших медичних працівників цієї установи, які надавали їй лікування у період з 24 жовтня 2017 року на 25 жовтня 2017 року мало місце неналежне виконання своїх професійних обов`язків, що призвело до тяжких наслідків для її здоров`я, зокрема, через несвоєчасне хірургічне втручання їй видалили 80 см кишки, внаслідок чого вона вимушена була тривалий час лікуватись та по теперішній час їй призначена строга дієта. Крім того, позивачка весь час лікування в КЛПЗ «Пологовий будинок» відчувала фізичну біль та страждання через несвоєчасну постановку їй діагнозу та занадто довге очікування надання необхідної медичної допомоги, та через постійне погіршення стану здоров`я. Також ОСОБА_1 відчувала приниження та зневагу з боку головного лікаря ОСОБА_2 . Від перенесеного хвилювання вона схудла майже на 15 кг, відчувала себе безпорадною та слабкою, а після перенесеної операції в неї виникло багато ускладнень, зокрема вона не могла ходити через біль у ногах. Позивачка зазначає, що її висновок про неналежне виконання своїх професійних обов`язків головного лікаря та окремих медичних працівників КЛПЗ «Пологовий будинок» знайшов своє підтвердження у розпорядженні міського голови м. Слов`янська від 21 грудня 2017 року № 389, яким головному лікарю ОСОБА_2 оголошено догану за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання обов`язків, та у листі міського голови на ім`я позивачки від 26 грудні 2017 року зазначено, що наказами КЛПЗ «Пологовий будинок» догани оголошені також ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Позивачка вважає, що протиправними діями працівників лікувальної установи їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює у 250000,00 грн, та майнова шкода у сумі 14457,06 грн, яка складається з понесених витрат на лікування, вказані суми позивачка просила стягнути з відповідача. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» на користь ОСОБА_1 5000,00 гривень моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати. Із вказаним судовим рішенням не погодилася позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , та оскаржила його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним у зв`язку з тим, що судом неповно та неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильної їх оцінки та неправильного визначення відповідно до встановлених судом правовідносин. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача майнової шкоди, посилається на протокол засідання клініко-експертної комісії відділу охорони Слов`янської міської ради від 01 грудня 2017 року №5, наказ в.о. головного лікаря КЛРЗ «Пологовий будинок» від 09 січня 2018 року №1, розпорядження міського голови м. Слов`янська від 21 грудня 2017 року №389р, яким оголошено догану головному лікарю КЛРЗ «Пологовий будинок» ОСОБА_2 , лист міського голови на ім`я позивачки від 26 грудня 2017 року №01.01.-03/4034. Вважає, що відсутність в діях працівників КЛРЗ «Пологовий будинок» складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 КК України, не може бути безумовною підставою для відмови у стягненні майнової шкоди з відповідача. Оскаржуючи рішення суду в частині відмови в задоволенні позову в повному обсязі в частині стягнення моральної шкоди, позивачка зазначає, що вона зазнала фізичний біль та страждання у зв`язку з несвоєчасною постановкою діагнозу, занадто тривалого очікування надання екстреної допомоги хірурга, що погіршило її стан. За час перебування в КЛПЗ «Пологовий будинок» вона не відчувала себе у безпеці, стан її здоров`я постійно погіршувався, через що вона була змушена самостійно за власні кошти викликати таксі, щоб дістатись до хірургічного відділення, де через несвоєчасне хірургічне втручання їй видалили 80 см кишки, що призвело до тривалого лікування та довічної дієти. Також ОСОБА_1 відчувала приниження та зневагу з боку головного лікаря ОСОБА_2 . Від перенесеного хвилювання вона схудла майже до 38 кг, тобто схудла на 15 кг, весь час відчувала себе безпорадною та слабкою, а після перенесеної операції в неї виникло багато ускладнень, зокрема, вона не могла ходити через біль у ногах Відповідач та треті особи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 у судове засідання апеляційного суду не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку SMS. Представник відповідача КНП Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» та треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені шляхом розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади з посиланням на вебадресу ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_5 у судове засідання апеляційного суду не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку SMS. Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав. У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до виписки №1025 із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 у період з 22 жовтня 2017 року по 25 жовтня 2017 року остання перебувала на лікуванні у гінекологічному відділенні КЛПЗ «Пологовий будинок» (на даний час реорганізовано в КНП «МКЛ м. Слов`янська»), де їй було призначене лікування з урахуванням поставленого діагнозу: загострення хронічного метриту, двостороннього аднекситу. Дріжджовий кольпіт (під питанням), правобічний паховий лімфаденіт, Z-21 (а.с. 14-15). Згідно із випискою із медичної карти амбулаторного хворого №1246/237/1261 ОСОБА_1 у період з 25 жовтня 2017 року по 08 листопада 2017 року перебувала на лікуванні у хірургічному відділенні КЛПЗ «Міська клінічна лікарня», де була оглянута хірургом, та з діагнозом «Основний: ущемлена правостороння стегнова грижа з некрозом клубової кишки. Основне: ускладнення місцевий серозний перитоніт» госпіталізована та 25 листопада 2017 року була прооперована (а.с. 16-17). Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1003 ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в період з 18 листопада 2017 року по 04 грудня 2017 року з діагнозом: Хронічний ентероколіт, в стадії загострення (а.с. 18-19). З виписки з медичної карти амбулаторного хворого терапевтичного відділення №2 КЛПЗ «Міська клінічна лікарня №1» №950, вбачається, що ОСОБА_1 в період часу з 06 грудня 2017 року по 20 грудня 2017 року передувала на лікуванні з діагнозом: Хронічний ентероколіт з діарейним синдромом, стадія загострення, хронічний калькулезний холецистит, хронічний панкреатит (а.с. 20). Розпорядженням міського голови м. Слов`янська від 21 грудня 2017 року № 389р оголошено догану головному лікарю КЛПЗ «Пологовий будинок» (на даний час реорганізовано в КНП «МКЛ м. Слов`янська») ОСОБА_2 за порушення трудової дисципліни, неналежне виконання обов`язків. Підставою прийняття розпорядження визначено лист начальника відділу охорони здоров`я Слов`янської міської ради від 07 грудня 2017 року № 01-21/736 щодо результатів проведеного службового розслідування комісією, створеною відділом на звернення громадянки ОСОБА_1 (а.с. 23). Листом міського голови Слов`янської міської ради від 26 грудня 2017 року № 01.01-03/4034 ОСОБА_1 повідомлено про оголошення догани головному лікарю ОСОБА_2 , а також, що наказами КЛПЗ «Пологовий будинок» (на даний час реорганізовано в КНП «МКЛ м. Слов`янська») догани оголошені також ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с. 22). З копії протоколу засідання клініко-експертної комісії відділу охорони здоров`я Слов`янської міської ради від 01 грудня 2017 року № 5, проведеного на підставі звернення ОСОБА_1 , до начальника відділу охорони здоров`я, щодо якості надання їй медичної допомоги вбачається, що комісією констатовано, що зав. гінекологічним відділенням, лікуючим лікарем, черговими лікарями своєчасно не встановлено діагноз, недооцінена важкість стану хворої, не проведено консультування лікарем-хірургом, що призвело до відтермінування початку надання адекватної медичної допомоги за екстреними показаннями, посилило важкість протікання захворювання, виникнення ускладнень. Зав. гінекологічним відділенням та головним лікарем своєчасно не прийнято організаційних заходів з консультування з хірургом та переводу хворої до хірургічного відділення. Зав. гінекологічним відділенням та черговими лікарями порушено порядок взаємодії з адміністрацією лікарні щодо інформування про хворих, які заслуговують на особливу увагу. Комісією встановлено незадовільне ведення первинної медичної документації. Внесено пропозицію головному лікарю КЛПЗ «Пологовий будинок» (на даний час реорганізовано в КНП «МКЛ м. Слов`янська») прийняти адміністративні рішення до зав. гінекологічним відділенням, лікуючого лікаря, чергових лікарів щодо неналежного виконання ними своїх функціональних обов`язків, що призвело до пролонгації надання спеціалізованої екстреної медичної допомоги (хірургічне втручання) хворій ОСОБА_1 . Відділу охорони здоров`я Слов`янської міської ради підготувати доповідну записку на ім`я міського голови про незадовільний стан організації консультативної допомоги в закладі, неналежний контроль з боку головного лікаря за лікуванням хворих в гінекологічному відділенні (а.с. 24-28). Позивачем до матеріалів справи надано копії чеків на придбання ліків під час лікування на загальну суму 14457,06 грн (а.с. 31-65). Постановою слідчого СВ ВП №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області Петренко І.Ю. від 18 вересня 2021 року відмовлено представнику позивачки адвокату Нещерету О.С. в наданні дозволу на розголошення відомостей вищевказаного досудового розслідування (а.с. 163). Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів встановлення відповідним органом наявності або відсутності причинного зв`язку між протиправною поведінкою працівників КЛПЗ «Пологовий будинок» (на даний час реорганізовано в КНП «МКЛ м. Слов`янська») і завданою позивачці шкодою. Досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018051720000043 від 02 березня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 КК України на даний час незакінчене, вирок по ньому не виносився. Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5000,00 грн, суд виходив з обґрунтованості спричиненої позивачці моральної шкоди в такому розмірі. З такими висновками суду першої інстанції погодитись не можливо з наступних підстав. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я. Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Згідно із частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини. У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам. Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта. Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц (провадження № 61-47866св18) та від 04 листопада 2020 року у справі № 686/6022/18 (провадження № 61-22818св19). Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив. Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт, що відповідач є заподіювачем шкоди. Апеляційний суд враховує, що розпорядженням міського голови м. Слов`янська від 21 грудня 2017 року №389р оголошено догану головному лікарю КЛПЗ «Пологовий будинок» (на даний час реорганізовано в КНП «МКЛ м. Слов`янська») ОСОБА_2 за порушення трудової дисципліни, неналежне виконання обов`язків. Підставою прийняття розпорядження визначено лист начальника відділу охорони здоров`я Слов`янської міської ради від 07 грудня 2017 року №01-21/736 щодо результатів проведеного службового розслідування комісією, створеною відділом на звернення громадянки ОСОБА_1 . З копії протоколу засідання клініко-експертної комісії відділу охорони здоров`я Слов`янської міської ради від 01 грудня 2017 року №5, проведеного на підставі звернення ОСОБА_1 до начальника відділу охорони здоров`я, щодо якості надання їй медичної допомоги вбачається, що комісією констатовано, що зав. гінекологічним відділенням, лікуючим лікарем, черговими лікарями своєчасно не встановлено діагноз, недооцінена важкість стану хворої, не проведено консультування лікарем-хірургом, що призвело до відтермінування початку надання адекватної медичної допомоги за екстреними показаннями, посилило важкість протікання захворювання, виникнення ускладнень. Зав. гінекологічним відділенням та головним лікарем своєчасно не прийнято організаційних заходів з консультування з хірургом та переводу хворої до хірургічного відділення. Зав. гінекологічним відділенням та черговими лікарями порушено порядок взаємодії з адміністрацією лікарні щодо інформування про хворих, які заслуговують на особливу увагу. Комісією встановлено незадовільне ведення первинної медичної документації. Внесено пропозицію головному лікарю КЛПЗ «Пологовий будинок» (на даний час реорганізовано в КНП «МКЛ м. Слов`янська») прийняти адміністративні рішення до зав. гінекологічним відділенням, лікуючого лікаря, чергових лікарів щодо неналежного виконання ними своїх функціональних обов`язків, що призвело до пролонгації надання спеціалізованої екстреної медичної допомоги (хірургічне втручання) хворій ОСОБА_1 . Відділу охорони здоров`я Слов`янської міської ради підготувати доповідну записку на ім`я міського голови про незадовільний стан організації консультативної допомоги в закладі, неналежний контроль з боку головного лікаря за лікуванням хворих в гінекологічному відділенні. У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Валерій Фуклєв проти України» (заява №6318/03) Суд зазначив, що перше речення статті 2 ( право на життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує державу не лише утримуватися від «умисного» позбавлення життя, але й вживати належних заходів для захисту життя тих, хто перебуває в межах її юрисдикції (див. рішення від 09 червня 1998 року у справі «L.C.B. проти Великобританії» (L.C.B. v. the United Kingdom), п. 36, Звіти про рішення та ухвали 1998-III) (п.65). Ці принципи також застосовуються у сфері охорони здоров`я. Зокрема, вони вимагають створення ефективної незалежної судової системи з метою забезпечення встановлення причини смерті пацієнтів, які знаходились на лікуванні як в державному, так і в приватному секторі, та притягнення до відповідальності винних (див., серед інших джерел,«Калвеллі і Чільйо проти Італії» (Calvelli and Ciglio v. Italy) [GC], заява № 32967/96, п. 49, ECHR 2002-I) ( п.65). Статті 2 Конвенції не буде дотримано, якщо захист, забезпечений національним законодавством, існуватиме тільки в теорії: насамперед, він повинен також ефективно працювати на практиці (див. вищезгадане рішення у справі «Калвеллі і Чільйо проти Італії» (Calvelli and Ciglio v, Italy), п. 53). Тому Суд повинен визначити, чи всі наявні засоби юридичного захисту в їх сукупності можуть, як теоретично, так і практично, вважатися юридичними засобами, що дозволяють встановлювати факти, забезпечувати притягнення до відповідальності винних та надавати відповідне відшкодування потерпілому. Іншими словами, замість того, щоб оцінювати правовий режим абстрактно, Суд повинен розглянути, чи є правова система в цілому відповідною щодо справи, що наразі розглядається (див. «Бижиковскі проти Польщі» (Byrzykowski v: Poland) від 27 червня 2006 року, заява № 11562/05, п. 107, і «Додов проти Болгарії» (Dodov v. Bulgaria), від 17 січня 2008 року, заява № 59548/00, пп. 83 і 86) ( п.67). Наявність та розмір майнової шкоди, заподіяної внаслідок неналежного виконання лікарем професійних обов`язків, встановлено на підставі письмових доказів у справі. Розглядаючи справу, суд першої інстанції на зазначені вище норми закону увагу не звернув, не встановив наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, тому дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди. Матеріали справи містять копії товарних чеків, наданих позивачкою на підтвердження витрат на лікування та придбання ліків. Фіскальні чеки з аптечних пунктів не є іменними, проте наявність їх оригіналів у позивачки підтверджує фактичну сплату нею коштів за товар, а тому є належним доказом понесення саме нею витрат на лікування. Крім того, вказані чеки та загальну суму 14457,06 грн відповідачем не спростовано, інших розрахунків матеріальної шкоди матеріали справи не містять. За таких обставин, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню матеріальна шкода у сумі 14457,06 грн, яка складається з понесених витрат на лікування. Згідно із частиною 1, пунктами 1, 2 частини 2, частиною 4 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Тобто, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, інших негативних наслідків морального характеру. Отже, зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов`язання належать до недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин. Складовими для відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача; вина. Перераховані підстави для деліктних зобов`язань є обов`язковим. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду. Враховуючи аналіз виписок з карток амбулаторного та стаціонарного хворого, тривалий термін лікування, беручи до уваги ці дані, клінічний перебіг захворювання та тривалість ненадання належної медичної допомоги працівниками КЛПЗ «Пологовий будинок» (на даний час реорганізовано в КНП «МКЛ м. Слов`янська»), апеляційний суд вважає доведеним заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди. Визначення у грошовому виразі моральних страждань ОСОБА_1 , пов`язаних з тривалим лікуванням, з урахуванням психологічної, етичної, моральної сторони цього питання, є утрудненим, а тому колегія суддів виходячи з засад співмірності та розумності, вважає, що сума в рахунок відшкодування моральної шкоди 80000 грн є такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального права, та встановленим обставинам, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди скасувати, в частині відшкодування моральної шкоди та судових витрат змінити. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Від сплати судового збору позивачку звільнено на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір». Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, позивачка звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір за подання позову та апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 2361,54 грн (944,58 грн + 1416,96 грн). Керуючись статтями 368, 369, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2021 року задовольнити частково. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2021 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення майнової шкоди скасувати, в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат змінити. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська», ЄДРПОУ 01991197, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 14457 (чотирнадцять тисяч чотириста п`ятдесят сім) гривень 06 копійок в рахунок відшкодування майнової шкоди. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська», ЄДРПОУ 01991197, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська», ЄДРПОУ 01991197, в дохід держави судовий збір пов`язаний з поданням позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 2361,54 грн. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07 грудня 2022 року. Судді І.В. Кішкіна О.В. Агєєв О.І. Корчиста