Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/9587/22

Справа № 344/9587/22 Провадження № 33/4808/735/22 Категорія ст. 122-4 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Болюк І. І. Суддя-доповідач Гриновецький Б.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2022 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Гриновецький Б.М. з участю захисника Романишина Д.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Романишина Д.М. на постанову судді Івано-Франківського міського суду від 1.11.2022 року, в с т а н о в и в : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та на підставі ст. 38 КУпАП закрито провадження щодо нього. ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, 29.07.2022 року о 12 год. 00 хв., в м.Івано-Франківську по вул. Незалежності, 89, керуючи транспортним засобом марки MITSUBISHI Pajero Sport, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення із транспортним засобом марки Ford Transit Connect д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3«б», п. 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП. Окрім того, ОСОБА_1 29.07.2022 року о 12 год. 00 хв., в м.Івано-Франківську по вул. Незалежності, 89, керуючи транспортним засобом марки MITSUBISHI Pajero Sport, д.н.з. НОМЕР_1 , залишив місце вчинення вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, чим порушив вимоги п.2.10«а» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.122-4 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник Романишин Д.М. оспорює законність постанови судді, вважає, що постанова винесена з порушенням норм права. Стверджує, що розгляд справи у суді першої інстанції безпідставно відбувся без участі ОСОБА_1 , що потягло за собою порушення його права на захист. Заперечує вину ОСОБА_1 у скоєному та зазначає, що його вина не доведена. Просить постанову судді скасувати, провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутності складу адміністративного правопорушення. Перевіривши справу, проаналізувавши апеляційні доводи та пояснення апелянта про підтримання апеляції, апеляційний суд прийшов до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно ст.ст. 7, 280, 283 КУпАП постанова судді в адміністративній справі повинна бути законною й обґрунтованою. Постанова щодо ОСОБА_1 цим нормам закону не відповідає, тому підлягає скасуванню через істотне процесуальне порушення. Суд провів судовий розгляд після закінчення строку давності у цій справі, чим порушив вимоги ст. 247 п.7 КУпАП. Із змісту цієї норми прямо слідує, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає (невідкладному) закриттю у зв`язку із закінченням на момент судового розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Вищевказана норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності чи відсутності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративне правопорушення через закінчення строків давності. Поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями і прийняття таких рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з положеннями ст. 284 КУпАП про те, що судовим рішенням, що підтверджує вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу. Однак, оскаржена постанова суду не належить до вказаних категорій, тому визнання вини ОСОБА_1 при закритті справи є незаконним. Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, лише якщо на час розгляду справи не закінчився строк давності, що було порушено судом першої інстанції. Таким чином, вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається за строком давності, що прямо вказано в ст. 247 ч.1 п.7 КУпАП. Із змісту цієї норми прямо слідує, що законодавцем встановлено чіткий і достатній строк (3 місяці), протягом якого можна доводити чи спростовувати вину правопорушника, однак після його закінчення цього робити вже не можна, тому що не дозволяє закон. Враховуючи, що у цій справі датою вчинення правопорушення є 29.07.2022 року, а постанова судді першої інстанції винесена 1.11.2022 року, тобто з перевищенням 3-х місячного строку давності, то справа щодо ОСОБА_1 мала бути закрита суддею без продовження провадження, без дослідження доказів і встановлення чи заперечення вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Така позиція судді апеляційного суду прямо випливає із змісту ст. 247 п.7 КУпАП, де однозначно вказано, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи закінчився строк давності. Закінчення строку давності у цій справі було процесуальною перешкодою для суду будь-яким чином продовжувати у ній провадження, вона підлягала закриттю. Наявність різної судової практики з цього приводу на переконання судді-доповідача не є підставою для залишення оскарженої постанови суду без змін. Доцільність підтвердження вини особи у таких справах для майбутньої можливої преюдиції при вирішенні цивільних позовів, слід вважати помилковим, оскільки у порядку цивільного судочинства може бути вирішено будь-який цивільно-правовий спір, в тому числі з приводу цієї автоподії, без наявності постанови суду про підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Таким чином постанова суду не може залишатись в силі, вона підлягає скасуванню із закриттям справи щодо ОСОБА_1 за строком давності без підтвердження його вини і без його виправдання. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки для визначення наявності чи відсутності складу правопорушення необхідно проводити дослідження доказів, на що є зазначена вище процесуальна перешкода. К е р у ю ч и с ь ст. 294 КУпАП, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника Романишина Д.М. задовольнити частково, постанову судді Івано-Франківського міського суду від 1.11.2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати, провадження у справі закрити на підставі ст. 247 п.7 КУпАП у зв`язку з закінченням строку давності накладення на нього адміністративного стягнення. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя : Б.М. Гриновецький