Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/10895/22

Справа № 127/10895/22 Провадження № 22-ц/801/2052/2022 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2022 рокуСправа № 127/10895/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Оніщука В.В., суддів: Медвецького С.К., Копаничук С.Г., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2022 року, ухвалене у складі судді Короля О.П., в залі суду, встановив: У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є сином відповідача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24.03.2004. Судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 16.01.2019 було вирішено питання про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в розмірі ј частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_1 до його повноліття. Було відкрито виконавче провадження, і здійснювалось примусове стягнення коштів (аліментів) з відповідача до повноліття позивача. 16.02.2022 позивачу виповнилось 18 років та стягнення аліментів було припинено, однак позивач є студентом 3 курсу денної форми навчання Вінницького технічного фахового коледжу, що підтверджується довідкою №38 від 28.01.2022. У зв`язку із навчанням позивач не має змоги працювати, не має достатніх самостійних коштів на існування, а також на навчання (відвідувати додаткові заняття, купувати учбові засоби, техніку для навчання). Батько як до повноліття, так і після досягнення повноліття сином не цікавиться та не дбає про його матеріальне забезпечення, хоча має таку можливість оскільки є військовим пенсіонером, має декілька квартир у власності, а також має змогу, зважаючи на свій вік, працювати. Мати позивача повністю утримує сина, надає йому посильну матеріальну допомогу на навчання та несе витрати на утримання своєї матері, яка прикута до ліжка, придбання навчально-методичних посібників, підручників, тощо, але сама не в змозі оплачувати всі потреби сина в навчанні належним чином та утримувати сина. Таким чином ОСОБА_1 знаходиться у скрутному матеріальному становищі і потребує матеріальної допомоги з боку обох батьків. Відповідач не бажає добровільно вирішити питання про продовження виплати аліментів на утримання сина в період навчання, і взагалі не спілкується багато років, не цікавиться його життям. На підставі викладеного, позивач звернувшись в суд з даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , який навчається у Вінницькому технічному фаховому коледжі аліменти в розмірі 1/4 частки доходу від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи стягнення з дня подання позову в суд і до закінчення навчання - 30.06.2023, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_1 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи стягнення з 25.05.2022 до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не більше, ніж до досягнення двадцяти трьох років. Допущено негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання розподілу судових витрат. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у зв`язку із навчанням не має змоги працювати, не має достатніх самостійних коштів на існування, а також на навчання (відвідувати додаткові заняття, купувати учбові засоби, техніку для навчання). Позивач знаходиться у скрутному матеріальному становищі і потребує матеріальної допомоги обох батьків. Також при визначенні розміру аліментів та матеріальних можливостей відповідача судом враховано, що платник аліментів є працездатною, здоровою людиною, є військовим пенсіонером та може працювати і мати додатковий дохід. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким стягнути з нього на користь позивача аліменти на утримання сина у розмірі 1/8 частки його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 25.05.2022 до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не більше, ніж до досягнення двадцяти трьох років. В обґрунтування апеляційної скарги заявником вказано, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено відповідача про розгляд справи, а також не було досліджено його майновий стан. Крім того, місцевим судом не було взято до уваги той факт, що позивач навчається на бюджетній основі і відповідно за своє навчання не платить, а також, що останній отримує дохід у вигляді стипендії. Разом з тим, відповідачем зазначено, що після розірвання шлюбу з матір`ю позивача - ОСОБА_3 він одружився з ОСОБА_4 , від шлюбу з якою у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька - ОСОБА_7 . Відтак, на утриманні ОСОБА_2 перебуває малолітня дитина та дружина, яка на даний час не працює і отримує лише щомісячну допомогу при народженні дитини в розмірі 860 грн. Крім того, з відповідачем та його дружиною проживає також її дитина від першого шлюбу, яка теж перебуває на утриманні ОСОБА_2 ОСОБА_2 отримує пенсію в розмірі 11 525,30 грн, при цьому інших доходів у нього немає. Окрім іншого, апелянт вказує на необхідність сплати ним комунальних платежів, що також потребує значних витрат. На апеляційну скаргу позивачем надано відзив, у якому просить відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на підставі статті 369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам закону в повній мірі. Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24.03.2004 батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 16.01.2019 стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_1 до повноліття останнього. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 виповнилось 18 років, що явилось підставою для припинення стягнення аліментів за судовим наказом. Згідно з довідкою №38, виданою 28.01.2022 Вінницьким технічним фаховим коледжем, ОСОБА_1 навчається на 3 курсі денної форми навчання Вінницького фахового коледжу за спеціальністю 123 Комп`ютерна інженерія, термін навчання з 01.09.2019 по 30.06.2023, навчання на бюджетній основі. Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до статті 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що: «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)». Аналогічний висновок міститься у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Отже, для вирішення питання щодо стягнення аліментів суд має з`ясувати три складові: чи повнолітня дитина продовжує навчання, чи потребує вона матеріальної допомоги та чи може надавати таку матеріальну допомогу один з батьків, який не приймає участі в утриманні дитини. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оцінюючи доводи апеляційної скарги стосовно розміру аліментів, що підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, слід зазначити наступне. Встановивши, що ОСОБА_1 досягнувши повноліття продовжує навчатися у Вінницькому фаховому коледжі за спеціальністю 123 Комп`ютерна інженерія та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а ОСОБА_2 , який є працездатною особою та військовим пенсіонером, зобов`язаний та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина, суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази на предмет їх належності, допустимості та достатності для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення аліментів та обґрунтовано стягнув їх, починаючи від дня пред`явлення позову, з урахуванням факту встановлення батьківства. Разом з тим, зробивши висновок про визначення розміру аліментів у розмірі 1/4 частки від доходу відповідача, суд першої інстанції неповно навів мотиви такого рішення та не в достатній мірі врахував матеріальний стан ОСОБА_2 , а також інші обставини справи. Так, ОСОБА_2 з 12.09.2018 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 12.09.2018. Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 07.08.2021 ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Із довідки, виданої Управлінням соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради №2665 від 01.11.2022 видно, що ОСОБА_4 знаходиться на обліку в УСЗН (Правобережне) ДСП ВМР та отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні однієї дитини в розмірі 860 грн. ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Вінницькій області і отримує пенсію за вислугу років та за період з січня 2022 року по жовтень 2022 року отримав 103 650,90 грн, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 01.11.2022. Із вказаної довідки вбачається, що відповідач отримує дохід в розмірі 11 525,30 грн на місяць. Відповідно до довідки МКП «Управляюча компанія «Господар Люкс» №05-21/1045 від 24.10.2022, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає разом із ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .. Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 27.03.2007 ОСОБА_4 має доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 02.11.2022 ОСОБА_4 , за період з 1 кварталу 2021 року по 2 квартал 2022 року, остання отримувала доходи лише з Департаменту соціальної політики ВМР. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 02.11.2022 ОСОБА_2 , за період з 1 кварталу 2021 року по 2 квартал 2022 року, останній отримував доходи лише з Департаменту соціальної політики ВМР. Також, з матеріалів справи видно, що за період з січня 2022 року по вересень 2022 року позивач ОСОБА_1 отримав дохід в розмірі 13 827,07 грн, що підтверджується довідкою №78 від 19.10.2022, виданою Вінницьким технічним фаховим коледжем. Із вказаної довідки вбачається, що позивач отримує дохід в розмірі 1 510 грн на місяць. Вирішуючи питання про стягнення аліментів, суд зазначає, що аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання. Крім того, суд звертає увагу на те, що обов`язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання покладено на обох батьків, тобто мати позивача - ОСОБА_3 не звільняється від обов`язку по утриманню дитини. Отже, з урахуванням наведеного вище, зокрема, перебування на утриманні ОСОБА_2 малолітньої дитини та дружини, яка не працює та отримує лише щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини, а також зважаючи на те, що відповідач є пенсіонером та в якості доходу має лише пенсійні виплати, апеляційний суд приходить до висновку про обгрунтованість доводів апеляційної скарги в частині розміру визначених судом аліментів, тому рішення суду першої інстанції у відповідності до вимог статті 376 ЦПК України слід змінити та визначити розмір аліментів, з урахуванням матеріального становища відповідача ОСОБА_2 , потреб дитини, яка продовжує навчання на бюджетній формі і отримує стипендію у розмірі 1 510 грн на місяць, його місця проживання, та можливості одержання утримання від обох батьків - у розмірі 1/8 частки усіх видів його заробітку, починаючи від 25.05.2022 до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не більше, ніж до досягнення двадцяти трьох років. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, з огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів, при цьому підстави для скасування судового рішення відсутні. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Враховуючи, що судом частково задоволено позовні вимоги, які підлягали оплаті судовим збором у розмірі 992,40 грн та частково задоволено апеляційну скаргу відповідача оплачену судовим збором у розмірі 1 488,60 грн, з врахуванням положень статті 141 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність компенсації ОСОБА_2 за рахунок державного бюджету різниці між судовим збором сплаченим до суду апеляційної інстанції та судовим збором, який підлягав оплаті при зверненні з позовом 496,20 грн (1 488,60 грн - 992,40 грн). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2022 року в частині визначення розміру аліментів змінити. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання задовольнити частково. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання у розмірі 1/8 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи стягнення з 25.05.2022 до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не більше, ніж до досягнення двадцяти трьох років. Компенсувати ОСОБА_2 496,20 грн судових витрат за рахунок державного бюджету у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В. В. Оніщук Судді: С. К. Медвецький С. Г. Копаничук