Ухвала КЦС ВС № 463/2643/21

У Х В А Л А 29 листопада 2022 року м. Київ справа № 463/2643/21 провадження № 61-10285ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В., розглянув касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», Львівського міського комунального підприємства «Господар» про перерахунок вартості комунальних послуг, відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (далі - ЛМКП «Львівтеплоенерго»), Львівського міського комунального підприємства «Господар» (далі - ЛМКП «Господар») про захист прав споживачів, просив: зобов`язати ЛМКП «Господар» зняти нарахування вартості невикористаних комунальних послуг з квартири АДРЕСА_1 , за період його тимчасової відсутності з 09 березня до 16 травня 2020 року згідно з пунктом 6 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; зобов`язати ЛМКП «Господар» виготовити відкоректований опитувальний лист споживача теплової енергії житлового будинку АДРЕСА_2 із зазначенням обсягів споживання теплової енергії на опалення місць загального користування; визнати правомірною його вимогу на відшкодування оплати послуг за централізоване опалення, на зменшення оплати послуг з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 відповідно до пунктів 2, 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, пунктом 10 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та комунального господарства України «Про затвердження Методики розподілу між споживачами у будівлі комунальних послуг» № 315 від 22 листопада 2018 року та зобов`язати ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконати перерахунок вартості послуг з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 за опалювальні періоди з 2018 року до 2021 року з врахуванням вартості послуг з опалення місць загального користування (загальної площі) будинку; зобов`язати відповідачів відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн з кожного, завдану йому протиправними діями, які полягають у систематичному порушенні прав споживача комунальних послуг на протязі тривалого часу. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 06 грудня 2021 року, залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 липня 2022 року, позов задоволено частково. Зобов`язано ЛМКП «Львівтеплоенерго» виконати перерахунок наданих ОСОБА_1 послуг з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, за період з 25 січня 2019 року до кінця опалювального періоду 2021 року. Стягнено з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. У жовтні 2022 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 липня 2022 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову у цій справі є вимоги немайнового характеру і вимога майнового характеру, які випливають із правовідносин із захисту прав споживачів. Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01 січня 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 481,00 грн. Ціна позову у цій справі (відшкодування моральної шкоди) становить 2 000,00 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн*250=620 250 грн). Отже, зазначена справа в частині похідної вимоги про відшкодування шкоди відповідно до пункту 5 статті 19 ЦПК України є малозначною. Вимогами немайнового характеру є перерахунок вартості комунальних послуг. Верховний Суд врахував, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який обґрунтовано нормами Закону України «Про захист прав споживачів», водночас позовними вимогами є також вимоги немайнового характеру, тому є підстави для застосування пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для визнання справи малозначною. Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України. Отже, зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, предмет касаційного оскарження. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має суспільне значення, є необґрунтованими, оскільки не підтверджені. Посилання на винятки, визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не можуть бути підставою для висновків про наявність обставин, за яких рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки оскаржені заявником рішення судів ухвалені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 05 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», Львівського комунального підприємства «Господар» про перерахунок вартості комунальних послуг, відшкодування моральної шкоди відмовити. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко