Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 335/3645/22(2-а/335/82/2022 )

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 335/3645/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., за участю секретаря судового засідання Давіденкою Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Запорізької міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2022 року (м. Запоріжжя, суддя Апаллонова Ю.В.) у справі № 335/3645/22 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради про скасування постанови, - встановив: 30 червня 2022 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради від 21.06.2022 № 151 про накладення щодо позивача адміністративного стягнення відносно за ч. 2 ст. 156 КУпАП, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2022 року позовні вимоги позивача задоволені. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що приймаючи рішення суд виходив з того, що адміністративна комісія утворена та підпорядковується саме Виконавчому комітету Запорізької міської ради й не наділена самостійною адміністративною процесуальною правосуб`єктністю. Отже, саме Виконавчий комітет Запорізької міської ради є належним відповідачем у спірних правовідносинах. Проте, наведені висновки суду суперечать судовій практиці Верховного Суду викладеній, зокрема у постановах від 05.02.2020 року у справі №265/6669/18 та від 13.01.2020 у справі № 263/6228/19. У постановах від 27.05.2020 справ № 161/9747/17, 09.07.2020 справа № 803/299/18 Верховний Суд зазначив, що «під час прийняття постанови про притягнення порушника до адміністративної відповідальності адміністративною комісією при ВК Луцької міської ради вчинено дії, право на які їй делеговані державним органом, а отже, в даному випадку адміністративна комісія має всі притаманні державному органу ознаки». За таких обставин, суд вирішив позовні вимоги пред`явлені до неналежного відповідача та не залучив до участі у справі належного відповідача - адміністративну комісію. Факт продажу позивачем 14.05.2022 року о 15:21 години алкогольних напоїв - вина «ReservaSauvignonBlanc», коньяк « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у заборонений час доби підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення ВАБ №680934 від 14.05.2022 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , від яких вона не відмовилась під час розгляду справи, письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , чеком від 14.05.2022 року о 15:21, які є належними та допустимими доказами у розумінні названих положень КУпАП та КАС України. За таких обставин, у адміністративної комісії не було підстав прийняти інше рішення, ніж визнати ОСОБА_1 винною у скоєнні адмінправопорушення передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП. Факт того, що ОСОБА_1 є працівником закладу торгівлі або громадського харчування позивачем не оскаржувався, обставини наведені стороною захисту, не підтверджено жодними доказами. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Від позивача відзив на апеляційну скаргу відповідача до апеляційного суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи. У судове засідання сторони, які у встановлений процесуальним законом спосіб повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явилися, що не перешкоджає розгляду справи. Колегією суддів розглянуто справу у відсутності осіб, що не з`явилися, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою від 21.06.2022 № 151 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 10200,00 грн. Згідно цієї постанови 14.05.2022 о 15.21 год. за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 здійснила продаж алкогольного напою - вино Reserva Sauvignon Blanc, коньяк Старий Кахеті з порушенням правил торгівлі, а саме п. 2 наказу військового командування і Запорізької військової адміністрації № 3 від 11.03.2022 «Про заборону торгівлі алкогольними напоями на території Запорізької області» (зі змінами). Не погодившись із постановою від 21.06.2022 № 151, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки: - оскаржуваною постановою, притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, за порушення нею вимог наказу військового командування і Запорізької обласної військової адміністрації від 11.03.2022 № 19 «Про заборону торгівлі алкогольними напоями зі змінами», який втратив чинність 07.05.2022 на підставі наказу військового командування і Запорізької обласної військової адміністрації від 07.05.2022 № 34; - спірною постановою штраф не накладався; - орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, не має права самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення; - фактичні обставини, викладені в оскаржуваній постанові, не утворюють складу адміністративного правопорушення, оскільки ґрунтуються на порушенні позивачем вимог нормативного акту, що втратив законну силу, та відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України доказів протилежного відповідачем не надано; - адміністративна комісія утворена та підпорядковується саме Виконавчому комітету Запорізької міської ради й не наділена самостійною адміністративною процесуальною правосуб`єктністю. Отже, саме Виконавчий комітет Запорізької міської ради є належним відповідачем у спірних правовідносинах. Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 3 статті 46 КАС України визначено, що відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено законом. При цьому, у розумінні КАС України, суб`єкт владних повноважень не обов`язково повинен мати статус юридичної особи. єдиною обов`язковою умовою, якою характеризується суб`єкт владних повноважень, є те, що останній наділений владними управлінськими функціями. Адміністративна комісія є колегіальним органом та за своїми функціональними повноваженнями є самостійним суб`єктом владних повноважень, який наділений владними управлінськими функціями щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та рішення якого можуть бути оскарженні в установленому КУпАП порядку. Отже, саме Адміністративна комісія є належним відповідачем у цій справі, як самостійний суб`єкт, наділений владними управлінськими функціями щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Такі висновки відповідають правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом, зокрема, у справі №265/6669/18 (постанова від 13.01.2020), у справі №161/9747/17 (постанова від 27.05.2020). З огляду на викладене, суд першої інстанції прийняв рішення стосовно неналежного відповідача. Відповідно до частин 3-7 статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Таким чином, суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо вирішення питань про залучення належного відповідача та/або співвідповідача у даній справі. Відтак, на вказаній стадії суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості усунути виявлені недоліки при розгляді справи судом першої інстанції. Також, колегія суддів також враховує, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання щодо залучення належного відповідача та вирішення адміністративного позову відносно вказаного відповідача. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №826/12172/18 та від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а, який має бути врахований судом. Водночас, позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду із відповідними позовними вимогами до належного відповідача. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись статтями 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Запорізької міської ради задовольнити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2022 року у справі № 335/3645/22 скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 30.11.2022 року. Головуючий суддя О.М. Панченко Суддя С.М. Іванов Суддя В.Є. Чередниченко