Постанова 4803 № 205/3032/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6942/22 Справа № 205/3032/21 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря судового засідання Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 серпня 2022 року у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, ВСТАНОВИЛА: У квітні 2021 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 03 листопада 2019 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг покупцеві нерухомості №2/03/11/2019, за умовами якого позивач зобов`язався за завданням відповідача надати комплекс послуг, спрямованих на придбання об`єкта нерухомого майна, а саме домоволодіння та земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:08:676:0008. Відповідно до п.2.1 Договору вартість послуг виконавця становить 5% від суми вартості об`єкта, зазначеного в п.2 Акта прийому-передачі наданих послуг. Згідно п.2 Акта вартість послуг виконавця складає 33 204 грн. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:676:0008, на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку серія та номер 209, виданий 13 лютого 2020 року приватним нотаріусом ДМНО Агеєнко В.О. Відповідач порушила умови договору, відповідно до якого замовник зобов`язаний письмово повідомити виконавця про дату, час і місце укладення договору щодо відчуження об`єкта в нотаріальній конторі. Крім того, остаточний розрахунок між замовником та виконавцем мав відбутись не пізніше 27 грудня 2019 року. Загальна заборгованість по договору складає 76 664,16 грн, з яких: Винагорода виконавця 5 %, а саме 33204,50 грн; штраф 100 % вартості послуг, а саме 33 204,50 грн; 3 % річних 1 285 грн; пеня 6 506,16 грн; витрати від інфляції 2 464 грн. У зв`язку з чим, ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості в розмірі 76 664,16 грн та судові витрати. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, у якому просила суд визнати, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 03 листопада 2019 року Договір №2/03/11/2019 та доданий до нього Акт прийому-передачі наданих послуг від 03 листопада 2019 року, недійсним. Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_1 03 листопада 2019 року підписала договір №2/03/11/2019 про надання їй як замовнику послуг щодо купівлі нерухомості і, поступившись на вмовляння працівників ОСОБА_2 , підписала додаток до цього договору у вигляді Акта прийому-передачі нібито наданих, зазначених у договорі послуг, хоча їх виконання не починалось. Не почалось воно і надалі, бо вартість запропонованого їй для купівлі будинку АДРЕСА_1 була завеликою. Разом з тим, ні сам договір, ні акт прийому-передачі наданих послуг не підтверджують факт виконання ОСОБА_2 , передбачених договором обов`язків. Таким чином, ОСОБА_2 під час підписання договору не мав наміру жодним чином його виконувати, не бажаючи настання правових наслідків у вигляді виконання ним своїх обов`язків, чим порушив безумовні вимоги ч.5 ст.203 ЦК України. Отже, спірний договір про надання послуг та Акт прийому-передачі можуть бути визнані недійсними на підставі ст.215 ЦК України, оскільки виконавець ОСОБА_2 не виконав та не мав наміру виконати договір. Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 серпня 2022 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання послуг покупцеві нерухомості №2/03/11/2019 від 03 листопада 2019 року в розмірі 76 664,16 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908,00 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 повністю відмовити. ФОП ОСОБА_2 , відповідно до ст.360 ЦПК України, подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги. Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на те, що рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 серпня 2022 року оскаржується в частині вирішення позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється. Так, відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 03 листопада 2019 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг покупцеві нерухомості №2/03/11/2019, за умовами якого позивач зобов`язався за завданням відповідача надати комплекс послуг, спрямованих на придбання об`єкта нерухомого майна, а саме домоволодіння та земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:08:676:0008 (а.с.10-11). Відповідно до п.2.1 Договору вартість послуг виконавця становить 5% від суми вартості об`єкта, зазначеного в п.2 акту прийому-передачі наданих послуг. Згідно п.2 акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання послуг покупцеві нерухомості №2/03/11/2019 від 03 листопада 2019 року розмір вартості послуг, що становить 5% від вартості об`єкта 33 204 грн, що на дату укладення цього Акту еквівалентно 1 350 доларів США. Відповідно до п.2.3 Договору оплата послуг виконавця здійснюється замовником в момент передачі останнім продавцеві об`єкта завдатку або авансу та/або в момент укладення попереднього договору про придбання об`єкта, в розмірі 0% вартості послуг виконавця, зазначеної у п.2 Акту прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною цього договору та був підписаний раніше між замовником та виконавцем. Решта 100% вартості послуг оплачується замовником виконавцю не пізніше 27 грудня 2019 року. Згідно п.п.4.2, 4.3 Договору замовник зобов`язаний оплатити послуги виконавця в розмірі, вказаному в Акті прийому-передачі наданих послуг, оформленого Сторонами раніше при перегляді об`єкта; письмово повідомити виконавця про дату, час і місце укладення договору щодо відчуження об`єкта в нотаріальній конторі. На підставі п.5.4 Договору у разі прострочення замовником оплати наданих послуг та/або в разі одностороннього розірвання даного Договору з ініціативи замовника, замовник зобов`язаний оплатити виконавцю штраф у розмірі 100% вартості послуг, встановленої п.2 даного Договору, окремо за кожне порушення. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 березня 2021 року, ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:676:0008 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку серія та номер 209, виданого 13 лютого 2020 року приватним нотаріусом ДМНО Агеєнко В.О. (а.с.23). Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що ОСОБА_1 порушила умови договору та заборгованість за договором не сплатила, а тому вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 76 664,16 грн, з яких: 33 204,50 грн винагорода виконавця; 33 204,50 грн штраф; 1 285,00 грн 3% річних; 6 506,16 грн пеня; 2 464,00 грн витрати від інфляції. Втім, колегія суддів не може погодитися в повній мірі з такими висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині, виходячи з наступного. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За змістом ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як установлено судом першої інстанції, 03 листопада 2019 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг покупцеві нерухомості №2/03/11/2019, за умовами якого позивач зобов`язався за завданням відповідача надати комплекс послуг, спрямованих на придбання об`єкта нерухомого майна, а саме домоволодіння та земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:08:676:0008 (а.с.10-11). У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що нею також було підписано й Акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання послуг покупцеві нерухомості №2/03/11/2019 від 03 листопада 2019 року. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що ФОП ОСОБА_2 належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання послуг покупцеві нерухомості №2/03/11/2019 від 03 листопада 2019 року. Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок районного суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 6 506,16 грн, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, умовами Договору про надання послуг покупцеві нерухомості №2/03/11/2019 від 03 листопада 2019 року не передбачено стягнення з відповідача на користь позивача пені. Так, покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України). Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання. Як передбачено умовами Договору про надання послуг покупцеві нерухомості №2/03/11/2019 від 03 листопада 2019 року у разі прострочення замовником оплати наданих послуг та/або в разі одностороннього розірвання даного Договору з ініціативи замовника, замовник зобов`язаний оплатити виконавцю штраф у розмірі 100% вартості послуг, встановленої п.2 даного Договору, окремо за кожне порушення. За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за Договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15 та від 11 жовтня 2017 року №6-1374цс17, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні судом таких норм матеріального права. Таким чином, оскільки сторони погодили неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% вартості послуг, встановленої п.2 даного Договору, окремо за кожне порушення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 33 204,50 грн, при цьому, у задоволенні вимог щодо стягнення пені у розмірі 6 506,16 грн слід відмовити. Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності колегія суддів вважає неспроможними, з огляду на наступне. Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Разом з тим, матеріали справи заяви ОСОБА_1 або її представника про застосування до позовних вимог ФОП ОСОБА_2 позовної давності, зробленої до винесення судового рішення по суті даного спору, не містять. Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості. Водночас, згідно вимог ст.141 ЦПК України, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 830 грн 91 коп. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 серпня 2022 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити у відповідній частині нове рішення. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором про надання послуг покупцеві нерухомості №2/03/11/2019 від 03 листопада 2019 року в розмірі 70 158 (сімдесят тисяч сто п`ятдесят вісім) грн 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 830 (вісімсот тридцять) грн 91 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова