Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 308/7423/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 308/7423/22 пров. № А/857/14826/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання - Дутки І.Р., а також сторін (їх представників): від позивача Шпуганич В.П.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника адвоката Шпуганича Василя Петровича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 15.09.2022р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції у Закарпатській обл. Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Угрина Ігоря Івановича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (суддя суду І інстанції: Іванов А.П.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 09 год. 15 хв. 15.09.2022р., м.Ужгород),- В С Т А Н О В И В: 15.06.2022р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії БАА № 596338 від 10.02.2022р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, складену інспектором взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції /УПП/ в Закарпатській обл. лейтенантом поліції Угрином І.І., про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч.4 ст.126 та ч.6 ст.121 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 20400 грн.; стягнути з відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору (а.с.2-7). Ухвалою суду від 01.07.2022р. зупинено стягнення на підставі постанови серії БАА № 596338 від 10.02.2022р., винесеної інспектором взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Закарпатській області Угрином І.І., у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126, ч.6 ст.121 КУпАП, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 40800 грн., по справі про адміністративне правопорушення, яке здійснюється у виконавчому провадженні ВП 68908753 Відділом державної виконавчої служби у м.Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 308/7423/22 (а.с.24-25). Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 15.09.2022р. у задоволенні заявленого позову відмовлено; скасовані заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 01.07.2022р. в справі № 308/7423/22 у вигляді зупинення стягнення на підставі постанови серії БАА № 596338 від 10.02.2022р., винесеної інспектором взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Закарпатській обл. Угрином І.І., у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126, ч.6 ст.121 КУпАП, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 40800 грн., у справі про адміністративне правопорушення, яке здійснюється у виконавчому провадженні ВП 68908753 (а.с.58-62). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Шпуганич В.П., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (а.с.65-70). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що надані до справи інформаційні довідки інспекторів не є судовими рішеннями, якими встановлюється факт притягнення позивача до відповідальності, а також такі не містять відомостей про дату набрання чинності відповідними судовими рішеннями. Отже, відповідач, заперечуючи проти позову, не навів доказів щодо наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. При цьому, всі сумніви щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень повинні трактуватися на користь позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії та їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов`язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (постанова Вищого адміністративного суду України від 13.09.2006р. в справі № К-7375/06). Також не відповідає дійсності обставина порушення водієм правил дорожнього руху щодо відсутності номерного знаку. Дійсно, у спірний момент номерний знак не був прикріплений на передній частині бампера, однак такий був прикріплений до лобового скла автомобіля, що зафіксовано відеозйомкою. Додатково наголошує на тому, що під час складання постанови не зазначено жодного доказу, якими керувався поліцейський. Отже, подача в суд відеозапису та довідки інспектора є порушенням рівності сторін, надання переваги судом відповідачу, оскільки під час притягнення до адміністративної відповідальності вказані докази були відсутніми та не досліджувалися. При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації, не може бути належним доказом вчинення порушення. З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги ту обставину, що поліцейські при складанні постанови не зазначили, коли саме притягався ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не надали суду достатніх документів, які б свідчили про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП двічі протягом року (судові рішення які набули законної сили), не має підстав вважати про наявність у діях останнього ознак адміністративного правопорушення, визначеного ч.4 ст.126 КУпАП. Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови серії БАА № 596338 від 10.02.2022р., винесеної інспектором УПП у Закарпатській обл. ДПП лейтенантом поліції Угрином І.І., о 23 год. 14 хв. 10.02.2022р., позивач ОСОБА_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, по вул.Гленца, 4 у м.Ужгороді керував легковим автомобілем марки «BMW», модель « 728», державний номерний знак НОМЕР_1 , без переднього номерного знаку, чим порушив п.2.1 «а», п.2.9 «в» Правил дорожнього руху /ПДР/. На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч.6 ст.121, ч.4 ст.126 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення згідно ч.2 ст.36 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. (а.с.8). Факт керування ОСОБА_1 автомобілем без номерного знаку підтверджується відеозаписом з місця події (а.с.38). Відповідно до довідки старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Закарпатській області А.Дерев`янко згідно облікових баз даних МВС України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 , отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 18.07.2014р. (а.с.34). Згідно довідки старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Закарпатській обл. А.Дерев`янко згідно облікових баз даних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 , протягом року притягався до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, а саме: 16.01.2021р. складено протокол серії ДПР18 № 267688 за ч.1 ст.130 КУпАП, постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. № 308/890/21 від 23.02.2021р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в сумі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; 22.02.2021р. складено протокол серії ДПР 18 № 268976 за ч.1 ст.130 КУпАП, постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. № 308/2689/21 від 30.08.2021р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в сумі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік (а.с.35). Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, при цьому заперечення позивача щодо того, що він не порушував ПДР, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. За таких умов підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121, ч.4 ст.126 КУпАП, є відсутніми. Колегія суддів вважає наведені висновки такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Згідно ч.6 ст.121 КУпАП (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч.4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із змісту спірної постанови слідує, що позивачем порушені правила керування транспортним засобом, а також допущено керування автомобілем за наявності встановленого тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Відповідно до п.2.1 «а» ПДР, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р. (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно з п.2.9 «в» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Як встановлено під час судового розгляду, о 23 год. 14 хв. 10.02.2022р., позивач ОСОБА_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, по вул.Гленца, 4 у м.Ужгороді керував легковим автомобілем марки «BMW», модель « 728», державний номерний знак НОМЕР_1 , без переднього номерного знаку, чим порушив п.2.1 «а», п.2.9 «в» ПДР. Факт наявності вказаних порушень стверджується представленим відеозаписом, на якому зафіксований факт відсутності на керованому позивачем легковому автомобілі в установленому місці переднього номерного знаку. Наведені обставини не заперечувалися позивачем під час зупинки його автомобіля поліцейськими, оскільки номерний знак був наявним і розташовувався біля лобового скла зі сторони салону автомобіля; на вимогу поліцейських позивач не пред`явив посвідчення водія, видане вітчизняними офіційними органами. Також в поданій апеляційній скарзі представник позивача підтвердив обставини керування транспортним засобом без встановлення у відповідному місці переднього номерного знаку (а.с.68). Принципового значення у розглядуваній справі має правова оцінка представленого відповідачем відеозапису, який проводився з нагрудного відеореєстратора інспектора поліції, при цьому технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, у спірній постанові не зазначений. Стосовно правильності оцінки наявних у справі доказу - відеозапису колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин): ст.222 - органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. ст.258 - протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) (ч.2). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (ч.4). Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч.5). Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р. (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП. Згідно п.10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення. Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Посилання на жоден із цих доказів (окрім наданих під час розгляду справи відеоматеріалів та довідок), які передбачені ст.251 КУпАП, у винесеній постанові є відсутніми. Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Отже, системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Такі ж вимоги містяться у відомчому нормативному акті в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015р. (остання не поширюється на правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, однак враховується судом в системному аналізі з іншими актами законодавства). В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010р. Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Згідно з ст.31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці. Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Долучені до справи відеозаписи фіксують вчинення позивачем правопорушення, стосуються процедури оформлення матеріалів правопорушення після зупинки керованого позивачем автомобіля інспектором поліції та розгляду справи інспектором. Зміст вказаних файлів не викликає сумнівів в тому, що саме останніми зафіксовані події, які мали місце 10.02.2022р. за участі сторін в справі. Формальна відсутність у змісті складеної постанови застереження про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, не може слугувати за розглядуваних відносин достатньою підставою для неврахування цього доказу. Отже, вказані відеозаписи визнані судом належним доказом по справі, а відтак наведені обставини також враховуються судом апеляційної інстанції. Відповідно до ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В аспекті наведеного, доводи суду першої інстанції щодо представлення відповідачами доказів вчинення правопорушення є обґрунтованими. Належність представленого відповідачами доказу слідує з приписів ст.251 КУпАП, відповідно до яких доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Таким чином, чинним законодавством не передбачено особливих вимог до доказів, на яких зафіксовано вчинення водієм порушення вимог ПДР. Водночас, такий доказ повинен бути повністю ідентифікований. Із доданого поліцейськими відеозапису з службового відеореєстратора слідує, що о 23 год. 14 хв. 10.02.2022р., позивач ОСОБА_1 по вул.Гленца, 4 у м.Ужгороді керував легковим автомобілем марки «BMW», модель «728», державний номерний знак НОМЕР_1 , без переднього номерного знаку. При цьому, такий відеозапис є якісним, надає можливість чітко й однозначно констатувати даний факт. Таким чином, постанова поліцейського в частині притягнення позивача до відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП за порушення п.2.9 «в» ПДР України ґрунтується на вимогах закону. Згідно із п.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, у випадку якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Таким чином, водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та на законну вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія. Відповідачем представлено належні докази на підтвердження вини позивача в порушенні п.2.1 «а» ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.126 КУпАП. При цьому, із доданих відеозаписів об`єктивно можливо установити, що саме ОСОБА_1 безпосередньо керував транспортним засобом. Згідно довідок старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Закарпатській обл. А.Дерев`янко позивач ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами, однак на підставі судових рішень у справа №№ 308/890/21, 308/2689/21 був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік; станом на 10.02.2022р. вказаний строк не збіг (а.с.101-111). Наведені обставини позивачем не спростовані. Відповідно до приписів ст.317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським. Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.20 розділу Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затв. постановою КМ України № 340 від 08.05.1993р. (із відповідними змінами та доповненнями), позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства. Рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами протягом трьох робочих днів з моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні. Повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний, практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається. Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту. Повернення посвідчення водія (у тому числі отриманого вперше) особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, здійснюється після закінчення строку позбавлення без складення іспитів. Вилучені посвідчення водія зберігаються у територіальному сервісному центрі МВС за місцем проживання осіб, зазначеним у рішенні про позбавлення права на керування транспортними засобами. Із змісту наведених норм слідує, що чинним законодавством чітко визначено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили постановою суду про позбавлення цього права. Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному КМ України. Отже, до моменту повернення посвідчення водія в установленому порядку особа вважається такою, що позбавлена права керування транспортним засобом; будь-якого механізму отримання нових водійських прав законом не передбачено. На підставі наведеного, враховуючи відсутність доказів повернення позивачу права керування транспортними засобами, яких він був позбавлений на підставі судових рішень, відповідачами правильно кваліфіковані дії ОСОБА_1 як керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, через що обґрунтовано притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП. Звідси, відповідачем доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КпАП України. Додатково колегія суддів враховує, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloranand Francis v. The United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишені без задоволення. Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121, ч.4 ст.126 КУпАП, а відтак заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ОСОБА_1 . Окрім цього, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2022р. в частині зупинення дії рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 15.09.2022р. в адміністративній справі № 308/7423/22 належить визнати такою, що втратила чинність. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.271, 272, 286, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника адвоката Шпуганича Василя Петровича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 15.09.2022р. в адміністративній справі № 308/7423/22 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 . Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2022р. в частині зупинення дії рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 15.09.2022р. в адміністративній справі № 308/7423/22 такою, що втратила чинність. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 02.12.2022р.