Постанова 4824 № 756/2497/22

Постанова Іменем України Єдиний унікальний номер справи 756/2497/21 Номер провадження 22-ц/824/9713/2022 Головуючий у суді першої інстанції І. С. Шролик Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач 16 листопада 2022 року місто Київ Справа №756/2497/22 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. секретар судового засідання Сіра Ю. М. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 червня 2022 року, ухваленеу складі судді Шролик І.С., в приміщенні Оболонськогорайонного суду м.Києва, повне рішення складено 04 липня 2022 року у с т а н о в и в: У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, уточненим у подальшому, до ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення премії у розмірі посадового окладу та моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що працює в ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» на посаді начальника Державного центру персоналізації документів з 01.12.2014. 19.11.2021 Підприємством видано наказ № 1544-к «Про дисциплінарне стягнення», яким йому було оголошено догану за результатами службового розслідування стосовно оплати праці працівникам ДП «ПК «Україна» під час простою, не з вини працівника, на період оголошення карантину, що призвело до порушення керівниками структурних підрозділів вимог локальних нормативних актів, а також порушення п. 3.3 Положення про Державний центр персоналізації документів, п.п. 2.2, 2.19, 2.26 Посадової інструкції начальника Державного центру персоналізації документів; п. 3.1.2 та п. 7.1 Правил внутрішньо трудового розпорядку ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів», Положення про порядок встановлення та документального оформлення фактів простою на ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів», затвердженого наказом від 16.08.2019 №

114. Позивач стверджує, що жодних порушень трудової дисципліни не допускав, всі посадові обов`язки виконував сумлінно, а оголошення догани є наслідком неприязних стосунків між ним та керівництвом ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» та упередженого ставлення до нього. Уважає зазначений наказ незаконним і таким, що підлягає скасуванню з виплатою йому премії в кінці року, яку не отримав через наявне стягнення. Також зазначив, що через оголошення догани йому було завдано моральну шкоду, оскільки він вимушений звертатися до керівництва, витрачати час для правничої допомоги. У зв`язку із зазначеним просив суд визнати незаконним й скасувати наказ ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» від 19.11.2021 року №1544-к «Про дисциплінарне стягнення», яким ОСОБА_1 оголошено догану та стягнути з відповідача на користь позивача премію у розмірі посадового окладу в сумі 49 615,00 та моральну шкоду одну гривню. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення премії у розмірі посадового окладу та моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» від 19.11.2021 № 1544-к «Про дисциплінарне стягнення», яким ОСОБА_1 оголошено догану. Стягнуто з ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» на користь ОСОБА_1 премію у розмірі посадового окладу у сумі 49 615,00 грн. У задоволенні решти частини вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погоджуючись із рішенням суду ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції під час розгляду справи не досліджено факт відсутності погодження доповідних записок позивача заступником директора у період з 11.06.2021 та не надано зазначеним обставинам належної правової оцінки. Помилковим та безпідставним вважає висновок суду про те, що доповідні записки були передані позивачем безпосередньому керівнику, хоча і адресовані на керівництво комбінату, оскільки у період з травня по серпень 2021 року безпосереднім керівником позивача був заступник директора з інформаційних технологій та персоналізації, а не т.в.о. директора. Незаконним та необґрунтованим уважає висновок суду про недопущення позивачем порушення положень, інструкцій та правил, оскільки ним не здійснено належний розподіл обов`язків, неефективно використано трудові ресурси, чим порушено п. 3.3 Положення про ДЦПД, п 2.2., 2.19. 2.26 Інструкції та визначений Положенням №114 порядок встановлення простою не з вини працівника. Суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що всупереч вимогам Положення № 114 позивачем не було дотримано форми доповідної записки, визначеної у додатку №1 до Положення №114, чим також порушено Правила внутрішнього розпорядку та посадової інструкції начальника ДЦПД. Також суд не прийняв до уваги той факт, що всупереч вимогам ст. 113 КЗпП України позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження повідомлення працівниками ДЦПД власника або уповноважених осіб. Даний факт спростовує твердження позивача стосовно відсутності завантаження окремих працівників ДЦПД роботою. Апелянт уважає, що суд дійшов помилково висновку про відсутність порушення позивачем локальних нормативних актів підприємства. Зазначені у висновку службового розслідування відомості не були належним чином розглянуті і проаналізовані судом. Впродовж травня - серпня 2021 року позивачем завчасно готувалися доповідні записки щодо встановлення для окремих підлеглих працівників ДЦПД простою внаслідок встановленого у державі карантину, хоча інші працівники цього ж структурного підрозділу продовжували працювати у штатному режимі. Суд не звернув увагу на те, що внаслідок порушення позивачем порядку ініціювання простоїв з різних підстав (карантинного або виробничого) призвело до економічно необґрунтованого витрачання трудових ресурсів та коштів державного підприємства. Апелянт зазначив, що під час розгляду справи суддею було досліджено документ (лист начальника ЮУ Я. М. Пицика), що не стосується суті спору, за результатами чого суд прийшов до хибного висновку, що відобразив у рішенні. Крім того апелянт вказав, що всупереч вимогам ЦПК України суддею було рекомендовано позивачу уточнити свої вимоги, що є проявом прихильності судді до позивача. Також в порушення норм ст. 13, 43, 49 ЦПК України судом було прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, якою він фактично змінив не лише позовні вимоги, а й предмет і підстави позову та викладені в ньому позовні вимоги щодо стягнення премії. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 зазначив, що з наведеними відповідачем доводами та зазначеними підставами для скасування рішення суду не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі письмовими доказами. Жодних вимог локальних нормативних актів підприємства безпосередньо позивачем у своїй діяльності не порушено, а тому притягнення його до дисциплінарної відповідальності є незаконним. Вказав, що у в.о. директора комбінату не було заперечень щодо правильності оформлення доповідних записок. За практикою роботи комбінат і раніше, і зараз усі доповідні записки щодо простою пишуться на ім`я директора, оскільки саме він затверджує наказ про простій. У період написання спірних доповідних записок безпосереднім керівником ОСОБА_1 як керівника Державного центру персоналізації документів був директор ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів», на ім`я якого позивачем готувалися доповідні записки. При цьому сам Центр підпорядковувався спочатку директору, а потім після введення посади заступника директора з інформаційних технологій та персоналізації - заступнику, доповідні яким були погоджені. Зазначив про те, що Положення № 114 не містять обов`язку керівника структурного підрозділу складати доповідну записку після та/або на підставі службової записки, складеної окремим працівником. Ним, як керівником ДЦПД, були вжиті всі незалежні від нього заходи по усуненню причин простою та обмеження строку його дії, відповідно до вимог Положення №

114. Будь - яке невиконання вказаного Положення або порушення трудової дисципліни, про які зазначає відповідач зі сторони позивача не допускалися. Вказав про те, що як керівник ДЦПД готував доповідні записки у суворій відповідності з вказівками та за попереднім погодженням керівництва на окремих працівників ДЦПД, які тимчасово були задіяні у виконанні своїх трудових обов`язків, а не всього структурного підрозділу як такого. Загалом позивач вважає, що догану йому оголошено з метою переслідування, створення нестерпних умов праці та усунення із займаної посади. Вимог діючого законодавства та локальних нормативних актів позивач не порушував. Представники відповідача ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» - Змієвець О. П. , Дем`яненко В. П. підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити з викладених підстав. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін як законне та обґрунтоване з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу відповідача. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає. Так, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Важливим також є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України). З урахуванням наведеного, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України). За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Як вбачається із матеріалів справи, Державний центр персоналізації документів (далі - ДЦПД) є структурним підрозділом ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» і підпорядковується заступнику директора з інформаційних технологій та персоналізації. ДЦПД очолює начальник центру, який приймається на посаду, переводиться і звільняється з посади директором ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» за поданням заступника директора з інформаційних технологій та персоналізації (п. п. 1.1, 1.2 Положення про Державний центр персоналізації документів). ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Державного центру персоналізації документів ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» на підставі наказу № 1344-к від 01 грудня 2014 року. Посадовою інструкцією начальника Державного центру персоналізації документів визначено, що начальник центру здійснює керівництво виробничо-господарською діяльністю центру, відділу інформаційних технологій і програмування та сектору криптографічного захисту. Забезпечує ефективне використання існуючого обладнання центру та підпорядкованих структурних підрозділів та устаткування, трудових ресурсів. 16.08.2019 ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» видано наказ № 114, яким затверджено Положення про порядок встановлення та документального оформлення фактів простою на ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (далі - Положення № 114) з метою врегулювання на підприємстві порядку оформлення простою в роботі працівників та структурних підрозділів, а також зміцнення трудової та виконавської дисципліни, забезпечення правильної організації праці та раціонального використання робочого часу працівників, посилення їх особистої відповідальності за своєчасність та якість виконання виробничих завдань на підприємстві у відповідності до вимог статей 34, 113 КЗпП України. Наказом № 137 «Про проведення службового розслідування» від 06.09.2021 керівництвом ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» з метою перевірки достовірності та обґрунтованості визначення підстав для встановлення працівникам підприємства простою не з вини працівника ініційовано проведення службового розслідування з метою перевірки оплати праці працівників усіх структурних підрозділів підприємства під час простою не з вини працівників, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого кабінетом Міністрів України за період 01.01.2020 по 31.08.2021. Згідно висновку від 20.10.2021, складеного за результатами проведеного службового розслідування, комісією зафіксовані порушення окремими працівниками, у тому числі і ОСОБА_1 як керівником Державного центру персоналізації документів порядку інформування та документування простоїв внаслідок відсутності роботи (завантаження) у працівників ДЦПД, що призвело до нераціонального використання робочого часу та виплати заробітної плати. За результатами службового розслідування стосовно оплати праці працівникам підприємства під час простою, не з вини працівника, на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, ОСОБА_1 оголошено догану наказом ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» № 1544-к від 19 листопада 2021 року «Про дисциплінарне стягнення». Наказом директора ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» № 1712-к від 24 грудня 2021 року про виплату премії працівникам за виконання основних показників господарської діяльності наказано бухгалтерії здійснити нарахування та виплату премії в розмірі посадового окладу. У пункті 2 наказу визначено, що премія не виплачується, зокрема серед інших, працівникам, які мають дисциплінарне стягнення. ОСОБА_1 не було здійснено нарахування премії у розмірі посадового окладу через оголошення йому догани згідно наказу ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» про дисциплінарне стягнення. Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що жодних порушень трудової дисципліни не допускав, а тому наказ про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани вважає незаконними та таким, що підлягає скасуванню, а премія в розмірі посадового окладу підлягає виплаті позивачу. Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині скасування наказу ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» від 19.11.2021 № 1544-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді оголошення догани суд дійшов висновку про його незаконність, оскільки під час розгляду справи судом не встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства та локальних нормативних актів, які б свідчили про склад в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Суд дійшов до висновку, що позивача було позбавлено премії за дисциплінарне порушення відповідно до наказу про накладення дисциплінарного стягнення, а оскільки наказ є незаконним та підлягає скасуванню, то позбавлення премії також є незаконним. Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Так, згідно статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків. Частиною першою статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана. У статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Згідно з частинами першою, четвертою статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Роботодавець має право вимагати від працівника виконання лише тих трудових обов`язків, які обумовлені між ними, і застосовувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку, тобто не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності встановленої особи працівника, яка порушила трудові обов`язки, її вини, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками. Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Разом з цим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки. Так, із матеріалів справи убачається, що позивач перебуває із відповідачем у трудових відносинах, з 01.12.2014 він призначений на посаду начальника ДЦПД ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів». ОСОБА_1 , як начальник ДЦПД, наділений організаційно - розпорядчими функціями та відповідними повноваженнями щодо забезпечення та контролю належної організації роботи у підпорядкованомуйому структурному підрозділі та використання трудових ресурсів, що встановлено Посадовою інструкцією начальника ДЦПД. З метою врегулювання на підприємстві порядку оформленням простою в роботі працівників та структурних підрозділів, а також зміцнення трудової та виконавчої дисципліни, правильну організацію та раціональне використання робочого часу правників, посилення їх особистої відповідальності за своєчасність та якісне виконання робочих завдань 16 серпня 2019 року видано наказ ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» № 114, яким затверджено Положення про порядок встановлення та документального оформлення фактів простою на ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів». Даним Положенням регламентовано окремі порядки оформлення різних видів простоїв. У разі виникнення простою окремого працівника (або структурного підрозділу) безпосередній керівник зобов`язаний визначити причину (підставу) такого простою та вжити необхідних заходів для достовірного та відповідного документування такого простою Для перевірки достовірності та обґрунтованості визначення підстав для встановлення працівникам підприємства простою не з вини працівника, на підприємстві, згідно наказу ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» від 06.09.2021 № 137 «Про проведення службового розслідування», проведено службове розслідування стосовно перевірки оплати праці працівників усіх структурних підрозділів підприємства під час простою не з вини працівників, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, за період з 01.01.2020 по 31.08.2021. За результатами вказаного службового розслідування комісією ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» складено висновок від 20.10.2021, яким зафіксовані порушення окремими працівниками, в тому числі і позивачем, як керівником структурного підрозділу Державного центру персоналізації документів, порядку ініціювання та документування простоїв внаслідок відсутності роботи (завантаження) у працівників ДЦПД, що призвело до нераціонального використання підлеглими позивача працівниками робочого часу та виплати їм заробітної плати. На підставі чого відповідачем видано наказ від 19.11.2021 № 1544-к «Про дисциплінарне стягнення» та застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани, у зв`язку з виявленими порушеннями трудової дисципліни. Так, відповідно до частини першої статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця (ч. 2 ст. 34 КЗпП України). У справах за позовами про оплату простою необхідно виходити як із правил ст.113 КЗпП України, так і з відповідних норм інших актів законодавства, маючи на увазі, зокрема, що оплата часу простою не з вини працівника у розмірі не нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду ставиться у залежність від повідомлення ним про початок простою власника або уповноважений ним орган (бригадира, майстра, інших службових осіб) у тому разі, коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу чи всього підприємства, як це роз`яснено пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб (ч. 2 ст. 113 КЗпП України). На підставі вимог норм КЗпП України на Поліграфкомбінаті «Україна» затверджено Положення №114, яке регламентує порядок оформлення простою в роботі працівників та структурних підрозділів Поліграфкомбінату «Україна» та визначає різні порядки оформлення окремих видів простоїв, в залежності від підстав, які викликали такий простій, та інших обставин. Розділом 2 Положення № 114, згідно з вимогами ст. 113 КЗпП України, передбачено, що про початок можливого простою працівникзобов`язаний повідомити свого безпосереднього керівника впродовж однієї години після початку виникнення обставин, що викликали причини простою, а у випадку виробничої аварії - негайно. Формою повідомлення про можливий початок простою окремого працівника є службова записка, яка складається ним за формою, наведено в додатку 1 до цього Положення, та передається безпосередньому керівнику структурного підрозділу. Формою повідомлення про можливий початок простою структурного підрозділу є доповідна записка керівника структурного підрозділу, що складається ним у встановленими пунктами 2.1. та 2.2. цього Положення порядку, формі та строки і передається на розгляд головному економісту або заступнику директора, у підпорядкуванні якого перебуває відповідний структурний підрозділ. Отже, порядок та спосіб інформування працівником свого безпосереднього керівника про початок виникнення простою не з вини працівника регламентовано положеннями КЗпП України та нормами Положення №

114. Інформування працівником свого безпосереднього керівника про початок виникнення простою не з вини працівника здійснюється у випадку фактичного настання (виникнення) підстав, які є причиною для встановлення простою, та в момент виникнення таких обставин. Підстави для ініціювання встановлення простою визначається працівником, який подає службову записку безпосередньому керівнику. У разі можливого простою усього структурного підрозділу (внаслідок відсутності роботи) керівник такого підрозділу зобов`язаний доповідною запискою інформувати про ймовірність простою головного економіста або заступнику директора відповідно до підпорядкування. Крім того, Положенням № 114 чітко визначена форма службової (доповідної) записки про можливий початок простою, з якої слідує, що така записка подається начальникові структурного підрозділу (у разі простою окремого працівника) або заступникові директора (у разі простою усього структурного підрозділу). Інших адресатів затверджена форма записки не передбачає. У тексті доповідної записки ініціатор зобов`язаний зазначити обставини, що спричинили можливий простій, дату і час його можливого виникнення та прохання щодо вжиття відповідних заходів для його припинення. Згідно п. 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку Поліграфкомбінату «Україна» працівники зобов`язані працювати сумлінно, дотримуватися трудової дисципліни, своєчасно та належно виконувати розпорядження (накази) керівництва підприємства, безпосередніх керівників, а також функції та завдання, які визначені посадовими інструкціями та локальними актами підприємства. Таким чином ОСОБА_1 , як працівник ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів», зобов`язаний був дотримуватися вимог Правил та неухильно виконувати розпорядження (накази) керівництва підприємства, дотримувати вимог, встановлених у Положенні №

114. Зокрема позивач, як керівник, лише на підставі повідомлень (службових записок) підлеглих працівників про настання обставин, які викликали простій, мав повноваження ініціювати перед керівництвом у визначеному на підприємстві порядку встановлення підлеглим працівникам простою не з вини працівника. Разом з тим, на підприємстві відповідача відсутнє документальне підтвердження інформування (повідомлення) працівників ДЦПД про простій. Упродовж періоду за який позивачем порушено трудову дисципліну жодний працівник ДЦПД відповідно до вимог ст. 113 КЗпП України не повідомляв ОСОБА_1 або інших посадових осіб підприємства про початок простою. Даний факт спростовує твердження позивача стосовно відсутності завантаження окремих працівників ДЦПД роботою. З урахуванням зазначеного колегія суддів уважає, що вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 всупереч вимогам статті 113 КЗпП України самостійно на власний розсуд, без жодного повідомлення працівника про початок простою ініціював перед керівництвом підприємства встановлення простою підлеглим працівникам вибірково, до того ж на декілька днів наперед. Досліджуючи доповідні записки ОСОБА_1 , складені ним як начальником ДЦПД за період з травня по серпень 2021 року, колегія суддів встановила, що такі доповідні записки подавалися позивачем не на ім`я заступника директора за напрямком як того вимагають Положенням № 114, а були адресовані т.в.о директора, що фактично є порушенням вимог вказаного положення. Крім того, погодження таких доповідних записок заступником директора здійснювалося у період з травня по серпень 2021 року лише починаючи з 11.06.2021. При цьому судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінку обставинам щодо факту відсутності погодження таких доповідних записок заступником директора з інформаційних технологій та персоналізації у період до 11.06.2021. З урахуванням зазначених норм закону та встановлених обставин справи, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передачу позивачем доповідних записок безпосередньому керівнику, та що такі записки, складені у спірний період (з травня по серпень 2021 року), містять підпис та погодження керівництва комбінату, як того вимагає Положення №114,що повністю підтверджує порушення позивачем п.2.2 Положення № 114, яким передбачено порядок, форма та спосіб повідомлення свого безпосереднього керівника про можливий простій. Уважаючи, що позивачем було складено доповідні записки у відповідності до встановлених положенням норм, суд першої інстанції не взяв до уваги, що у період з травня - по серпень 2021 року безпосереднім керівником позивача був заступник директора з інформаційних технологій та персоналізації, а не т.в.о. директора. Таким чином позивачем всупереч нормам Положення № 114 не було дотримано форму доповідної записки, визначеної у додатку 1 до Положення № 114, адресовано таку записку не заступнику директора за напрямком, а керівнику підприємства, чим порушено вимоги Положення № 114, Правила внутрішнього розпорядку та посадової інструкції начальника ДЦПД. При вирішенні даних правовідносин судом не було враховано, що відповідно до ст. 113 КЗпП України про початок простою, крім простою структурного підрозділу, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира майстра або посадових осіб. Матеріали справи не містять жодних доказів повідомлення працівниками ДЦПД власника або уповноважених осіб про початок простою. Таких доказів не надано позивачем у розпорядження апеляційного суду. Тобто, впродовж періоду з якого позивачем порушено трудову дисципліну, за що в подальшому притягнуто до відповідальності, жодний працівник відповідно до вимог Положення № 114 та положень ст. 113 КЗпП України не повідомляв ОСОБА_1 або інших посадових осіб підприємства про початок простою. Даний факт спростовує твердження позивача стосовно відсутності завантаження окремих працівників ДЦПД роботою. Зокрема п. 3.3 Положення про ДЦПД визначено, що розподіл обов`язків між працівниками ДЦПД здійснюється начальником відповідно до посадових та робочих інструкцій, а також цього Положення. Згідно пунктів 2.2, 2.19, 2.26 Посадової інструкції начальника ДЦПД позивач забезпечує ефективне використання існуючого обладнання центру та підпорядкованих структурних підрозділів та устаткування, трудових ресурсів. Контролює та аналізує показники діяльності центру, кількість виготовленої продукції, відсоток браку, який виникає під час технологічних процесів. Контролює облік робочого часу всіх працівників центру, підписує табелі та наряди-рапорти. Контролює дотримання та виконання працівниками центру, відділу інформаційних технологій і програмування та сектору криптографічного захисту правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та пожежної безпеки, локальних нормативних актів Поліграфкомбінату «Україна». Таким чином, відповідно до Положення про ДЦПД, Інструкції, Положення №114, позивач зобов`язаний був належним чином розподілити обов`язки між працівниками ДЦПД з метою рівного завантаження їх роботою та ефективного використання трудових ресурсів, а у разі відсутності завантаження роботою, інформувати про це заступника директора за напрямом у спосіб та порядку, визначені Положенням №

114. У зв`язку з розповсюдженням на території України коронавірусної хвороби COVID - 19 та введенням на території України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби серед працівників підприємства керівництвом Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» видано наказ № 320-к від 23 березня 2020 року «Про встановлення простою». Згідно висновку про результати службового розслідування від 20.10.2021, ураховуючи введення на території України карантину та режиму надзвичайної ситуації у м. Києві, наказом від 10.04.2020 № 38 до Положення № 114 внесено зміни, зокрема до причин простою незалежними від працівника включено введення карантину, режиму надзвичайної ситуації або надзвичайного стану у м. Києві або в Україні. Відповідно до п. 2.5 Положення № 114 у разі подання працівником повідомлення про можливе виникнення простою, після оцінки фактичних обставин приймає відповідні рішення щодо вжиття заходів по усуненню причин простою та обмеження строку його дії. Натомість судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що норми Положення розмежовують різні підстави встановлення працівникам простою не з вини працівника: 1) простій який виник внаслідок відсутності роботи; 2) простій, який виник внаслідок оголошення карантину, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану). При чому, регламентовано окремі порядки оформлення різних видів простоїв. Так, у разі простою внаслідок відсутності роботи в структурному підрозділі (вцілому) керівник такого структурного підрозділу зобов`язаний направити за встановленою Положенням № 114 формою доповідну записку на ім`я заступника директора за напрямком (безпосереднього керівника), який в подальшому передає таку доповідну записку комісії з простою для розгляду. Якщо ж простій, не з вини працівника, встановлюється внаслідок оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, режиму надзвичайної ситуації або надзвичайного стану у м. Києві та/або на території України, то підставою для таких простоїв є наказ підприємства, виданий на підставі відповідного рішення Кабінету Міністрів України. Із аналізу доповідних записок позивача, які в подальшому були підставами для підготовки наказів, слідує що у таких доповідних записках відсутнє обґрунтування впливу карантинних заходів на можливість виконання працівниками своїх трудових обов`язків, та необхідність встановлення окремим працівникам простою. Доповідні записки оформлялися позивачем в той час, коли у місті Києві скасовано «червоний» рівень епідемічної небезпеки та не було критичних обмежень щодо діяльності підприємства, а тому не було об`єктивних обставин для ініціювання простою внаслідок карантину. Водночас у доповідних записках відповідач також зазначав, що оформлення простою з виплатою 2/3 заробітку працівникам ДЦПД викликане тимчасовою відсутністю завантаження робочими обов`язками у період карантину. У всіх підготовлених позивачем доповідних записка останній повідомляв про необхідність встановлення простою лише окремим працівникам ДЦПД, а не усьому підрозділу. Таким чином ОСОБА_1 застосовував завчасно вибірковий підхід до ініціювання встановлення простою окремим працівникам за власною ініціативою та на власний розсуд без отримання повідомлення від працівника про можливий простій. Зазначені обставини свідчать про невиконання ОСОБА_1 п. 2.2 посадової інструкції начальника ДЦПД, що виразилося у незабезпеченні ним ефективного використання трудових ресурсів ДЦПД, та є порушенням вимог ст. 113 КЗпП України, Положення №114. Також із матеріалів справи вбачається, що необхідність встановлення простою саме внаслідок відсутності завантаження роботи, а не карантину, підтверджувалась і безпосередньо позивачем у своїх поясненнях, наданих під час проведення службового розслідування, у яких позивач повідомив, що в період з 12.03.2020 по 31.08.2021 у зв`язку з карантинними обмеженнями у світі та в Україні відбулося загальне зниження кількості замовлень документів, які персоналізуються на ДЦПД, та як наслідок завантаження персоналу роботою знижено. Тобто позивач, як начальник ДЦПД, у випадку виникнення простою в окремого працівника ДЦПД, зобов`язаний вжити заходів по усуненню причин простою. Однак, цього ОСОБА_1 зроблено не було, що також свідчить про невиконання позивачем Положення № 114 та порушення ним трудової дисципліни. Упродовж травня-серпня 2021 року ОСОБА_1 завчасно готував доповідні записки про встановлення для окремих підлеглих працівників ДЦПД простою внаслідок встановленого у державі карантину, хоча інші працівники цього структурного підрозділу продовжували працювати у штатному режимі. Вказаним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність порушення позивачем локальних нормативних актів підприємства. Ураховуючи обставини справи, встановлені під час її перегляду колегія суддів дійшла висновку, що у разі відсутності завантаження працівників ДЦПД роботою, позивач, як керівник структурного підрозділу, зобов`язаний був ініціювати встановлення «виробничого» простою, а не простою в зв`язку з карантином, у визначеному Положенням №114 порядку, а саме: шляхом направлення заступнику директора, у підпорядкуванні якого перебуває відповідний структурний підрозділ, доповідної записки, в якій зазначити обставини, що спричинили виробничий простій, та запропонувати вжити заходів для його припинення. Підставою подання такої доповідної записки є ймовірність початку простою усіх працівників конкретного структурного підрозділу, а не окремо визначеного працівника. Вказаних дій у відповідності до локальних нормативних актів підприємства позивачем зроблено не було, чим порушено трудову дисципліну, що встановлено Підприємством під час проведення службової перевірки. Колегія суддів вважає обґрунтованими посилання відповідача на те, що внаслідок порушення позивачем порядку ініціювання простоїв з різних підстав (карантинного або виробничого) призвело до економічно необґрунтованого витрачання трудових ресурсів та коштів державного підприємства, оскільки під час проведення на підприємстві службового розслідування, за результатами якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, встановлено, що впродовж 2020-2021 років окремі працівники, підпорядковані позивачу, перебували на простої, ініційованому доповідними записками позивача, тривалий термін, який складав понад 100 днів. Вирішуючи даний спір суд першої інстанції не надав належної оцінки запереченням відповідача щодо встановлення факту безпідставності ініціативи позивача перебування окремих працівників на простої в період, коли встановлені карантинні обмеження жодним чином не стосувалися господарської діяльності Поліграфкомбінату «Україна» та не обмежували виконання його працівниками своїх трудових обов`язків. Судом не було встановлено, які саме карантинні обмеження, що діяли у місті Києві у травні-серпні 2021 року, впливали на неможливість виконання підлеглими позивачу працівниками ДЦПД своїх трудових обов`язків та чи могли бути такі обмеження згідно з Положенням № 114 підставою для ініціювання простою не з вини працівника, з урахуванням роботи інших працівників у цей час. Суд першої інстанції помилково врахував під час розгляду справилист начальника ЮУ Я. М. Пицика від 06.04.2020, адресований заступнику директора, головному інженеру, головному бухгалтеру, головному економісту, начальникам управління, керівникам структурних підрозділів, що на підставі наказу від 23 березня 2020 року №320-к «Про встановлення простою» попереджено про персональну відповідальність керівників структурних підрозділів та осіб, які ініціюють вихід працівників, за необґрунтоване або безпідставне виведення працівників на роботу та негативні наслідки, що можуть наступити, оскільки зазначений лист не стосується суті спору, оскільки позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності наказом № 1544-к за порушення вимог ст. 113 КЗпП України, вимог локальних актів підприємства та трудової дисципліни, вчинені ним у період з травня 2021 року по серпень 2021 року. Вказаний лист стосується наказу від 23.03.2020 №320-к, яким усім працівникам підприємства зупинено виконання обов`язків, завдань, робіт виключно на період з 24.03.2020 до 03.04.2020, під час якого в Україні та у місті Києві діяли жорсткі карантинні обмеження, зокрема заборонено рух міського транспорту, що і унеможливлювали виведення працівників на роботу без ризику для їх здоров`я та життя. У подальшому, внаслідок покращення епідеміологічної ситуації в Україні, до наказу від 23.03.2020 № 320-к було внесено ряд змін та скасовано/призупинення простою для усіх працівників. Працівники, які реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору (контракту) про роботу на підприємстві повинні дотримуватись Правил внутрішнього трудового розпорядку Поліграфкомбінату «Україна», затверджених на конференції трудового колективу Поліграфкомбінату «Україна» від 28.01.2021 Згідно з пунктом 7.1. Правил працівники зобов`язані чесно, сумлінно і своєчасно виконувати розпорядження власника, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці та режиму виробництва, дбайливо ставитись до майна підприємства. Виконання визначених у посадовій інструкції начальника ДЦПД завдань є трудовими обов`язками позивача, що передбачає персональну відповідальність за їх невиконання. Отже саме позивач, перебуваючи на посаді начальника ДЦПД, зобов`язаний був забезпечувати неухильне виконання локальних нормативних актів підприємства, в тому числі щодо належної організації виробничого процесу в підпорядкованому підрозділі, правильної розстановки кадрів, раціонального використання трудових ресурсів. Відтак посилання позивача на будь-яких інших працівників підприємства, які погоджували, копіювали доповідну записку позивача або на її підставі готували наказ про встановлення простою чи безпосередньо перебували на простої, не звини працівника, є спробою позивача уникнути відповідальності за допущені порушення ним трудової дисципліни. Позивачем несумлінно виконував розпорядження (наказ) підприємства та не дотримувався встановленої на Поліграфкомбінаті «Україна» трудової дисципліни, що підтверджує порушення ним вимог Правил. Колегія суддів уважає, що судом першої інстанції вказаних обставин справи не враховано та зроблено помилковий висновок, що позивачем, як начальником ДЦПД, не порушувалися Правила внутрішнього трудового розпорядку Поліграфкомбінату «Україна», оскільки зазначене повністю спростовується висновком від 20.10.2021, яким підтверджено, що всупереч визначених вимог локальних нормативних актів Поліграфкомбінату «Україна» позивачем не здійснено належний розподіл обов`язків, неефективно використано трудові ресурси, чим порушено п.3.3 Положення про ДЦПД, пунктів 2.2., 2.19, 2.26 Інструкції та визначений Положенням №114 порядок встановлення простою не з вини працівника, що є ознакою порушення трудової дисципліни та стало підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності згідно з наказом від 19.11.2021 № 1544-к. Суд вірно вважав недоведеним твердження відповідача про встановлений підприємству розмір збитків за період з травня 2021 року по серпень 2021 року в сумі 12 7773,96 грн, однак вказана обставина не спростовує факт вчинення ОСОБА_1 порушення вимог ст. 113 КЗпП України, вимог локальних актів підприємства та трудової дисципліни, за що його було притягнуто до дисциплінарної відповідності та оголошено догану, а не за нанесення підприємству збитків чи не за недотримання підпорядкованим структурним підрозділом обсягів виробництва, відтак дане питання не є предметом розгляду та не підлягає окремому доказуванню у даній справі. Так, положеннями ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. Отже відповідачем доведено, а позивачем не спростовано факт порушення останнім трудової дисципліни. На підставі встановлених фактів порушення позивачем локальних нормативних актів підприємства та трудової дисципліни відповідачем обґрунтовано, за наявності достатніх правових підстав ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» прийнято рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, про що законно та обґрунтовано видано наказ від 19.11.2021 № 1544-к, який оспорюється позивачем. З урахуванням наведеного, колегія суддів, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановила, що судом першої інстанції не досліджено в повному обсязі усі наявні у справі матеріали, не надано їм належної правої оцінки, внаслідок чого суд дійшов необґрунтованих висновків про недопущення позивачем порушень трудової дисципліни, локальних нормативних актів підприємства, що призвели до ухвалення судом першої інстанції рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. Оскільки апеляційним судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та оголошення йому догани, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача премії у розмірі посадового окладу та моральної шкоди слід також відмовити, так як такі вимоги позивача є похідними від первісної, у задоволенні якої апеляційним судом відмовлено. Проте доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального у зв`язку з прийняттям уточнених позовних вимог в частині стягнення преміі, колегія суддів уважає безпідставними, з огляду на наступне. Так, у апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що судом в порушення вимог ст.ст. 13, 43, 49 ЦПК України безпідставно та з порушенням строків прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, якою позивач фактично змінив підстави та предмет позову. Зі змісту позовної заяви убачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача річної премії у розмірі посадового окладу за 2021 рік. Порядок нарахування та виплати річної премії на підприємстві регламентовано положеннями Колективного договору Поліграфкомбінату «Україна» на 2021-2023 роки, що відповідно є підставою для зазначеної позовної вимоги позивача. 22.06.2022 позивач подав до суду заяву, у якій просиві суд стягнути з відповідача премію у розмірі посадового окладу, підставою такої позовної вимоги позивач зазначав наказ від 24.12.2021 № 1712-к «Про виплату премії працівникам». Так, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (ст. 43 ЦПК). Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно із ч. 3 ст. 49 ЦПК України у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Із матеріалів справи убачається, що 19 травня 2022 року представником позивача було надано відповідь на відзив відповідача, у якій він зауважив, що позивачу не було відомо, яку саме премію підприємством виплачено працівникам до отримання відзиву та ознайомлення із наказом № 1712-к від 14 грудня 2021 року, тому позивач просив стягнути з відповідача невиплачену премію у розмірі посадового окладу. Також судом першої інстанції було витребувано у відповідача наказ про виплату премій та довідку про загальний обсяг доходів, що вбачається із протоколу судового засідання від 19.05.2022. У судовому засіданні 16.06.2022 суддею під час дослідження витребуваних судом від відповідача доказів та з`ясування обставин справи і уточнення у позивача підстав і предмету позову було встановлено, що на момент подання позивачем позовної заяви річна премія на ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» не виплачувалася, натомість була виплачена працівникам премія в розмірі посадового окладу. Розгляд справи було відкладено на 28.06.2022 у зв`язку із наданням стороні позивача часу для ознайомлення з наданими відповідачем доказів. 22 червня 2022 року позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог щодо стягнення премії у розмірі посадового окладу у розмірі 49 615,00 грн, без зазначення слова «річної» та зменшення суми преміі згідно уточненої довідки відповідача, яка була надана у розпорядження суду Отже наведені обставини справи дають апеляційному суду підстави вважати, що позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог у зв`язку із встановленими під час розгляд справи судом обставинами, що не були відомі позивачу під час звернення до суду із позовом. А тому суд першої інстанції у відповідності до вимог закон надав позивачу право уточнити (конкретизувати) заявлені ним позовні вимоги у відповідності до наданих відповідачем у розпорядження суду доказів щодо виду та підстав нарахування працівникам премії, чого був позбавлений позивач через оголошення йому догани. Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє як такі, що повністю спростовуються зазначеним вище. Подавши суду уточнену вимогу про стягнення преміі, позивач не змінив, а ні предмет позову в цій частині вимог - "стягнення премії", а ні підстави стягнення премії - "незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності". Дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад дисциплінарного проступку, а тому суд першої інстанції дійшов помилково висновку задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» від 19.11.2021 №1544-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді оголошення догани та виплати премії працівникам за виконання основних показників господарської діяльності у розмірі 49 615,00 грн. Жодних доказів на спростування обставин, встановлених судом апеляційної інстанції стороною позивача до суду не подано. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, таке рішення суду не може вважатись законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм права, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Виходячи з вищенаведеного, рішення суду першої інстанції не може вважатись законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову з наведених вище підстав. Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати по сплаті ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» судового збору за подачу апеляційної скарги до суду підлягають відшкодуванню позивачем у розмірі 2 977,20 грн, оскільки апеляційна скарга задоволена судом та ухвалено нове судове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» задовольнити. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» судовий збір за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції у розмірі 2 977,20 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 01.12.2022. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна