Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/19201/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19201/21 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2022 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 30.12.2020 № 930080321594 про перерахунок пенсії позивача шляхом протиправного застосування відповідачем «двоскладової формули розрахунку» і утримання з позивача «надміру» виплачених сум пенсії в розмірі 63566,59 грн; - зобов`язати Головне Управління пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати збільшення до пенсії позивача за віком з 01.02.2020 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без застосування двоскладової формули розрахунку. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 30.12.2020 № 930080321594 про перерахунок пенсії. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення у грудні 2020 року на підставі рішення від 30.12.2020 № 930080321594 повторного перерахунку пенсії позивача з 01.02.2020 із застосуванням двоскладової формули. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо надіслання на адресу ОСОБА_1 листів від 06.01.2021 вих. № 2600-0502-8/1745 і від 24.06.2021 вих. № 2600-0504-8/103435 з вимогою повернути суму переплати за період з 01.02.2020 по 31.12.2020 у загальному розмірі 63 566,59 грн. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві враховувати як належні до виплати позивачу за період з 01.02.2020 по 31.12.2020 розміри пенсії, наведені в тексті листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.09.2020 вих. №2600-0309-8/133885. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та просить відмовити у задоволенні позову. Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що розмір пенсії позивача за віком з 01.02.2020 згідно рішення суду був вірно обчислений за двоскладовим розрахунком, та становить 5145,39 грн з урахуванням додаткової пенсії особам, віднесеним до 2 категорії ЧАЕС, що виплачується в розмірі 170,82 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210. Крім того, оскільки був здійснений перерахунок пенсії позивача та внаслідок цього виникла переплата за період з 01.02.2020 по 31.12.2020 в розмірі 63 566,59 грн, то з метою врегулювання питання повернення надміру виплачених позивач коштів Головне управління запропонувало позивачу повернути переплачені кошти в добровільному порядку, а відтак відповідач діяв у відповідності до вимог закону. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії з 18.09.2017 була призначена на пільгових умовах пенсія за віком довічно. Розмір призначеної пенсії становив 10 189,68 грн (в т.ч. основний розмір пенсії - 10 018 грн, додаткова пенсія як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії - 170,82 грн). В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в проведенні перерахунку, нарахування та виплати пенсії зі збільшенням на 1% заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж 20 років відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії, з розрахунку із збільшенням на 1% заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж 20 років, та обрахувати з середньомісячного заробітку відповідно до положень ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням фактичної тривалості страхового стажу позивача який складає 34 року 10 місяців та 29 днів з моменту звернення з відповідною заявою до відповідача Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2020 у справі №640/5753/20 визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку, нарахування та виплати пенсії зі збільшенням на 1% заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж 20 років відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, з розрахунку із збільшенням на 1% заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж 20 років відповідно до положень ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням фактичної тривалості страхового стажу ОСОБА_1 34 року 10 місяців та 29 днів з 01 лютого 2020 року з урахуванням раніше проведених виплат. Зазначене рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 640/5753/20 набрало законної сили 13.08.2020. В ході розгляду справи № 640/5753/20 встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . Згідно копії військового квитка № НОМЕР_2 , архівної довідки Центрального архівного відділу Національної гвардії від 11 жовтня 2017 року №872 старший хімік-розвідник ОСОБА_1 рядовий військової частини НОМЕР_3 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 26 травня 1986 року по 30 травня 1986 року - учбовий центр, з 14 червня 1986 року по 25 червня 1986 року місто Чорнобиль. 24 січня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про проведення перерахунку його пенсії з урахуванням приписів ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та фактичної тривалості страхового стажу позивача, який складає 34 роки 10 місяців 29 днів. Листом від 20 лютого 2020 року №1547-1289/С-02/8-2600/26 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку його пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з огляду на те, що позивач не відноситься до учасників ліквідації наслідків аварії на чорнобильській АЕС. Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Отже, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений в пункті 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років для жінок і 20 років для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік. Розглянувши справу № 640/5753/20 суд дійшов висновку, що у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві були наявні підстави для перерахунку (збільшення) пенсії позивача відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII на 1 процент заробітку, який був розрахований при визначенні розміру пенсії, за кожний рік роботи понад 20 років стажу, але не вище 75 процентів цього заробітку, з урахуванням фактичної тривалості страхового стажу позивача який складає 34 року 10 місяців та 29 днів з 01 лютого 2020 року. На виконання рішення суду від 28.05.2020 у справі № 640/5753/20 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснило перерахунок пенсії позивачу з 01.02.2020, про що повідомило позивача листом від 22.09.2020 вих. № 2600-0309-8/133885. З тексту цього листа відповідача від 22.09.2020 вбачається, що в результаті проведеного перерахунку пенсії ОСОБА_1 («з розрахунку із збільшенням на 1% заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж 20 років відповідно до положень ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням фактичної тривалості страхового стажу ОСОБА_1 34 роки 10 місяців та 29 днів з 01.02.2020») розмір такої пенсії склав: - з 01.02.2020 - 11 052,98 грн (в т.ч. 10 652,84 грн - розмір пенсії за віком, 229,32 грн - доплата за понаднормовий стаж (за 14 років), 170,82 грн - додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії ЧАЕС (ліквідатори); - з 01.07.2020 розмір пенсії становить 11 063,34 грн (в т.ч. 10 652,84 грн - розмір пенсії за віком, 239,68 грн - доплата за понаднормовий стаж (за 14 років), 170,82 грн - додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії ЧАЕС (ліквідатори). В подальшому Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення від 30.12.2020 № 930080321594 про перерахунок пенсії, та на підставі цього рішення здійснило ще один перерахунок пенсії позивача. За результатами проведення повторного перерахунку пенсії на виконання рішення суду відповідач обчислив пенсію позивача за двоскладовим розрахунком та визначив її розмір у сумі 5145,39 грн (з урахуванням додаткової пенсії особам, віднесеним до 2-ої категорії ЧАЕС, - в сумі 170,82 грн). Листами від 11.01.2021 № 2600-0308-8/2220 та від 06.01.2021 № 2600-0502-8/1745 відповідач повідомив позивача про проведення повторного перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі № 640/5753/20 за двоскладовим розрахунком, про те, що наведений в текст листа Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.09.2020 № 2600-0309-8/133885 розмір пенсії є невірним, та що в результаті проведення останнього перерахунку пенсії у позивача виникла переплата з таких пенсії за період з 01.02.2020 по 31.12.2020 у загальному розмірі 63566,59 грн. Також у листі від 24.06.2021 № 2600-0504-8/103435 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві просила ОСОБА_1 повернути суму надмірно виплачених коштів, шляхом переказу таких на казначейський рахунок органу Пенсійного фонду України. Згодом Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося до Святошинського районного суду м. Києва із позовом про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.12.2021 № 759/28255/21 було відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом. Не погоджуючись із правомірністю дій відповідача з проведення перерахунку пенсії за двоскладовим розрахунком та рішенням відповідача про стягнення як надміру сплачених пенсійних виплат у загальній сумі 63566,59 грн, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що належних пояснень наявності правових підстав для повторного перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду від 28.05.2020 у справі № 640/5753/20 відповідач до суду не подав, а з тексту рішення Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 30.12.2020 № 930080321594 встановити такі підстави не вбачається за можливе. Крім того, жодних зловживань, які б призвели до виплати пенсій в більшому розмірі, з боку позивача допущено не було, такі зловживання відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, належного рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої пенсії з пенсіонера відповідно до положень Порядку 6-4 Пенсійним фондом не прийнято, а отже позовні вимоги є обґрунтованими. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначення соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Закон № 796-XII). Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У свою чергу за змістом норм ч. 1 ст. 27 Закону № 1058-IV (у редакції чинній станом на день призначення позивачу пенсії) розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV (у редакції чинній станом на день призначення позивачу пенсії) за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону. Отже, дана правова норма ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV вказує на те, що за бажанням застрахованої особи тільки частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства. При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів. З викладеного вбачається, що розмір пенсії при її призначенні за бажанням особи може розраховуватися за двоскладовою формулою із двох частин: частина, яка припадає на період стажу до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частина пенсії, яка припадає на період страхового стажу після набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Порядок та строки проведення перерахунку раніше призначений пенсій (в т.ч. пенсій осіб, віднесених до 2-ої категорії постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС)) визначені чинними на час перерахунку нормами Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Так, ст. 42 Закону № 1058-IV передбачено, що перерахунок пенсії здійснюється у зв`язку у зв`язку із збільшенням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, прожиткового мінімуму та страхового стажу. Згідно зі ст. 98 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв`язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону. Також відповідно до ст. 84 України № 1788-ХІІ та ч. 4 ст. 45 Закону № 1058-IV, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: - у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; - у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV). Як вже було встановлено судом в ході розгляду цієї справи позивачу було призначено пенсію за віком з 18.09.2017 у розмірі 10 189,68 грн. (в т.ч. основний розмір пенсії становив 10 018,86 грн). В подальшому на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 640/5753/20 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у вересні 2020 року здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020, в результаті здійснення якого розмір пенсії позивача: з 01.02.2020 становив 11 052,98 грн (в т.ч. основний розмір пенсії - 10 652,84 грн, доплата за понаднормовий стаж - 229,32 грн), а з 01.07.2020 становив 11 063,34 грн (в т.ч. основний розмір пенсії - 10 652,84 грн., доплата за понаднормовий стаж - 239,68 грн). Про обставину проведення такого перерахунку пенсії та її розмір в результаті проведеного перерахунку відповідач повідомив позивача листом від 22.09.2020 вих. № 2600-0309-8/133885. Згодом, у січні 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснило повторний перерахунок пенсії позивача на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2020 у справі № 640/5753/20. При проведенні повторного перерахунку пенсії орган Пенсійного фонду України обчислив розмір пенсії за двоскладовою формулою та встановив, що розмір пенсії з 01.02.2020 становить не 11 052,98 грн, а 5 145,39 грн (з урахуванням додаткової пенсії особам, віднесеним до 2 категорії ЧАЕС, - 170,82 грн). Наведені обставини свідчать про те, що відповідачем на виконання рішення суду від 28.05.2020 у справі № 640/5753/20 були проведені два перерахунки пенсії за віком позивача: у вересні та в грудні 2020 року. При цьому, у випадку проведення в грудні 2020 року перерахунку пенсії позивача за двоскладовим розрахунком розмір такої пенсії був зменшений відповідачем вдвічі. Пояснення щодо дійсних підстав для проведення повторного (в грудні 2020 року) перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду від 28.05.2020 у справі №640/5753/20 відповідач до суду не подав, а з тексту рішення Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 30.12.2020 № 930080321594 встановити такі підстави не вбачається за можливе. Відповідач ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не повідомив про суть і характер допущеної Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві помилки при обрахунку розміру пенсії позивача на момент призначення такої та/або під час проведення перерахунку пенсії у вересні 2020 року на виконання рішення суду від 28.05.2020 у справі № 640/5753/20, яка вплинула на основний розмір призначеної пенсії (а саме на збільшення розміру пенсії). У свою чергу позивач повідомив, що ним заяви про проведення перерахунку пенсії за двоскладовою формулою розрахунку до органу Пенсійного фонду України не подавалися. Суд також встановив, що такі заяви позивача у матеріалах пенсійної справи відсутні. Проаналізувавши подані сторонами до справи матеріали суд дійшов висновку про відсутність належних і достатніх доказів, які б підтвердили обставини виникнення у відповідача достатніх правових підстав для проведення повторного перерахунку пенсії позивача на виконання рішення від 28.05.2020 у справі № 640/5753/20. У зв`язку з цим суд погоджується з доводами позивача про протиправність рішення відповідача від 30.12.2020 № 930080321594 про перерахунок пенсії та протиправність дій, вчинених відповідачем на виконання такого рішення з питання проведення перерахунку пенсії позивача. Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо пред`явлення вимоги повернути як надмірно сплачену суму пенсійних виплат за період з 01.02.2020 по 31.12.2020, суд першої інстанції вірно вказав, що згідно з ст. 50 Закону № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Відповідно до ст. 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Статтею 103 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав. Відповідно, обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника. При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений ст. 50 Закону № 1058-IV та ст. 103 Закону № 1788-ХІІ, за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсію чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії). Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч. 1 ст. 103 Закону № 1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо. Дана позиція суду узгоджується із правовими висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.10.2016 у справі № 686/26486/14-а, від 25.09.2018 у справі № 340/644/15-а, від 21.02.2020 у справі № 173/424/17 (2-а/173/41/2017), від 06.04.2020 у справі № 489/2351/16-а, від 16.06.2020 у справі № 756/6984/16-а. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України. Отже, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі неповідомлення органу Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів. Таким чином, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей, у зв`язку з чим, суд оцінюючи докази у справі, що свідчать про можливе зловживання, має виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав. Проаналізувавши зміст поданих сторонами до матеріалів справи документів, суд попередньої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність доказів, які б могли довести умисел позивача на призначення, перерахунок та отримання пенсії без законних для цього підстав. Поряд з цим, Головне управління Пенсійного фонду України м. Києві в тексті своїх листів від 06.01.2021 № 2600-0502-8/1745 і від 24.06.2021 № 2600-0504-8/103435 не вказало на жодні обставини, з якими процитовані вище статті Закону № 1058-IV та Закону № 1788-ХІІ пов`язують виникнення підстав для стягнення з особи (пенсіонера) надміру виплачених пенсійних платежів. Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695 (далі - Порядок № 6-4). Відповідно до п. 3 Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії. Форма рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій, затверджена додатком 1 до вказаного Порядку. Аналіз наведених норм свідчить про те, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера, зокрема, в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним. Згідно зі ст. 1215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК україни) не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом. Отже, ЦК України встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача. Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів. Дана позиція суду узгоджується із викладеними висновками у постановах Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі № 6-91цс14, від 22.01.2014 у справі № 6-151цс13, від 03.10.2019 у справі № 487/3380/16-а. Колегія суддів звертає увагу на те, що жодних зловживань, які б призвели до виплати пенсії в більшому розмірі, з боку позивача допущено не було, такі зловживання відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, належного рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої пенсії з пенсіонера відповідно до положень Порядку 6-4 Пенсійним фондом не прийнято, у зв`язку з чим дії відповідача при проведенні у грудні 2020 року повторного перерахунку пенсії позивача з 01.02.2020 та надіслання на адресу позивача листів від 06.01.2021 № 2600-0502-8/1745 і від 24.06.2021 № 2600-0504-8/103435 з вимогою повернути суму переплати за період з 01.02.2020 по 31.12.2020 у загальному розмірі 63 566,59 грн є протиправними. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (995_004) та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Рішенням ЄСПЛ у справі «Крістіан Мюллер проти Австрії» від 16.12.1974 надано позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу, згідно з якою, обов`язок робити внесок у систему соціального забезпечення може, за певних обставин, надати право власності на активи, які використовуються для виплати пенсій. Ототожнення пенсійних виплат з майном, в розумінні статті 1 Першого протоколу, ЄСПЛ здійснив також у рішенні від 16.03.2010 у справі «Карсон та інші проти Сполученого Королівства» та від 07.02.2014 у справі «Пікчур проти України». Таким чином, право особи на пенсію є майном у розумінні Першого протоколу, якого особа може бути позбавлена лише за обґрунтованою необхідністю в інтересах суспільства. При цьому, поняття «майно», за практикою ЄСПЛ, віднесено до категорії автономних інститутів та не залежить від формальних класифікацій у внутрішньому праві. В контексті викладеного вище, суд попередньої інстанції аргументовано задовольнив позовні вимоги частково, вказавши на протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в межах спірних правовідносин. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, яке, на переконання колегії суддів, є законним та прийнято з дотриманням норм матеріального права. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками розгляду даного спору. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: О. М. Ганечко Я. М. Василенко