Ухвала КАС ВС № 380/19095/21

УХВАЛА 28 листопада 2022 року м. Київ справа № 380/19095/21 адміністративне провадження № К/990/31149/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022 у справі № 380/19095/21 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України, в якому позивач просив: - визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо невидачі наказу про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому III групи інвалідності у строки, визначені пунктом 3 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4; - зобов`язати Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції видати наказ про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому III групи інвалідності на підставі висновку, затв. 25.05.2021 та після видачі наказу про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому III групи інвалідності на підставі висновку, затвердженого 25.05.2021, звернутися до Міністерства юстиції України для вирішення питання виплати йому такої грошової допомоги відповідно до вимог Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, які затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4, та статті 97 Закону України «Про Національну поліцію»; - визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо повернення матеріалів про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому III групи інвалідності на підставі висновку, затвердженого 25.05.2021; - зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити дії відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 №4 щодо виділення коштів Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на підставі розрахунку потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2022, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погодившись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Судом встановлено, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник вказує, що подає її на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Всупереч вищенаведеного, скаржником не визначено конкретних правовідносин у справі та не конкретизовано та не обґрунтовано правильного застосування даної норми права, яка стосується цих правовідносин та була застосована судами першої та (або) апеляційної інстанцій неправильно та потребує висновку Верховного Суду. Відповідно до зазначеного пункту підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Натомість, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене скаржником обґрунтування не узгоджується із визначеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. У поданій касаційній скарзі скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду. На підставі викладеного, колегія суддів вважає недостатнім приведене скаржником обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень для його відкриття на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що належне викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень по суті виявлених порушень без належного обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження може в подальшому унеможливити розгляд вимог касаційної скарги про скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає недостатнім приведене скаржником обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень для його відкриття на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. У касаційній скарзі заявник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 Кодексу), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були нам застосовані. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд. Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенню пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено та не визначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022 у справі № 380/19095/21 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддяС.Г. Стеценко