Постанова Кропивницький апеляційний суд № 386/437/22

ПОСТАНОВА Іменем України 02 грудня 2022 року м. Кропивницький справа № 386/437/22 провадження № 22-ц/4809/1157/22 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л. М., Карпенка О. Л., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ієговської Анастасії Олександрівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2022 року у складі судді Гут Ю. О. і В С Т А Н О В И В : В травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС») та просила стягнути на свою користь 85 014 грн страхового відшкодування, пов`язаного із смертю потерпілого. Позовна заява мотивована тим, що 20.02.2020 на автодорозі «Межирічка-Троянка-Журавлинка» Голованівського району Кіровоградської області відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі автомобіля BMW 43833, д. н. з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який допустив перекидання транспортного засобу. Внаслідок ДТП, пасажир ОСОБА_3 , від отриманих тілесних ушкоджень помер. За фактом настання даної ДТП було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020120000000044 та розпочате досудове розслідування, а 14.09.2021 Кропивницьким апеляційним судом ОСОБА_2 визнано винним та призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. Позивач є мамою загиблого ОСОБА_3 та вважає, що за життя свого сина, була на його утриманні та мала право на утримання, оскільки досягла пенсійного віку та відносилась до непрацездатних осіб, таким чином є особою, яка має право на відшкодування шкоди, у зв`язку із загибеллю сина. Оскільки, відповідальність водія за спричинену шкоду третім особам була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС», ОСОБА_1 вирішила відновити своє порушене право шляхом одержання грошової компенсації за спричинену шкоду у вигляді страхового відшкодування саме від відповідача, звернувшись із заявами на виплату страхового відшкодування, серед яких містились: 18 892 грн - 1/3 частки страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою, що належить матері загиблого; 18 275 грн - страхове відшкодування витрат на поховання загиблого сина; 85 014 грн - частка страхового відшкодування, пов`язаного із смертю потерпілого, що належить позивачу. 28.01.2022 відповідач здійснив часткову виплату страхового відшкодування на банківські реквізити позивача у розмірі 37 167 грн, з яких 18 892 грн - в рахунок заподіяної моральної шкоди, 18 275 грн - в рахунок понесених витрат на поховання загиблого. Проте, вимога позивача щодо здійснення виплати страхового відшкодування, пов`язаного із смертю потерпілого страховиком проігнорована та на момент подачі даного позову не виплачена, а тому ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом. Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2022 року в задоволенні позову Ієговської А. О. , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ПрАТ «СГ «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надала доказів про те, що перебувала на утриманні померлого ОСОБА_3 , можливість останнього утримувати позивача, а також те, що допомога з боку померлого була основним і постійним джерелом існування для неї. В апеляційній скарзі адвокат Ієговська А. О., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2022 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та вирішити питання з розподілом понесених сторонами судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Позивач вважає, що позиція суду першої інстанції відповідає нормам ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і жодним чином не відповідає вимогам ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки норми ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не поширюються на правовідносини, що виникли із завдання шкоди. ОСОБА_1 зазначає, що право на отримання страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника мають не тільки особи, які фактично перебували на утриманні у загиблої особи, а й ті, які мають право на одержання утримання за законом. З огляду на зазначене, позивач вважає, що мала право на утримання від свого сина, що відповідно до ст. 1200 ЦК України дає їй право на отримання страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, в тому числі, вона позбавлена утримання і в майбутньому, оскільки ні чого не передувало смерті сина. Судом першої інстанції безпідставно не враховано висновки Верховного Суду, викладені в у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16- ц (провадження № 61-33638св18), від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц (провадження № 61-20355св19) та від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц (провадження № 61-320св20). Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову становить 85 014 грн, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2022 становить 248 100 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 20.02.2020 на автодорозі «Межирічка-Троянка-Журавлинка» Голованівського району Кіровоградської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «BMW 43833», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який допустив перекидання транспортного засобу. Внаслідок ДТП, пасажир ОСОБА_3 , від отриманих тілесних ушкоджень помер. Вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років без позбавленням права керувати транспортними засобами. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю три роки.Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 160 000 грн. Вироком Кропивницького апеляційного суду від 14.09.2021 вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 07.04.2021 скасовано у частині призначення покарання. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири років без позбавленням права керувати транспортними засобами. ОСОБА_2 взято під варту в залі суду. Вирок суду набрав законної сили. Факт смерті ОСОБА_3 , підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_2 , виданого 21.02.2020 Гайворонським районним відділом державної реєстрації цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Батьками ОСОБА_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджуються копією свідоцтва про народження, виданим 16.08.1986 Гайворонським відділом ЗАГС Кіровоградської області, актовий запис №

191. Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 , виданим 14.08.1990 Гайворонським відділом ЗАГС Кіровоградської області. Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання особи №387 від 06.09.2021 ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1 . 01.12.2014 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 присвоєно прізвище ОСОБА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00033153888 від 13.10.2021. Заочним рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 20.01.2021 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано, після розірвання шлюбу ОСОБА_1 віднослено дошлюбне прізвище ОСОБА_1 . Рішення суду набрало законної сили 19.02.2021. Відповідно до копії полісу № А07140004 діючий на 20.02.2020 транспортний засіб «BMW 43833», д. н. з. НОМЕР_1 застрахований Страховою компанією АТ «СГ «ТАС» (приватна). ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 . Згідно до копії довідки управління з питань виплати пенсій розмір пенсії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) становив у 2019 році- 2 158,32 грн, у 2020 році - 2 260,44 грн. 20.05.2020 ОСОБА_1 повідомила ПрАТ «СГ «ТАС» про дорожньо- транспортну пригоду, з якого слідує, що до даного повідомлення ОСОБА_1 не було додано довідки про те, що вона перебувала на утриманні у померлого ОСОБА_3 та те, що допомога, яка надавалась останнім була для заявника постійним та основним джерелом засобів до існування, лише надала інформацію про склад сім`ї загиблого ОСОБА_3 29.05.2020 за вих. № 766 представнику ОСОБА_10 було надано відповідь ПрАТ «СТ «ТАС» про те, що призупинив розгляд заяви ОСОБА_1 , оскільки не має документального підтвердження того, що по справі завершене кримінальне провадження. 19.11.2020 за вих. № 1771 АТ «СТ`ТАС» повідомив представнику ОСОБА_10 про те, що необхідно надати документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи та попередній календарний рік до настання транспортної пригоди розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок витрати годувальника. 14.12.2021 ОСОБА_1 надала ПрАТ «СТ «ТАС» заяву про долучення документів на виплату стархового відшкодування. 09.12.2021 за вих. № 1897 представнику ОСОБА_10 було надано відповідь ПрАТ «СТ`ТАС» про те, що призупинив розгляд заяви ОСОБА_1 , оскільки не має документального підтвердження того, що по справі завершене кримінальне провадження. Із довідки форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу) на ОСОБА_3 сформовану 24.05.2022 вбачається, що ОСОБА_3 отримував дохід в 2011-2014 році, тобто в 2019 році ОСОБА_3 доходів не отримував. Відповідно до інформації № 15-15/44, наданої 19.11.2021 старостою Троянського старостинського округу № 4 Голованівської селищної ради, інформація про підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та інформація про підтвердження перебування ОСОБА_1 на утриманні в ОСОБА_3 відсутня. Згідно до страхового акту № 01111/11/722 від 26.01.2022 ОСОБА_1 здійснено страхове відшкодування у розмірі 37 167 грн. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За змістом статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Спеціальний Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. У статті 3 цього Закону визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону). Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до п. 23.1. ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Пунктом 27.2 статті 27 Закону передбачено, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Зазначена норма містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою. Згідно із частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті. Відповідно статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. Зазначена стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги. Водночас, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19) під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Висновок застосування норм права в подібних правовідносинах, викладений в Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц (провадження № 61-20355св19). Відповідно до частини першої статті 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім?я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви. Для отримання страхового відшкодування, матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановлено спеціальний порядок, який включає в себе обов?язкове подання потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, страховику заяви про страхове відшкодування з наданням документів, перелік яких закріплений у п. 35.2 вказаної статті, а саме: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов?язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв?язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності). Матеріалами справи підтверджується, що вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2021 року у справі № 386/239/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п?ять) років без позбавлення права керувати транспортними засобами (а. с. 20-25). Вироком Кропивницького апеляційного суду від 14 вересня 2021 року вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_2 - скасовано у частині призначеного покарання, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним та призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними зсобами (а. с. 26-33). Вказаними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_2 20.02.2020 близько 02 год. 00 хв. керував технічно-справним автомобілем ВМW, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в темну пору доби по автомобільній дорозі від с. Журавлинка в напрямку с. Троянка Голованівського району Кіровоградської області, допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини дороги, праворуч по ходу свого руху, де у подальшому відбулося перекидання транспортного засобу. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 17 від 10.03.2020 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які стали причиною смерті. Факт смерті ОСОБА_3 додатково підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого 21.02.2020 Гайворонським районним відділом державної реєстрації цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а. с. 35). ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , що підтверджуються копією свідоцтва про народження, виданим 16.08.1986 Гайворонським відділом ЗАГС Кіровоградської області, актовий запис № 191 (а. с. 37). Відповідно до копії полісу № А07140004 діючий на 20.02.2020 транспортний засіб BMW 43833, д.н.з. НОМЕР_1 застрахований ПрАТ «СГ «ТАС» (а. с. 34). ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 (а. с. 56), а згідно до копії довідки Управління з питань виплати пенсій розмір її пенсії становив у 2019 році - 2 158,32 грн, у 2020 році - 2 260,44 грн (а. с. 57). 20.05.2020 позивач повідомила ПрАТ «СГ «ТАС» про дорожньо-транспортну пригоду (а. с. 58-59). Відповідно до інформації № 15-15/44, наданої 19.11.2021 старостою Троянського старостинського округу № 4 Голованівської селищної ради, інформація про підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та інформація про підтвердження перебування ОСОБА_1 на утриманні в ОСОБА_3 відсутня (а. с. 102 ). Згідно до страхового акту № 01111/11/722 від 26.01.2022 ОСОБА_1 здійснено страхове відшкодування у розмірі 37 167 грн (а. с. 110-111). Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Принцип змагальності під час розгляду справи судом визначає можливості й обов`язки сторін щодо доказування. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Звертаючись до суду з позовом про відшкодування шкоди позивач посилалась на те, що вона, будучи матір`ю загиблого, перебувала на його утриманні та мала право на утримання, оскільки досягла пенсійного віку та відносилась до непрацездатних осіб. Аналіз чинних норм права, що регулюють підстави та порядок відкшодування шкоди, заподіюної смертю потерпілого, свідчить про те, що право на відшкодування шкоди мають батьки, які були на утриманні потерпілого або мали на день смерті право на одержання від нього утримання, зокрема, були непрацездатними і потребували матеріальної допомоги. Разом з тим, з аналізу встановлених судом обставин та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували факт перебування позивача на утриманні померлого ОСОБА_3 , а тому твердження позивача про те, що вона перебувала на утриманні не знаходять свого підтвердження. Також, не знаходять свого підтвердження посилання ОСОБА_1 на те, що вона мала право на утримання від ОСОБА_3 , з огляду на її непрацездатний вік, адже з огляду на наведені законодавчі норми для встановлення наявності права на утримання, потрібна наявність двох фактів - непрацездатний вік та потреба в матеріальній допомозі. Враховуючи, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про потребу позивача в матеріальній допомозі, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 в розумінні ст. 202 СК України може вважатися такою, що мала право на утримання. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, дійшов обгрунтованого висновку про відстуність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування. Твердження позивача в апеляційній скарзі на те, що позиція суду першої інстанції не відповідає вимогам ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки норми ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не поширюються на правовідносини, що виникли із завдання шкоди, не заслуговують на увагу суду, з огляду на те, що мотиви ухваленого судового рішення ґрунтуються саме на положеннях ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що право на отримання страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника мають не тільки особи, які фактично перебували на утриманні у загиблого особи, а й ті, які мають право на одержання утримання за законом, проте, у справі, що є предметом розгляду позивачем не доведено, що вона потребує матеріальної допомоги, а тому відсутні підстави для стягнення страхового відшкодування. Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано висновки Верховного Суду, викладені в у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16- ц (провадження № 61-33638св18), від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц (провадження № 61-20355св19) та від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц (провадження № 61-320св20) з огляду на те, що вищевказані правові висновки сформульовано Верховним Судом за інших встановлених фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Ієговської Анастасії Олександрівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2022 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді Л. М. Дьомич О. Л. Карпенко