Постанова 4824 № 753/12959/21

справа № 753/12959/21 головуючий у суді І інстанції Скуба А.В. провадження № 33/824/3665/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником - адвокатом Каракаєм Олексієм Володимировичем, на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАПКодексу України про адміністративні правопорушення,- В С Т А Н О В И В: Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 н.м.д.г., що становить 17 000 гривень, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 гривень. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , через захисника - адвоката Каракая Олексія Володимировича 11 листопада 2022 року подав апеляційну скаргу до суду першої інстанції, в якій просив скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Однак, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав. Право доступу до суду апеляційної інстанції для оскарження рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий судовий розгляд з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»). Згідно ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення строку на подачу скарги, повертається особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено. В своїх рішеннях ЄСПЛ вказує, що національний суд має право поновити строк на оскарження рішення суду нижчої інстанції, якщо апелянт у відповідному клопотанні наведе причину пропуску цього строку, і суд визнає цю причину поважною. Проте можливість суду щодо поновлення строку не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»). При визначенні наявності поважності причин пропуску, національний суд насамперед має виходити із наявності об`єктивних причин, які унеможливлювали особі вчасно подати апеляційну скаргу, або вчасно вжити заходів до оскарження судового рішення. У апеляційній скарзі апелянт порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та зазначає, що копію оскаржуваної постанови отримав 03 жовтня 2022 року. Розглянувши дане клопотання, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, зважаючи на таке. Суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що перебіг строку на апеляційне оскарження постанови суду, що прийнята за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, розпочинається з моменту винесення такої постанови судом. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що оскаржувана постанова була прийнята Дарницьким районним судом м. Києва 09 липня 2021 року. Отже, у даній справі перебіг строку на апеляційне оскарження розпочався з 09 липня 2021 року та закінчився 18 липня 2021 року. Натомість, як вбачається з матеріалів справи апеляційна скарга вперше була подана ОСОБА_1 до суду першої інстанції 15 вересня 2022 року (а.с.13-20). Постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року. Апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала (а.с.23-25). 11 листопада 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із апеляційною скаргою на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року. У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови апелянт вказує на те, що постанова про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку від 05 жовтня 2022 року не була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень на момент повторного звернення із апеляційною скаргою. Також щодо підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що у змісті протоколу про притягнення особи до адміністративної відповідальності та оскаржуваної постанови зазначена невірна адреса ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Адже дійсна адреса апелянта: АДРЕСА_2 . Наполягає, що інформування ОСОБА_1 за невірною адресою унеможливило вручення судової повістки та належне повідомлення апелянта про дату, час та місце розгляду справи. Окрім того, зазначає, що з матеріалів справи вбачається відсутність підтвердження надіслання повідомлення про дату та час розгляду адміністративного матеріалу, а також копії оскаржуваної постанови на адресу ОСОБА_1 . Оцінюючи наведені апелянтом підставі для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує таке. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 30 квітня 2021 року серії ГП 123332 вбачається, що адресою місця проживання ОСОБА_1 вказано АДРЕСА_1 (а.с.1). При цьому у вказаному протоколі зазначено, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться за викликом у Дарницькому районному суді м. Києва. У протоколі про адміністративне правопорушення міститься підпис ОСОБА_1 . Відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його. Водночас апелянтом не зазначено жодних зауважень щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення чи правильності заповнених даних щодо нього, зокрема, щодо зазначеної адреси місця проживання. Окрім того, як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 30 квітня 2021 року серії ГП 123332, ОСОБА_1 під підпис отримав копію вказаного протоколу про адміністративне правопорушення 30 квітня 2021 року. Отже, ОСОБА_1 мав можливість додатково повторно ознайомитися з відомостями, зазначеними в даному протоколі в період з 30 квітня 2021 року. Таким чином, апелянт був ознайомлений із складеним щодо нього протоколом про адміністративне правопорушення та місцем розгляду даної справи. Апеляційний суд зазначає, що захисник апелянта ознайомився з матеріалами справи 12 вересня 2022 року, що вбачається з відмітки на заяві (а.с.10). При цьому, звертаючись до суду з апеляційною скаргою вперше 15 вересня 2022 року апелянт не посилався на неправильність адреси місця проживання в протоколі про адміністративне правопорушення. Натомість, апеляційний суд бере до уваги, що апелянт ОСОБА_1 при зверненні до суду з апеляційною скаргою вперше 15 вересня 2022 року у апеляційній скарзі зазначав адресу свого місця проживання: АДРЕСА_1 , яка є ідентичною до адреси, вказаної в протоколі про адміністративне правопорушення від 30 квітня 2021 року серії ГП 123332 та адреси, на яку судом першої інстанції направлялася судова повстка з метою повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи (а.с.13). Отже, посилання апелянта на неналежність його повідомлення судом першої інстанції про розгляд справи апеляційний суд оцінює критично та відхиляє. Інших підстав поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 не зазначено. Відповідно до вимог ст.129 Конституції України, ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності можливість своєчасно дізнатись про день та час судового засідання. Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України», якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Отже, ОСОБА_1 , будучи самостійним суб`єктом оскарження та ознайомленим з складеним щодо нього протоколом про адміністративне правопорушення, місцем розгляду справи, належним чином повідомлений про наявність справи про адміністративне правопорушення, не скористався своїм правом на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції в строки, що визначені чинним законодавством та, зважаючи на відсутність перешкод для реалізації такого права, пропустив такий строк без поважних причин. При цьому слід зауважити, що, розглядаючи повторне клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд звертає увагу на те, що жодних нових доказів на підтвердження існування обставин, які були чи об`єктивно є непереборними, і які не залежали від волевиявлення апелянта, чи які перешкоджали або створювали труднощі, або унеможливлювали своєчасно подати апеляційну скаргу чи будь-яким способом заявити про свою незгоду з винесеним судом рішенням, або вчинити будь-які інші дії, які можна було б розцінювати як спробу вчасного оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційному суду не надано. Водночас апеляційний суд звертає увагу, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду з апеляційною скаргою. За таких обставин апеляційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником - адвокатом Каракаєм Олексієм Володимировичем, на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 н.м.д.г., що становить 17 000 гривень, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 гривень. - повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Березовенко