Постанова 4855 № 640/29515/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/29515/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Огурцов О.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 грудня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року (розглянута в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування довідки, В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2021 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач), в якому просить: - визнати протиправними дії відповідача з проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду; - визнати протиправною та скасувати довідку про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду, від 15.09.2021 № 540/21. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вважає помилковими висновки відповідача про відмінність недостовірних відомостей в декларації від достовірних на загальну суму 2600000 грн., викладені в довідці Національного агентства з питань запобігання корупції про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду, від 15.09.2021 №540/21. Позивач посилається на те, що домоволодіння - житловий будинок загальною площею 173,3 м.кв., земельна ділянка загальною площею 666 м2, що перебував у користуванні члена сім`ї (доньки), не підлягало декларуванню, оскільки право користування ним донька набула не на підставі правочину, а на підставі закону. При цьому позивач зазначає про те, що фактично донька проживала у вказаному домоволодінні тільки підчас очного навчання у школі, що сукупно складає 161 день, а відповідачем не доведено обставину проживання доньки у домоволодінні станом на останній день звітного періоду або більше ніж 183 дні протягом 2020 року. Також позивач зазначає про те, що як оцінці в даному випадку підлягала вартість права користування домоволодінням, а не вартість самого домоволодіння, крім того вартість не задекларованого домоволодіння не доведена відповідачем належними і допустимими доказами Щодо не зазначення у декларації відомостей про квартиру, розташовану у АДРЕСА_1 , в якій протягом 2020 року проживали чоловік та син позивачки, зазначає, що відповідні відомості не вказала через відсутність достовірних відомостей про власника квартири, яка перебувала в оренді чоловіка та через технічні недоліки сайту https://portal.nazk.gov.ua/, через який здійснюється подання електронних декларацій. Також позивач зазначає про те що під час проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, поданої позивачем відповідач діяв не у спосіб, передбачений законом, оскільки здійснював перевірку за відсутності погодженого Вищою радою правосуддя порядку здійснення повної перевірки декларації, поданої суддею. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною і скасовано довідку Національного агентства з питань запобігання корупції про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду, від 15.09.2021 №540/21. В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Національного агентства з питань запобігання корупції з проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду - відмовлено. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Окрім зазначеного вище, 22 вересня 2022 року на поштову адресу Шостого апеляційного адміністративного суд відповідачем у справі подано клопотання про закриття провадження.Надаючи правову оцінку зазначеному клопотанню, колегія суддів звертає увагу на наступне. Так, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з закриттям провадження, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 Указом Президента України від 07.05.2019 за № 195/2019 призначена на посаду судді Верховного Суду у Касаційний адміністративний суд. 14.03.2021 на виконання вимог частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 подана щорічна декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік. Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 51 -3 Закону України «Про запобігання корупції», підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.01.2021 № 26/21, до протоколу автоматизованого розподілу обов`язків з проведення перевірок від 26.03.2021 №195/0/14-21 уповноваженою особою Національного агентства - головним спеціалістом другого відділу Управління проведення обов`язкових повних перевірок у період з 29.03.2021 по 15.09.2021 проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, унікальний ідентифікатор документа - a8f34d27-2673-417d-8205-5edc87714a84 поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування 16.03.2021. В межах проведення вказаної перевірки відповідачем надіслано на адресу позивача запит про надання пояснень та документів від 28.04.2021 №42-01/28331/21 в якому поставлені запитання з приводу виявлених розбіжностей в декларації та запропоновано повідомити відомості про фактичне місце проживання у 2020 році (із зазначенням періоду) та станом на 31.12.2020 позивача та членів її сім`ї. На виконання вказаного запиту позивачем надано відповідь від 20.05.2021 щодо виявлених відповідачем розбіжностей. Зазначеною відповіддю позивачем повідомлено відповідача про те, що протягом 2020 року та станом на 31.12.2020 вона фактично проживала у АДРЕСА_2 на правах орендаря квартири, а її донька протягом 2020 року та станом на 31.12.2020 фактично проживала разом із своїм батьком у АДРЕСА_3 . Позивач вказала про те, що її чоловік разом із сином протягом 2020 року та станом на 31.12.2020 фактично проживали у Чорногорії, м. Будва на правах орендаря квартири. Разом із відповіддю на запит позивач надала копії документів, зокрема, копії закордонних паспортів - власного і членів сім`ї. Відповідачем