Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 908/3889/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.11.2022 року м.Дніпро Справа № 908/3889/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка та Сервіс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.08.2022р. у справі №908/3889/21 за позовом: Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка та Сервіс", м. Запоріжжя про стягнення 34 929,69 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.08.2022р. (повний текст рішення складено - 11.08.2022р., суддя - Проскуряков К.В., м. Запоріжжя) у справі №908/3889/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка та Сервіс" на користь Концерну "Міські теплові мережі" суму основного боргу за період з листопада 2018 по квітень 2021 у розмірі 30267 грн. 87 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 1967 грн. 04 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді між позивачем та відповідачем укладено не було, хоча сторонами вчинялися дії спрямовані на укладення такого договору. Отже, в даному випадку має місце бездоговірне користування тепловою енергією. Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої теплової енергії у період з листопада 2018 по квітень 2021 включно на суму 30267,87 грн. При цьому, відсутність у даному випадку укладеного між сторонами у вказаний період договору на постачання теплової енергії не нівелює обов`язку споживача оплатити спожиті комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними і не довів протилежного. Додані до матеріалів позовної заяви реєстри рекомендованих листів за листопад, грудень 2018 та січень 2019, рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії як докази відправки на адресу відповідача судом не приймаються, оскільки у графі "41" реєстрів власноручно дописано найменування відповідача та його адресу. Крім цього, власноручно виправлено загальну кількість відправлень у зазначених реєстрах. Усі надані позивачем реєстри відправлення кореспонденції на адресу відповідача є внутрішніми документами самого позивача, на них відсутні будь-які відбитки штемпелів поштової установи, які б підтверджували фактичне направлення вказаних документів позивачем на адресу відповідача, що унеможливлює встановлення факту порушення відповідачем строку оплати за отриману теплову енергію, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення втрат від інфляції у розмірі 3194,20 грн. та 3% річних на суму 1467,62 грн.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи. Товариство з обмеженою відповідальністю "Техніка та Сервіс" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 09.08.2022р. у справі №908/3889/21; провадження у справі в частині стягнення заборгованості з ТОВ "Техніка та Сервіс" в період з листопада 2018 року по квітень 2019 року - закрити; в іншій частині позовних вимог - відмовити. 2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Апеляційна скарга мотивована тим, що: - суд першої інстанції поверхнево дослідив матеріали справи, не врахував наявність рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, самоусунувшись від повного та всебічного дослідження справи та встановлення істини в цьому спорі; - судом не було враховано те, що позивач вже звертався із подібним позовом до відповідача, в якому йому було відмовлено (справа №908/3022/19); - для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає факт поставки/споживання такої теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії та її вартість. Договір купівлі-продажу теплової енергії відповідачем не укладено, позивач виконав нарахування плати за спожиту теплову енергію за показниками будинкового приладу обліку на опалення пропорційно тепловим навантаженням за період з листопада 2018 року по квітень 2021 року у розмірі 30267,87 грн., виходячи з величини теплового навантаження 6949 ккал/год., визначеного на підставі загальної площі 108,55 кв.м. Позивачем обставини споживання відповідачем теплової енергії на суму 30267,87 грн. не доведені, належні та допустимі докази в обґрунтування цих обставин не представлені. Матеріали справи не містять помісячних показників будинкового засобу обліку теплової енергії та показників приладу обліку, що має суттєве значення для визначення суми заборгованості, яка підлягає сплаті за спірний період. Недоведеними є також обставини щодо розміру теплового навантаження на об`єкт відповідача; - позивач застосовує для розрахунку КТМ 204 України 244-94, що затверджені 14 грудня 1994, виходячи із загальної площі приміщення, а не опалювальної, та плутаючи теплове навантаження опалення та теплове навантаження системи опалювання споживача; - відповідачем спірне підвальне приміщення використовується з 2005 року на підставі договору оренди, проте до 2016 року спірних питань між сторонами щодо опалення не виникало. Ані концерн не звертався до ТОВ "Техніка і сервіс" з вимогою щодо укладення відповідного договору, ані відповідач не звертався до концерну з питанням підключення його приміщення до центрального опалення. Станом на дату складання апеляційної скарги приміщення залишається повністю відключеним від центрального опалення, доказів протилежного матеріали справи не містять; - відсутність доказів направлення відповідачу актів додатково свідчить про те, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають і не тільки в частині стягнення компенсацій, передбачених ст. 625 ЦК України, а й суми боргу в цілому. 2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі. Позивач не скористався своїм процесуальним правом та не подав до суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

3. Апеляційне провадження. 3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка та Сервіс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.08.2022р. у справі №908/3889/21. Вирішено розглянути апеляційну скаргу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. 3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції. 21.01.2005р. між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (орендодавець), КП "ВРЕЖО №13" (Балансоутримувач) та ТОВ фірма "Техніка та Сервіс" (орендар) укладено договір №1168/13 оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.12.2004р. за №497/48 передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 108,55 кв.м за адресою: пр. Леніна, 183а, що значиться на балансі КП "ВРЕЖО №13". Дане нежитлове приміщення вбудоване в підвал 3-поверхового будинку відповідно до плану з інвентарної справи, доданого до експертної оцінки. Приміщення передається в оренду під офіс. Додатковою угодою №б/н від 10.08.2017р. до договору оренди від 21.01.2005р. №1168/13, термін дії договору оренди продовжено на 2 роки 11 місяців, а саме до 21.12.2019р.. Викладено договір у новій редакції. Сторонами договору є Департамент комунальної власності та приватизації ЗМР (орендодавець), КП "Наше місто" (балансоутримувач) та ТОВ "Техніка та сервіс" (орендар). Орендоване нежитлове приміщення - комунальне майно: нежитлове приміщення підвального поверху (літ. А - 3) площею 108,55 кв.м по пр. Соборному, 183а. Додатковою угодою №б/н від 11.12.2019р. сторонами внесено зміни до договору оренди від 21.01.2005р. №1168/13, а саме: змінено "нежитлове приміщення підвального поверху (літ. А - 3) площею 108,55 кв.м на "нежитлове приміщення №29 підвального поверху (літ. А - 3) площею 114,4 кв.м". Додатковою угодою №б/н від 21.04.2020р. до договору оренди від 21.01.2005р. №1168/13, термін дії договору оренди продовжено на 2 роки 11 місяців, а саме до 21.11.2022р. Концерн "Міські теплові мережі" надсилав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка та Сервіс" договір №102682 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, однак договір між сторонами не укладено (лист №918/09-3 від 25.05.2018р.). Враховуючи відсутність договору між сторонами, облік кількості відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку №102682. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.05.2020р. у справі №908/3022/19 за позовом Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка та сервіс" про стягнення 22776,95 грн., у тому числі основного боргу в розмірі 11206,63 грн. за теплову енергію за період з листопада 2018р. по квітень 2019р. у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не зважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору на відпуск теплової енергії, Концерн "Міські теплові мережі" вважає, що у період з листопада 2018 по квітень 2021 включно Товариство з обмеженою відповідальністю "Техніка та Сервіс" використовувало теплову енергію у приміщенні, розташованому за адресою: м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 183 А. Факт постачання теплової енергії, на думку позивача, підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період. Також, суду надані акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії складені та підписані позивачем, проте відповідачем підписані не були. Позивач зазначає, що вказані акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки направлялися на адресу відповідача поштовою кореспонденцією, у підтвердження чого позивачем надано суду згруповані реєстри на відправлення кореспонденції. Разом із тим, зазначені реєстри не містять відбитків штемпелів відділення пошти, які б підтверджували факт їх направлення на адресу відповідача. 08.12.2021р. позивач направив на адресу відповідача претензію №733/05-юр від 08.12.2021р. з вимогою здійснити оплату за отриману теплову енергію на суму 30267,87 грн. за період листопад 2018р. - квітень 2021р. Відповіді відповідач не надав, суму боргу не сплатив. У зв`язку з відсутністю оплати за отриману теплову енергію, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 1467,62 грн. та інфляційні втрати на суму 3194,20 грн. Несплата відповідачем суми заборгованості стала підставою для звернення до суду з даним позовом. 3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне. Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача боргу за споживання теплової енергії у розмірі 30267,87 грн., 3% річних у розмірі 1467,62 грн. та інфляційних втрат у розмірі 33194,20 грн. за період з листопада 2018 року по квітень 2021 року. Суд при визначенні підстави позову, як елементу його змісту, повинен перевірити на підставі чого та яких саме обставин і норм закону позивач просить про захист свого права. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Господарським судом Запорізької області розглянуто справу №908/3022/19 за позовом Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка та сервіс" про стягнення 22776,95 грн. та 20.05.2020р. прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, яке набрало законної сили 08.09.2020р. Як вбачається із вказаного рішення, підставою позову Концерну "Міські теплові мережі" у справі №908/3022/19 стало те, що відповідачу було відпущено теплову енергію в період з листопада 2018 по квітень 2019 на загальну суму 11206,63 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії, надісланими на адресу відповідача. Порушення відповідачем своїх зобов`язань по сплаті за використану теплову енергію, за доводами позивача, є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді сплати пені та передбачених ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат. Разом з тим, у справі, що розглядається, позивачем заявлено позовні вимоги до відповідача про стягнення заборгованості, у тому числі за період з листопада 2018р. по квітень 2019р., які вже були предметом судового розгляду у справі №908/3022/19. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; Таким чином, закриття провадження справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. З огляду на наведене, є таке, що набрало законної сили рішення у справі №908/3022/19 між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав, що в силу вимог п. 3 ч.1 ст. 231 ГПК України є підставою для закриття провадження у даній справі №908/3889/21 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу за відпущену теплову енергію за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року на суму 11206,63 грн. основного боргу, 163,46 грн. інфляційних втрат та 200,23 грн. 3% річних. Зазначених обставин суд першої інстанції не з`ясував та не вирішив питання про закриття провадження у справі у вказаній частині позовних вимог. Отже, до розгляду в межах справи №908/3889/21 підлягали позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних за період з травня 2019 по квітень 2021 включно, які раніше не були предметом судового розгляду. Правові відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною або юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, регулюються, зокрема Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р. (далі за текстом - Правила надання послуг з централізованого опалення), правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р. (далі за текстом - Правила користування тепловою енергією) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері. Правила користування тепловою енергією визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії. Правила є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії. Частина 4 Правил користування тепловою енергією передбачає, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Господарський суд першої інстанції встановив, що відповідач є споживачем теплової енергії, між відповідачем та позивачем є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних послуг з постачання теплової енергії, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Отже, відсутність договору постачання теплової енергії не звільняє відповідача від обов`язку сплатити фактично спожиту теплову енергію, споживання якої має бути підтверджено встановленими обставинами справи. Аналогічного правового висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, що викладений в постанові від 21.08.2019р. у справі №922/4239/16. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що теплопостачання це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія подається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря в усіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 "Опалення, вентиляція та кондиціонування" опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженням, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляються по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складаються із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення. З матеріалів справи вбачається, що КП "ВРЕЖО №13" та ТОВ фірма "Техніка та Сервіс" укладено договір №1168/13 оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.12.2004р. за №497/48 передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 108,55 кв.м. за адресою: пр. Леніна, 183а, що значиться на балансі КП "ВРЕЖО №13". Дане нежитлове приміщення вбудоване в підвал 3-поверхового будинку відповідно до плану з інвентарної справи, додатком до експертної оцінки. Приписи ст. 322 ЦК України передбачають, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 275, ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Згідно з п. 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Частиною 5 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" підвал будинку віднесено до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, який призначений для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Отже, під час проектування та будівництва саме в підвалі розташовуються комунікації будинку, які забезпечують його експлуатацію як житлового, труби опалення, водопровід, каналізація тощо. Після отримання такого приміщення користувач не може в односторонньому порядку змінити проект трубопроводів будинку, не може змінювати їх розташування і використовує підвал, враховуючи його статус, як допоміжного приміщення. В матеріалах справи міститься Акт обстеження від 18.01.2016р. складений представниками теплопостачальної організації, згідно якого транзитні трубопроводи у спірному приміщенні ізольовані мінеральною ватою або зашиті гіпсокартоном; гаряче водопостачання відсутнє (немає підводу). Приписом №294/07 від 20.01.2016р. позивач зобов`язав відповідача до 10.02.2016р. звернутись до відповідної філії Концерну щодо укладення договору та виконати розрахунок теплового навантаження на опалення по фактичному теплоспоживанню нежитлового приміщення. У запереченні на припис від 20.01.2016р. вих. №294/07, що міститься в матеріалах справи, відповідач зазначав про відсутність системи опалення у приміщенні літ. А3 в буд. 183а по пр. Леніна в м. Запоріжжя та надав копію довідки балансоутримувача про те, що в орендованому ТОВ "Техніка і Сервіс" приміщенні будинку №183-А (підвал) труби опалення проходять транзитом, теплоізольовані і теплового навантаження не несуть, радіатори опалення у приміщення відсутні (а.с.32). Крім того, відповідач листом надав відповідь на пропозицію позивача щодо укладення договору (вх. № Філії Концерну 1421 від 19.01.2016р.), згідно з яким відповідач, посилаючись на матеріали технічної інвентаризації ЗМБТІ та фототаблиці, вимоги припису щодо укладення договору купівлі-продажу теплової енергії визнав безпідставними. Позивачем надано господарському суду складений 24.01.2016р. розрахунок теплового навантаження на опалення об`єкта ТОВ "Техніка та Сервіс" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Леніна, 183А. В матеріалах справи міститься лист позивача на адресу відповідача від 16.04.2019р. №482/09-3 із проханням оформити договір про надання послуг з централізованого опалення №102682 від 01.06.2019р. та один примірник повернути на адресу філії Концерну "Міські теплові мережі". Проте відповідний проект договору до господарського суду надано не було. Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відсутність укладеного сторонами договору про постачання теплової енергії не свідчить про те, що відповідач не споживав теплову енергію Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що для стягнення заборгованості за поставлену відповідачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає факт поставки/споживання такої теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії та її вартість. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку теплового навантаження на опалення об`єкта ТОВ "Техніка та Сервіс" надходження тепла в підвальне приміщення може відбуватися як від неізольованих, так і від ізольованих трубопроводів. Таким чином слід дійти висновку, що відповідач вірогідно міг споживати теплову енергію у вказаному приміщенні. Проте позивач не надав до суду належних і допустимих доказів на підтвердження направлення на адресу відповідача по справі актів приймання-передачі теплової енергії, а також відповідних рахунків на оплату за теплову енергію за травень 2019р. - квітень 2021р. Реєстри відправлення рекомендованих листів по місту Концерну "Міські теплові мережі", що містяться в матеріалах справи, не приймаються судом апеляційної інстанції як належні та допустимі докази, оскільки вони не містять відбитку штемпеля поштової установи, а тому не можуть слугувати беззаперечним доказом на підтвердження факту відправки рахунків та актів на адресу відповідача. Разом із тим, крім доведення факту поставки/споживання теплової енергії позивач має довести обсяг спожитої теплової енергії та її вартість. До матеріалів справи позивачем не було надано розрахунку за фактично відпущену теплову енергію за період з травня 2019р. по квітень 2021р., зробленого відповідно до вимог п. 23 Правил користування тепловою енергією. Розрахунок нарахування за опалення має проводитися згідно показникам будинкового приладу обліку, пропорційно теплового навантаження. Наданий позивачем розрахунок за попередній період (а.с.48) не може бути прийнятий до уваги, оскільки не містить актуальних даних споживання теплової енергії за період з травня 2019р. по квітень 2021р. Матеріали справи не містять помісячних показників будинкового засобу обліку теплової енергії та показників приладу обліку, що має суттєве значення для визначення суми заборгованості, яка підлягає сплаті за спірний період. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за отриману теплову енергію у період з листопада 2018 по квітень 2021 у розмірі 30267,87 грн. У зв`язку з цим, похідні вимоги про стягнення втрат від інфляції та 3% річних також не підлягають задоволенню. Доводи апелянта знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню. 3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини 1 статті 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку, із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Враховуючи встановлені апеляційним господарським судом обставини справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 09.08.2022р. по даній справі. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України. В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити. 3.5. Розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача у справі. Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка та Сервіс" - задовольнити. Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.08.2022р. у справі №908/3889/21 в частині задоволених позовних вимог - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 11206,63 грн. основного боргу, 163,46 грн. інфляційних втрат та 200,23 грн. 3% річних за період з листопада 2018 по квітень 2019 - закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України. В іншій частині позову - відмовити. Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка та Сервіс" 3405,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя І.О. Вечірко Суддя Ю.Б. Парусніков Суддя Т.А. Верхогляд