Постанова 4824 № 359/299/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 359/299/19 № апеляційного провадження: 22-ц/824/3117/2022 Головуючий у суді першої інстанції: Борець Є.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А. 29 листопада 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Семенюк Т.А. Суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., при секретарі - Пасічник К.В., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві, справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора, Державної фіскальної служби на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,- В С ТА Н О В И В : В січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із даним позовом, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що позивач є засновником та директором ПП «Весна». Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 26 червня 2008 року порушено кримінальну справу за фактом вчинення службовими особами ПП «Весна» злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України. Зазначав, що постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 03 вересня 2008 року було порушено кримінальну справу за фактом вчинення директором ПП «Весна» ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України. Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 03 вересня 2008 року позивач притягнутий в якості обвинуваченого, йому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України. Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 20 січня 2010 року ОСОБА_1 був притягнутий в якості обвинуваченого, йому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.212, ч.1, ч.2 ст.366 КК України. 20 травня 2009 року позивач був затриманий. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2009 року йому був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 04 червня 2014 року, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, була повернута до Генеральної прокуратури України для організації досудового розслідування. Вказував, що постановою заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області від 30 серпня 2016 року кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, було закрито у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу вказаного злочину. У зв`язку з тим, що він - ОСОБА_1 був безпідставно притягнутий до кримінальної відповідальності та тривалий час перебував під вартою, він зазнав душевні переживання. У такий спосіб йому була заподіяна моральна шкодав розмірі 4 038 750 гривень. Крім того, позивач втратив заробітну плату в розмірі 390573 гривень 15 копійок та дивіденди в розмірі 292370 гривень 54 копійок. На підставі викладеного, просив суд відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 4 038 750 гривень, втрачену заробітну плату в розмірі 39 0573 гривень 15 копійок та дивіденди в розмірі 292 370 гривень 54 копійок за рахунок державного бюджету України шляхом безспірного списання вказаних грошових коштів з єдиного казначейського рахунку, а також зобов`язати Пенсійний фонд України зарахувати до загального трудового стажу позивача період перебування під вартою, досудовим розслідуванням та судовим слідством. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 16 серпня 2021 року (а.с.90-91 т.2) провадження в частині вимоги про зобов`язання Пенсійного фонду України зарахувати до загального трудового стажу позивача період перебування під вартою, досудовим розслідуванням та судовим слідством - закрито. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 16 серпня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Відшкодовано ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн. за рахунок державного бюджету України шляхом безспірного списання вказаних грошових коштів з єдиного казначейського рахунку. У задоволенні позову в частині інших вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що у висновку експерта №1-10/10 від 10 жовтня 2019 року (а.с. 171-190 т.1) встановлено орієнтований розмір компенсації моральних переживань спричинених позивачу психотравмуючою ситуацією, який склав 600 мінімальних заробітних плат. Станом на день ухвалення рішення суду розмір мінімальної заробітної плати становить 6000 гривень. Ці обставини свідчать про те, що орієнтований розмір моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_2 , склав 3 600 000 гривень (6 000*600). Вказує, що у оскаржуваному рішенні зазначено про те, що визначений позивачем розмір моральної шкоди не узгоджується з вимогами розумності і справедливості, що підлягає зменшенню до 1 000 000 гривень, проте апелянт вважає, що враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, можливості реалізації здібностей потерпілого, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, та зменшення його у 3,6 рази є необґрунтованим та несправедливим, а за відсутності доказів, які спростували рівень завданої позивачу моральної шкоди є таким що продовжує принижувати людську гідність ОСОБА_1 та не відповідає вимогам ст. 81 ЦПК України. Також вважає, що судом першої інстанції не враховано, що незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури розпочато з часу порушення кримінальної справи, в ході якої здійснювались незаконні дії по відношенню до ОСОБА_1 тобто з 03.09.2008 року, та розпочались здійснювати перешкоди до ведення фінансово господарської діяльності, бухгалтерського обліку шляхом проведення слідчих та оперативно - розшукових заходів що і позбавляло можливості, як здійснювати фінансово - господарську діяльність так і нараховувати як заробітну плату так і дивіденди від господарської діяльності приватного підприємства. Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор Орленко А.О. в інтересах Офісу Генерального прокурора подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що постановою Перечинського районного суду від 24.03.2014, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.06.2014, кримінальну справу № 69-97 за обвинуваченням ОСОБА_3 ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України повернуто прокурору на додаткове розслідування. У подальшому СУ ФР ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відомості про кримінальне провадження 29.07.2014 внесено до ЄРДР за № 32014040000000081 щодо службових осіб ПП «Весна» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Підслідність у кримінальному провадженні № 32014040000000081 26.08.2014 визначено за СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області, 23.09.2014 слідчим прийнято до провадження та 30.08.2016 закрито на підставі п. 2. ч. 1 ст. 284 КПК України. Повідомлення про підозру у кримінальному провадженні не оголошувалось. Відповідно до п. 3 Положення про застосування цього Закону, затверджене наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 № 6/5/3/41, право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає лише у випадку повної його реабілітації. Зазначив, що внесені 29.07.2014 до ЄРДР відомості за № 32014040000000081 не стосуються обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України. Кримінальне провадження № 32014040000000081 закрито 30.08.2016 у зв`язку з відсутністю в діянні службових осіб ПП «Весна» складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, про що ОСОБА_2 повідомлено. Проте, порядок поновлення порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди йому не роз`яснювався та не повідомлялося, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновлення порушених прав. До прокуратури Закарпатської області та СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області звернення ОСОБА_3 з приводу відшкодування шкоди також не надходили. Вважає, що оскільки остаточного процесуального рішення щодо обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України наразі не прийнято, а відтак повної реабілітації позивача не відбулося, висновки суду про виникнення у ОСОБА_3 права на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, є передчасними і безпідставними. Не погоджуючись з рішенням суду, ДФС України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначало, що вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не надав доказів та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів та вини останніх в її заподіянні. У жовтні 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника Офісу генеральної прокуратури - Чипової О.В. на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому представник відповідача просила відмовити в задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначаючи, що посилання позивача на орієнтовний еквівалент моральних страждань зазначеного у висновку Українського центру судових експертиз від 10.10.2019 року №1-10/10 не є остаточним, оскільки згідно правового висновку викладеного у рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.11.2015 у справі № 6-10388св15 висновки за результатами соціально - психологічного дослідження (судової психологічної експертизи) носять ймовірний характер, тому при вирішенні питання про визначення розміру компенсації моральної шкоди мають перевірятися у сукупності з іншими доказами у справі. В лютому 2022 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ДФС України, в якому позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, посилаючись на те, що апеляційна скарга необґрунтована, а доводи не заслуговують на увагу, оскільки моральна шкода позивача підтверджується показами свідків, письмовими скаргами, висновком експерта Українського центру судових експертиз від 10.10.2019 року №1-10/10та матеріалами статей журналістів, які були досліджені судовим експертом - психологом. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: ОСОБА_4 - головуючий суддя, Вербова І.М., Головачов Я.В. На підставі Розпорядження керівника апарату Київського апеляційного суду Радченка О.М. № 539/0602/21 від 30 листопада 2021 року «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ», відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та підпунктів 5.4. розділу ІІ Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського апеляційного суду, у зв`язку із прийняттям рішення Вищої ради правосуддя від 25 листопада 2021 року №2259/0/15-21, суддю ОСОБА_4 звільнено з посади судді Київського апеляційного суду, призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи № 359/299/19 (а/п 22-ц/824/14813/2021). Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 листопада 2021 року визначено склад колегії суддів: Семенюк Т.А. - головуючий суддя, судді - Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М. Справу за апеляційнимискаргами ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора, ДФС України на рішення Бориспільського міськрайонного суду від 16 серпня 2021 року прийнято до провадження. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є керівником ПП «Весна». Ця обставина підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №136057 (а.с.49 т.1). Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 26 червня 2008 року (а.с.12-13 т.1) було порушено кримінальну справу за фактом вчинення службовими особами ПП «Весна» злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.2 ст. 366 КК України. Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 3 вересня 2008 року (а.с.14-15 т.1) було порушено кримінальну справу за фактом вчинення директором ПП «Весна» ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України. Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 3 вересня 2008 року (а.с.16-20 т.1) ОСОБА_1 був притягнутий в якості обвинуваченого, йому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України. Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 20 січня 2010 року (а.с.23-36 т.1) ОСОБА_1 був притягнутий в якості обвинуваченого, йому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.212, ч.1, ч.2 ст.366 КК України. 20 травня 2009 року ОСОБА_1 був затриманий, що підтверджується копією протоколу про затримання за підозрою у вчиненні злочину від 20 травня 2009 року (а.с.21 т.1). Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2009 року (а.с.22 т.1) ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2014 року (а.с.37-41 т.1), залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 4 червня 2014 року (а.с.42-43 т.1), кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, була повернута до Генеральної прокуратури України для організації досудового розслідування. Постановою заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області від 30 серпня 2016 року (а.с.44-47 т.1) кримінальне провадження в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні службових осіб ПП «Весна» складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначеною вище постановою від 30 серпня 2016 року кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу вказаного злочину обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що його було безпідставно притягнуто до кримінальної відповідальності, він тривалий час перебував під вартою та зазнав моральних страждань. Оскільки кримінальне провадження відносно нього було закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, просив задовольнити позовні вимоги. Суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини регулюються главою 82 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого слідчого ОВС СУ ПМ ДПА України від 26 червня 2008 року було порушено кримінальну справу за фактом вчинення службовими особами ПП «Весна» злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.2 ст. 366 КК України. (а.с.12-13 т.1) Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 3 вересня 2008 року було порушено кримінальну справу за фактом вчинення директором ПП «Весна» ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України. (а.с.14-15 т.1) Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 3 вересня 2008 року ОСОБА_1 був притягнутий в якості обвинуваченого, йому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 366 КК України. (а.с.16-20 т.1) Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України від 20 січня 2010 року (а.с.23-36 т.1) ОСОБА_1 був притягнутий в якості обвинуваченого, йому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.212, ч.1, ч.2 ст.366 КК України. 20 травня 2009 року ОСОБА_1 був затриманий, що підтверджується копією протоколу про затримання за підозрою у вчиненні злочину від 20 травня 2009 року (а.с.21 т.1). Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2009 року ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. (а.с.22 т.1) З довідок ДУ «Київський слідчий ізолятор» та установ виконання покарань вбачається, що ОСОБА_1 утримувався в ДУ «Київський слідчий ізолятор» з 25 травня 2009 року по 24 березня 2010 року, з 25 березня 2010 року по 13 квітня 2010 року утримувався у ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)», з 14 квітня 2010 року по 20 червня 2012 року утримувався у ДУ «Закаратська установа виконання покарань (№ 9)», звільнений на підставі вироку Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2012 року (а.с. 53, 55, 57 т. 1). Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 12 грудня 2012 року зазначений вирок змінено в частині розміру накладеного штрафу. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2013 року судові рішення скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд. Постановою Перечинського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 4 червня 2014 року, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, була повернута до Генеральної прокуратури України для організації досудового розслідування. (а.с.37-41,42-43 т.1) У подальшому, СУ ФР ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 29 липня 2014 року внесено до Єдиногго реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне провадження за № 32014040000000081 щодо службових осіб ПП «Весна» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Постановою заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області від 30 серпня 2016 року (а.с.44-47 т.1) кримінальне провадження в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні службових осіб ПП «Весна» складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що ОСОБА_1 оскаржував дану постанову, проте, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 29 серпня 2017 року, у задоволенні скарги відмовлено. При цьому судами встановлено, що у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 не вручено письмового повідомлення про підозру вчинення будь-якого кримінального правопорушення, ОСОБА_1 не має статусу ні заявника, ні потерпілого, їх представника чи законного представника. Тобто, згідно п. 4 ч. 1 ст. 303 КПК України, ОСОБА_1 не є суб`єктом оскарження постанови про закриття кримінального провадження, що виключає розгляд зазначеної скарги по суті. Як пояснили в судовому засіданні ОСОБА_1 та представник Офісу Генерального прокурора, будь-якого процесуального рішення щодо обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.28, ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 КК України до теперішнього часу не прийнято, доказів щодо закриття відносно ОСОБА_1 кримінального провадження за вказаним обвинуваченням з реабілітуючих підстав сторонами не надано. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з частинами першою, другою та сьомою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Підстави, порядок та розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню, встановлено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». У статті 1 Закону України Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» наведено перелік підстав, за наявності яких фізичній особі може бути відшкодовано шкоду, завдану внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення. Враховуючи те, що стаття 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» містить вичерпний перелік підстав відшкодування державою шкоди та у матеріалах справи відсутні відомості про наявності таких підстав, зокрема, відсутній виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 або рішення, яким були встановлені факти незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного застосування заходів кримінального провадження та закриття кримінального провадження або кримінальної справи щодо позивача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. Отже, у розумінні положень статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» ОСОБА_1 не є особою, яка має право на відшкодування моральної шкоди. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора, Державної фіскальної служби - задовольнити частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 серпня 2021 року - скасувати. Прийняти нову постанову наступного змісту. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури - відмовити. Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст виготовлено 30 листопада 2022 року. Головуючий Судді