надіслано позивачу запит про надання пояснень та документів від 25.05.2021 №42-01/36189/21, яким, зокрема, запропоновано надати пояснення та копії документів, на підставі яких набуто право власності/користування на об`єкт нерухомості, в якому протягом 2020 року проживали чоловік разом із сином. Позивач надала відповідь від 28.05.2021, у якій пояснила, що об`єкт нерухомості (квартира), в якому протягом 2020 року проживали чоловік разом із сином, орендується її чоловіком відповідно до договору оренди від 06.01.2020, копію якого надала разом із поясненнями. Відповідачем надіслано позивачу запит про надання пояснень та документів від 17.08.2021 №42-01/62379/21 щодо надання пояснень з приводу причин не відображення у декларації житлового будинку і земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 , в яких протягом звітного періоду проживала донька позивача. На зазначений запит позивач надала відповідь від 31.08.2021, в якій пояснила, що донька проживала у зазначеному домоволодінні із своїм батьком, як його неповнолітня дитина. Оскільки батько не є власником житла, а також земельної ділянки, розташованої за вказаною адресою, то у доньки були відсутні будь-які цивільно-правові підстави на право користування чужим майном у розумінні Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим таке право і не було відображено у декларації. За результатами перевірки складено довідку від 15.09.2021 № 540/21 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду відповідно до якої встановлено, що суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації вказав недостовірні відомості, чим не дотримав вимог частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». Також зазначеній довідці вказано про те, що недостовірні відомості відрізняються від достовірних на загальну суму 2600000,00 грн., що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації та факт того, що у діях суб`єкта декларування встановлено ознаки злочину, передбаченого статті 3662 Кримінального кодексу України. Позивач не погоджуючись з діями відповідача з проведення повної перевірки поданою нею щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік та довідкою від 15.09.2021 № 540/21 звернулась з відповідним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування довідки Національного агентства з питань запобігання корупції про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду, від 15.09.2021 №540/21. Водночас в іншій частині позовних вимог суд першої інстанції відмовив у задоволенні. Щодо визнання протиправними дій Національного агентства з питань запобігання корупції з проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне. Так, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Пунктом 8 ч. 1 ст. 11 вказаного встановлено, що до повноважень НАЗК належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Згідно із ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єкти декларування - це особи, зазначені у пункті 1, підпунктах а і в пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону. Відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» до суб`єктів, на яких поширюється дія цього Закону відносяться, зокрема, судді. Частиною 1 ст. 45 зазначеного Закону встановлено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Абзацами 1 та 2 ч. 1 ст. 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності. Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством. Згідно примітки до вказаної статті під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються в тому числі судді. Відповідно до ч. 1 ст. 52-2 Закону України «Про запобігання корупції», порядок здійснення повної перевірки декларації, поданої суддею, суддею Конституційного Суду України, моніторингу способу життя судді, судді Конституційного Суду України визначається Національним агентством за погодженням відповідно Вищої ради правосуддя або зборів суддів Конституційного Суду України. Такий порядок не може встановлювати особливості здійснення повної перевірки декларації, поданої суддею, суддею Конституційного Суду України, моніторингу способу життя судді, судді Конституційного Суду України, не передбачені цим Законом. Згідно з п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції» від 15.12.2020 №1079-ІХ, Національне агентство з питань запобігання корупції у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробляє проекти порядків здійснення повної перевірки декларації, поданої суддею, суддею Конституційного Суду України, моніторингу способу життя судді, судді Конституційного Суду України та надає їх на погодження Вищій раді правосуддя та зборам суддів Конституційного Суду України, які протягом місяця з дня їх отримання погоджують такі проекти порядків. В іншому випадку, за відсутності відповідного погодження протягом строку, встановленого абзацом першим цього пункту, Національне агентство з питань запобігання корупції здійснює повну перевірку декларацій, поданих суддями, суддями Конституційного Суду України, а також моніторинг способу життя судді, судді Конституційного Суду України безпосередньо у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання корупції». На виконання вказаних приписів законодавства 01.02.2021 відповідач звернувся за погодженням до Вищої ради правосуддя із проектом Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої суддею. Рішенням Вищої ради правосуддя від 09.02.2021 № 282/0/15-21 відповідачу було надано зауваження і пропозиції до проекту вказаного Порядку та запропоновано надати для погодження в межах строків, визначених пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції», доопрацьований проект такого Порядку. Станом на момент проведення повної перевірки декларації позивача, відповідач не мав погодженого Вищою радою правосуддя Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої суддею, а отже, діяв відповідно до приписів частини другої пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції» від 15.12.2020 №1079-ІХ. Частинами 1, 3 та 3 ст. 51-1 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: щодо своєчасності подання; щодо правильності та повноти заповнення; логічний та арифметичний контроль. Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону. Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 12, ч. 3 ст. 511 Закону України «Про запобігання корупції», відповідачем, наказом від 29.01.2021 № 26/21 «Про затвердження Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.2021 за №158/35780, затверджено Порядок проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. З огляду на зазначене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача з проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Надаючи оцінку правильності рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів, з урахуванням доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті. Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Під час визначення предметної юрисдикції за основу беруться суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридична природа обставин у справі. Предметом оскарження в адміністративній справі можуть бути рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Також, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Згідно п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі - Закон № 1700-VII) встановлено, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Повноваження Національного агентства безпосередньо регламентовані ст. 11 Закону №1700-VII, з аналізу яких вбачається, що до компетенції відповідача не належить притягнення суб`єктів декларування до будь-якого виду відповідальності за результатами проведення повної перевірки декларації, що, у свою чергу, виключає можливість прийняття стосовно суб`єкта декларування рішення, яке може стати підставою для настання негативних наслідків та порушення прав, які потребують захисту та відновлення. Таким чином, у Національного агентства відсутня владна управлінська функція по відношенню до особи на стадії формування оскаржуваної Довідки. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 51-1 Закону № 1700-VII, проведення контролю та перевірки декларацій, а також рішення, прийняті за їхніми результатами, не перешкоджають проведенню досудового розслідування та судового провадження у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Фактично вимоги до змісту Довідки не передбачають визначення будь-яких обов`язків та встановлення строку виконання, що свідчить про те, що складення та підписання Довідки не має на меті спричинити для суб`єкта декларування юридично значимі наслідки. Крім того Довідка не містить владного припису будь-якій особі та не встановлюють механізму виконання, що відповідно до ст. 19 КАС України також є визначальними ознаками для акта індивідуальної дії. При цьому Довідка є джерелом доказової інформації для прийняття подальших рішень іншими уповноваженими суб`єктами, які лише фіксують факт проведення повної перевірки декларації, містять виклад систематизованої інформації, зібраної з різних достовірних джерел під час її проведення і є виключно носієм даних про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що документи, які складаються Національним агентством за результатом проведення повної перевірки декларації, зокрема Довідка, не є рішеннями суб`єкта владних повноважень, тоді як рішення, які породжують певні негативні наслідки для суб`єкта декларування та можуть стати наслідком виникнення прав, які потребують відновлення та захисту, можуть бути прийняті іншими учасниками правовідносин у сфері протидії корупції. При цьому, дії уповноважених осіб зі складення Довідки, також не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав суб`єкта декларування. Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має стосуватися суб`єктивних прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Тлумачення поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» наведено у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18. Так, Велика Палата Верховного Суду в зазначених судових рішеннях дійшла висновку, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду (ухвала ВС від 29.08.2019 р. справа № 9901/368/19). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у адміністративній справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправною і скасування довідки Національного агентства з питань запобігання корупції про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, поданої Шевцовою Наталією Володимирівною, суддею Верховного Суду, від 15.09.2021 №540/21. З огляду на викладене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування довідки Національного агентства з питань запобігання корупції про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , суддею Верховного Суду, від 15.09.2021 №540/21. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення першої інстанції повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених ст. 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 250, 251, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року - в частині задоволених позовних вимог скасувати та закрити провадження. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак М.І. Кобаль