Ухвала КЦС ВС № 2/0523/3004/2012

У Х В А Л А 01 грудня 2022 року м. Київ справа № 2/0523/3004/2012 провадження № 61-11393ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, встановив: У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи стягнення з моменту звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 08 жовтня 2012 року та до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 214, 60 грн. 17 листопада 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року у вказаній справі. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, виходячи з таких підстав. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). За приписами частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позовуне перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, є малозначною в силу вимог закону. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності цивільних правовідносин. Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться лише до незгоди з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що справа має виняткове значення для нього, оскільки фактично розмір нарахованих аліментів за період з 2012 року по 2022 рік становить більше 300 000, 00 грн, що повністю руйнує його життя та заганяє його у фінансову боргову яму, вказує, що аліменти за період перебування сторін у шлюбі стягнуті безпідставно. В оцінці доводів про винятковість значення справи для заявника Верховний Суд виходить з того, що оцінка наведених обставин здійснюється на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником, зокрема шляхом наведення заявником обґрунтованих об'єктивних обставин, які свідчитимуть про таку винятковість. Тобто, саме на заявника покладається обов'язок на власний розсуд здійснити належний виклад та обґрунтування обставин, які, на його думку, свідчать про виняткове значення для нього малозначної справи. Наведені ОСОБА_1 доводи фактично зводяться до заперечень на позов щодо підстав стягнення аліментів, яким судами попередніх інстанцій була надана правова оцінка, та свідчать про незгоду з оскаржуваними судовими рішеннями. Аналіз викладених у касаційній скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки незгода з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не свідчить про винятковість справи для заявника, а так само не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для заявника внаслідок ухвалення судового рішення. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання на випадки, передбачені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, є необґрунтованими. Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалені у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягають окремому розгляду заява ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішенняСолом'янського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, а також клопотання заявника про зупинення виконання рішення суду першої інстанції. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ухвалив: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: М. Ю. Тітов А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко