Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/12680/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2022 р.Справа № 480/12680/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т., представника відповідача Фадєєва В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 та додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст яких складено 18.04.2022 та 21.06.2022 року по справі № 480/12680/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, в якій просив визнати протиправним та скасувати наказ Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради № 343-а від 10.11.2021 «Про визнання таким, що втратив чинність наказ Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 29.09.2021 № 290-а «Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 ». В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що 19.11.2021 позивачем отримано лист Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 15.11.2021 № 1258/08.01-22 та наказ Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради № 343-а від 10.11.2021 «Про визнання таким, що втратив чинність наказ Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 29.09.2021 № 290-а «Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 ». Позивач вважає дії Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради протиправними, а спірний наказ незаконним з огляду на те, що Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не передбачає процедури або підстав для скасування вже присвоєної поштової адреси (чи визнання рішення про присвоєння такої адреси нечинним). Органам місцевого самоврядування не надано повноважень відміняти (скасовувати, анулювати) рішення про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна, а також не встановлено порядок прийняття відповідних рішень про відміну (скасування, анулювання) рішень про присвоєння поштової адреси об`єкта нерухомого майна. На думку позивача, відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, діяв у спосіб, законом не передбачений, а тому, встановлення факту втручання не на підставі закону є достатнім для визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради № 343-а від 10.11.2021 «Про визнання таким, що втратив чинність наказ Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 29.09.2021 № 290-а «Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 ». Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 року клопотання представника ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради витрати на правову допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. У задоволенні інших вимог клопотання - відмовлено. Відповідач, не погодившись з рішенням рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що наказом Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 29.09.2021 № 290-а адреса: АДРЕСА_1 присвоєна об`єкту, міні-магазин із зупинкою громадського транспорту, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5910136600:15:018:0013, що знаходиться в оренді у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Водночас, відповідач звертає увагу на те, що вищевказаний об`єкт не є об`єктом нерухомого майна, а є тимчасовою спорудою. Право власності ОСОБА_1 на цей об`єкт не зареєстроване у встановленому законом порядку, позивач не надав доказів законності розміщення такого об`єкту, а відтак не має законного права, яке б підлягало захисту в суді. Сама земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:15:018:0013 не була відведена орендодавцем Сумською міської радою під нове капітальне будівництво, а згідно договору оренди від 01.09.2017 вона надана в оренду під вже розміщену там тимчасову споруду. Абзацом четвертим пунктом 1.1 договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5910136600:15:018:0013) від 01.09.2017 визначено - на земельній ділянці знаходиться тимчасова споруда , а згідно пункт 2.1 цього договору сама земельна ділянка надана в оренду під розміщеним торгівельним кіоском. Також представник відповідача, звертає увагу, що рішенням ВК СМР від 17.08.2005 №441 «Про встановлення та облаштування громадського транспорту» затверджено результати конкурсу на право оренди земельної ділянки сам під розміщення малої архітектурної форми і затверджено додаток 2 Перелік місць розташування під розміщення малих архітектурних форм (міні- магазинів, кіосків) на зупинках громадського транспорту, де під №8 вказана саме зупинка громадського транспорту по АДРЕСА_1 , зуп. «АВТОВОКЗАЛ» замовник-переможець конкурсу ПП ОСОБА_2 . На переконання представника відповідача, спірний об`єкт це тимчасова споруда, якому відповідно до пункту першого абзацу другого частини третьої статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - адреса не присвоюється, а позивач не надав доказів законності її розміщення а відтак не має законного права яке б підлягало захисту в суді. Крім того, відповідач, не погодившись з додатковим рішенням рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане додаткове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу. Так, відповідач в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції зазначає, що відшкодувати судові витрати на адвоката можливо, але для цього недостатньо подати заяву та докази на підтвердження понесених витрат. Потрібно враховувати безліч аспектів та моментів, які є відмінними для кожної окремої судової справи. Отже, на переконання представника відповідача, відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн. є значно завищеними. Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційні скарги відповідача. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача, який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав апеляційні скарги, просив задовольнити їх, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційних скаргах. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 15.11.2006 між Сумською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки під розміщення міні- магазину за адресою: АДРЕСА_1 (зупинка громадського транспорту «Автовокзал»). Строк дії до 27.09.2011 року. У 2007 році проектною організацією ТОВ «Фішер» розроблено проекту документацію на будівництво міні-магазину із зупинкою громадського транспорту по АДРЕСА_1 (зупинка громадського транспорту «Автовокзал») в м. Суми. 17.06.2010 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт, на які не вимагається дозвіл, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 № 1104 «Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт» (а.с. 31). 23.12.2011 між Сумською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки під розміщеним міні-магазином за адресою: АДРЕСА_1 (зупинка громадського транспорту «Автовокзал»). Строк дії до 13.11.2016 року. 01.09.2017 між Сумською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки під розміщеним міні-магазином за адресою: м. Суми, вул. Степана Бандери (зупинка громадського транспорту «Автовокзал»). Строк дії до 26.07.2022 року (а.с. 36-39). 13.08.2021 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № СМ101210812507 по об`єкту: «Нове будівництво міні-магазину із зупинкою громадського транспорту в м. Суми, вул. Степана Бандери (зупинка громадського транспорту «Автовокзал»)». 29.09.2021 Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради прийнято наказ № 290-а «Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 » (а.с. 8). Листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради від 15.11.2021 № 1258/08.01-22 (а.с. 28-29) позивача повідомлено, що в ході розгляду судової справи № 480/9169/21 в Сумському окружному адміністративному суді за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради про скасування рішення ВК СМР від 31.08.2021 №492 в частині п. 13 додатку 1 щодо демонтажу тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 - виявлені обставини і факти, які свідчать, що об`єкт на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:15:018:0013 є тимчасової спорудою. Відповідно повідомлено, що наказом Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради №343-а від 10.11.2021 «Про визнання таким, що втратив чинність наказ Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 29.09.2021 № 290-а «Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 » (а.с. 9) - визнано таким, що втратив чинність наказ Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 29.09.2021 № 290-а «Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 », а адресу: АДРЕСА_1 , що була присвоєна міні-магазину із зупинкою громадського транспорту, розташованому на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:15:018:0013, що знаходиться в оренді у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 під розміщеним торгівельним кіоском (пункт 2.1 договору оренди земельної ділянки від 01.09.2017), анульовано. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належним чином наявності повноважень на прийняття наказу Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради № 343-а від 10.11.2021 «Про визнання таким, що втратив чинність наказ Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 29.09.2021 № 290-а «Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 », отже спірний наказ є протиправним, а позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи предмет даного спору, а відтак тривалість часу, затраченого представником позивача на підготовку та складання позовної заяви, участь у судових засіданнях, обгрунтованими є витрати по оплаті правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» адресою об`єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості. Порядок присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов`язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи. Адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. Реквізитами адреси є: 1) назва держави (Україна); 2) назва адміністративно- територіальної автономії у складі України - для об`єктів, розташованих на території Автономної Республіки Крим; 3) назва області (крім Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя); 4) назва району - для населених пунктів районного підпорядкування; 5) назва населеного пункту, а для об`єктів, розташованих за його межами, - назва найближчого населеного пункту (об`єднаної територіальної громади), розташованого у межах відповідного району (об`єднаної територіальної громади); 6) назва гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об`єкта (за наявності); 7) назва вулиці, площі, майдану, шосе, проспекту, бульвару, алеї, провулку, узвозу тощо (далі - вулиця) (за наявності); 8) номер об`єкта (будинку, будівлі, споруди); 9) номер корпусу - для об`єктів, які складаються з декількох корпусів; 10) номер квартири, гаражного боксу, машиномісця, іншого житлового та нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна (за наявності). Адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради; місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, змін7, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею. Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння. Відомості про присвоєння адреси доводяться до відома замовника будівництва в порядку, визначеному статтею 26-1 цього Закону, у день внесення інформації про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна до Реєстру будівельної діяльності. Програмні засоби Реєстру будівельної діяльності у день реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката забезпечують автоматичне направлення відповідному органу з присвоєння адреси повідомлення про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта до відома. Прийняття додаткових розпорядчих документів щодо присвоєння адреси, крім визначених цією статтею, не вимагається. Відповідно до ст. 26-4 Закону України «Про регулювання містобудівною діяльністю» Після запровадження електронної системи присвоєння, зміна, коригування, анулювання адреси щодо об`єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких набуто до запровадження цієї системи, здійснюються у порядку, визначеному статтею 263 цього Закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Документи для присвоєння, коригування адреси подаються відповідно до статті 26 і цього Закону. Присвоєння адреси здійснюється за вибором замовника після отримання права на виконання будівельних робіт або після прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію. Для присвоєння адреси подаються такі документи: 1) заява про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта із зазначенням прізвища, імені, по батькові заявника та реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності) - для фізичної особи або найменування та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - для юридичної особи, відомостей про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви); 2) копія документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується (споруджено) об`єкт (крім випадків, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес), - у разі, якщо право власності або користування земельною ділянкою не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 3) генеральний план об`єкта будівництва (у разі спорудження об`єкта на підставі проектної документації на будівництво) - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва; 4) копія документа, що дає право на виконання будівельних робіт, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи); 5) копія документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи); 6) копія документа, що посвідчує особу заявника, - у разі подання документів поштовим відправленням; 7) копія документа, що засвідчує повноваження представника, - у разі подання документів представником поштовим відправленням або в електронній формі. Копії документів, що подаються для присвоєння адреси, засвідчуються замовником (його представником). Орган з присвоєння адреси протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння, коригування адреси: 1) приймає рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси, яке повинно містити відомості про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви); 2) оприлюднює рішення про присвоєння, коригування/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності); 3) вносить інформацію про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси) до Реєстру будівельної діяльності. Рішення про присвоєння/відмову у присвоєнні адреси повинно додатково містити відомості про місце розташування об`єкта згідно з документом, що дає право на виконання будівельних робіт (у разі присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва), або документом, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (у разі присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта). Рішення про коригування адреси повинно додатково містити відомості про попередню адресу щодо закінченого будівництвом об`єкта. Рішення про відмову у присвоєнні, коригуванні адреси повинно містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства. Підставами для відмови у присвоєнні, коригуванні адреси є: 1) подання неповного пакета документів; 2) виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально; 3) подання заяви особою, яка не є замовником, або його представником - у разі подання заяви щодо присвоєння, коригування адреси щодо об`єкта будівництва; 4) подання заяви до органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння, коригування адреси на відповідній території. Відмова у присвоєнні, коригуванні адреси з підстав, не передбачених цією частішою, не допускається. В той же час, відповідно до змісту згаданого Закону, він не передбачає процедури або підстав для скасування вже присвоєної поштової адреси (чи визнання рішення про присвоєння такої адреси нечинним). Органам місцевого самоврядування не надано повноважень відміняти (скасовувати, анулювати) рішення про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна, а також не встановлено порядок прийняття відповідних рішень про відміну (скасування, анулювання) рішень про присвоєння поштової адреси об`єкта нерухомого майна. Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Колегія суддів зазначає, що у зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна. Прийнятий відповідачем (як суб`єктом владних повноважень) наказ від 29.09.2021 №290-а «Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 » є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для користувача земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, якому було присвоєно відповідну адресу, оскільки відповідна будівля і надалі знаходиться за такою адресою. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що втручання у право позивача (шляхом визнання нечинним рішення), було здійснено не на підставі закону. Отже, відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, діяв у спосіб, законом не передбачений, а тому, встановлення факту втручання не на підставі закону є достатнім для визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено належним чином наявності повноважень на прийняття наказу Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради № 343-а від 10.11.2021 «Про визнання таким, що втратив чинність наказ Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 29.09.2021 № 290-а «Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 », отже спірний наказ є протиправним, а тому позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню. Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до ч.1, 4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України). Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин. З матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано копії наступних документів: - договору про надання правової допомоги від 05.05.2021 № 11 (а.с. 69); - додаткової угоди від 01.12.2021 до договору про надання правової допомоги від 05.05.2021 № 11 (а.с. 70); - акту приймання-передачі виконаних робіт від 17.02.2022 (а.с. 73); - квитанції від 01.12.2021 № 2 на суму 5000,00 грн. (а.с. 71); Також, представником позивача надано розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 72), згідно якого адвокат надав, а позивач прийняв і оплатив наступні послуги: - зустріч з клієнтом, надання консультації, ознайомлення з листом Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 15.11.2021 № 1258/08.01-22; кількість витраченого часу - 1 год.; вартість - 1500 грн.; - складання позовної заяви про визнання протиправним та скасувати наказ Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради № 343-а від 10.11.2021 «Про визнання таким, що втратив чинність наказ Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 29.09.2021 № 290-а «Про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна: Сумська область, Сумський район, м. Суми, вул. Степана Бандери, 40-А» (підготовка додатків та подання позовної заяви з додатками до суду); кількість витраченого часу - 4 год.; вартість - 2000 грн.; - участь у судових засіданнях з розрахунку за кожне судове засідання: 28 грудня 2021 року 13 год. 00 хв. -13 год. 30 хв., 27 січня 2022 року 14 год. 00 хв. - 14 год. 30 хв., 16 лютого 2022 року 17 год. 00 хв. - 17 год. 30 хв.; кількість витраченого часу - 1,5 год.; вартість - 1500 грн.; Вартість послуг адвоката за цим розрахунком складає 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок. Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Дійсно, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, слід виходити з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг). Дослідивши надані представником позивача документи, суд вважає обґрунтованими витрати на оплату таких послуг, як складання позовної заяви у сумі 2000, 00 грн. та участь у судових засіданнях у сумі 1500,00 грн., з огляду на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг). Крім того, обсяг наданих послуг: надання консультації, ознайомлення з листом Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 15.11.2021 № 1258/08.01-22 не є співмірним із вартістю у сумі 1500,00 грн. Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінюючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. є завищеним, з огляду на наданий адвокатом обсяг послуг та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 4000 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, що відповідає критерію реальності таких витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 року та додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 по справі № 480/12680/21 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для їх скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 та додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 по справі № 480/12680/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя З.О. Кононенко Судді В.А. Калиновський О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 01.12.2022 року