Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/1974/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" листопада 2022 р. Справа №914/1974/17 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Галушко Н.А. суддів Желіка М.Б. Орищин Г.В. секретар судового засідання Олійник Н. за участю представників сторін від позивача: Поліщук Н.Г.-представник від відповідача Вук У.І.-адвокат розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз №79001-Ск-18265-1022 від 21.10.2022 (Вх.№ ЗАГС 01-05/2597/22 від 25.10.2022) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.10.2022 (повний текст складено 11.10.2022) у справі № 914/1974/17 за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України; до відповідача Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз про стягнення 506606082,44 грн, Короткий зміст скарги і ухвали суду першої інстанції. На розгляд Господарського суду Львівської області поступила заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання судових наказів такими, що не підлягають виконанню у справі № 914/1974/17. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.10.2022 у справі №914/1974/17 у задоволенні заяви Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз про визнання судових наказів такими, що не підлягають виконанню у справі № 914/1974/17 відмовлено повністю. Відмовлено у задоволенні клопотання про винесення окремої ухвали щодо посадових осіб Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України і направлення в правоохоронні органи. Ухвала суду мотивована тим, що станом на час розгляду заяви АТ «Львівгаз» не включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, будь-яке врегулювання заборгованості згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» відносно боржника в даному випадку не проводилось, договір про реструктуризацію заборгованості не укладався. За встановлених обставин у сукупності, у суду відсутні підстави вважати, що існують підстави для визнання наказів у даній справі такими, що не підлягають виконанню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Львівгаз подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.10.2022 у справі №914/1974/17 та прийняти нове рішення, яким заяву про визнання судових наказів такими, що не підлягають виконанню задоволити. Скаржник вважає, що ст.129 Конституції України передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. AT "НАК "Нафтогаз України" має намір виконати рішення суду в загальному порядку, без врахування норм Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». AT "Львівгаз" ж в свою чергу наполягає, що таке рішення повинне бути виконане з урахуванням норм зазначеного Закону. Порядок же погашення заборгованості на підставі рішення судів згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» не передбачає видачу будь-якого виконавчого документа. Скаржник вважає, що положення Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» імперативно вказують та містять спеціальний порядок виконання судових рішень про стягнення заборгованості, врегульованої цим Законом, який відмінний від Закону України "Про виконавче провадження". Тому видані на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 накази повинні бути визнані такими, що не підлягають виконанню. Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пилипчук В.Г., прийнявши до виконання накази Господарського суду Львівської області від 14.09.2022 у справі № 914/1974/17, видані на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022, вчиняє виконавчі дії у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", тобто у загальному порядку виконання рішень, внаслідок чого накладено арешт на кошти та майно товариства, оголошено в розшук транспортні засоби та здійснено часткове списання коштів з рахунків AT "Львівгаз". На думку скаржника, посилання AT "НАК "Нафтогаз України" на те, що Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» поширюється лише на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, є помилковим. Отримання позивачем коштів на підставі Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», не будучи також включеним в Реєстр, спростовує доводи AT НАК "Нафтогаз України", що даний закон поширюється лише на суб`єктів ринку природного газу, які включені до Реєстру. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у відзиві на апеляційну скаргу просить ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки ухвала суду прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а апеляційна скарга AT «Львівгаз» є необгрунтованою та безпідставною. AT «Львівгаз» не наведено підстав подання апеляційної скарги, а саме: у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необгрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо). Позивач вважає, що порядок виконання судових рішень, в тому числі заборгованість за якими підлягає врегулювання за Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», встановлений Законом України «Про виконавче провадження», який є спеціальним законом, що застосовується під час виконання судових рішень. AT «Львівгаз» не взято до уваги, що визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, унеможливлює пред`явлення наказу до примусового виконання у випадку порушення боржником умов, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» та фактично повністю звільняє його від обов`язку виконати рішення суду. Позивач зазначає, що відповідно до положень статей 1 та 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритого загальнодоступного переліку підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Тобто, згідно ст. 2 Закону чітко та імперативно передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру. Однак, рішення про включення AT «Львівгаз» до Реєстру уповноваженим органом не прийнято. Також позивач зазначає, що ст.5 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» визначено, що реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на три календарних місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення. Зазначений Закон передбачає порядок врегулювання заборгованості за природний газ (основний борг) та можливість списання штрафних санкцій у разі наявності чітко визначених підстав і лише на заборгованість підприємств, включених до Реєстру. Позивач стверджує, що основний борг за Договором купівлі-продажу природного газу №13-259-ВТВ від 04.01.2013 боржником на сьогоднішній день не погашено, взаєморозрахунки не проведено, договір про реструктуризацію заборгованості за природний газ на виконання вимог ст.5 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» не укладено. Також, позивач зазначає, що НАК «Нафтогаз України» Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» визначено учасником процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) безумовно, без вимоги включення до відповідного Реєстру, в той час коли для операторів газорозподільних систем та операторів газосховищ, чітко зазначена вимога - включення до Реєстру. Процесуальні дії суду у справі. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 справу №914/1974/172 призначено судді-доповідачу Галушко Н.А., суддям Желіку М.Б., Орищин Г.В. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз на ухвалу Господарського суду Львівської області 03.10.2022 у справі №914/1974/17 та призначено розгляд справи на 22.11.2022. Сторони в судовому засіданні виклали свої доводи, міркування та заперечення щодо вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.11.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду. Обставини справи. Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.02.2020 року (у зв`язку з невиконанням Договору № 13-259-ВТВ купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 року) стягнуто з AT «Львівгаз» на користь НАК «Нафтогаз України» 348 494 542,60 грн основного боргу, 44 399 319,92 грн пені, 15 998 052,04 грн 3% річних, 70 444 987,48 грн інфляційних втрат та 227 081,48 грн судового збору. В решті позову відмовлено. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у справі №914/1974/17 рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2020 у справі №914/1974/17 в частині відмови у стягненні 24 950 134,28грн пені скасовано. В цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задоволено частково. Стягнуто з AT «Львівгаз» на користь «Нафтогаз України» 348 494 542,60 грн основного боргу, 69 349 454,20грн пені, 15 998 052,04 грн 3% річних, 70 444 987,48 грн інфляційних втрат, 238 901,38грн судового збору. Також вказаною постановою стягнуто з AT «Львівгаз» на користь «Нафтогаз України» 360 000,00грн судового збору за перегляд рішення апеляційним судом та 2 270,00грн за подання касаційної скарги. На виконання вищевказаної постанови Господарським судом Львівської області видано відповідні накази від 14.09.2022 у справі № 914/1974/17, які 15.09.2022 скеровані НАК «Нафтогаз України» на виконання до приватного виконавця Пилипчука В.Г. На розгляд Господарського суду Львівської області поступила заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання судових наказів у справі № 914/1974/17 такими, що не підлягають виконанню. В поданій заяві Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» посилається на те, що заборгованість у справі №914/1974/17 підлягає врегулюванню в порядку, передбаченому нормами Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» і одночасно зазначає, що товариство знаходиться на стадії включення в Реєстр. В той же час заявник стверджує, що факт включення суб`єкта ринку природного газу до відповідного Реєстру не є безумовною та необхідною підставою для того, щоб на нього поширювалась дія Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. У рішенні від 17 травня 2005 року по справі Чіжов проти України (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби ст. 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити ст. 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19 березня 1997 року зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20 липня 2004 року зі справи "Шмалько проти України"). Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Відповідно до статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Тобто, закон передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом. На суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання та інше) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц, від 11.07.2019 у справі №910/8665/17. З врахуванням наведеного, у даному випадку дослідженню підлягають обставини наявності визначених процесуальним законодавством підстав для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню. Як зазначалось вище, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» посилається на те, що заборгованість у справі №914/1974/17 підлягає врегулюванню в порядку, передбаченому нормами Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» і одночасно зазначає, що товариство знаходиться на стадії включення в Реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Учасниками процедури врегулювання заборгованості, згідно ЗаконуУкраїни «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-IX від 14.07.2021 (набрав чинності 29.08.2021) є підприємства та організації, зокрема: постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем, особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01.01.2020, НАК «Нафтогаз України», розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Дія зазначеного Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування. Згідно з ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру. Для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Рішення про включення або про відмову у включенні до Реєстру приймається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та оприлюднюється на її офіційному веб-сайті. (п. 1, ч. 4 п. 2 ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Як вбачається із матеріалів справи, АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» - заявником (боржником) не надано доказів ані проведення взаєморозрахунків, ані укладення договору про реструктуризацію, як це встановлено ст.ст.4,5 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на три календарних місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення. (ч. 2 ст.5 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу»). Кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості. (ч. 7 ст. 5 Закону). В матеріалах справи відсутні та не надані такі в суд апеляційної інстанції належні та допустимі докази укладення такого договору заявником. Крім того, у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа №640/31819/21 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, в якій, зокрема, однією із вимог позивача є зобов`язаня Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, включити Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» в Реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу у відповідності до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Станом на час розгляду заяви АТ «Львівгаз» не включено до відповідного Реєстру, будь-яке врегулювання заборгованості згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» відносно боржника в даному випадку не проводилось, договір про реструктуризацію заборгованості не укладався. В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» подало суду докази включення АТ «Львівгаз» до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (постанова №1375 від 01.11.2022). Однак, зазначена обставина не спростовує висновків суду першої інстанції при прийнятті спірної ухвали від 03.10.2022. Посилання скаржника на не включення НАК «Нафтогаз України» до Реєстру судова колегія вважає безпідставним, оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» учасниками процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) є - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Отже, НАК «Нафтогаз України» вказаним Законом визначено учасником процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) без вимоги включення до відповідного Реєстру, в той час коли для операторів газорозподільних систем та операторів газосховищ, зазначено вимогу - включення до Реєстру. Водночас згідно зі ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у AT «НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру. Звідси визначальною умовою для поширення норм Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» на заборгованість відповідача перед AT «НАК «Нафтогаз України» за придбання природного газу є включення АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до Реєстру. Відповідно до абзацу 15 частини першої статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ», реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17). З огляду на викладене, судова колегія за встановлених обставин у сукупності, погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для визнання наказів у даній справі такими, що не підлягають виконанню, в зв`язку із чим у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання судових наказів такими, що не підлягають виконанню у справі № 914/1974/17 правомірно відмовлено. Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. У відповідності до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Європейський суд з прав людини у справі Глоба проти України у рішенні no. 15729/07 від 05 липня 2012 року зазначив про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені в постанові від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15. Відповідно до ч.2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно із ч.ч.1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає ухвалу місцевого господарського суду такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали не вбачає. Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку покладається на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 282- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз №79001-Ск-18265-1022 від 21.10.2022 (Вх.№ ЗАГС 01-05/2597/22 від 25.10.2022) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.10.2022 у справі №914/1974/17 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України. Матеріали оскарження у справі №914/1974/17 повернути в Господарський суд Львівської області. Повний текст постанови складено та підписано 05.12.2022. Головуючий суддя Галушко Н.А. Суддя Желік М.Б. Суддя Орищин А. В.