Постанова 4820 № 687/845/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2022 року м. Хмельницький Справа № 687/845/22 Провадження № 22-ц/4820/1800/22 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. ( суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В. секретар судового засідання Дубова М.В. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 687/845/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2022 року в складі судді Борсука В.О. у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд в с т а н о в и в: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просила: -поновити їй строк оскарження постанов державного виконавця; -визнати протиправними постанови державного виконавця Чемеровецького відділу ДВС у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області ЦЗМУМЮ ( м. Хмельницький) Бортняк А.В., що винесені нею у виконавчому провадженні № 68671756 від 16 лютого 2022 року «Про відкриття виконавчого провадження» в частині призначення боржником ОСОБА_1 , від 16 лютого 2022 року «Про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження» та від 05 серпня 2022 року «Про стягнення виконавчого збору».; -зобов`язати начальника Городоцького відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області ЦЗМУМЮ (м. Хмельницький) Березу П.О. в порядку вимог ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» скасувати вказані постанови у ВП № 68671756. Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 зазначала, що рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 23 березня 2021 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначено спосіб участі у виховання дитини. На підставі вказаного рішення суду, 16 лютого 2022 року державним виконавцем Чемеровецького відділу ДВС Бортняк А.В. відкрито виконавче провадження № 68671756, а саме щодо задоволених вимог ОСОБА_3 про встановлення способу участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, незважаючи на зміст мотивувальної частини рішення державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження без законних підстав особисто визначила її ОСОБА_1 боржником і залучила її до участі у виконавчому провадженні саме як боржника, хоча жодних зобов`язаних дій щодо неї в рішенні суду не зазначено. Тому дії державного виконавця Бортняк та винесену неї постанову від 16 лютого 2022 року в частині визначення ОСОБА_1 боржником слід визнати протиправною та зобов`язати уповноважену посадову особу її скасувати. Крім того, посилалася заявник, що незаконне визначення її боржником у виконавчому провадженні № 68671756 мало наслідком винесення постанови про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження та покладено обов`язок щодо сплати 205 грн витрат виконавчого провадження на боржника, тобто на неї. Також 05 серпня 2022 року державний виконавець Бортняк А.В. винесла постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 13000 грн, які також має бути стягнено з боржника. При цьому посадовою особою органу ДВС, який має вчиняти відповідні дії є начальник Городоцького відділу ДВС Береза П.О., який зобов`язаний здійснювати контроль за дотриманням державними виконавцями його відділу законності виконання рішень суду, тому для вирішення даного спору в порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» мав би скасувати вказані незаконні постанови державного виконавця, але на всі її звернення ніхто не реагує. Також заявник, посилалася, що жодних копії оскаржуваних постанов вона не отримувала. в зв`язку з чим була позбавлена вчасно оскаржити рішення державного виконавця у строк визначений законом. Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2022 року відмовлено в задоволенні поданої скарги. ОСОБА_1 не погодилася з такою ухвалою суду першої інстанції подала апеляційну скаргу посилається на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права. Апелянт вказує, що незважаючи на чіткий виклад її вимог в прохальній частині скарги, суддя в судовому засіданні неодноразово уточнював у неї та її представника підстави та предмет скарги і постійно перебивав їх пояснення не даючи можливості висловитися. Крім того, висновок суду в частині пропуску строку на оскарження постанов державного виконавця не відповідає обставинам справи, оскільки суд не прийняв до уваги, що судом вже розглядалася первісна скарга на постанову державного виконавця, за наслідками розгляду якої судом в ухвалі суду від 04 жовтня 2022 року їй було поновлено строк на подання скарги, проте сама скарга по суті заявлених нею вимог судом залишилася не вирішеною, тому на протязі десяти днів, а саме 11 жовтня 2022 року, вона подала скаргу фактично в новій редакції, при цьому не пропустивши строк. Проте, суддя формально підійшов до розгляду поданої нею скарги і вирішення питання поновлення строку для подачі скарги. Також вказує апелянт, що суд навіть не розібрався чи оскаржені постанови державного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору має розглядатися в порядку цивільного судочинства. ОСОБА_1 посилається, що нею помилково об`єднано всі вимог в одній скарзі, оскільки оскарження постанов про стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору вочевидь віднесено до компетенції адміністративного судочинства, а тому суд мав би роз`яснити заявнику до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи та закрити провадження в справі в цій частині. З огляду на доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 просила скасувати ухвалу Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2022 року та закрити провадження в справі в частині оскарження постанов державного виконавця Чемеровецького ВДВС Бортняк А.В. від 16 лютого 2022 року «Про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження та від 05 серпня 2022 року «Про стягнення виконавчого збору», прийнятих у виконавчому провадженні № 68671756. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду в частині зміні та в частині скасуванню. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права. Згідно ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255та 257цього Кодексу. Так судом встановлено, що рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 23 березня 2021 року, встановлено ОСОБА_2 для участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спосіб участі у вихованні дитини. Перший рік після набрання рішенням законної сили: - побачення з дитиною щотижня в суботу з 10 до 14:00 години; - у святкові дні, дні народження ОСОБА_4 , її брата ОСОБА_2 та батька ОСОБА_2 протягом трьох годин, визначених за домовленістю сторін, у присутності матері, у визначеному матір`ю місці. У подальшому: - щотижня з 18 години п`ятниці до 18 години суботи, за умови дотримання режиму дня та харчування дитини та з обов`язковим поверненням дитини до місця її проживання з матір`ю; - трьохгодинні побачення з дитиною у святкові дні, дні народження ОСОБА_4 , її брата ОСОБА_2 , батька ОСОБА_2 , бабусі ОСОБА_5 без присутності матері, за погодженням часу та брати за місцем свого проживання у вказані дні з обов`язковим поверненням до її місця проживання з матір`ю; - двічі протягом літнього періоду, а під час навчання у період літніх канікул, двотижневі спільні відпустки, а в зимовий період одна п`ятиденна спільна відпустка з дитиною без присутності матері, за погодженням вказаних періодів з матір`ю, та не перешкоджаючи навчальному процесу, на території України; - спілкування з дитиною засобами електронних комунікацій. Рішення суду набрало законної сили 18 серпня 2021 року після його оскарження в апеляційному порядку. На виконання даного судового рішення 10 лютого 2022 року було видано виконавчий лист № 687/841/20. 16 лютого 2022 року державним виконавцем Чемеровецького відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68671756 по виконавчому листі №687/841/20 від 10.02.2022 року про встановлення ОСОБА_2 способу участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 . Постановою державного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.02.2022 року визначено для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат 205 грн. 00 коп.. Також постановою про стягнення виконавчого збору від 05.08.2022 року, стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у сумі 13000 грн. 15.09.2022 року ОСОБА_1 звернулася до органу ДВС з заявою про ознайомлення з матеріалами справи, яка зареєстрована 16.09.2022 року. 23.09.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Чемеровецького районного суду зі скаргою на постанови державного виконавця Чемеровецького відділу ДВС Бортняк А.В. від 16.02.2022 року, 05.08.2022 року, які винесені в межах виконавчого провадження № 68671756 та просила їх скасувати. В обґрунтування скарги посилалась, що дані постанови є незаконними, оскільки у справі № 687/841/20, яким встановлено ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з донькою, не міститься жодних посилань на зобов`язальні дії, які вона має вчинити або утриматися від їх вчинення, дане судове рішення не передбачає будь-яких її зобов`язань за вказаним судовим рішенням. Ухвалою Чемеровецького районного суду від 04.10.2022 року в задоволенні заяви відмовлено з тих підстав, що оскаржувані постанови державного виконавця є законними. При цьому, суд поновив ОСОБА_1 строк для подання даної скарги, з посиланням на те, що заявник 15.09.2022 року звернулася до органу ДВС з заявою про ознайомлення з матеріалами справи, яка зареєстрована 16.09.2022 року, а до суду із скаргою звернулася 23.09.2022 року. 11.10.2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вже з даною скаргою. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Відповідно до частини третьої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Статтею 447 ЦК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Згідно ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Відповідно до ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). В силу ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Як встановлено судом, ОСОБА_1 15.09.2022 року звернулась з заявою до Городоцького відділу ДВС у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про ознайомлення з матеріалами справи № 68671756, а 23.09.2022 року подала скаргу на постанови державного виконавця Чемеровецького відділу ДВС Бортняк А.В. від 16.02.2022 року, 05.08.2022 року, винесені в межах виконавчого провадження № 68671756. Таким чином, слід дійти висновку, що ОСОБА_1 станом на 23.09.2022 року було відомо про винесення оскаржуваної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 16 лютого 2022 року. Скаргу, яка на даний час розглядається судом, заявник подала до суду 11 жовтня 2022 року, тобто з пропуском, передбаченого нормами ст. 449 ЦПК України десятиденного строку з дня, коли дізналася про порушення на її думку цією постановою її прав або свобод. В заяві разом з клопотанням про поновлення даного строку відповідних поважних причин пропуску строку суду не вказала, а тому висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви в частині оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 16 лютого 2022 року з підстав пропуску строку звернення до суду є законними та обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги, що строк на подання скарги на постанову у ВП №68671756 від 16.02.2022 року «Про відкриття виконавчого провадження», не пропущено з тих підстав, що ухвалою суду від 04.10.2022 року скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця по суті вирішена не була, судом було поновлено строк без зазначення його обмеження, повторну скаргу було подано 11.10.2022 року слід відхилити. Якщо апелянт вважає, що ухвалою суду від 04.10.2022 року скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця по суті вирішена не була, то він має право оскаржити дану ухвалу в апеляційному порядку, однак вказана обставина не є підставою для поновлення строку на подання скарги та подачі іншої скарги після спливу десятиденного строку з моменту коли особа дізналась про порушення свого права. Крім того за змістом ухвали від 04.10.2022 року суд поновив строк для поданої заявником до суду скарги саме від 23.09.22 року, а не для подання інших скарг в майбутньому, після 04.10.2022 року як це помилково тлумачить апелянт. Також суд відхиляє твердження апелянта, що в разі відмови в поновленні строку суд мав залишити скаргу без розгляду, що виключає розгляд скарги по суті. Розділ VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» встановлює особливі умови та порядок розгляду скарг на дії державного виконавця. Згідно до ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. За нормами ст. 126 ЦПК право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Як зазначено вище згідно ст. 451 ЦПК у результаті розгляду скарги на дії держаного виконавця ухвалою: або задовольнити скаргу, або залишити її без задоволення. Оскільки кожну належно оформлену скаргу заяву суд зобов`язаний прийняти та розглянути, то немає ґрунтовних підстав вважати, що визначений ст.ст. 447-451 ЦПК порядок розгляду скарги застосовний тільки до розгляду суті цієї заяви та незастосовний до розгляду на предмет дотримання строку її подання. Таким чином спеціальне правове регулювання, передбачене Розділ VII ЦПК, охоплює порядок розгляду скарги на дії державного виконавця поданої поза межами встановленого строку, а тому немає підстав залишати її без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України. Отже, виходячи з аналізу даних процесуальних норм слід дійти висновку, що не у всіх випадках, коли до суду надійшли документи після спливу процесуального строку, ці документи слід залишати без розгляду. Так, якщо сторона виконавчого провадження подала скаргу на дії державного виконавця поза межами строків, встановлених, ст. 449 ЦПК, то це згідно з положеннями Розділ VII не звільняє суд від обов`язку застосувати порядок, визначений у ст. 451 ЦПК та постановити через пропуск строку на подання скарги на дії державного виконавця ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення, якщо немає підстав для задоволення заяви про поновлення відповідного строку. Така ж правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року в справі № 214/5505/16 щодо подібних правовідносин, врегульованих нормами ЦПК Однак при цьому колегія суддів не погоджується з мотивами відмови суду першої інстанції в частині вимог скарги про зобов`язання начальника Городоцького відділу ДВС скасувати постанови у ВП № 68671756 від 16.02.2022 року «Про відкриття виконавчого провадження», від 16.02.2022 року «Про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження» та від 05.08.2022 року «Про стягнення виконавчого збору» з підстав пропуску строку звернення до суду. Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Однак в матеріалах справи відсутні дані, що заявник зверталась до начальника відділу ДВС, якому підпорядкований державний виконавець, з відповідною заявою про скасування оскаржуваних постанов в порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», така заява була розглянута та в її задоволенні було відмовлено. Крім того відсутні дані про бездіяльність начальника відділу ДВС, що призвели до порушення прав та свобод заявника. За таких обставин в розумінні вимог ст. 447 ЦПК вимоги скаржника в частині зобов`язання начальника відділу ДВС скасувати оскаржувані постанови є передчасними, так як скаржником не наведено доказів та не доведено, що начальник відділу ДВС своїм рішенням, дією чи бездіяльністю порушив права чи свободи скаржника. В зв`язку з викладеним в задоволенні скарги в цій частині до начальника Городоцького відділу слід відмовити з мотивів наведених вище. Крім того колегія суддів вважає, що вимоги скаржника про визнання протиправними постанов державного виконавця у ВП № 68671756 від 16.02.2022 року «Про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження» та від 05.08.2022 року «Про стягнення виконавчого збору» не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, виходячи з наступного. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Ч. 1 ст. 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. За нормами ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Аналогічний правовий висновок наданий Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року в справі, від 30 січня 2019 року в справ № 161/8267/17, від 27 березня 2019 року в справі № 766/10137/17. Виходячи з положень зазначених норм права суд першої інстанції для розгляду вимог скарги в частині визнання протиправними постанов державного виконавця у ВП №68671756 «Про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження» від 16.02.2022 року та «Про стягнення виконавчого збору» від 05.08.2022 року не є судом, встановленим законом. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 та ч.1 256 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив предметну юрисдикцію спору, помилково розглянувши скаргу в частині вимог про визнання протиправними постанов державного виконавця у ВП №68671756 «Про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження» від 16.02.2022 року та «Про стягнення виконавчого збору» від 05.08.2022 року в порядку цивільного судочинства, скарга в цій частині підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому ухвала суду в частині визнання протиправними постанов державного виконавця у ВП №68671756 «Про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження» від 16.02.2022 року та «Про стягнення виконавчого збору» від 05.08.2022 року підлягає скасуванню, а провадження в справі в цій частині відповідно до норм п. 1 ч. 1 ст. 255 і ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України слід закрити. На виконання вимог ч. 1 ст. 256, ст. 377 ЦПК України апеляційний суд роз`яснює ОСОБА_1 , що розгляд скарги в частині вимог про визнання протиправними постанов державного виконавця у ВП №68671756 «Про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження» від 16.02.2022 року та «Про стягнення виконавчого збору» від 05.08.2022 року віднесено до юрисдикції Хмельницького окружного адміністративного суду за територіальною підсудністю і скаржник має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до апеляційного суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі, із заявою про направлення справи в цій частині за встановленою юрисдикцією. Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 377. 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2022 року в частині вимог скарги про зобов`язання начальника Городоцького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницькому Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) скасувати постанови у виконавчому провадженні № 68671756 від 16.02.2022 року «Про відкриття виконавчого провадження» в частині призначення боржника ОСОБА_1 , від 16.02.2022 року «Про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження» та від 05.08.2022 року «Про стягнення виконавчого збору», винесені державним виконавцем Чемеровецького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницькому Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в частині підстав відмови в редакції даної постанови. Ухвалу Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2022 року в частині вирішення вимог про визнання протиправними постанов державного виконавця Чемеровецького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницькому Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у виконавчому провадженні № 68671756 «Про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження» від 16.02.2022 року та «Про стягнення виконавчого збору» від 05.08.2022 року скасувати. Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 в частині вимог скарги про визнання протиправними постанов державного виконавця Чемеровецького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницькому Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у виконавчому провадженні № 68671756 «Про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження» від 16.02.2022 року та «Про стягнення виконавчого збору» від 05.08.2022 року закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд скарги в частині визнання протиправними постанов державного виконавця Чемеровецького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницькому Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у виконавчому провадженні № 68671756 «Про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження» від 16.02.2022 року та «Про стягнення виконавчого збору» від 05.08.2022 року віднесено до юрисдикції Хмельницького окружного адміністративного суду за територіальною підсудністю і позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до апеляційного суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі, із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. В решті ухвалу залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29 листопада 2022 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова