Постанова Полтавський апеляційний суд № 537/1630/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/1630/22 Номер провадження 33/814/1484/22Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2022 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Бродській В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 липня 2022 року,- В С Т А Н О В И В : Постановою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27/07/2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп. на користь держави. Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 08.07.2022 року о 08:40 год. в м. Кременчуці на вул. Халаменюка, 10, він керував транспортним засобом автомобілем ВАЗ 21043 д.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується висновком лікаря нарколога №872 від 08.07.2022, чим порушив вимоги п.2.9а), за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 липня 2022 року, та закрити провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що порушуючи вимоги закону суддя Крюківського районного суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.130 КУпАП належним чином не з`ясував обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки викладені в постанові висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а також не з`ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На підтвердження своєї позиції посилається на те, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №872 від 08.07.2022 року не підтверджується дослідженими у справі доказами, під час складання протоколу ОСОБА_1 запропонував пройти експрес-наркотест, але в порушення діючого законодавства у працівників поліції він був відсутній, тому він змушений був їхати до стаціонарного наркозакладу. Апелянт також зазначає, що він не порушував ПДР, у поліцейських не було жодних підстав його зупиняти та затримувати, а відеозапис, в порушення вимог законодавства, не є безперервним, в протоколі вказано, що додається відео бодікамери 476269, але під час огляду відеофайлів встановлено, що портативний реєстратор має іншу назву DSJX3. Окрім того, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому поважність причин пропуску строку обґрунтовується тим, що про розгляд справи на 27.07.2022 року він не був належно повідомлений, оскаржувану постанову отримав рекомендованим листом лише 26.10.2022 року, після чого ним 31.10.2022 року подано апеляційну скаргу. Перевіривши доводи апелянта щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження доходжу висновку, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, адже твердження апелянта підтверджуються матеріалами справи. Відповідно до положень ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. Враховуючи те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не брав участі в судовому засіданні під час розгляду справи. Копію постанови про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 отримав 26.10.2022 року, тому подана ним 31.10.2022 року апеляційна скарга підлягає розгляду. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 08.07.2022 року о 08:40 год. в м. Кременчуці на вул. Халаменюка, 10, ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем ВАЗ 21043 д.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується висновком лікаря нарколога №872 від 08.07.2022, чим порушив вимоги п.2.9а), за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично дане адміністративне правопорушення встановлено та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія ААБ №016953 від 08.07.2022 року, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №872 від 08.07.2022 року, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Пунктом 2.9а) ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як можна спостерігати із наявних матеріалів справи, водій ОСОБА_1 не виконав вимоги п.2.9а) ПДР України. Щодо доводів апелянта про те, що під час складання протоколу ОСОБА_1 не запропоновано пройти експрес-наркотест на місці, так як в порушення діючого законодавства у працівників поліції він був відсутній, тому він змушений був їхати до стаціонарного наркозакладу, суд зазначає наступне. Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу чи швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ №1452/735 від 11.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Із наведеного вище вбачається, що законодавством України у випадку виявлення поліцейським у водія ознак наркотичного сп`яніння, він зобов`язаний такого водія доправити до закладу охорони здоров`я для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння. Законодавством не передбачається проведення експрес-тестів на стан наркотичного сп`яніння на місці, а тому зазначений вище аргумент апелянта слід відхилити. Щодо доводів скаржника про те, що він не порушував ПДР, у поліцейських не було жодних підстав його зупиняти та затримувати суд зазначає наступне. Пунктом 31.4.7.е ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності вимогам, зокрема у разі відсутності передбаченого конструкцією бамперу або заднього захисного пристрою, грязезахисних фартухів і бризковиків. Із матеріалів справи, а саме із відеозапису та копії постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАР №5582543 від 08.07.2022, вбачається, що водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував ТЗ, на якому був відсутній передбачений конструкцією правий бризковик, чим порушив п.31.4.7.е ПДР, за що ч.1 ст.121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Отже, зупинення водія ОСОБА_1 працівниками поліції є законним, адже водій ОСОБА_1 допустив порушення ПДР. Окрім цього, відеозапис, долучений до матеріалів справи, є безперервним, на ньому видно напис «476269», що збігається із тим, який зазначений в протоколі. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65). Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Підстави, які б давали можливість суду першої інстанції вважати, що вказані вище докази є сумнівними, відсутні, оскільки вони дійсно узгоджуються між собою та є такими, що відповідають обставинам справи. У рішення ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76). Згідно положень ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. Тому, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И В : Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 липня 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 липня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає Суддя Полтавського апеляційного суду Г.Л. Карпушин