LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд381/3763/21

від 09.11.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 листопада 2022 року справа № 381/3763/21 провадження № 22-ц/824/7686/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В., при секретарі: Волошиній А.О. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 третя особа - Фастівська міська державна нотаріальна контора розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2022 року, ухвалене під головуванням судді Соловей Г.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Фастівська міська державна нотаріальна контора, про усунення особи від спадкування В С Т А Н О В И В : В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення особи від спадкування посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, до складу якого уввійшло: Ѕ частина будинку АДРЕСА_1 , яка належить спадкодавцю на підставі договору дарування частини будинку, посвідченого 23.12.1998 року державним нотаріусом Фастівської міської нотаріальної контори Савчук Т.В. за реєстровим № 856; Ѕ частини прибудинкової приватизованої земельної ділянки, площею 0,048 га, кадастровим номером № 3211200000:02:003:0448, яка належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 50256072 від 18.12.2015 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 50256343 від 18.12.2015 року. Інші Ѕ частини даного житлового будинку та земельної ділянки належить позивачу, яка є донькою спадкодавця та спадкоємицею першої черги. Позивач зареєстрована в даній частині будинку з 2009 року та постійно проживає. Спадкодавець ОСОБА_4 останні понад десять років свого життя сильно хворів, та мав серйозні проблеми із здоров`ям, у зв`язку з чим вимушений був декілька разів на рік перебувати у лікарні. Останні роки ОСОБА_4 , потребував стороннього догляду так, як не міг самостійно себе доглядати. Позивач постійно проживала з ним, надавала допомогу. Після смерті батька відкрилася спадщина на майно спадкодавця. Позивач, як донька померлого звернулася до нотаріальної контори у передбачений законом строк для відкриття спадщини, але дізналася від нотаріуса, що спадкова справа уже відкрита за заявою іншого спадкоємця, а саме ОСОБА_2 , яка також є донькою спадкодавця. Однак, відповідач, будучи рідною донькою померлого ОСОБА_4 , ніколи не цікавилася та відмовлялася від спілкування з ним. Відповідачу було відомо про хворобу спадкодавця, оскільки підтримувала з ним телефонний зв`язок. Однак, жодної допомоги відповідач не надавала, не була присутня на похоронах, та не приймала у них участі. Позивач також заперечує проти участі відповідача у прийняті спадщини так як за життя батько постійно виявляв бажання, щоб після його смерті частина його житлового будинку, яка належала йому, після його смерті залишилася у позивача. Крім того, позивач погоджується в разі укладення мирової угоди на компенсацію. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що спадкодавець сильно хворів та вимушений був проходити стаціонарне лікування, та лише апелянт надавала необхідну допомогу, несла витрати по похованню батька. Зазначає, що позивач фактично прийняла спадщину та сплатила борги за комунальні послуги. Апелянт вказує, що ОСОБА_2 не спілкувалась та не допомагала батькові. Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлене без з`ясування всіх обставин справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що спадкодавець ОСОБА_5 не скаржився на стан здоров`я та не просив допомоги у ОСОБА_2 , а тому остання не могла знати про потреби батька. Крім того, вказує, що відповідачу не було відомо про смерть батька. Апелянт вважає надані позивачем копії квитанції на придбання ліків неналежними доказами на підтвердження перебування батька у безпорадному стані. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим. В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із відсутності безспірних доказів на підтвердження одночасного настання всіх, передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України, обставин. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 виданого Фастівським міськрайонним відділом державного реєстру актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.03.2021. Після його смерті відкрилася спадщина на майно належне спадкодавцю до складу якого увійшла 12/25 частина житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі Договору Дарування частини житлового будинку від 23.12.1998 року, посвідченого Савчук Т.П., державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за номером № 856; та земельна ділянка площею 0,048 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер № 3211200000:02:003:0448, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 яка належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 50256072 від 18.12.2015 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 50256343 від 18.12.2015 року. Спадкодавець заповіту не залишив. Спадкоємцями першої черги за законом є позивач і відповідач, як дочки спадкодавця, що підтверджується їх свідоцтвами про народження та не заперечується сторонами. Відповідно до вимог статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За життя ОСОБА_4 заповіту не склав. Встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_6 є доньками померлого, тому відповідно до ст. 1261 ЦК України відносяться до першої черги спадкоємців за законом. Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. Частиною 5 статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року, справа №336/1691/19. Отже, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано медичну документацію ОСОБА_4 . Як вбачається з наданих позивачем виписки з історії хвороби ОСОБА_4 з 2010 року по 2021 року щорічно проходив стаціонарне лікування з приводу бронхіальної астми ІІІ ступеня. Згідно Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія АВ № 0515252 ОСОБА_4 , 15.02.2016 року отримано другу групу інвалідності загального захворювання довічно (а.с.17 т.1). ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 77 років. Причиною смерті, згідно Довідки № 149 від 23.03.2021 року є короновірусна хвороба 2019 Поліорганна недостатність. Разом із тим, надані документи не підтверджують необхідність здійснювати постійний сторонній догляд за хворим, та не дають підстави вважати, що померлий перебував у безпорадному стані. Доказів того, що ОСОБА_4 потребував допомоги саме від доньки ОСОБА_2 , звертався до неї за такою допомогою, а остання у свою чергу, умисно ухилялась від надання допомоги, що могло бути підставою для усунення від права на спадкування, матеріали справи також не містять. Ненадання відповідачем допомоги саме по собі не свідчить про її ухилення від надання такої допомоги. Крім того, відповідачем зазначається, що батько не звертався до неї за допомогою. Отже, позивачем не доведено належними та допустимим доказами свої позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги, про те, що поховання здійснювалось за кошти позивача не є підставою для усунення від спадкування відповідача, а тому до уваги не приймаються. Посилання апелянта на сплату нею комунальних послуг не заслуговують на увагу, оскільки позивач є власником частини спірного будинку, а тому на неї покладено обов`язок із сплати комунальних послуг. Крім того, дана обставина не впливає на усунення від права на спадкування відповідача. Квитанції на придбання ліків для ОСОБА_4 за рахунок позивача не є доказом ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцеві. Надані в суді першої інстанції покази свідків також не дають підстав стверджувати про ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги померлому батьку, та те, що останній звертався до відповідача із відповідним проханням. З огляду на викладене є правильними висновки суду першої інстанції про відсутність передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом. Висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставини справи, оцінені надані докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»