Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/2117/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2022 року справа №200/2117/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 р. у справі № 200/2117/22 (головуючий І інстанції Кочанова П.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- У С Т А Н О В И В: 04 лютого 2022 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив суд: скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 11.01.20221 року № 056750007620 про відмову ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із шкідливими і важкими умовами праці незалежно від віку відповідно ч.3 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV" Про загальне обов`язкове державне пенсійне страхування", зобов`язати вдруге розглянути заяву про нарахування пенсії за віком із шкідливими і важкими умовами праці незалежно від віку відповідно ч.3 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV" Про загальне обов`язкове державне пенсійне страхування", прийнявши до уваги пільговий трудовий стаж з 05.04.1995 по 16.04.1995, з 17.04.1995 по 25.04.1995, з 26.04.1995 по 22.06.1995, з 23.06.1995 по 10.01.1996, з 11.01.1996 по 24.04.1996, з 25.04.1996 по 03.08.1997, з 04.08.1997 по 03.09.1997, з 04.09.1997 по 21.09.1997, з 22.09.1997 по 10.06.1999, з 11.06.1999 по 30.12.2004, з 31.12.2004 по 06.05.2006, з 07.05.2006 по 04.12.2006, з 05.12.2007 по 04.04.2007, з 01.07.2007 по 12.07.2007, з 13.07.2007 по 22.07.2007, з 19.05.2008 по 11.11.2008, з 12.11.2008 по 14.12.2008, з 15.04.2010 по 15.05.2010, з 16.05.2010 по 17.07.2010, з 18.07.2010 по 27.07.2010, з 28.07.2010 по 04.08.2010, з 05.08.2010 по 02.09.2010, з 03.09.2010 по 06.09.2010, з 07.09.2010 по 10.10.2010, з 11.10.2010 по 05.05.2011 року і зарахувати, призначити, нарахувати та сплатити ОСОБА_1 пенсії за віком із шкідливими і важкими умовами праці незалежно від віку відповідно ч.3 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV" Про загальне обов`язкове державне пенсійне страхування", прийнявши до уваги пільговий трудовий стаж моєї роботи з 05.04.1995 по 16.04.1995, з 17.04.1995 по 25.04.1995, з 26.04.1995 по 22.06.1995, з 23.06.1995 по 10.01.1996, з 11.01.1996 по 24.04.1996, з 25.04.1996 по 03.08.1997, з 04.08.1997 по 03.09.1997, з 04.09.1997 по 21.09.1997, з 22.09.1997 по 10.06.1999, з 11.06.1999 по 30.12.2004, з 31.12.2004 по 06.05.2006, з 07.05.2006 по 04.12.2006, з 05.12.2007 по 04.04.2007, з 01.07.2007 по 12.07.2007, з 13.07.2007 по 22.07.2007, з 19.05.2008 по 11.11.2008, з 12.11.2008 по 14.12.2008, з 15.04.2010 по 15.05.2010, з 16.05.2010 по 17.07.2010, з 18.07.2010 по 27.07.2010, з 28.07.2010 по 04.08.2010, з 05.08.2010 по 02.09.2010, з 03.09.2010 по 06.09.2010, з 07.09.2010 по 10.10.2010, з 11.10.2010 по 05.05.2011 року. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком із шкідливими і важкими умовами праці незалежно від віку відповідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 11 січня 2022 року відповідачем було повідомлено, що загальний страховий стаж складає 22 роки 10 місяців 9 днів, пільговий стаж за списком №1 відсутній. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії неправомірними та такими, що порушують його Конституційні права. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 р. у справі № 200/2117/22 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 11 січня 2021 року № 056750007620 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи позивача: з 05.04.1995 по 16.04.1995, з 17.04.1995 по 25.04.1995, з 26.04.1995 по 22.06.1995, з 23.06.1995 по 10.01.1996, з 11.01.1996 по 24.04.1996, з 25.04.1996 по 03.08.1997, з 04.08.1997 по 03.09.1997, з 04.09.1997 по 21.09.1998, з 22.09.1998 по 10.06.1999, з 11.06.1999 по 12.07.1999, з 13.07.1999 по 02.09.1999, з 03.09.1999 по 22.10.1999, з 23.10.1999 по 10.11.2004, з 11.11.2004 по 30.12.2004, з 31.12.2004 по 06.05.2006, з 07.05.2006 по 04.12.2006, з 05.12.2006 по 02.01.2007, з 03.01.2007 по 05.01.2007, з 06.01.2007 по 29.01.2007, з 30.01.2007 по 04.04.2007, з 01.07.2007 по 12.07.2007, з 13.07.2007 по 22.07.2007, з 19.05.2008 по 11.11.2008, з 12.11.2008 по 14.12.2008, з 15.04.2010 по 15.05.2010, з 16.05.2010 по 17.07.2010, з 18.07.2010 по 27.07.2010, з 28.07.2010 по 04.08.2010, з 05.08.2010 по 02.09.2010, з 03.09.2010 по 06.09.2010, з 07.09.2010 по 10.10.2010, з 11.10.2010 по 05.05.2011 року. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 4 січня 2022 року позивач звернувся із заявою до головного управління про призначення пенсії за віком із шкідливими і важкими умовами праці незалежно від віку відповідно ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Спірні періоди не були зараховані до пільгового стажу, так як довідки, які підтверджують право працівника на призначення пенсії за віком на пільгових умовах не відповідають Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме жодна довідка не містить вихідного номера та дати видачі. Головним управлінням прийнято рішення від 11.01.2022 №056750007620 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 є громадянином України, внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29 грудня 2021 року №1429-5000421172, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки. За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.01.2022 року про призначення пенсії на пільгових умовах, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 11.01.2022 року №056750007620 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Рішення про відмову мотивоване тим, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи: з 05.04.1995 по 16.04.1995, з 17.04.1995 по 25.04.1995, з 26.04.1995 по 22.06.1995, з 23.06.1995 по 10.01.1996, з 11.01.1996 по 24.04.1996, з 25.04.1996 по 03.08.1997, з 04.08.1997 по 03.09.1997, з 04.09.1997 по 21.09.1998, з 22.09.1998 по 10.06.1999, з 11.06.1999 по 12.07.1999, з 13.07.1999 по 02.09.1999, з 03.09.1999 по 22.10.1999, з 23.10.1999 по 10.11.2004, з 11.11.2004 по 30.12.2004, з 31.12.2004 по 06.05.2006, з 07.05.2006 по 04.12.2006, з 05.12.2007 по 02.01.2007, з 03.01.2007 по 05.01.2007, з 06.01.2007 по 29.01.2007, з 30.01.2007 по 04.04.2007, з 01.07.2007 по 12.07.2007, з 13.07.2007 по 22.07.2007, з 19.05.2008 по 11.11.2008, з 12.11.2008 по 14.12.2008, з 15.04.2010 по 15.05.2010, з 16.05.2010 по 17.07.2010, з 18.07.2010 по 27.07.2010, з 28.07.2010 по 04.08.2010, з 05.08.2010 по 02.09.2010, з 03.09.2010 по 06.09.2010, з 07.09.2010 по 10.10.2010, з 11.10.2010 по 05.05.2011 року, так як довідки, які підтверджують право працівника на призначення пенсії за віком на пільгових умовах не відповідають Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме жодна довідка не містить вихідного номера та дати видачі. Позивач не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії, звернувся до суду за захистом своїх прав. Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ( далі- Закон № 1058). Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення. За приписами пункту першого частини другої статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383). Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637). Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України. Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або №

2. Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а. Згідно зі ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Суд зазначає, що вищевказаний Порядок поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 містяться наступні записи щодо спірних періодів роботи: - 05.01.1995 року переведений гірником підземним з повним робочим днем під землею на ВП Шахта імені Космонавтів ДП Ровенькиантрацит, - з 26.04.1995 року по 22.06.1995 року навчання на курсах в УКК, - 22.06.1995 року переведений гірником підземним з повним робочим днем під землею, - 11.01.1996 року переведений підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею, - 25.04.1996 року переведений старшим підземним гірничим майстром, - 22.09.1998 року переведений підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею, - 05.09.1999 року призначений підземним помічником начальника гірничопідготовчої дільниці з повним робочим днем під землею, - 23.10.1999 року призначений гірничим майстром з повним робочим днем під землею, - 11.11.2004 року переведений гірником підземним з повним робочим днем під землею, - 31.12.2004 року переведений підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею, - 12.11.2008 року переведений помічником начальника дільниці з повним робочим днем під землею, - 14.12.2008 року звільнений за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням, - 16.12.2008 року прийнятий помічником начальника дільниці з повним робочим днем під землею на ВП Шахта імені Космонавтів ДП Ровенькиантрацит, - З 29.12.2009 року по 13.01.2012 року працював гірничим майстром з повним робочим днем під землею на ВП Шахта імені Космонавтів ДП Ровенькиантрацит. Записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №

58. Суд зазначає, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17). Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці та інших доказів, які підтверджували б не виконання позивачем роботи за зазначеними професіями у спірні періоди до суду не надано. Пільговий характер роботи підтверджено Довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній за періоди роботи: з 05.04.1995 по 16.04.1995, з 17.04.1995 по 25.04.1995, з 26.04.1995 по 22.06.1995, з 23.06.1995 по 10.01.1996, з 11.01.1996 по 24.04.1996, з 25.04.1996 по 03.08.1997, з 04.08.1997 по 03.09.1997, з 04.09.1997 по 21.09.1998, з 22.09.1998 по 10.06.1999, з 11.06.1999 по 12.07.1999, з 13.07.1999 по 02.09.1999, з 03.09.1999 по 22.10.1999, з 23.10.1999 по 10.11.2004, з 11.11.2004 по 30.12.2004, з 31.12.2004 по 06.05.2006, з 07.05.2006 по 04.12.2006, з 05.12.2006 по 02.01.2007, з 03.01.2007 по 05.01.2007, з 06.01.2007 по 29.01.2007, з 30.01.2007 по 04.04.2007, з 01.07.2007 по 12.07.2007, з 13.07.2007 по 22.07.2007, з 19.05.2008 по 11.11.2008, з 12.11.2008 по 14.12.2008, з 15.04.2010 по 15.05.2010, з 16.05.2010 по 17.07.2010, з 18.07.2010 по 27.07.2010, з 28.07.2010 по 04.08.2010, з 05.08.2010 по 02.09.2010, з 03.09.2010 по 06.09.2010, з 07.09.2010 по 10.10.2010, з 11.10.2010 по 05.05.2011 року. Відомості, наведені у вказаних довідках повністю узгоджуються із відомостями, зазначеними у трудовій книжці ОСОБА_1 , довідки засвідчені підписами директора шахти, головного спеціаліста відділу організації обліку, начальника відділу кадрів, архіваріуса. Судом встановлено, що у вищевказаних довідках зазначено наступні відомості: анкетні дані особи на ім`я якої видано довідку, найменування підприємства де особа працювала повний робочий день під землею, професію (посаду), вид робіт, яку виконувала особа, період виконання робіт та додаткові відомості (про перебування особи в безоплатній відпустці, участь у страйках), які необхідно враховувати при призначенні пенсії. Згідно до Наказів ГХК Ровенькиантрацит Шахта імені Космонавтів від 2 червня 1997 року №169, від 8 липня 2002 року №223, від 30 травня 2007 року №814а, від 30 грудня 2011 року №10 Про атестацію робочих місць, виконувані позивачем роботи затверджено Переліками професій, посад, а також шкідливих виробничих факторів, які присутні на робочих місцях працівників, зайнятих на підземних роботах, якими підтверджується право на пільгову пенсію за списком №1. Також матеріали справи містять Історичну довідку реорганізації ВП Шахта імені Космонавтів ДП Ровенькиантрацит. Підставою для не врахування зазначених документів при призначенні пенсії на пільгових умовах, слугувало те, що жодна довідка не містить вихідного номера та дати видачі, на що суд зазначає наступне. Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Наведене в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17. Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що трудова книжка та подані позивачем довідки та накази містять усі необхідні відомості про пільговий характер праці позивача у спірні періоди його роботи, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави їх не враховувати. За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів підприємства на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача: з 05.04.1995 по 16.04.1995, з 17.04.1995 по 25.04.1995, з 26.04.1995 по 22.06.1995, з 23.06.1995 по 10.01.1996, з 11.01.1996 по 24.04.1996, з 25.04.1996 по 03.08.1997, з 04.08.1997 по 03.09.1997, з 04.09.1997 по 21.09.1998, з 22.09.1998 по 10.06.1999, з 11.06.1999 по 12.07.1999, з 13.07.1999 по 02.09.1999, з 03.09.1999 по 22.10.1999, з 23.10.1999 по 10.11.2004, з 11.11.2004 по 30.12.2004, з 31.12.2004 по 06.05.2006, з 07.05.2006 по 04.12.2006, з 05.12.2006 по 02.01.2007, з 03.01.2007 по 05.01.2007, з 06.01.2007 по 29.01.2007, з 30.01.2007 по 04.04.2007, з 01.07.2007 по 12.07.2007, з 13.07.2007 по 22.07.2007, з 19.05.2008 по 11.11.2008, з 12.11.2008 по 14.12.2008, з 15.04.2010 по 15.05.2010, з 16.05.2010 по 17.07.2010, з 18.07.2010 по 27.07.2010, з 28.07.2010 по 04.08.2010, з 05.08.2010 по 02.09.2010, з 03.09.2010 по 06.09.2010, з 07.09.2010 по 10.10.2010, з 11.10.2010 по 05.05.2011 року. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначив ЄСПЛ у справі. Andrejeva v. Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам. У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам. Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що він при прийнятті рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто с забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним, з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст.46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення. Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем прийнято рішення від 11 січня 2021 року № 056750007620 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком протиправно, відповідно вказане рішення підлягає скасуванню. Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховує положення Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Поняття дискреції міститься в пункті 1.6 Методологи проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5. Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. Разом з цим, суд зазначає, що статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України. З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права. Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. В контексті викладеного, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача, буде визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 11 січня 2021 року № 056750007620 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи позивача: з 05.04.1995 по 16.04.1995, з 17.04.1995 по 25.04.1995, з 26.04.1995 по 22.06.1995, з 23.06.1995 по 10.01.1996, з 11.01.1996 по 24.04.1996, з 25.04.1996 по 03.08.1997, з 04.08.1997 по 03.09.1997, з 04.09.1997 по 21.09.1998, з 22.09.1998 по 10.06.1999, з 11.06.1999 по 12.07.1999, з 13.07.1999 по 02.09.1999, з 03.09.1999 по 22.10.1999, з 23.10.1999 по 10.11.2004, з 11.11.2004 по 30.12.2004, з 31.12.2004 по 06.05.2006, з 07.05.2006 по 04.12.2006, з 05.12.2006 по 02.01.2007, з 03.01.2007 по 05.01.2007, з 06.01.2007 по 29.01.2007, з 30.01.2007 по 04.04.2007, з 01.07.2007 по 12.07.2007, з 13.07.2007 по 22.07.2007, з 19.05.2008 по 11.11.2008, з 12.11.2008 по 14.12.2008, з 15.04.2010 по 15.05.2010, з 16.05.2010 по 17.07.2010, з 18.07.2010 по 27.07.2010, з 28.07.2010 по 04.08.2010, з 05.08.2010 по 02.09.2010, з 03.09.2010 по 06.09.2010, з 07.09.2010 по 10.10.2010, з 11.10.2010 по 05.05.2011 року. Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що …повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 р. у справі № 200/2117/22 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 р. у справі № 200/2117/22 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 06 грудня 2022 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко