Постанова 4874 № 906/1270/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2022 року Справа № 906/1270/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Коломис В.В. , суддя Павлюк І.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.08.2022 у справі №906/1270/21 (повний текст складений 25.08.2022, суддя Вельмакіна Т.М.) за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" до ОСОБА_1 про стягнення 12 208,16 грн ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.08.2022 у справі №906/1270/21 позов Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" 1808,82 грн основного боргу; 128,22 грн пені; 23,68 грн 3% річних; 63,72 грн інфляційних втрат; 378,40 грн судового збору. У стягненні 10095,13 грн основного боргу, 21,20 грн пені, 3,67 грн 3% річних відмовлено. Вказане рішення мотивоване тим, що нарахування позивачем відповідачу оплати за розподіл газу суперечить умовам укладеного договору. Позивач не надав суду доказів на підтвердження понесених витрат на утримання орендованого майна у розмірі 10095,13 грн та доказів надіслання відповідачу рахунків за відповідні витрати. Не погоджуючись із ухваленим рішенням, позивач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 17.08.2022 у справі №906/1270/21 та прийняти нове рішення, яким задоволити позов. Судові витати покласти на відповідача. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взяті до уваги обставини, що мають значення для справи, зокрема, що відповідно до Договору оренди № 523 від 19.04.2019, передбачено не лише орендна плата за оренду приміщення, а й відшкодування витрат на утримання орендованого майна. Дані витрати передбачені Додатком №2 до договору оренди та підписані обома сторонами. Висновок суду першої інстанції, про нарахування позивачем відповідачу оплати за розподіл газу, таким, що суперечить умовам укладеного договору є безпідставними, та таким що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки оплата за розподіл газу встановлена на законодавчому рівні та вступила в дію відповідно до Постанови НКРЕКП від 30.12.2020 №2765 з 01.01.2021 та є обов`язковою для всіх споживачів які отримують природний газ. Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що нарахування позивачем відповідачу оплати за розподіл газу, суперечить умовам укладеного договору є хибним, оскільки оплата за розподіл газу встановлена на законодавчому рівні та є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання та сторонами договору. Крім того, судом не взято до уваги і те що відповідач не заперечував про не отримання рахунків та частково сплачував їх, а тому відмова суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 10095,13 грн, основного боргу. Листом суду апеляційної інстанції від 19.09.2022 матеріали справи витребовувалися з Господарського суду Житомирської області. 30.09.2022 матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.08.2022 у справі №906/1270/21. Запропоновано протягом 10 днів з дня одержання даної ухвали надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам провадження. Роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. Відповідач не скористався правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав. За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України). Згідно з частиною 10 статті 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи те, що оскаржується рішення місцевого господарського суду, в якому ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент звернення з апеляційною скаргою, а справа №906/1270/21 не належить до категорії справ вказаних у частині 4 статті 247 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається із матеріалів справи, 19.04.2019 між Акціонерним товариством "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (орендодавець/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Анісімовою Аллою Валеріївною (орендар/відповідач) укладено договір оренди нерухомості №523 (т. 1, а.с. 9-15), за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування нерухомість, що розташована в Житомирській області Черняхівського району смт. Черняхів на другому поверсі трьохповерхового будинку №4 по вул. Володимирська, загальною площею 258,75 кв.м, для проведення громадської та соціальної роботи. Факт приймання-передачі майна в оренду підтверджується підписаним сторонами 19.04.2019 актом приймання-передачі нежитлового приміщення (т.1, а.с. 16). 25.03.2021 позивач направляв відповідачу лист вих. №52-271 з вимогою погасити заборгованість по оплаті за користування приміщенням та з відшкодування витрат на його утримання за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 у сумі 9459,45 грн. (т.1, а.с. 19). У вказаному листі зазначено, що в разі невиконання вимоги, заборгованість буде стягнута в судовому порядку та достроково розірвані договірні відносини. 14.09.2021 позивач направляв відповідачу вимогу вих. №52-440 про дострокове припинення договору оренди нерухомості з 01.10.2021, повернення 01.10.2021 орендованого майна, підписання акта приймання-передачі майна та здачі ключів (т.1, а.с. 21-22). Відповідач залишив вказані вимоги без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що орендар не виконує договірні зобов`язання в частині сплати орендної плати в розмірі 1808,82 грн з грудня 2020 року та відшкодування витрат на утримання орендованого майна в розмірі 10095,13 грн, а також порушується строк проведення розрахунків, внаслідок чого станом на 31.10.2021 за останнім рахується заборгованість у розмірі 11903,95 грн. Крім суми основної заборгованості позивач заявив до стягнення з відповідача 149,42 грн пені, 27,35 грн 3% річних, 63,72 грн інфляційних втрат. Судом першої інстанції обґрунтовано заначено, що у позовній заяві вказаний позивачем розмір загальної суми заборгованості є арифметично невірним, позивачем зазначено 12208,16 грн, тоді як вірною є сума 12144,44 грн. Судом встановлено, що на підставі укладеного 19.04.2019 між сторонами договору оренди нерухомості №523 (т. 1, а.с. 9-15) та акту приймання-передачі майна від 19.04.2019 (а.с. 16) Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" передано Фізичній особі-підприємцю Анісімовій Аллі Валеріївні нежитлове приміщення, розміщене за адресою: Житомирська обл., Черняхівський р-н, смт. Черняхів, вул. Володимирська, 4, загальною площею, прийнятою в оренду: 258,75 кв.м. Відповідно до п. 1.1 Статуту Акціонерного товариства "Укрпошта" (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 22.06.2021 №333, Акціонерне товариство "Укрпошта" утворене Міністерством інфраструктури України шляхом реорганізації (перетворення) Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (т. 1, а.с. 62). За п. 1.3 Статуту Товариство є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (ідентифікаційний код 21560045). Абзацом 4 пункту 3.7. Статуту визначено, що товариство має у власності майно, що обліковується на його балансі та внесене до його статутного капіталу або набуте ним на законних підставах, здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього статуту. Товариство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству та меті діяльності товариства та цього статуту (п. 5.3 Статуту). Згідно зі Свідоцтвом про право власності серії САС №106894 від 22.07.2008, будівля відділення поштового зв`язку за адресою: смт. Черняхів, вул. Леніна, 4, на праві державної власності належить державі Україна в сфері управління Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (т. 1, а.с. 198). Земельна ділянка, на якій знаходиться вказане нежитлове приміщення перебуває в постійному користуванні Житомирської дирекції центру поштового зв`язку №7 УДППЗ "Укрпошта", що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №071117 від 24.02.2006 (т. 1, а.с. 199), та свідчить про обґрунтованість встановлених судом обставин стосовно того, що позивач є законним орендодавцем по передачі майна в оренду за договором оренди нерухомості №523 від 19.04.2019. Також згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2019-03-21-000033-2 від 05.04.2019, відповідач визначена переможцем електронного аукціону щодо оренди відповідного приміщення (т. 1, а.с. 204). За результатами проведеного електронного аукціону в подальшому було укладено договір оренди нерухомості №523 від 19.04.2019. Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем результатів аукціону, його скасування або визнання таким, що пройшов з порушенням чинного законодавства. Крім того, матеріали справи не містять доказів визнання в судовому порядку недійсним чи розірвання договору оренди нерухомості №523 від 19.04.2019. За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Посилання відповідача на неможливість використання орендованого приміщення та припинення підприємницької діяльності через дію карантину на всій території України з 12.03.2020 до 31.03.2022 та запровадження посилених протиепідемічних заходів, що стали непереборною силою для Фізичної особи-підприємця Анісімової Алли Валеріївни як орендаря, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.01.2021 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Анісімової Алли Валеріївни (т. 1, а.с. 72). Разом з тим, позивач вказує, що заборгованість за договором в частині сплати орендної плати в розмірі 1808,82 грн виникла з грудня 2020 року, тобто до припинення Анісімовою Аллою Валеріївною підприємницької діяльності та до впровадження карантину на всій території України. З акту звірки розрахунків за період з 01.04.2019 по 11.11.2021, підписаного зі сторони позивача (т. 1, а.с. 7-8), вбачається, що заборгованість з оплати комунальних послуг виникла у відповідача також до впровадження карантину на всій території України, а саме з 2019 року та продовжувала збільшуватися у 2020 та 2021 роках. Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ч.1 ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. За п. 3.1.2 договору оренди, починаючи з 19.06.2019 плата за користування майном становить: 3500 грн за орендовану площу 258,75 кв.м без ПДВ за місяць. Орендар додатково відшкодовує витрати на утримання орендованого майна згідно діючих тарифів (на дату формування рахунку) та на підставі виставлених орендодавцем рахунків (додаток 2). Орендна плата, зазначена в цьому пункті включає в себе плату за користування земельною ділянкою (плату за землю, земельний податок тощо), яку має сплачувати орендодавець, в розмірі, необхідному для забезпечення належного користування орендаря майном. Додатково до орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20%. 18.03.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №2, якою сторони домовились внести зміни до договору оренди шляхом доповнення Розділу 3 "Умови розрахунку" п. 3.1 пп. 3.1.4, за умовами якого з 18.03.2020 по дату закінчення (завершення) карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами та доповненнями) плата за користування майном встановлюється у розмірі 1750,00 грн без ПДВ за загальну орендовану площу 258,75 кв.м на місяць і підлягає сплаті орендарем в порядку та строки, визначені договором. Додатково до орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20%. Загальний розмір плати за користування майном за повний місяць становить 2100,00 грн з ПДВ за загальну орендовану площу 258,75 кв.м на місяць (т. 1, а.с. 18). Починаючи з 19.04.2020, кожного року оренди, ставки плати за користування майном, автоматично збільшуються на 10% від ставок, що діяли за попередній рік оренди. При цьому сторони погодилися, що така зміна ставок плати за користування майном та розміру орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього договору (п. 3.2 договору). Згідно з актом звірки розрахунків за період з 01.04.2019 по 11.11.2021, підписаного зі сторони позивача (т. 2, а.с. 12-13), рахунками на оплату оренди (т. 1, а.с. 113-177) та платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 208-242): за 2019 рік нарахована відповідачу орендна плата у розмірі 27501,11 грн, фактично сплачена орендна плата становить 29400,00 грн, тобто переплата склала 1898,89 грн; за 2020 рік підлягала сплаті відповідачем орендна плата у розмірі 31695,71 грн, фактично сплачена орендна плата становить 27960,00 грн, тобто заборгованість склала 3735,71 грн; за 2021 рік підлягала сплаті відповідачем орендна плата у розмірі 24578,40 грн, фактично сплачена орендна плата становить 24606,40 грн, тобто переплата склала 28,00 грн. Тобто, за грудень 2020 року у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 1836,82 грн, у 2021 році вказана заборгованість була частково погашена на суму 28,00 грн та станом на дату звернення позивача до суду становила 1808,82 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив до стягнення з відповідача орендну плату за грудень 2020 року у розмірі 1808,82 грн. Часткова сплата відповідачем орендної плати підтверджується платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 208-242). Зарахування позивачем часткової сплати орендної плати за вказаний місяць вбачається з акту звірки розрахунків за період з 01.04.2019 по 11.11.2021, підписаного зі сторони позивача. Суд встановив, що орендна плата позивачем за грудень 2020 року нарахована у відповідності до умов п. 3.2 договору, виходячи з орендної плати 2100,00 грн, яку сторони обумовили додатковою угодою №2 від 18.03.2020. Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором. Враховуючи викладене, строк виконання зобов`язання відповідача зі сплати орендної плати за грудень 2020 року у розмірі 1808,82 грн. є таким, що настав 21.01.2021. У матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вказаної заборгованості. Оскільки, станом на час розгляду справи в суді, відповідач не розрахувався за оренду приміщення за договором за грудень 2020 року на суму 1808,82 грн, позовні вимоги в цій частині стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Також позивачем заявлено до стягнення основного боргу у розмірі 10095,13 грн витрат на утримання орендованого майна суд. Згідно з п. 3.1.3 договору орендар додатково відшкодовує витрати на утримання орендованого майна (електро-, теплопостачання, витрати на експлуатацію й обслуговування будівлі, вивіз сміття, прибирання території) згідно діючих тарифів та на підставі виставлених орендодавцем окремих рахунків, за умови фактичного надання відповідних послуг орендарю. За розрахунком орендної плати за використання нерухомості (додаток 2 до договору) орендар відшкодовує та оплачує окремо згідно показників лічильника по окремому рахунку орендодавця послуги електропостачання, відповідно займаній площі по окремому рахунку - послуги теплопостачання, а також по окремим рахункам орендодавця - за користування водою та каналізацією, витрати на експлуатацію й обслуговування будівлі, вивіз сміття, прибирання території (т. 1, а.с. 17). Щомісячно не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним, орендодавець надає орендарю акт про надані послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за звітний місяць. Орендар зобов`язаний підписати акт про надані послуги та повернути його орендодавцю не пізніше 10 числа поточного місяця (п. 3.5 договору). Згідно з усними поясненнями представника позивача, акти про надані послуги на підставі п. 3.5 договору оренди, якими підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за звітний місяць, позивачем не оформлялися. Як свідчать матеріали справи, позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату витрат на утримання орендованого майна з 05.09.2019 по 31.10.2021 (т. 1, а.с. 140-177), а відповідач за вказаний період частково оплачував витрати на утримання орендованого майна, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 208-242). Згідно з актом звірки розрахунків за період з 01.04.2019 по 11.11.2021, підписаного зі сторони позивача (т. 1, а.с. 8-9), рахунками на оплату оренди (т. 1, а.с. 113-177) та платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 208-242): за 2019 рік нараховано відповідачу витрат на утримання орендованого майна у розмірі 1060,19 грн, фактично сплачена сума витрат становить 727,00 грн, тобто заборгованість склала 333,19 грн; за 2020 рік нараховано відповідачу витрат на утримання орендованого майна у розмірі 8810,97 грн, фактично сплачена сума витрат становить 6116,34 грн, тобто заборгованість склала 2694,63 грн; за 2021 рік нараховано відповідачу витрат на утримання орендованого майна у розмірі 14657,90 грн, фактично сплачена сума витрат становить 7590,59 грн, тобто заборгованість склала 7067,31 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на утримання орендованого майна у розмірі 10095,13 грн. Часткова сплата відповідачем витрат на утримання орендованого майна підтверджується платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 208-242). Судом встановлено, що позивач до рахунків №810 від 31.05.2021, №883 від 31.07.2021, №1003 від 31.08.2021, №1045 від 30.09.2021, №1113 від 31.10.2021 включив відшкодування за розподіл газу з посиланням на договір №523, відповідно, за травень, червень, липень, серпень, вересень 2021 року (т. 1, а.с. 148, 152, 153, 156, 157). Відповідно до п. 3.1.3 договору та розрахунком орендної плати за використання нерухомості (додаток 2 до договору) не передбачено відшкодування відповідачем позивачу витрат за розподіл газу. Таким чином, нарахування позивачем відповідачу оплати за розподіл газу суперечить умовам укладеного договору. Позивач не надав суду доказів на підтвердження понесених витрат на утримання орендованого майна у розмірі 10095,13 грн та доказів надіслання відповідачу рахунків за відповідні витрати. Також, всупереч умовам п. 3.5 договору оренди, позивач не надав відповідачу акти про надані послуги, якими підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за звітний місяць. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог в частині основного боргу у розмірі 10095,13 грн витрат на утримання орендованого майна, у зв`язку з їх необґрунтованістю. Відповідно до положень ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Частиною 2 статті 193 ГК України, визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Пунктом 8.2 договору оренди передбачено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення. Враховуючи визначений сторонами у договорі період нарахування пені - "за весь час прострочення". Місцевим господарським судом враховано висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, які наведену у постанові від 10 вересня 2020 року у справі №916/1777/19, про те, що відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Згідно з пунктом 7.6 Договору неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом у с ь о г о періоду порушення. Таким чином, висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, є помилковим і таким, що не узгоджується з висновками щодо застосування норм права (статті 231, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України), викладених у наведених постановах Верховного Суду України та Верховного Суду. Враховуючи зазначене, нарахування пені за період з дня виникнення боргу і до повного його погашення є правомірним, оскільки погоджено сторонами у договорі. Так, позивач заявив до стягнення з відповідача 149,42 грн пені за період з 21.06.2021 по 20.12.2021 (розрахунок - т. 1, а.с. 4). Судом встановлено, що позивач при його здійсненні за період з 21.06.2021 по 20.07.2021 невірно вказав суму заборгованості - 1837,00 грн замість 1836,82 грн. Крім того, позивач згідно з розрахунком вказав про нарахування пені за місяці (травень-жовтень 2021), за які відповідачем орендна плата була фактично сплачена, а нарахування здійснив на суму боргу, яка виникла за грудень 2020 року та зменшувалася з липня 2021 року, у зв`язку із зарахуванням надлишково сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення заборгованості за грудень 2020 року. З урахуванням наведеного, суд здійснив перерахунок пені та встановив, що обґрунтовано заявлена її сума складає 128,22 грн, а саме: з 21.06.2021 по 11.07.2021 на суму боргу 1836,82 грн у розмірі 15,85 грн; з 12.07.2021 по 25.08.2021 на суму боргу 1827,82 грн у розмірі 35,51 грн; з 26.08.2021 по 14.09.2021 на суму боргу 1818,82 грн у розмірі 16,20 грн; з 15.09.2021 по 25.11.2021 на суму боргу 1808,82 грн у розмірі 60,66 грн. У стягненні 21,20 грн пені слід відмовити, тому що у цій частині позовні вимоги є безпідставними. Кірм того, позивач заявив до стягнення з відповідача 27,35 грн 3% річних за період з 21.06.2021 по 20.12.2021 (розрахунок - т. 1, а.с. 6). Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив, що позивач при його здійсненні за період з 21.06.2021 по 20.07.2021 невірно вказав суму заборгованості - 1837,00 грн замість 1836,82 грн. Крім того, позивач згідно з розрахунком вказав про нарахування 3% річних за місяці (травень-жовтень 2021), за які відповідачем орендна плата була фактично сплачена, а нарахування здійснив на суму боргу, яка виникла за грудень 2020 року та зменшувалася з липня 2021 року у зв`язку із зарахуванням надлишково сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення заборгованості за грудень 2020 року. Також позивач безпідставно заявив до стягнення 3% річних, які нараховані за період з 26.11.2021 по 20.12.2021, оскільки на момент звернення до суду з даним позовом (25.11.2021), спір в частині цих вимог ще не виник. З урахуванням наведеного, суд здійснив перерахунок 3% річних та встановив, що обґрунтовано заявлена їх сума складає 23,68 грн, а саме: з 21.06.2021 по 11.07.2021 на суму боргу 1836,82 грн у розмірі 3,17 грн; з 12.07.2021 по 25.08.2021 на суму боргу 1827,82 грн у розмірі 6,76 грн; з 26.08.2021 по 14.09.2021 на суму боргу 1818,82 грн у розмірі 2,99 грн; з 15.09.2021 по 25.11.2021 на суму боргу 1808,82 грн у розмірі 10,76 грн. У стягненні 3,67 грн 3% річних слід відмовити, тому що у цій частині позовні вимоги є безпідставними. Також, позивачем заявив до стягнення з відповідача 63,72 грн інфляційних втрат за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року (розрахунок - т. 1, а.с. 5). Перевіривши, здійснений позивачем розрахунок інфляційних, з урахуванням того, що станом на 01.05.2021 дійсно існувала заборгованість по орендній платі в сумі 1836,82 грн, заявлена сума інфляційних не перевищує їх обґрунтований розмір, тому вимога про стягнення 63,72 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню. Згідно з п. 11.1 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання його сторонами і діє до 19.04.2022 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Відповідно до п. 11.4.1 договору оренди останній може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документу за підписами обох сторін. Орендар зобов`язаний повернути орендодавцю майно, разом з отриманими пристосуваннями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від майна, в належному стані, з урахуванням природного зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору. При цьому, сторони підписують акт приймання-передачі майна (п. 2.3 договору). За п. 6.1.8 договору оренди у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки внаслідок погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини орендаря. Проте, у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача стосовно дострокового припинення договору у зв`язку з неможливістю використання орендованого приміщення та відповідний письмовий документ за підписами обох сторін, що свідчив би про дострокове припинення договору. Також у матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі майна з оренди або будь-який інший документ, що свідчив би про повернення відповідачем позивачу орендованого приміщення. Крім того, після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Анісімової Алли Валеріївни 29.01.2021, відповідач продовжувала сплачувати орендну плату та витрати на утримання орендованого майна, про що свідчать відповідні платіжні доручення (т. 1, а.с. 228-242), що спростовує твердження відповідача про невикористання орендованого майна. Відповідно до п. 11.1 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання його сторонами і діє до 19.03.2022 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Згідно з п. 11.4.4 договору оренди договір може бути достроково припинений орендодавцем за згодою сторін за умови направлення орендарю письмового повідомлення про дострокове припинення договору не менш ніж за 15 календарних днів до дати припинення в разі, зокрема, порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за договором більше ніж на 2 місяці або не сплати їх в повному обсязі. Сторони погодились, що на їх відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (п. 12.3 договору). У матеріалах справи міститься лист позивача, адресований відповідачу, вих. №52-271 від 25.03.2021 з вимогою погасити заборгованість по оплаті за користування приміщенням та з відшкодування витрат на його утримання за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 у сумі 9459,45 грн. (т.1, а.с. 19). У вказаному листі зазначено, що в разі невиконання вимоги, заборгованість буде стягнута в судовому порядку та достроково розірвані договірні відносини. Крім того, в матеріалах справи міститься вимога позивача до відповідача від 14.09.2021 вих. №52-440 про дострокове припинення договору оренди нерухомості з 01.10.2021, повернення 01.10.2021 орендованого майна, підписання акта приймання-передачі майна та здачі ключів (т.1, а.с. 21-22). Позивач не надав до суду доказів надіслання відповідачу листа від 25.03.2021 вих. №52-271 щодо погашення заборгованості, а в якості доказу надіслання вимоги від 14.09.2021 вих. №52-440 про дострокове припинення договору оренди нерухомості надав лише копію фіскального чеку від 15.09.2021 (т. 1, а.с. 20). Належним доказом відправлення документів є опис вкладень у поштовий конверт та документ, який підтверджує надання поштових послуг, зокрема, касовий чек, розрахункова квитанція тощо. Однак, позивач вищевказаних документів не надав. Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту повернення відповідачем орендованого нежитлового приміщення позивачу (акт приймання-передачі тощо). Про продовження договірних відносин між сторонами свідчить також виставлені позивачем відповідачу рахунки по орендній платі за жовтень 2021 року №29/10 від 31.10.2021 у розмірі 2541,00 грн (т. 1, а.с. 119) та по витратах на утримання орендованого майна за жовтень 2021 року №1113 від 31.10.2021 (т. 1, а.с. 157), а також сплата відповідачем 11.11.2021 орендної плати за жовтень 2021 року у розмірі 2541,00 грн, що вбачається з акту звірки розрахунків за період з 01.04.2019 по 11.11.2021, підписаного зі сторони позивача (т. 2, а.с. 12-13), та сплата відповідачем 11.11.2021 за електроенергію за жовтень 2021 у розмірі 9,00 грн, що вбачається з акту звірки розрахунків за період з 01.04.2019 по 11.11.2021, підписаного зі сторони позивача (т. 1, а.с. 7-8). Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено визначених законодавством підстав припинення дії договору оренди, а також факту повернення орендованого майна. Судом встановлено, що договір оренди нерухомості №523 від 19.04.2019 укладено з відповідачем, як з фізичною особою-підприємцем. Відповідно до ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Частиною 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Згідно з висновком щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 73), з 15 грудня 2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2018 здійснено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Анісімової Алли Валеріївни, а 29.01.2021 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності останньої (т. 1, а.с. 72). Відповідно до п. 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Враховуючи наведене, оскільки спірні правовідносини пов`язані з підприємницькою діяльністю фізичної особи - підприємця Анісімової Алли Валеріївни, то даний спір належить до юрисдикції господарського суду. У випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (пункт 4.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18). Враховуючи приписи ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, припинення фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності підприємницької діяльності, не припиняє її прав та зобов`язань за договорами, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, які залишаються за нею як за фізичною особою. За приписами статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Згідно з частинами 1 та 6 статті 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єкти господарювання, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи. За змістом частини 4 статті 64 ГК України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону. Згідно ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру. Отже, обсяг повноважень відособленого підрозділу юридичної особи на здійснення у господарському суді повноважень сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. Так, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом (код ЄДРПОУ) 22046132 значиться відокремлений підрозділ - Житомирська дирекція акціонерного товариства "Укрпошта" (т. 1, а.с. 63-67). Положенням про Житомирську дирекцію акціонерного товариства "Укрпошта", яке затверджене наказом генерального директора АТ "Укрпошта" №1176 від 05.12.2019, визначено порядок створення, діяльності та припинення діяльності філії АТ "Укрпошта" - Житомирська дирекція акціонерного товариства "Укрпошта" (т. 1, а.с. 48-62). Відповідно до п. 2.3.46 Положення на філію покладаються функції, зокрема, як операції з нерухомим майном, у тому числі надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна (пп. 2.3.46). Згідно п. 2.6.1, 2.6.3, 2.6.18 Положення філія відповідно до законодавства України та в межах компетенції має право представляти і захищати в порядку, передбаченому законодавством України, інтереси товариства в усіх підприємствах, установах та організаціях, тощо в межах наданих повноважень; укладати від імені товариства договори, в межах наданих повноважень, визначених довіреністю, відповідно до законодавства України; на підставі довіреності забезпечувати здійснення претензійно-позовної роботи, представляти інтереси товариства в судах, з усіма правами, наданими законодавством позивачу, відповідачу та третій особі. Відповідно до п. 3.2 Положення філія має право від імені товариства користуватись та розпоряджатись власником майном товариства (придбавати, передавати в оренду, відчужувати тощо) відповідно до законодавства України, цього положення, та порядку, встановленому в товаристві. Суд відзначає, що коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню у розмірі 1808,82 грн основного боргу, 128,22 грн пені, 23,68 грн 3% річних, 63,72 грн інфляційних втрат. У стягненні 10095,13 грн основного боргу, 21,20 грн пені, 3,67 грн 3% річних суд відмовляє. З огляду на викладене, задоволені у даній справі позовні вимоги підлягають стягненню на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта". Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається. Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника. Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Житомирської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.08.2022 у справі №906/1270/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 17.08.2022 у справі №906/1270/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Матеріали справи №906/1270/21 повернути до Господарського суду Житомирської області. Повний текст постанови складений "07" грудня 2022 р. Головуючий суддя Савченко Г.І. Суддя Коломис В.В. Суддя Павлюк І.Ю.