Постанова 4855 № 640/24718/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24718/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2022 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У вересні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2017 по 28.07.2021 включно; - зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2017 по 28.07.2021 включно (892 робочих днів) з розрахунку середньоденного заробітку за кожен день затримки. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2022 року адміністративний позов задоволено частково: Визнано протиправною відмову Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, яка оформлена листом від 20.08.2021 №305/1575 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.12.2017 по 28.07.2021. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.12.2017 по 28.07.2021 включно у відповідності до вимог законодавства. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати судове рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що на суму належної компенсації не поширюються вимоги ст. 116, 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця. Також апелянт посилається на те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду із цим позовом, який встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року витребувано у Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , оформлену відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. «Про порядок обчислення середньої заробітної плати», отриманого позивачем за останні два повні місяці перед звільненням, із зазначенням середньоденної заробітної плати та кількості робочих днів за відповідний період. Продовжено строк розгляду апеляційної скарги Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи. 17 листопада 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла довідка Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 15.11.2022 року № 305/252, видана ОСОБА_1 про нараховане та виплачене йому грошовое забезпечення за останні два місяці (жовтень-листопад 2017 року). Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділу служби військ і режиму комендатури Міністерства оборони України. Наказом начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.12.2017 №214 звільнено ОСОБА_1 з військової служби у запас. Відповідно до наказу коменданта комендатури Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 27.12.2017 №207 ОСОБА_1 з 27.12.2017 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2021 у справі №640/32075/20 визнано протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 27.12.2017. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 27.12.2017. Визнано протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. 28.07.2021 Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України проведено розрахунок з позивачем на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2021 у справі №640/32075/20. 09.08.2021 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, у якому просив провести нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2017 по 28.07.2021. Листом від 20.08.2021 №305/1575 ФУ ГШ ЗСУ повідомило заявника, серед іншого про відсутність правових підстав для застосування статей 116, 117 Кодексу законів про працю України до військовослужбовців та виплату середньомісячного заробітку. Вважаючи бездіяльність щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що остаточний розрахунок Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України здійснено поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України. Отже, суд погодився з позивачем щодо наявності у нього права на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з публічної служби. Строк затримки розрахунку становить з 28.12.2017 (з наступного дня з дня виключення зі списків особового складу) по 28.07.2021 (день проведення фактичного розрахунку). Як наслідок суд першої інстанції вважав наявними підстави для зобов`язання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.12.2017 по 28.07.2021 включно у відповідності до вимог законодавства. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 43 Конституції України закріплює, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частини перша, друга, четверта та сьома). Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), у частині першій статті 9 якого закріплено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Як зазначено у частині першій статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. Приписами частини першої статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовані нормами спеціального законодавства. Водночас такі питання врегульовані нормами КЗпП України. Висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 квітня 2020 року в справі №140/2006/19, від 16 липня 2020 року в справі №400/2884/18, від 04 вересня 2020 року в справі №120/2005/19-а, від 05 березня 2021 року в справі №120/3276/19-а, від 31 березня 2021 року в справі №340/970/20, від 13 жовтня 2021 року в справі №580/1790/20, від 21 жовтня 2021 року в справі №640/14764/20 та інших. Вищевикладена правову позиція є сталою, тому вірно була застосовано судом першої інстанції. Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Так, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2021 у справі №640/32075/20 визнано протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 27.12.2017. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 27.12.2017. Визнано протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Отже, обставина невиконання Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України відносно ОСОБА_1 вимог статті 116 КЗпП України підтверджена рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2021 у справі №640/32075/20, яке набрало законної сили. Непроведення з вини Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України розрахунку із позивачем у відповідні строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати останньому його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача. Розглядаючи цю справу, суд першої інстанції обгрунтовано застосував до спірних правовідносин норми статей 116, 117 КЗпП України, і, як наслідок, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.12.2017 по 28.07.2021. Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції позицій Верховного Суду у справах №825/66/16 та №825/742/16 колегія суддів вважає помилковим, оскільки у постанові від 04.12.2019 у справі №825/66/16 не вирішувалося питання щодо застосування положень ст. ст. 116, 117 КЗпП України, а відтак ця постанова не є релевантною до спірних правовідносин. У свою чергу, у постанові від 04.12.2019 у справі № 825/742/16 предметом спору були різні щодо справи №640/9378/21 обставини, адже, по-перше, у справі, рішення в якій переглядалося в суді касаційної інстанції, вирішувалося питання щодо поширення норм ст. 117 КЗпП України на правовідносини, які виникли з приводу проходження служби в органах ДФС України, а не військової служби, по-друге, у рішенні суду у справі №640/32075/20, яке набрало законної сили, встановлено факт протиправного неприйняття відповідачем рішення про проведення усіх необхідних розрахунків з ОСОБА_1 , по-третє, на відміну від обставин справи №825/742/16, у справі №640/24718/21 невиплачені при звільненні суми взагалі не були нарахованими. Окремо колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 11.11.2021 у справі №200/1175/20-а, обставини в якій є схожими з обставинами справи №640/24718/21, Верховний Суд, задовольняючи позовні вимоги фізичної особи, не висловив застережень щодо неможливості застосування до спірних правовідносин приписів ст. 117 КЗпП України у зв`язку із незабезпеченням звернення такої особи до суду у «стислий строк». Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом у цій справі, оскільки звернення позивача до суду із цим позовом відбувалося у межах місячного строку від дати виплати позивачу належних йому сум, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.02.2022 у справі № 240/532/20. Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що задовольняючи вищевказані позовні вимоги, суд має визначити точну суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає виплаті позивачу, що в порушення наведених вище норм не було здійснено судом першої інстанції. Так Окружним адміністративним судом було зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.12.2017 по 28.07.2021, однак не визначено і не розраховано суму, належну до виплати. При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають застосуванню положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100). Відповідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Згідно п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. За правилами п. 8 вказаного Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Колегія суддів звертає увагу, що Порядок № 100 регулює загальні засади обчислення середньоденного заробітку та середньої заробітної плати, в той час як Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 07.06.2018 № 260, визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам. При цьому з аналізу положень Порядку № 260 випливає, що для розрахунку середньоденного та загального розміру середнього грошового забезпечення військовослужбовців потрібно використовувати не робочі, а календарні дні. Отже, для спірних правовідносин при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення військовослужбовця слід виходити з числа відпрацьованих календарних днів за цей період. Згідно довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 15.11.2022 року № 305/252, виданої ОСОБА_1 про нараховане та виплачене йому грошовое забезпечення за останні два місяці (жовтень-листопад 2017 року), за жовтень-листопад 2017 року позивач отримав грошове забезпечення в сумі 13 430,00 грн. Отже, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням становив 220,16 грн. (13 430,00/61 к.д.) Період затримки розрахунку при звільненні за період з 28.12.2017 по 28.07.2021 року становить - 1309 календарних днів. Тобто, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача складає 288 189,44 грн. (1309 к.д.* 220,16 грн). Водночас, колегія суддів враховує, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Звертаючись із вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення їх точного розміру. Суд має орієнтовано оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Так, питання можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом. Велика Палата Верховного Суду 26 червня 2019 року прийняла постанову в справі №761/9584/15-ц, у якій відступила від частини висновків Верховного Суду України, сформульованих у постанові від 27 квітня 2016 року в справі за провадженням №6-113цс16. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду констатувала, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Разом із тим, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. За висновками, зробленими Великою Палатою Верховного Суду, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівникові при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідний підхід застосований Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року в справі №480/3105/19, у якій, з-поміж іншого, зазначено, що синтаксичний розбір текстуального змісту статті 117 КЗпП України дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми. Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, проте за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку. Відповідні висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17, у якій, зокрема, зазначено, що під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). За таких обставин, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постановах від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц (відступлено від частини висновків Верховного Суду України, сформульованих у постанові від 27 квітня 2016 року в справі за провадженням №6-113цс16) і від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17, Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 30 листопада 2020 року в справі №480/3105/19, суд апеляційної інстанції при розгляді цього спору вважає за необхідне застосувати принцип співмірності, зменшивши розмір відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України. Як було зазначено вище, обрахований відповідно до Порядку № 100 розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача складає 288 189,44 грн. Водночас, вказана сума коштів є істотно більшою, аніж виплачена відповідачем компенсація за індексацію грошового забезпечення у сумі 9 641,54 грн., що несвоєчасно виплачена у зв`язку зі звільненням позивача. Таким чином обрахована відповідно до Порядку № 100 сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, виходячи з принципу розумності, справедливості, пропорційності та співмірності ймовірних втрат позивача через неповний розрахунок при звільненні, підлягає зменшенню до розміру виплачених із затримкою коштів, а саме до - 9 641,54 грн. Відтак за встановлених вище обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для зміни мотивувальної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2022 року та викладення абзацу третього її резолютивної частини наступного змісту: «Зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 6, код ЄДРПОУ 22990368) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.12.2017 по 28.07.2021 року в сумі 9 641,54 грн. (дев`ять тисяч шістсот сорок одна гривня п`ятдесят чотири копійки).» Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні у мотивувальній частині та викладення абзацу третього резолютивної частини в зазначеній редакції. Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2022 року - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2022 року - змінити у мотивувальній частині та викласти абзац третій його резолютивної частини в наступній редакції: «Зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 6, код ЄДРПОУ 22990368) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.12.2017 по 28.07.2021 року в сумі 9 641,54 грн. (дев`ять тисяч шістсот сорок одна гривня п`ятдесят чотири копійки).» В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна