Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/2176/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/2176/22 пров. № А/857/11229/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року (головуючий суддя Баранюк А.З., м. Тернопіль) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними. скасування відмови та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в якому просив визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 13.05.2022, оформлену листом про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 09.01.1988 по 20.10.1992 та всі інші періоди роботи починаючи з 1992 по 2000 та з 2000 по 2004 згідно архівних довідок та виписок від 30.06.2017 №664-648; зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 09.01.1988 по 20.10.1992 та всі інші періоди роботи починаючи з 1992 по 2000 та з 2000 по 2004 згідно архівних довідок та виписок від 30.06.2017 №664-648 та призначити пенсію за віком відповідно до ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 04.04.2022. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 09.01.1988 по 20.10.1992 та періоди роботи на підприємстві з 01.01.2004 по 20.01.2004, з 01.02.2004 по 08.02.2004, з 13.03.2004 по 29.04.2004 і призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 04 квітня 2022 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить скасувати таке і постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої мотивоване тим, що оскільки період роботи позивача в колгоспі з 09.01.1988 по 20.10.1992 підтверджується записами у його трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 09.09.1980 та архівною довідкою про трудовий стаж від 30.12.2017 №644, тому відмова щодо не зарахування спірного періоду до трудового стажу позивача є протиправною, та з метою належного і ефективного захисту порушеного права позивача цей період роботи необхідно зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , а також періоди роботи з 01.01.2004 по 20.01.2004, з 01.02.2004 по 08.02.2004, з 13.03.2004 по 29.04.2004. При цьому, апелянт зазначає, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-УІ, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу на менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, - з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Частиною другою статті 26 Закону №1028-ІУ визначено, що у разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 33 року. Страховий стаж у солідарній системі, це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Пунктом 3 вищевказаного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про періоди роботи, які внесені в довідки на підставі документів. Якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. До позовної заяви позивачем долучено трудову книжку НОМЕР_2 видану 08 вересня 1980 року. Як вбачається із змісту записів трудової книжки НОМЕР_2 , позивач з 09.01.1988 прийнятий на роботу в колгосп ім. Лесі Українки різноробочим та 10.03.2000 звільнений (наказ №3 від 10.03.2000) за згодою сторін. Також, до органів Пенсійного фонду позивачем надано архівну виписку від 30.06.2017 №645, видану трудовим архівом Гусятинської районної ради про те, що у документах архівного фонду ТзОВ ім. Лесі Українки с. Самолуски Гусятинського району містяться відомості про роботу ОСОБА_1 у колгоспі ім. Лесі Українки, селянській спілці ім. Лесі Українки, ТзОВ ім. Лесі Українки с. Самолуски Гусятинського району за період з 1988 по 2000 рр. Документами, які підтверджують вказані відомості в архівній виписці зазначено книги обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу ім. Лесі Українки, ТзОВ ім. Лесі Українки с. Самолуски Гусятинського району за 1988-2000 рр. та книгу обліку трудового стажу і заробітку колгоспника №4, особового рахунку № НОМЕР_3 Таким чином, архівна виписка від 30.06.2017 №645 про трудовий стаж, не підтверджує трудовий стаж позивача за періоди з 1988 по 2000 рр., оскільки в даному документі містяться неточні записи щодо по батькові особи, якій видана ця архівна виписка. Окрім того, відповідно до розрахунку страхового (трудового) стажу позивача, органами Пенсійного фонду враховано до стажу для призначення пенсії наступні періоди його трудової діяльності: з 21.10.1992 по 10.03.2000 - 7 років 4 місяці 20 днів; з 11.03.2000 по 31.12.2003 - 3 роки 9 місяців 21 день; з 21.01.2004 по 31.01.2004 - 0 років 0 місяців та 18 днів та з 09.02.2004 по 12.03.2004 - 0 років 1 місяць 14 днів. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у травні 2022 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листом Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області від 13.05.2022 №1900-0207-3/13454 позивача повідомлено, що для призначення пенсії за віком підстав немає, оскільки на момент звернення за її призначенням страховий стаж становить 24 роки 04 місяці 04 дні, що є меншим за необхідний. Згідно зазначеного листа до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи в колгоспі з 09.01.1988 по 20.10.1992, згідно довідки про вихододні №645 від 30.06.2017, оскільки в тексті довідки прізвище, ім`я, по батькові зазначено не повністю. Постановляючи рішення суд першої інстанції правильно врахував, що згідно статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи. Відповідно до ст.26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV). Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV). У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до положень статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637). Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно з пунктами 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. З огляду на вказані норми, суд першої інстанції правильно вважав, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою. Як уже зазначалось вище, з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 13.05.2022 вбачається, що періоди роботи позивача в колгоспі з 09.01.1988 по 20.10.1992 не зараховано до його страхового стажу, згідно довідки про вихододні №645 від 30.06.2017, оскільки в тексті довідки прізвище, ім`я, по батькові зазначено не повністю При цьому, суд підставно зауважив, що факт роботи позивача в колгоспі у спірний період підтверджуються записами у його трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 08.09.1980 та архівною довідкою про трудовий стаж від 30.12.2017 №644. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії, що в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018. Формальні неточності в документах за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18). З огляду на це, суд підставно вважав, що матеріалами справи підтверджено факт роботи позивача в колгоспі з 09.01.1988 по 20.10.1992, а тому відмова відповідача щодо незарахування спірного періоду до страхового стажу позивача є протиправною. Відтак, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача суд правильно вирішив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи позивача в колгоспі з 09.01.1988 по 20.10.1992 та періоди роботи з 01.01.2004 по 20.01.2004, з 01.02.2004 по 08.02.2004, з 13.03.2004 по 29.04.2004. Оскільки, позивач звернувся за пенсією не пізніше трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку, набув право на пенсію за віком та має достатній страховий стаж для її призначення (понад 29 років), то суд прийшов до вірного висновку, що слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення ним пенсійного віку, а саме з 04 квітня 2022 року. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року по справі № 500/2176/22 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. М. Гінда В. В. Ніколін