Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/3771/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2022 року Справа № 380/3771/20 пров. № А/857/14230/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Затолочного В.С., при секретарі судового засідання Гранат В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС та Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року (суддя Грень Н.М., м.Львів, повний текст складено 26 вересня 2022 року), ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Львівської митниці ДФС (далі Митниця), Галицької митниці Держмитслужби (далі Митниця-1) в якому просив визнати протиправним та скасувати: наказ Митниці від 13.04.2020 №100-о «Про звільнення ОСОБА_1 » (далі Наказ №100-о); наказ Митниці від 15.04.2020 №166-о «Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС» (далі Наказ №166-о); поновити позивача на посаді начальника відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська» Митниці (далі Посада); стягнути з Митниці-1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.04.2020 по момент винесення рішення судом. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано Накази №№100-о,166-о. Поновлено ОСОБА_1 на Посаді з 28.04.2020. Стягнуто з Митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 89471,92 грн, з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. У решті позовних вимог відмовлено (далі Судові рішення). Постановою Верховного Суду від 9 серпня 2022 року касаційну скаргу Митниці-1 задоволено, Судові рішення скасовано та ухвалено у цій справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 12.09.2022 представник відповідача подав до суду першої інстанції заяву про поворот виконання рішення суду (далі Заява). В обґрунтування якої вказує, що у зв`язку із скасуванням Судових рішень заявник має право на повернення коштів стягнутих згідно рішення суду на підставі статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), шляхом застосування повороту виконання судового рішення. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у задоволенні Заяви відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржила Митниця-1, яка із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати таку ухвалу та ухвалити постанову якої задовольнити вимоги Заяви. В доводах апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції невірно застосував положення статті 381 КАС, якою визначено, що поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами. Зазначає, що стаття 381 КАС передбачає необхідність доведення факту обґрунтування скасованого рішення повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами лише щодо заробітної плати, а не середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Проте суд проігнорував ту обставину, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не є заробітної платою та не навів жодного обґрунтування чому він вважає інакше. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні Заяви, суд першої інстанції виходив з того, що в силу положень статті 381 КАС поворот виконання рішення про стягнення середнього заробітку можливий лише у випадку, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до статті 372 КАС судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем. (стаття 380 КАС). Відповідно до частини першої статті 380 КАС суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Відповідно до частини сьомої статті 380 КАС якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Суд звертає увагу, що поворот виконання рішення це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2011 року у справі №13-рп/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Визначальним під час розгляду заяви про поворот виконання рішення є з`ясування порушення скасованим судовим рішенням права сторін, чи виконано рішення суду, що призвело до порушення прав, які потребують відновлення у судовому порядку. При повороті виконання рішення вчиняються дії, які покликані повернути стан речей до виконання рішення суду. Поворот виконання рішення це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Таким чином, вирішальною підставою для здійснення повороту судового рішення є скасування чи зміна вищестоящим судом вже виконаних постанов чи рішень суду, а також реалізація скасованого рішення суду внаслідок одержання стороною майна. Водночас, аналіз приписів статті 380 КАС дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про поворот виконання судового рішення суд має право здійснити такий поворот лише в межах судового рішення (його резолютивної частини), за яким відбулось стягнення, тобто в межах стягнутих сум. Відповідно до статті 381 КАС поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами. Отже, згідно з цією нормою, не допускається поворот виконання судових рішень у вище зазначеній категорії справ за винятком випадків повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або поданням підроблених документах. Тобто, якщо особа добросовісно одержувала за скасованим чи зміненим в подальшому судовим рішенням певні виплати, то вона не повинна повертати ці кошти чи надміру одержані кошти. З набранням законної сили новим судовим рішенням вона лише втрачає право на одержання подальших виплат або зберігає це право щодо виплат у меншому розмірі. Суд зазначає, що у зазначених категоріях адміністративних справ може відбутися поворот виконання у випадках, якщо рішення суду прийнято з урахуванням недобросовісної поведінки позивача (стягувача), а не порушень з боку суду. Тому, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах, суд повинен допустити поворот виконання. Така ж правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 2а-9320/11/0308, 22 серпня 2019 року у справі № 9557/10/1570, 31 липня 2020 року у справі № 757/34139/18-ц,24 вересня 2020 року у справі № 818/678/17 тощо. У вказаних постановах Верховний Суд зробив висновок про те, що чинне законодавство не допускає повороту виконання рішення суду у разі скасування виконання судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин. Для цієї категорії справ не має значення, в якому порядку ухвалене те рішення, яким було скасовано інше виконане рішення. Таким чином, самої лише обставини щодо скасування Судових рішень є не достатнім для стягнення з позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, нарахованого йому за рішенням суду. Посилання скаржника на те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не є заробітною платою, а, відтак, підлягає поверненню відповідачу, спростовується наступним. Так, вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою. Вказане також узгоджується з пунктом 1.3 розділу 1 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004за № 114/8713; далі - Інструкція № 114/8713) яким передбачено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Відповідно до підпункту 2.2.12 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції № 114/8713 до фонду додаткової заробітної плати включається оплата за невідпрацьований час, зокрема, оплата простоїв не з вини працівника. У розділі 3 Інструкції № 114/8713 закріплено вичерпний перелік виплат, що не належать до фонду оплати праці. Згідно з пунктом 3.9 розділу 3 вказаної Інструкції до фонду оплати праці не належать суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні. В Інструкції № 114/8713 середній заробіток за час вимушеного прогулу не віднесено до вичерпного переліку виплат, що не належать до фонду оплати праці. На думку Великої Палати Верховного Суду, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату. Правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою. Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. Вказана позиція суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 8 лютого 2022 року у справі №755/12623/19. Таким чином, з огляду на визнання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за змістом заробітною платою, суд звертає увагу, що в силу положень статті 381 КАС поворот виконання рішення про стягнення середнього заробітку можливий лише у випадку, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами. Доказів надання позивачем завідомо неправдивих відомостей або поданих ним підроблених документів, які слугували скасуванню рішення суду, матеріали справи не містять і відповідачем не представлені. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до стаття 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного питання правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 5 грудня 2022 року.