Ухвала КЦС ВС № 201/2520/20

Ухвала 23 листопада 2022 року м. Київ справа № 201/2520/20 провадження № 61-13784св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , комунальне підприємство «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради, розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2021 року у складі судді - Демидової С. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2021 рокуу складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О., ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду, в подальшому уточнивши 27 листопада 2020 року, з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , комунальне підприємство «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради (далі - КП «Центр реєстрації та надання послуг»Нивотрудівської сільської ради) про визнання протиправними рішення державного реєстратора та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позов мотивований тим, що 29 липня 2005 року між нею та ЗАТ «Агробанк», правонаступником - ЗАТ «Хоум Кредит Банк», укладено кредитний договір № 166-05/в, на підставі якого вона отримала кредит в розмірі 70 000,00 дол США строком з 29 липня 2005 року по 28 липня 2020 року зі сплатою 12 % річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між нею та ЗАТ «Агробанк» укладено іпотечний договір № 166-05/в/1 від 29 липня 2005 року, предметом іпотеки є 1/2 частина домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 та розташоване на земельній ділянці площею 1 212 кв. м, у фактичному користуванні з належними будівлями, загальною вартістю 381 591,00 грн. Їй не направлялося жодного повідомлення про зміну кредитора. З інформаційної довідки від 05 листопад 2019 року стало відомо, що 14 березня 2019 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на підставі іпотечного договору № 166-05/в/1 від 29 липня 2005 року. Однак, не може бути примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави, якщо таке майно виступає як місце постійного проживання позичальника. Державним реєстратором порушено Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». В порушення вимог частини п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» при набутті у власність іпотекодержателя іпотечного майна не було здійснено оцінку майна на момент такого набуття. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду. Разом з цим, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначено, що в доктрині приватного права та судовій практиці є усталеним, що для застосування віндикації між відповідачем та позивачем мають бути відсутні зобов`язально-правові відносини, порушення яких і стало причиною позбавлення позивача володіння своєю річчю, тобто право на віндикаційний позов надається лише суб`єкту речово-правових правовідносин. Тобто віндикація, як спосіб захисту, застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Відповідно до статті 37 ЗУ «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оспорено іпотекодавцем у суді, що є для іпотекодавця гарантією дотримання іпотекодержателем вимог закону щодо підстав та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Тому належним та ефективним способом захисту позивача, який вважає, що його право порушене тим, що право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, зареєстроване за відповідачем (іпотекодержателем) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), є позов про скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. Питання належного та ефективного способу захисту в контексті статті 37 Закону України «Про іпотеку», з урахуванням впливу принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є першочерговим для вирішення позову про скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що з огляду на обставини цієї справи є підстави для уточнення висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21). Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2022 року справу № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22) прийнято до провадження та призначено до розгляду. Правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22). У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється в випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку. Тому колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі. Керуючись статтями 252, 253, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Зупинити касаційне провадження у справі № 201/2520/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 759/5454/19. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: І. О. Дундар В. М. Коротун Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук