Постанова Київський апеляційний суд № 361/2113/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 1[1] Номер справи : 361/2113/22 Номер провадження : 33/824/3252/2022 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А Іменем України 02 грудня 2022 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Соломіна В.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2022 року, в с т а н о в и в : Відповідно до постанови судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2022 року, ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Цією ж постановою, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп. Як встановлено постановою судді, 06 червня 2022 року близько 00 год. 50 хв. по вул. Шевченка, 14, у м. Бровари Київської області, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2022 року по справі № 361/2113/22, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно нього, ОСОБА_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Разом з поданою апеляційною скаргою, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2022 року. В обґрунтування вказаного клопотання, апелянт посилається на те, що він, ОСОБА_1 , не знав про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про його належне повідомлення щодо часу і дати проведення судового засідання та про вручення судової повістки, а про наявність постанови про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення він дізнався лише 28 вересня 2022 року, отримавши вимогу державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Крім цього, як зазначає ОСОБА_1 , судові повістки наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, які були направлені за адресами: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_1 , не є належними доказами у справі, про повідомлення, оскільки за зазначеними адресами він ніколи не проживав. Постійним місцем його реєстрації є АДРЕСА_3 , а фактично він проживає за адресою: АДРЕСА_4 . В поданій апеляційній скарзі, апелянт зазначає про те, що він категорично не погоджується з постановою суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи, судом було суттєво порушено норми матеріального та процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, як зазначає апелянт, суд не взяв до уваги, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилаючись на положення ст.ст. 245, 251, 256, 280 КУпАП, апелянт вважає, що в порушення вказаних норм, судом не вирішено питання та не взяті до уваги порушення щодо неправильності складання протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення, що призвело до неналежного та не всебічного розгляду справи. Крім цього, посилаючись на положення ст. 266 КУпАП та відповідної Інструкції, якими регулюється процедура огляду на стан сп`яніння, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що в матеріалах справи не має доказів, які б підтверджували дотримання працівниками поліції цієї процедури, а тому складений ними протокол про адміністративне правопорушення, не може бути доказом у справі. Суд першої інстанції, як стверджує апелянт, не звернув уваги на ці порушення, а також те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки не був водієм в розумінні п. 1.10 ПДР України. Вважаючи помилковими висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апелянт також звертає увагу на те, що суд не дослідив та не взяв до уваги фактичні обставини справи, які наведені у скарзі, в тому числі ряд грубих порушень чинного законодавства, допущених поліцейськими, як при проведенні огляду на стан сп`яніння, так і при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а тому всі зазначені у ньому відомості є лише припущенням поліцейського. Крім того, безперервний відеозапис фіксації про обставини вчинення, виявлення адміністративного правопорушення, не проводився. Вважає, письмові пояснення свідків, наявні у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, є формальними. З урахуванням цих та інших доводів, апелянт вважає, що доказів його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не встановлено, а докази, зазначені в протоколі не підтверджують його вини, що відповідно до вимог п. 1 ст. 247 цього Кодексу, є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Соломіна В.О., які підтримали відповідне клопотання та апеляційну скаргу останнього та просили їх задовольнити; перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи скарги і клопотання, вважаю, що вони підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав. По-перше, враховуючи обставини, на які ОСОБА_1 посилається у своєму клопотанні про поновлення строку на подачу апеляційної скарги, а саме на те, що судовий розгляд було проведено за його відсутності без належного повідомлення про час та місце судового засідання, а також на те, що про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, йому стало відомо лише 28 вересня 2022 року, слід визнати, що строк на оскарження постанови судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 було пропущено з поважних причин, а тому цей строк підлягає поновленню. По-друге, незважаючи на висновок судді про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 257335 від 06 червня 2022 року, направленням від 06 червня 2022 року та письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 06 червня 2022 року, суд апеляційної інстанції не може з ним погодитися, з огляду на таке. За змістом диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказана норма дійсно передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Разом з тим, як встановлено під час апеляційного розгляду протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 257335 від 06 червня 2022 року, який було складено щодо ОСОБА_1 , сам по собі не може бути визнано належним та допустимим доказом його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки він, так само як і інші докази, наведені в оскаржуваній постанові, не містить об`єктивної та достовірної інформації про те, що ОСОБА_1 , перед тим, як йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, керував транспортним засобом «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений поліцейськими з дотриманням вимог, передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. З огляду на це, а також на пояснення в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом «SkodaOctavia», д.н.з. НОМЕР_1 за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин та його не зупиняли працівники поліції на вказаному автомобілі, оскільки, коли до нього підійшли поліцейські, він знаходився біля вже припаркованого автомобіля, до якого вийшов для того, щоб знайти свій гаманець. Вказані обставини, про які повідомив суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , не спростовуються а ні протоколом про адміністративне правопорушення, а ні письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , якими підтверджується лише факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не факт керування ним транспортним засобом та його зупинки поліцейськими. Таким чином, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відсутні належні та допустимі докази на підтвердження законності вимоги поліцейського до ОСОБА_1 пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також докази того, що ОСОБА_1 являвся водієм у розумінні визначення цього терміну, згідно з п. 1.10. Правил дорожнього руху, оскільки відповідно до п. 2.5. цих Правил, а також положень ст. 266 КУпАП, огляду на стан алкогольного або іншого сп`яніння підлягають лише водії. Факт знаходження ОСОБА_1 біля свого автомобіля, за відсутності будь-яких об`єктивних даних про те, що він керував або почав керувати цим автомобілем, не давав поліцейським підстав, вимагати, у разі виявлення у нього ознак будь-якого сп`яніння, проходження огляду на стан сп`яніння, а тому відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду не може розцінюватися як адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП. Що ж стосується наявності у справі направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також копії постанови поліцейського про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 126 КУпАП серії БАВ № 630252 від 06 червня 2022 року, то вони, ні окремо, ні в сукупності, також не можуть служити підтвердженням законності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наведені вище підстави. Приймаючи до уваги, відсутність достовірних даних про те, що ОСОБА_1 являвся особою, яка керувала транспортним засобом та відповідно до вимог закону була суб`єктом адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також встановлені під час апеляційного розгляду обставини, які свідчать про недоведеність законних підстав для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містять у собі належних та допустимих доказів, які б дозволили зробити висновок про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Враховуючи вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки висновки судді не ґрунтуються на доказах, отриманих у встановленому законом порядку та які не викликають сумнівів у своїй достовірності, а судовий розгляд, як обґрунтовано зазначається в апеляційній скарзі, було проведено без повного, об`єктивного та всебічного з`ясування всіх обставин справи та її вирішення у відповідності до вимог закону. За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягаєзадоволенню, а постанова судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2022 року - скасуванню, із закриттям провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 цього Кодексу. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення щодо нього. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2022 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі щодо нього - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.О. Новов Головуючий у 1-й інстанції - суддя Петришин Н.М.