Постанова 4811 № 444/2363/21

Справа № 444/2363/21 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В. Є. Провадження № 22-ц/811/1557/22 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар судового засідання - Матяш С.І. з участю - позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 22 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконкому Надичівської сільської ради Львівської області, виконкому Жовківської (Нестерівської) районної ради про визнання недійсними рішень органів самоврядування в частині, В С Т А Н О В И В: в серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просив ухвалити рішення про визнання недійсними та такими, що не відповідають чинному законодавству, що діяло на час ухвалення рішень органами місцевого самоврядування в частині застосування термінології, а саме: - в рішенні Жовківської (Нестерівської) районної ради № 358 від 24.10.1991 року в ч.1. - словосполучення "та колгоспних дворів" та у вступній частині рішення - "двір колгоспний"; - у витягу з рішення Жовківської районної ради № 358 від 24.10.1991 - словосполучення "голова колгоспного двору". В обґрунтування позову зазначав, що постановою Верховної Ради УРСР від 26 березня 1991 року № 885-ХІІ про введення в дію Закону України "Про власність" (набрав чинності 15.04. 1991 р.), таке визначення соціальної групи, як "колгоспний двір", припинило своє існування в Українській РСР. Незважаючи на зазначену постанову та закон, які діяли на той час, рішенням виконавчого комітету Жовківської (Нестерівської) районної Ради від 24.10.1991р. № 358 «Про оформлення права власності окремих громадян та колгоспних дворів на житлові будинки сіл Кошелів, Сулимів, Стронятин, Біднів, Звертів» знову застосовується словосполучення «колгосний двір». Дана обставина стала відомою позивачу лише у 2020 році під час оформлення спадщини після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як встановлено господарською книгою позивач є сином ОСОБА_3 . Вважає, що зазначені рішення органів самоврядування не відповідають ні фактичним обставинам, ні законам, які діяли на той час, тому в частині підлягають приведенню до відповідності як обставинам, так і зазначеним нормативно-правовим актам. Просив позов задовольнити. Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 22 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено визнати недійсними та такими, що не відповідають чинному законодавству, що діяло на час ухвалення рішення органами місцевого самоврядування в частині застосування термінології, а саме: - в рішенні Жовківської (Нестерівської) районної ради № 358 від 24.10.1991 в ч.1 - словосполучення "та колгоспних дворів" та у вступній частині рішення - "двір колгоспний"; - у витягу з рішення Жовківської районної ради № 358 від 24.10.1991 року - словосполучення "голова колгоспного двору". Не погоджуючись із рішенням суду, таке в апеляційному порядку оскаржила особа, яка не приймала участі у розгляді справи - ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі зазначає, що постановляючи оскаржуване рішення судом не перевірено жодних обставин справи, не встановлено коло осіб, право яких може бути порушено та яких слід залучити до участі в справі. Оскаржуване рішення суду першої інстанції стосується, зокрема, і її прав та інтересів, оскільки її та позивача покійна мати була головою колгоспного двору, а вона - членом колгоспного двору. Рішення ж органу місцевого самоврядування про визнання недійсними та такими, що не відповідають чинному законодавству, що діяло на час ухвалення рішень органами місцевого самоврядування в частині застосування термінології, які є предметом позовних вимог, стосуються, серед іншого, і колгоспного двору, право власності на частину якого рішенням суду у іншій справі визнано за нею, як за членом колгоспного двору. Проте, до участі в справі вона залучена не була. З урахуванням цього, просить рішення Жовківського районного суду Львівської області від 22 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконкому Надичівської сільської ради Львівської області, виконкому Жовківської (Нестерівської) районної ради про визнання недійсними рішень органів самоврядування в частині - скасувати, оскільки це зачіпає її інтереси. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно пунктів 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає. Частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки має право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги. Водночас судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 910/20190/16). Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що при виготовленні рішення Жовківської (Нестерівської) районної ради № 358 від 24.10.1991 року та витягу з рішення Жовківської районної ради № 358 від 24.10.1991 року, порушено дію нормативно - правових актів, які діяли на той час, зокрема Постанови Верховної Ради УРСР № 885-ХІІ від 26 березня 1991 року, та введений цією постановою в дію Закон України "Про власність", а також Постанову Президії Верховної Ради УРСР від 03 червня 1991 року "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування". Після припинення колгоспного двору, фактично та згідно з чинним законодавством, яке діяло на час прийняття оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування, останній мав би вирішити про оформлення права власності на домогосподарства, а не на колгоспні двори. Тому такі правовстановлюючі рішення підлягають виправленню та приведенню до норм права в частині застосування термінології «колгоспний двір». З урахуванням цього суд першої інстанції дійшов до висновку, що зібрані по справі докази, оцінені ним належним чином, кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, і встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача. Проте з такими висновками суду погодитись не можна. Так, позивачем у даній справі заявлено позовні вимоги про визнання недійсними та такими, що не відповідають законодавству, що діяло на час ухвалення рішень органами місцевого самоврядування, зокрема: рішення Жовківської (Нестерівської) районної ради № 358 від 24 жовтня 1991 року та витягу з рішення Жовківської районної ради № 358 від 24 жовтня 1991 року в частині застосування термінології «колгоспний двір». Рішенням виконавчого комітету Нестерівської районної ради народних депутатів Нестерівського району Львівської області № 358 від 24.10.1991 року вирішено оформити право власності окремих громадян та колгоспних дворів на житлові будинки сіл Кошелів, Сулимів, Стронятин, Віднів, Звертів Надичівської сільської Ради згідно додатку до рішення виконкому від 12.09.1991 року № 82, гр. ОСОБА_4 на житловий будинок в АДРЕСА_1 згідно рішення виконкому Надичівської сільської Ради від 12.09.1991 р. №83. Доручити виконкому Надичівської сільської Ради народних депутатів видати свідоцтва про право власності на ці житлові будинки, а МБТІ - провести їх реєстрацію. Згідно додатку до рішення виконкому вирішено оформити право власності ОСОБА_3 на колгоспний двір в АДРЕСА_2 . У 2008 році мати позивача та апелянта оформила право власності на це будинковолодіння в цілому на своє ім`я. Встановлено, що позивач ОСОБА_1 та апелянт ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою. ОСОБА_3 є їх матір`ю. Господарство, що знаходиться в АДРЕСА_2 , станом на 30 червня 1990 року та на 15 квітня 1991 року значилося в погосподаських книгах Надичівської сільської ради як колгоспний двір, членами якого серед інших була і апелянт ОСОБА_2 . Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 12 листопада 2020 року, яке набрало законної сили 24 грудня 2020 року, визнано недійсним та скасовано дублікат свідоцтва про право власності на будинок в АДРЕСА_3 , виданий на ім`я ОСОБА_3 та визнано за ОСОБА_2 право власності на ј частку майна бувшого колгоспного типу двору в будинку АДРЕСА_3 . Із встановлених апеляційним судом фактичних обставин справи вбачається, що оскаржуваним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 22 березня 2022 року, суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки апелянта ОСОБА_2 , не залучивши останню до участі в справі. Окрім того, з матеріалів справи вбачається й те, що рішенням Жовківської (Нестерівської) районної ради № 358 від 24 жовтня 1991 року вирішувалось питання щодо оформлення права власності на житлові будинки та колгоспні двори, належні мешканцям сіл Кошелів, Сулимів, Стронятин, Віднів, Звертів, Нове Село. Рішення органу місцевого самоврядування оспорюється позивачем в цілому. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо порушених прав позивача оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування у частині оформлення права власності на такі. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Особи, чиїх прав та інтересів стосувалось оспорюване позивачем рішення органу місцевого самоврядування, до участі в справі судом першої інстанції залучені не були. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». Аналогічне вказано і у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20). Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову, пред`явленого до такого відповідача. У справі, що переглядається позов пред`явлено лише до виконкому Надичівської сільської ради Львівської області, виконкому Жовківської (Нестерівської) районної ради. Позовних вимог до ОСОБА_2 та інших мешканців сіл Кошелів, Сулимів, Стронятин, Віднів, Звертів, Нове Село, відносно яких рішенням Жовківської (Нестерівської) районної ради № 358 від 24 жовтня 1991 року вирішувалось питання щодо оформлення права власності на житлові будинки та колгоспні двори, не заявлено, клопотань про залучення до участі у справі таких, як співвідповідачів не заявлено. Наведене є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні пред`явленого позову. Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення. За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно частини другої статті 376 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що таке слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35). В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно частини першої, пунктів 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. З врахуванням вищенаведеного, слід стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 22 березня 2022 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконкому Надичівської сільської ради Львівської області, виконкому Жовківської (Нестерівської) районної ради про визнання недійсними рішень органів самоврядування в частині - відмовити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 15 листопада 2022 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич