Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/5507/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5507/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергаз-Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ТОВ «Інтергаз-Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення від 16 вересня 2019 року №0000203207 за порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме, роздрібна торгівля пальним без наявності відповідних ліцензій, та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, абзацу дев`ятого частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до ТОВ «Інтергаз-Груп» застосовані штрафні санкції у розмірі 250 000,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 29 липня 2019 року №4402/26-15-40-01/40899842 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання пального (далі по тексту - акт перевірки). Перевіркою встановлено, що за адресою: м. Київ, пров. Електриків, 2, на газовій АЗС, що використовується ТОВ «Інтергаз-Груп», здійснюється роздрібна торгівля газом автомобільним без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики щодо регулювання зокрема оптової і роздрібної торгівлі пальним визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (у редакції, станом на момент проведення перевірки). За визначенням статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та / або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів. Згідно з положеннями статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років. Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Стаття 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» передбачає, що за порушення норм цього Закону, зокрема щодо торгівлі пальним, посадові особи притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Так, згідно з абзацом дев`ятим частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії у розмірі 250 000 гривень. Таким чином, суб`єкти господарювання можуть здійснювати роздрібну торгівлю пальним після отримання відповідної ліцензії, у свою чергу здійснення такої діяльності без ліцензії є підставою для застосування штрафу. Як зазначено в акті перевірки, за адресою: м. Київ, пров. Електриків, 2, на газовій АЗС, що використовується ТОВ «Інтергаз-Груп», здійснюється роздрібна торгівля газом автомобільним без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Однак, відповідач, як суб`єктом владних повноважень, не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що позивач в межах спірних відносин є суб`єктом господарювання, який здійснював роздрібну торгівлю пальним. Зокрема у справі відсутні докази використання АЗС за адресою: м. Київ, пров. Електриків, 2, саме ТОВ «Інтергаз-Груп». Позивач, у свою чергу, не заперечує відсутність у нього відповідної ліцензії, проте зазначає, що станом на момент виникнення спірних відносин не здійснював господарську діяльність за адресою перевірки, оскільки на підставі договору суборенди від 01 липня 2019 року ним передано в суборенду ФОП ОСОБА_1 частину земельної ділянки (майданчику) та майна (обладнання). Суд встановив, що відповідно до договору суборенди від 01 липня 2019 року №01/07/19, укладеного між ТОВ «Інтергаз-Груп» (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар), ТОВ «Інтергаз-Груп» передало, а ФОП ОСОБА_1 прийняла у тимчасове платне користування частину земельної ділянки (майданчик) та майно (обладнання), а саме, модуль для зберігання пального далі «автозаправна станція» (АЗС), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; право користування земельною ділянкою виникає в орендаря після підписання сторонами акта приймання-передачі майна. Майно передається для здійснення господарської діяльності орендарем в межах функціонального призначення, а саме для відпуску скрапленого газу для транспортних засобів. Згідно з актом приймання-передачі до договору суборенди від 01 липня 2019 року №01/07/19 позивач передав, а ФОП ОСОБА_1 прийняла у тимчасове платне користування земельну ділянку з майном за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: резервуари, колонки, насосний агрегат, лінійні частини газопроводів. Наведене свідчить, що з 01 липня 2019 року позивач передав у тимчасове платне користування земельну ділянку з майном за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: резервуари, колонки, насосний агрегат, лінійні частини газопроводів, іншій особі - ФОП ОСОБА_1 для здійснення господарської діяльності в межах функціонального призначення, а саме відпуску скрапленого газу для транспортних засобів. З огляду на викладене, колегія суддів також доходить висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо здійснення ТОВ «Інтергаз-Груп» роздрібної торгівлі газом автомобільним без наявності відповідної ліцензії за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки не підтверджуються документально, а тому застосування до позивача штрафних санкцій на підставі абзацу дев`ятого частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» є протиправним. Отже, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.