Постанова КЦС ВС № 334/3056/15-ц

Постанова Іменем України 30 листопада 2022 року м. Київ справа № 334/3056/15 провадження № 61-8803св22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Факторінгс», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2021 року у складі судді Бредіхіна Ю. Ю. та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 08 травня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав позичальнику кредит на придбання автотранспортного засобу у розмірі 17 853 доларів США під 12,8% річних, строком користування до 07 травня 2015 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 укладено договір застави, предметом якого є автомобіль марки Mazda, 2008 року випуску. Посилаючись на те, що позичальником належним чином не виконувалися грошові зобов`язання, передбачені умовами кредитного договору, внаслідок чого станом на 09 березня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 30 473,89 доларів США та 193 171,14 грн, із яких: 16 969,54 доларів США - тіло кредиту; 13 504,35 доларів США - проценти; 152 293,05 грн - пеня; 40 878,09 грн - штраф, банк просив стягнути цю заборгованість із відповідача. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2021 року замінено позивача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторінгс» (далі - ТОВ «Факторінгс»). ТОВ «Факторінгс» звернулося до суду із заявою про відмову від частини позовних вимог, зокрема від вимог про стягнення процентів, пені і штрафу та просило стягнути з відповідача лише тіло кредиту у розмірі 16 969,54 доларів США. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року, позов ТОВ «ФК «Факторінгс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Факторінгс» заборгованість за договором від 08 травня 2008 року у розмірі 16 969,54 доларів США. Судові рішення мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у заявленому останнім розмірі. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційну скаргу мотивовано тим, що банк попередньо повинен був направити позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту і лише в разі невиконання цієї вимоги міг звернутися з позовом до суду, однак у порушення вимог статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» банк цього не дотримався. Позивач не надав розрахунок заборгованості та первинної документації на підтвердження її існування. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів відступлення ПАТ «КБ «Надра» вимог за кредитним договором ТОВ «Факторінгс». Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 23 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами 08 травня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав позичальнику кредит на придбання автотранспортного засобу у розмірі 17 853 доларів США під 12,8% річних, строком користування до 07 травня 2015 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 укладено договір застави, предметом якого є автомобіль марки Mazda, 2008 року випуску. Відповідно до наданого ПАТ «КБ «Надра» розрахунку, у зв`язку із неналежним виконанням позичальником грошових зобов`язань за кредитним договором, станом на 09 березня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 30 473,89 доларів США та 193 171,14 грн, із яких: 16 969,54 доларів США - тіло кредиту; 13 504,35 доларів США - проценти; 152 293,05 грн - пеня; 40 878,09 грн - штраф. На підставі договору про відступлення прав вимоги від 08 травня 2020 року право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 08 травня 2008 року відступлено ПАТ «КБ «Надра» на користь ТОВ «ФК «Факторінгс». У травні 2021 року ТОВ «Факторінгс» звернулося до суду із заявою про відмову від частини позовних вимог, зокрема від вимог про стягнення процентів, пені і штрафу та просило стягнути з відповідача лише тіло кредиту у розмірі 16 969,54 доларів США.

Позиція Верховного Суду Касаційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу). Згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, врахувавши мету правочину, відносини між сторонами, їх поведінку та обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, установивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов`язань за кредитним договором від 08 травня 2008 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 16 969,54 доларів США, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення цієї заборгованості з відповідача. У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Банк надав докази на підтвердження виконання ним умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів, зокрема заяву на видачу готівки у розмірі 17 853 доларів США (а. с. 10, т. 1), однак позичальник не надала доказів про повернення кредиту у строки та розмірі, передбачених кредитним договором. Посилання у касаційній скарзі на те, що позивач не надав розрахунок заборгованості за кредитним договором спростовується матеріалами справи, зокрема доданим банком до позовної заяви розрахунком (а. с. 4-7, т. 1). При цьому відповідач на спростування вказаного розрахунку не надав власного розрахунку та доказів, що підтверджують повернення позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів відступлення ПАТ «КБ «Надра» вимог за кредитним договором ТОВ «Факторінгс» є помилковими, оскільки такі докази наявні в матеріалах справи, зокрема укладений 08 травня 2020 року між цими особами договір про відступлення прав вимоги, додаток № 1 до якого передбачає право вимоги ТОВ «Факторінгс» до ОСОБА_1 за кредитним договором від 08 травня 2008 року (а. с. 57-61, т. 1). Слід зазначити, що презумпція правомірності договору про відступлення права вимоги від 08 травня 2020 року спростована не була (стаття 204 ЦК України). Аргументи касаційної скарги про недотримання банком порядку надсилання вимоги про дострокове повернення кредиту не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки на час відкриття провадження у справі (07 травня 2015 року) та ухвалення судом першої інстанції рішення (22 грудня 2021 року) настав строк виконання кредитного договору, отже судом було стягнуто заборгованість не достроково, а зі спливом встановленого між сторонами строку кредитування. Відповідно до змісту пункту 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц сформульовано такий висновок: під судовим рішенням у подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де схожими є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. Колегія суддів вважає помилковим посилання у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15, щодо обов`язку виконання кредитодавцем вимог частини десятої статті11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, зокрема попереднього звернення до позичальника із вимогою про дострокове повернення кредиту, оскільки у справі, яка переглядається, порівняно зі справою № 638/13683/15, на час відкриття провадження у справі (07 травня 2015 року) та ухвалення судом першої інстанції рішення (22 грудня 2021 року) настав строк виконання кредитного договору. Отже у зазначених справах є різними встановлені судами фактичні обставини, отже правовідносини не є подібними. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 серпня 2022 року - без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович