Ухвала КАС ВС № 640/376/20

УХВАЛА 29 листопада 2022 року м. Київ справа №640/376/20 адміністративне провадження №К/990/31210/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В., суддів: Губської О.А., Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі №640/376/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення четвертої кадрової комісії Генеральної прокуратури України від 03 грудня 2019 року про неуспішне проходження позивачем атестації та зобов`язання вчинити дії - призначити співбесіду позивачу у кадровій комісії Офісу Генерального прокурора України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Четвертої кадрової комісії від 03 грудня 2019 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Визнано протиправним та скасовано рішення Четвертої кадрової комісії № 6 від 19 грудня 2019 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації". Зобов`язано Офіс Генерального прокурора призначити ОСОБА_1 співбесіду у кадровій комісії Офісу Генерального прокурора. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Офісом Генерального прокурора подано касаційну скаргу до Верховного Суду. Ухвалами Верховного Суду від 23 серпня 2022 року, від 20 вересня 2022 року та від 25 жовтня 2022 року касаційні скарги Офісу Генерального прокурора повернуто скаржнику. 10 листопада 2022 року касаційна скарга Офісу Генерального прокурора повторно надійшла до Верховного Суду. Одночасно з касаційною скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження в обґрунтування якого зазначає, що вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою при цьому, як вказано заявником, вперше з касаційною скаргою відповідач звернувся в межах тридцятиденного строку з дня складання повного тексту, а саме 12 серпня 2022 року. Проте, ухвалами від 09 серпня 2022 року, від 07 вересня 2022 року та від 25 жовтня 2022 року повернуто касаційні скарги відповідача. При цьому, роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Крім того, вказує. що повторна касаційна скарга подана в найкоротші строки, що свідчить про цілеспрямованість дій відповідача щодо касаційного оскарження. За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Частина третя статті 329 КАС України зазначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а тому його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Перша касаційна скарга подана відповідачем з дотриманням строку на касаційне оскарження, а повторну касаційну скаргу направлено скаржником у найкоротший строк, що є належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження. За такого правового регулювання, обставин справи та доказів доданих скаржником на підтвердження зазначених обставин, Суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження. Вказану касаційну скаргу подано на судові рішення розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. За правилами частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню зокрема, судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. В касаційній скарзі відповідачем зазначено, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а також справа становить значний суспільний інтерес . Суд, проаналізувавши доводи касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами, приходить до висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" та "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. У тексті касаційної скарги указано, що підставою для відкриття касаційного провадження у справі є, те, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка не може бути віднесена до справ незнаної складності. Так, відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України, у редакції на час спірних правовідносин, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, немає. За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС). У цій справі суд першої інстанції врахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, посилаючись у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень на пункт 2 частини другої статті 353 КАС України, відповідач не виклав обставин, які свідчили б про необхідність її розгляду за правилами загального позовного провадження. З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини другої статті 353 КАС України. Підставою касаційного оскарження скаржник також визначає пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України вказуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пункту З розділу І Порядку № 221 у взаємозв`язку з пунктом 5 статті 36 КЗпП України. Також скаржник зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пунктів 11,12 Порядку № 233 в частині фіксації у протоколі кадровою комісією результатів голосування, а саме волевиявлення членів кадрової комісії. Водночас, скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 15 розділу II Закону № 113-ІХ щодо повноважень кадрової комісії отримувати інформацію про прокурора та юридичної сутності цієї інформації як джерела що не має преюдиційного значення для кадрової комісії. Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень визначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України зазначаючи, що судами попередніх інстанцій застосовано пункти 9, 12, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ та положень Порядку № 221 (пункт 8 розділу І, пункти 15, 16 розділу IV Порядку № 221), а також положень пункту 12 Порядку № 233 без урахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 27 квітня 2021 року у справі № 640/419/20 та від 04 листопада 2021 року у справі № 640/537/20. Серед іншого відповідач вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано пункт 15 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, пункту 9 розділу IV Порядку № 221 без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 14 липня 2022 року у справі № 640/1083/20. Обґрунтування скаржника наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів. Скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 3, 329, 334 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Визнати поважними причини пропуску Офісу Генерального прокурора строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі №640/376/20 та поновити його. Відкрити провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі №640/376/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №640/376/20. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... О.В. Калашнікова О.А. Губська М.В. Білак , Судді Верховного Суду