LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС240/39689/21

від 06.12.2022 · Адміністративна
Резолютивна:Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року та постанову …

УХВАЛА 06 грудня 2022 року м. Київ справа №240/39689/21 адміністративне провадження № К/990/33453/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі №240/39689/21 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова, в якому просив: - визнати протиправними дії Житомирського військового інституту імені С.П Корольова щодо невиплати йому індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року; - зобов`язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року; - визнати протиправними дії Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті йому індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 02 серпня 2021 року; - зобов`язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова здійснити перерахунок та доплату його індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 02 серпня 2021 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми; - зобов`язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період із 01 січня 2016 по день фактичної виплати індексації. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Житомирського військового інституту імені С.П Корольова щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року без врахування базового місяця (січень 2008 року) для її обчислення. Зобов`язано Житомирський військовий інститут ім. С.П.Корольова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016року по 28 лютого 2018 року виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. 29 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі №240/39689/21. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності. З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за відповідний період без врахування базового місяця (січень 2008 року) для її обчислення та зобов`язання до вчинення певних дій. Таким чином, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності. Враховуючи, що дана справа є справою незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. В касаційній скарзі відповідач зазначає, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу та вказує про нецільове розподілення бюджетних коштів. Водночас, стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань щодо винятковості цієї справи не наводить. Отже, наведені відповідачем в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. За таких обставин, оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, відповідачем не наведено обґрунтованих посилань на існування виняткових обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі №240/39689/21.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. .................................. .................................. .................................. А.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко Судді Верховного Суду

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»